Постанова 4824 № 755/7095/16-ц

Справа № 755/7095/16-ц Головуючий 1 інстанція- Чех Н.А. Проваження № 22-ц/824/3320/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 07 липня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В., за участю секретаря Вергелес О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 02 грудня 2019 року у справі за поданнямприватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павлюка Назара Васильовича про примусове проникнення до житла боржника, стягувач: ОСОБА_2 ,- в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павлюк Н.В. звернувся до суду із вказаним вище поданням, яке мотивував тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 55895608 щодо виконнання виконавчого листа № 755/7095/16-ц, виданого 13 січня 2017 року Дніпровським районним судом м.Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у у розмірі 6844455 грн. Вказував, що виконавче провадження відкрите постановою від 02 березня 2018 року і копія цієї постанови направлена боржнику ОСОБА_1 за його адресою рекомендованою кореспонденцією, проте останній відмовився від прийняття поштового відправлення і коверт повернутий за терміном зберігання, а відтак боржник є повідомленим про відкриття провадження. Незважаючи на це боржник судове рішення не виконав, заборгованість не погашає, декларацію про майно і доходи не подав. Постановою від 02 березня 2018 року він наклав арешт на майно боржника Однак, нерухоме майно на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє, транспортні засоби за боржником не зареєстровані, грошові кошти на рахунках у банках відсутні. Вказував, що боржник зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 лютого 2008 року. Проте, згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дана кваритра перебуває в іпотеці за договором іпотеки від 18 лютого 2008 року. Оскільки відсутні передбачені ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, єдиним можливим способом забезпечення виконання рішення суду є примуове проникнення до житла боржника для здійснення опису та арешту рухомого майна, яке знаходиться в його квартирі. - 2 - З метою проведення опису і арешту рухомого майна боржника він двічі 03 жовтня 2019 року та 05 листопада 2019 року здійснив вихід за місцем проживання боржникапо АДРЕСА_1 , проте провести опис та арешт його майна не виявилося можливим,про що складено акти і що у свою чергу свідчить про ухилення боржника від проведення виконавчих дій. З огляду на викладене просив задоволити подання про примусове проникнення до квартири боржника ОСОБА_1 , яка розташована по боржникапо АДРЕСА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 02 грудня 2019 року подання приватного виконавця задоволено, надано дозвіл на примусове проникнення дожитлаборжника ОСОБА_1 , а саме до квартири АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із таким рішенням, боржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, необгрунтованість та передчасність оскаржуваної ухвали. Скарга мотивована тим, що його квартира до цього часу перебуває під обтяженням, яке виникло на підставі договору іпотеки, а тому її відчуження неможливе. Докази про здійснення виходів приватного виконавця за місцем його проживання відсутні. Він не отримував жодного виклику до приватного виконавця, бо кілька років не проживає у м.Києві і за умови своєчасного отримання він би з`явився, бо як ніхто зацікавлений у позитивному вирішенні даного питання. Він не був обізнаний про його виклик до приватного виконавця, а тому останній дійшов хибних висновків про його ухилення від вчинення виконавчих дій. Виконавець не попередив його про дату та час його виходу. Уся інформація приватного виконавця застаріла і підлягає оновленню, а тому висновки виконавця стосовно дійсного стану речей грунтуються на застарілій інформації про нього як боржника. Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павлюк Н.В. та стягувач ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не подали. В суді апеляційної інстанції представник скаржника адвокат Дяченко В.В. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити і скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва як незаконну. Представник стягувача адвокат Татунець В.В. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судової ухвали та відсутність підстав для її скасування. Приватнийвиконавець Павлюк Н .В. належним чином повідомлений про час розгляду справи, до суду не з`явився, його неявка відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, суд першої інстанції керувався наявністю до цього передбачених законом підстав. При цьому суд виходив з того, що судове рішення від 03 листопада 2016 року не виконано до цього часу, боржник ОСОБА_1 про наявність судового рішення, яким з нього стягнуто борг, належним чином обізнаний, однак тривалий час дане рішення не виконує, априватний виконавець вичерпав всі можливості виконаня рішення без примусового проникнення до житла, що не дало результатів, дії (бездіяльність) боржника призводять до тривалого невиконання судових рішень, що порушує вимоги чинного законодавства щодо - 3 - обов`язковості судових рішень. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, а саме судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBYv. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Згідно п.13 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (набрав чинності 05 жовтня 2016 року) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб. Згідно ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням виконавця. Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павлюка Н.В. перебуває виконавче провадження № 55895608 щодо виконнання виконавчого листа № 755/7095/16-ц, виданого 13 січня 2017 року Дніпровським районним судом м.Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у у розмірі 6844455 грн. Вказане виконавче провадження відкрите постановою приватного виконавця від 02 березня 2018 року. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлялася боржнику рекомендованою кореспонденцією за вказаною у виконавчому листі адресою (а.с.72), а відтак згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, оскільки йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. 02 березня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 - 4 - 02травня 2018 року приватним виконавцем направлено виклик ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 та н а адресу АДРЕСА_2 . Однак даний виклик боржником не було отримано, конверти разом з вказаними документами повернулися до приватного виконавця із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання». 01 серпня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, та направлено до банківськихустанов для виконання даної постанови. 06 серпня 2018 року надійшло повідомлення від АТ «Таскомбанк», на виконання постанови від 01 серпня 2018 року, де міститься інформація що боржник зазначений у постанові про арешт коштів в банку не обслуговується. 07 серпня 2018 року надійшов лист від ПАТ «УкрСиббанк» про те, що постанова про арешт майна коштів б/н від 01 серпня 2018 року (ВП 55895608), щодо боржника ОСОБА_1 прийнята до виконання. Залишок грошових коштів станом на момент накладення арешту складає: 9.62 грн. Боржник ОСОБА_1 на обліку в АТ «УкрСиббанк» не перебуває. 21 серпня 2018 року надійшов лист від АТ «Укрсоцбанк» про те, що постанова про арешт майна коштів б/н від 01 серпня 2018 року (ВП 55895608), щодо боржника ОСОБА_1 , залишається без виконання у зв`язку з тим, що клієнт в АТ «Укрсоцбанк» не обслуговується та не має відкритих рахунків. 03 серпня 2018 року надійшов лист від АТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що постанова про арешт майна коштів б/н від 01 серпня 2018 року (ВП 55895608), щодо боржника ОСОБА_1 повертається без виконання, в зв`язку з тим, що поточні рахунки зазначеного боржника закриті в АТ «Райффайзен Банк Аваль». 07 серпня 2018 року надійшов лист від ПАТ «Універсал Банк» про те, що виконати постанову банк не має можливості у зв`язку з тим, що банківські рахунки відкритті на ім`я боржника ОСОБА_1 відсутні. 13 серпня 2018 року надійшов лист від ПАТ «Банк Восток» про неможливість виконати постанову про арешт коштів боржника, з наступних підстав. Відповідно до п. 9.2. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року, арешт за постановою державного виконавця або за рішення суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та виконання рахунків. В Банку не обліковується рахунки фізичної особи ОСОБА_1 , боржник не є клієнтом банку, в зв`язку з чим, виконати вимоги за постановою про арешт коштів не виявляється можливим. 07 серпня 2018 року надійшов лист від АТ «Сведбанк» про те, що постанова про арешт коштів боржника на рахунках в банку та на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику підлягає поверненню без виконання на підставі і порядку, зазначеному у п.п. 1.17, 10.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21 січня 2004 року. Станом на 06 серпня 2018 року за зазначеним у постанові РНОКПП клієнт у банку відсутній. 07 серпня 2018 року надійшов лист від ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» повідомляють, що вказана фізична особа не є клієнтом банку. 06 серпня 2018 року надійшов лист від ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про те, що виконати постанову банк не має можливості у зв`язку з відсутністю рахунків, відкритих на ім`я боржника ОСОБА_1 10 серпня 2018 року ПАТ «А-Банк» поідомив про те, що залишок коштів на рахунках - 5 - боржника складає: НОМЕР_4 = 0.00 грн., НОМЕР_6 = 3.04 грн. 04 вересня 2018 року надійшов лист від АТ «Альфа-Банк» про те, що ОСОБА_1 є клієнтом банку та йому відкрито наступні карткові рахунки: НОМЕР_1 (валюта Долар США), залишок коштів на рахунку 7.11; НОМЕР_1 (валюта Українська гривня), залишок коштів на рахунках відсутній. 21 серпня 2018 року надійшов лист від АТ КБ «ПриватБанк» про те, що на момент арешту залишок коштів складає: НОМЕР_5 = 0.02 дол., НОМЕР_7 = 2.11 грн. На інших рахунках відсутні кошти. 09 серпня 2018 року надійшов лист від ПАТ «Банк Кредит Дніпро», що клієнт ОСОБА_1 у банку не обслуговується, у зв`язку з чим прийняти до виконання постанову про арешт коштів боржника є неможливим. 15 серпня 2018 року надійшов лист від АТ «ОТП Банк» про відсутність у зазначених боржників відкритих клієнтських рахунків у Банку, у зв`язку з чим не вбачається за можливе виконати вимоги державного/приватного виконавця. 06 серпня 2018 року надійшов лист від ПАТ «ПУМБ», що на рахунок ОСОБА_1 03 серпня 2018 року накладено арешт. Станом на день прийняття постанови до виконання на арештованому рахунку кошти відсутні для виконання арешту. 08 серпня 2018 року надійшов лист від ПАТ «Альфа Банк, що банком накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунку в банку, станом на 07 серпня 2018 року на рахунках, що належать клієнту недостатньо коштів для виконання постанови. Окрім того, приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва направленні запити з метою виконання судового рішення щодо місця роботи боржника. З відповідей на зазначенні запити слідує, що відсутня інформація про останнє місце роботи ОСОБА_1 ; відсутня інформація про боржника, який отримує пенсію; юридичну особу - Фізичну особу - підприємця припинено ОСОБА_1 ліквідовано (припинено); відсутня інформація стосовно ОСОБА_1 про фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО. Приватним виконавцем отримано від Регіонального сервісного центру в м. Києві Територіальний сервісний центр № 8041 відповідь на запит від 02березня 2018 року, де міститься інформація згідно даними автоматизованої інформаційної системи МВС, станом на 13 березня 2018 року за громадянином ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортні засоби не зареєстровані. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься інформація, що однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 січня 2006 року. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься відомість з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження № 6615452 на підставі договору іпотеки, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 . З актів приватного виконавця від 02 жовтня 2019 року та 05 листопада 2019 року слідує, що при виході виконавця 02 жовтня та 05 листопада 2019 року до квартири АДРЕСА_1 (де зареєстрований боржник), двері ніхто не відчинив. Отже, судом незаперечно встановлено, що незважаючи на неодноразовіспробиприватного виконавця потрапити до квартири боржника і провести опис та арешт йогомайна таке не виявилосяможливим, про що складено акти і що у свою чергусвідчить про ухилення боржника від проведення виконавчих дій. - 6 - З вищевикладеного вбачається, що дії боржника у виконавчому провадженні свідчать про те, що він ухиляється від виконання рішення суду і такі його дії є свідомими. Окрім того, встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павлюком Н.В. отримано від Головного управління Державної міграційної служби відповідь на запит від 02березня 2018 року про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортами громадянина України для виїзду за кордон а саме: серія НОМЕР_2 від 06 липня 2016 року (орган, що видав 8099) та серія НОМЕР_3 від 20 липня 2010 року (орган, що видав 8001). Приватний виконавець Павлюк Н.В. звернувся із поданням до суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 21 січня 2019 року подання задоволено, встановлено факт ухилення боржника від виконання рішення суду та встановлене тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. За таких обставин , суд першої інстанції обгрунтовано задоволив подання і надав дозвіл на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 - за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що що боржник не отримував рекомендованою кореспонденцією постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02 березня 2018 року, що унеможливлює вирішення судом питання про проникнення до його житла надумані та безпідставні. З матеріалів справи вбачається, що вказане виконавче провадження відкрите постановою приватного виконавця від 02 березня 2018 року. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлялася боржнику рекомендованою кореспонденцією за вказаною у виконавчому листі адресою (т.2 а.с.72), а відтак згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, оскільки йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Відхиляючи дані доводи колегія суддів враховує, що боржник добре обізнаний про рішення Дніпровського районного суду від 03 листопада 2016 року, яким з нього стягнуто борг на користь ОСОБА_2 оскільки подавав заяву про перегляд заочного рішення суду від 03 листоапда 2016 року (т.1 а.с.103-105), а після залишення цієї заяви без задволення подавав апеляційну скаргу на рішення суду (т.1 а.с.141-144), усував недоліки цієї скарги за ухвалою апеляцінйого суду та через свого представника приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Незважаючи на це судові рішення до цього часу ним не виконані, що є порушенням як Конституції України (ст.1291) так і ст.18 ЦПК України, згідно яких судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Окрім того, колегія суддів вважає, що такі доводи безпідставні, бо із 2017 року за наявності доброї волі та бажання боржник ОСОБА_1 міг вжити заходів до виконання (часткового виконання) судових рішень, що у своїй сукупності дає підстави для висновку, що боржник ухиляється від добровільного виконання судового рішення тривалий час. Доводи апеляційної скарги про те, що квартира боржника до цього часу перебуває під обитяженням, яке виникло на підставі договору іоптеки, а тому її відчуження неможливе не спростовують висновків суду про наявність підстав для примусового проникнення до житла боржника. При цьому колегія суддів враховує, що про вдічуження майна чи його кваритири не йдеться і це не є предметом спору. - 7 - Посилання боржника на відсутність доказів про здійснення виходів приватного виконавця зпа місцем його проживання спростовуються матеріалами справи, в яких міститься акти приватного виконавця від 02 жовтня та від 05 листопада 2019 року, з яких вбачається, що при виході виконавця до квартири АДРЕСА_1 (де зареєстрований боржник), двері ніхто не відчинив. Це ж стосується доводів боржника, що він не отримував жодного виклику до приватного виконавця, бо кілька років не проживає у м.Києві і за умови своєчасного отримання він би з`явився, бо як ніхто зацікавлений у позитивному вирішенні даного питання. По-перше, як вище вказувалося постанова про відкриття провадження направлена йому за місцем реєстрації і проживання, а відтак згідно закону він є повідомленим про початок примусового виконання. По-друге, боржник був обізнаний про наявність судовиого рішення і мав добровільно його виконати, проте не виконав і не сплатив жодної гривні, хоча мав таку можливість, можливість хачаб часткового погашення боргу на думку колегії підтверджується в тому числі інформацією Державної прикордонної служби Головного центру обробки спеціальної інформації у відповідь на запит приватного виконавця, з якої вбачається що громадянин ОСОБА_1 , перетинав державний кордон України 15 червня 2017 року о 20 годині 56 хвилини, напрям - виїзд, пункт пропуску: Бориспіль-D, характеристика ТЗ: 402 Київ-Алмати; 15 червня 2017 року о 10 годині 04хвилини, напрям - в`їзд, пункт пропуску: Бориспіль-D,характеристика ТЗ: 4410 Анталія-Київ; 05 червня 2017 о 08 годині 44 хвилини, напрям - в`їзд, пункт пропуску: Бориспіль-D,характеристика ТЗ: 405 Алмата-Київ; По-третє, за наявності доброї волі мав повідомити про зміну місця проживання протене зробив цього, що у сукупності із іншими наведеними вище осбтаивнами на думку суду є умисним уникненням від виконання судового рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що боржник не ухиляється від вчинення виконавчих дій безпідставні, оскільки факт ухилення від виконання судового рішення в тому числі встановлений ухвалою суду про обмеження у праві вихзду за межі України. Посилання скаржника на те, що він не чинив перешкод державному виконавцю у доступі до свого домоволодіння і докази про це у справі відсутні безпідставні, оскільки як вище вказувалося зі справи вбачається саме першкоджання у доступі до житла для виконання судових рішень, що виявляється у зміні місця проживання. Даний факт неодноразової зміни місця проживання боржником в тому числі підтвердив в судовому засіданні його представник адвокат Дяченко В.В. Ціж обстаивни підтверджуються відміткою пошти про повернення судової повістки з причини не проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Це ж підтверджується в тому числі тим фактом, що після оскарження ухвали боржник ОСОБА_1 не з`явився до приватного виконавця і не запропонував добровільно за його участю оглянути квартиру АДРЕСА_1 , де він зареєстрований, що у свою чергу свдічить про нещирість таких доводів боржника та те, що боржник всупереч приписам не надав доступу і не сприяв виконавцю у проведенні виконавчих дій. При цьому колегія суддів враховує, що перешкоди можуть полягати не тільки у активній протидії, як помилково вважає заявник, а й бути пасивними, тобто невчинення певних дій. Посилання боржника на те, що уся інформація приватного виконавця застаріла і підлягає оновленню, а тому висновки державного викоанвця стосовно дійсного стану речей грунтуються на застарілій інформації про нього як боржника, надумані. Посилаючись на вказанві обставини, боржник всупереч положенням ч.3 ст.12 ЦПК ст.81 ЦПК України, які - 8 - покладають на сторону обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надав суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні ст.77-80 ЦПК України, які б спростовували хоч одну довідку чи відомості отримані приватним викоанвцем і такі у справі відсутні. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК Українизастосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї як джерело права. Так згідно ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ч.1). Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб(ч.2). Відповідно до ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду. Аналогічні приписи містяться у ст.311 ЦК України, згідно якої житло фізичної особи є недоторканим. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбуватися лише за вмотивованим рішенням суду. Отже, дані норми дозволяє втручатися у здійснення особою права на житло згідно із законом і в інтересах економічного добробуту країни, для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним. В даному випадку втручання у право боржника ОСОБА_1 на повагу до житла здійснене судом згідно із законом і було пропорційним переслідуваній меті, поскільки здійснене в інтересах дотримання прав та свобод стягувача, рішення на користь якого не знаходить свого виконання на протязі більш як 3-х років, що порушує їх права на майно, яким є присуджені судом кошти у значній сумі у розмірі 6844455 грн. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 02 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: