Постанова 4814 № 525/1523/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 525/1523/19 Номер провадження 22-ц/814/1574/20Головуючий у 1-й інстанції Хоролець В. В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І., За участю секретаря судового засідання: Зеленської О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Гоголівська селищна рада Великобагачанского району Полтавської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років з часу відкриття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 березня 2020 року, ухвалене у період часу з 09:42:58 до 10:39:54 год. під головуванням судді Хоролець В.В., - В С Т А Н О В И В: В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просив встановити факт того, що він постійно не менше п`яти років до часу відкриття спадщини проживав однією сім`єю зі спадкодавицею ОСОБА_4 . Підстави звернення з цією заявою вмотивовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка доводилася заявнику колишньою дружиною, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 17 серпня 1991 року по 18 листопада 2005 року . Після припинення шлюбу, колишня дружина заявника вийшла заміж, змінила прізвище на « ОСОБА_4 ». У подальшому знову розлучилася. В зв`язку з тим, що заявник зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_4 були співвласниками в рівних долях по 1/2 частині однієї спільної квартири в будинку АДРЕСА_1 , то він з колишньою померлою бачилися та спілкувалися. Також, як вказує заявник, ОСОБА_4 мешкала в своїй частині квартири. Приблизно з серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відновили свої шлюбні стосунки та почали проживати в спільній квартирі разом як чоловік та дружина однією сім`єю без реєстрації шлюбу. В цей період заявник з ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали один спільний фінансовий бюджет, користувалися сумісними речами та майном, тобто фактично (не юридично) мали однакові та рівні права подружжя. Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 березня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Гоголівська селищна рада Великобагачанского району Полтавської області, ОСОБА_2 ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років з часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто з серпня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовлено. короткий зміст вимог апеляційної скарги : З даним рішенням не погодився заявник ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог, яким задовольнити їх. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу : Вказує на те, що його колишня дружина ОСОБА_4 була розлучена зі своїм другим чоловіком ОСОБА_6 .. Висновки суду про відмову у задоволенні заяви з підстав перебування їх у шлюбі не відповідають дійсним обставинам справи. Також вважає, що той факт чи перебували вони у шлюбі чи ні взагалі не має впливати на висновки суду, оскільки він з померлою проживав однією сім`єю у спільній квартирі не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Спадкоємці померлої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виявили бажання прийняти спадщину після померлої. Вважає, що уразі встановлення факту перебування ОСОБА_4 у шлюбі з ОСОБА_6 суд мав залучити останнього в якості зацікавленої особи, оскільки той має право на пред`явлення вимог щодо спадкового майна після дружини. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи: Відзив на апеляційну скаргу на даний час не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду в апеляційному порядку. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини: З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження з заявою, у якій просив встановити факт того, що він постійно не менше п`яти років до часу відкриття спадщини проживав однією сім`єю зі спадкодавицею ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів у підтвердження того, що заявник проживав однією сім`єю зі спадкодавицею протягом п`яти років, що передували дню смерті ОСОБА_4 . Надаючи оцінку доказам, що містяться у даній справі та дослідженим матеріалам цивільної справи №525/902/16-ц, дійшов висновку, що в період часу з вересня по грудень 2016 року ОСОБА_4 фактично не проживала за місцем реєстрації АДРЕСА_2 ,а проживала за адресою АДРЕСА_3 , де і померла. Також суд вказав на те, що ході судового розгляду даної цивільної справи з матеріалів справи не встановлено, що шлюб, який був укладений між громадянами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було розірвано (а.с.46) Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995 № 5 (далі - Постанова Пленуму). З матеріалів справи вбачається, що порушене заявником питання про встановлення факту спільного проживання, фактично має на меті підтвердження права на спадкування після померлої колишньої дружини ОСОБА_4 . При цьому судом встановлено, що інші спадкоємці - батько померлої ОСОБА_2 та сестра - ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини після ОСОБА_4 , претензій відносно спадкового майна не пред`являють. Заінтересована особа Гоголівська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області не заперечувала проти встановлення факту спільного проживання. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що за вимогами ОСОБА_1 відсутній спір про право на спадкове майно. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували в зареєстрованому шлюбі з 17 серпня 1991 року (а.с.11 зворот). З копії Актового запису про розірвання шлюбу №78 від 18 листопада 2005 року вбачається, що шлюб між громадянами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 розірвано на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20.07.2005 року (а.с.69). З інформації, що міститься в копії Актового запису про шлюб №2 від 06 лютого 2007 року по Гоголівській селищній раді Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що шлюб цього числа уклали громадяни ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після укладення даного шлюбу нареченій присвоєно прізвище « ОСОБА_4 » (а.с.58). В ході судового провадження судом витребувано копію актового запису про укладення шлюбу громадянкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та копію актового запису про розірвання шлюбу громадянки ОСОБА_4 (а.с.59-59). Відомості актового запису про шлюб (а.с. 58) не містять даних про розірвання шлюбу, укладеного 06 лютого 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . В кінці зворотної сторінки ксерокопії цього документу є штамп з відміткою про внесення запису датованого 07 березня 2013 року, який не читається та не у повній мірі розміщений на листі паперу. Згідно наданих апелянтом у додатках до апеляційної скарги доказів, а саме: копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с. 87-89) вбачається, що шлюбу, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розірвано на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2013 року справа №525/1187/13-ц, про що 07 березня 2013 року внесено відомості до Реєстру. З цих підстав, надавши оцінки цим доказам у справі, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевий суд помилково вважав відсутніми докази про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Дана помилка мала місце внаслідок надання органом реєстрації актів цивільного стану документу, який містив неповні відомості щодо запитуваної інформації та дійсних обставин справи. Поряд з цим, встановлені апеляційним судом обставини не впливають на правомірність висновків місцевого суду, оскільки попередній шлюб ОСОБА_4 до дня її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був розірваний 24 жовтня 2013 року. Згідно п.1 ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до ч.4 ст.3 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Аналіз даних положень СК України дає підстави дійти до висновку, що положення ст.3 СК України окреслюють загальні ознаки, яким повинен бути зв`язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім`єю (спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, взаємні права та обов`язки). Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», викладених у абзацах 1,2,3 та 4 пункту 21, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоч і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Також, правила ст.1264 ЦК України не стосуються дітей, влаштованих у прийомні сім`ї та дитячі будинки сімейного типу. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. З цих підстав суд першої інстанції вірно вказав, що необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем, і визнання заявника (як наслідок) спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж з серпня 2012 року по день смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_6 . Окрім цього, судом встановлено, що станом на 30 вересня 2016 року ОСОБА_4 за місцем реєстрації не проживала, у цивільній справі №525/902/16-ц вказувала місцем свого проживання адресу: АДРЕСА_3 . Матеріали даної справи досліджені судом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням викладеного, надавши належну оцінку встановленим обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність заявником своїх вимог та відсутність підстав для встановлення факту за його заявою. Доводи апеляційної скарги не спростували висновки місцевого суду щодо відмови у задоволенні вимог та не знайшли свого підтвердження в ході перегляду рішення судом апеляційної інстанції, з підстав, викладених вище. Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України рішення суд апеляційної інстанції за У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для скасування рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 березня 2020 року Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, судові витрати апелянта, пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя : П.С. Абрамов Судді: С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук