Постанова 4815 № 570/754/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2020 року м. Рівне Справа № 570/754/20 Провадження № 22-ц/4815/780/20 Головуючий у Рівненському районному суді Рівненської області: суддя Штогун О.С. Ухвалу суду першої інстанції постановлено повним текстом 02 березня 2020 року в м. Рівне (фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось) Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя: Хилевич С.В., судді: Бондаренко Н.В., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: стягувач: ОСОБА_1 ; боржник: ОСОБА_2 ; представники учасників справи: позивача - адвокат Хмара Міла Василівна; за участі: боржника та його представника, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 02 березня 2020 року в цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Хмари Міли Василівни про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, в с т а н о в и в : У лютому 2020 року в суд звернулася представник ОСОБА_1 - адвокат Хмара М.В. із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Обґрунтовуючи необхідність вчинення такої процесуальної дії, покликалася на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2007 року в цивільній справі №2-1074 за позовом її довірителя до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Так, вказаним судовим рішення було стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 300 гривень щомісячно, починаючи з 13 липня 2007 року і до повноліття дитини. 26 липня 2018 року судом видавався дублікат виконавчого листа, проте 07 вересня 2018 року його було повернено стягувачу через наявну в документі описку. Невдовзі ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2018 року допущену в рішенні описку виправлено. При цьому рішенням суду від 17 вересня 2018 року в цивільній справі №570/2827/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, змінено розмір стягнутих з останнього аліментів на утримання сина до 1 500 гривень щомісячно до досягнення повноліття дитиною. Тому ОСОБА_1 отримувала від Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області розрахунки заборгованості зі сплати аліментів №1473 у виконавчому провадженні №57568145 за виконавчими листами №2-1074 та №570/2827/18. Проте 30 грудня 2019 року в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи № 570/2219/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів представником боржника було подано відповіді з Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Рівненський РВ ДВС), з яких видно, що виконавчий лист справи №2-1074 на виконанні не перебував. Крім того, 23 січня 2020 року Рівненський РВ ДВС повідомив ОСОБА_1 про повернення виконавчого документу №2-1074 стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з пропущенням строку пред`явлення до виконання виконавчого листа. Наразі орган виконавчої служби заперечує, що в неї на виконанні будь-коли перебував зазначений виконавчий лист. На переконання представника стягувача, такі обставини з огляду на їхню суперечливість, а також те, що ОСОБА_1 постійно отримувала розрахунки заборгованості зі сплати аліментів та враховуючи втрату значного часу на виправлення описки в рішення суду, яким стягнуто аліменти, є поважною причиною поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. З наведених спонукань просила поновити строк для пред`явлення до виконання дубліката виконавчого листа у справі №2-1074/07 виданого 26 липня 2018 року Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 300 гривень щомісячно. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02 березня 2020 року задоволено заяву адвоката Хмари М.В. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення до виконання дубліката виконавчого листа у справі 2-1074/07. Поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення до виконання дубліката виконавчого листа у справі №2-1074/07 виданого 26 липня 2018 року Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 300 гривень щомісячно. На ухвалу суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, де покликався на її незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності викладених у судовому рішенні висновків обставинам справи, а також порушенні норм процесуального права. На її обґрунтування зазначалось про відсутність повідомлення боржника про розгляд заяви щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, відтак ця обставина є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та прийняття нового. Крім того, встановивши факт пред`явлення ОСОБА_1 07 вересня 2018 року до виконання дублікату виконавчого листа в справі про стягнення з боржника на її користь аліментів на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень щомісячно, який повертався через помилку в рішенні суду, що виправлена 17 жовтня 2018 року, суд не з`ясував, чи зверталась позивач до виконавчої служби в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, тобто до 05 вересня 2019 року. Відсутність відповіді на це питання потягло за собою залишення поза увагою іншої обставини - відсутності після виправлення описки у рішенні суду звернення стягувача до відділу виконавчої служби повторно, в межах процесуального строку, а вчинила таку дію лише 23 січня 2020 року, коли такий строк був уже пропущений. Тому очевидно, що ОСОБА_1 не мала обґрунтованих причин вважати, що виконавче провадження із виконання листа в справі № 570/2832/18 від 26 липня 2018 року відкрите. Так, на виконанні Рівненського РВ ДВС перебуває виконавчий лист від 17 вересня 2018 року в справі №570/2827/18, на підставі якого 12 листопада 2018 року відкрито виконавче провадження №57568145, де державним виконавцем складено довідки-розрахунки від 15 січня, 06 травня та 19 червня 2019 року. Проте у відповіді від 27 березня 2020 року №24597 Рівненське РВ ДВС повідомило, що лист № 570/2832/18, виданий 26 липня 2018 року Рівненським районним судом Рівненської області, на виконанні у відділі не перебував та не перебуває, а тому виданий на його підставі розрахунок заборгованості від 06 травня 2019 року №17419 не може вважатися дійсним. При цьому й самі матеріали виконавчого провадження №57568145 цього розрахунку не містять. На переконання ОСОБА_2 , підстави поновлення строку для пред`явлення дубліката виконавчого листа №570/2832/18 від 26 липня 2018 року до виконання, якими представник стягувача обґрунтовує заяву, не можна вважати поважними, адже їй відомо про те, що довідки-розрахунки від 15 січня, 06 травня та 19 червня 2019 року недійсні та відділом виконавчої служби не видавалися. Щодо дійсних обставин, за яких було пропущено строк для пред`явлення виконавчого документу, то боржник стверджував, що він в добровільному порядку після розірвання шлюбу забезпечував матеріальні потреби сина. Крім того, з кінця 2008 року по 2012 рік дитина проживала разом з батьком та перебувала на його повному утриманні. Тобто підстави для примусового стягнення аліментів були відсутні. Тому із заявою про видачу виконавчого листа ОСОБА_1 звернулася лише у 2015 році, що підтверджено самою копією виконавчого документу, яка була долучена до позовної заяви про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів у справі №570/2219/19. Хоча зі слів стягувача вказаний виконавчий лист було втрачено. З позовом про стягнення пені за несплату аліментів ОСОБА_1 також зверталася й 2015 році, де зазначила, що боржник не сплачує аліменти з липня 2013 року. Тому, на думку боржника, стягувач умисно вводить суд в оману задля того, щоб повторно стягнути з нього аліменти. З викладених міркувань просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви адвоката Хмари М.В, в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення до виконання дубліката виконавчого листа у справі 2-1074/07 відмовити. У поданому відзиві ОСОБА_1 просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду попередньої інстанції залишити без змін. Зазначала, що розгляд судом її заяви без участі боржника не може спонукати до скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення заявленого питання. Вважала надуманими доводи апеляційної скарги щодо обізнаності про відсутність виконавчого листа на виконанні, адже стягувач отримувала розрахунки заборгованості, а коли такий документ їй повернули, то вона повторно звернулася до виконавчої служби. Із заяви про поновлення процесуального строку видно, що стягувач вчиняла дії для стягнення аліментів, в т.ч. неодноразово зверталася до відділу виконавчої служби, отримувала розрахунки, подавала заяву про виправлення описки в рішенні суду. Щодо тверджень особи, що подала апеляційного скаргу, про недійсність розрахунків державного виконавця, то їхню належність та допустимість не спростовано, а тому підстав піддавати їх сумніву немає. Через необґрунтованість не погоджувалась й з тим, що боржник добровільно сплачував визначені рішенням суду аліменти та утримував дитину певний період часу. До початку судового засідання представник стягувача - адвокат Хмара М.В. заявила клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на продовження постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17 червня 2020 року в державі карантину через спалах у світі коронавірусу COVID-19 та на лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року №9рс-186/20. Між тим, колегія суддів з таким клопотанням не погодилася, відмовивши у його задоволенні, оскільки на час розгляду апеляційної скарги з ініціативи Уряду у діяльності адвокатів, зокрема, вже відбулося певне послаблення карантинних заходів. Також нормами ст. 212 ЦПК України передбачено право учасника справи чи його представника взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, про що адвокату Хмарі М.В. повинно бути відомо. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі доводи та викладені на них заперечення у відзиві, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст. 431 ЦПК). Згідно зі ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Перелік причин, які потрібно вважати поважними, законодавцем не встановлено. Однак причина пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об`єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки. Як з`ясовано матеріалами справи, і ці обставини сторонами не заперечуються та визнаються, рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2007 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; в розмірі по 300 гривень щомісячно, починаючи з 13 липня 2007 року і до досягнення повноліття дитиною. В частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць рішення допущено до негайного виконання. Рішення суду набрало законної сили 09 жовтня 2007 року. 26 липня 2018 року Рівненським районним судом Рівненської області на виконання рішення видано дублікат виконавчого листа в справі №570/2832/18, строк пред`явлення до виконання якого був до 09 травня 2019 року. 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Рівненського РВ ДВС із заявою, де просила прийняти зазначений дублікат виконавчого документу до виконання. 07 вересня 2018 року державний виконавець повідомив ОСОБА_1 про повернення дублікату виконавчого листа без прийняття до виконання в зв`язку із помилкою в рішенні суду. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2018 року виправлено описку в рішенні Рівненського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2007 року, а саме рік народження стягувача, з 1970 року на правильний - 1978 рік. 23 січня 2020 року державний виконавець Рівненського РВ ДВС повідомив ОСОБА_1 про повернення дублікату виконавчого листа №570/2832/18, виданого 26 липня 2018 року, без прийняття до виконання в зв`язку із пропущенням строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Постановляючи оскаржуване судове рішення, суд попередньої виходив із обґрунтованості покликань ОСОБА_1 щодо перебування виданого 26 липня 2018 року виконавчого листа №570/2832/18 на виконанні, адже ця обставина підтверджена виданими позивачу 15 січня, 06 травня і 11 червня 2019 року державним виконавцем Рівненського РВ ДВС довідками-розрахунками, а тому процесуальний строк пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. Проте колегія суддів з такими висновками погодитися не може. Так, у довідках-розрахунках, йдеться про те, що виконавчий лист №570/2832/18, який виданий 26 липня 2018 року, саме перебував, а не перебуває на виконанні в Рівненському РВ ДВС, тобто були відсутні підстави вважати, що цей виконавчий документ знаходився в органі виконавчої служби на виконанні в зазначеному ОСОБА_1 проміжку часу. У таких самих довідках-розрахунках, але з виконання виконавчого листа №570/2827/18, виданого 17 вересня 2018 року, ствердно вказано про перебування виконавчого листа в теперішньому часі. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення стягувача до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання дублікату виконавчого документу №570/2832/18, виданого 26 липня 2018 року, що суд попередньої інстанції залишив поза увагою. Тобто, як правильно зазначає ОСОБА_2 , звертаючись із заявою про поновлення бажаного процесуального строку, ОСОБА_1 не надала доказів пред`явлення цього виконавчого листа до виконання після виправлення 17 жовтня 2018 року описки у рішення суду про стягнення аліментів. Хоча на необхідність підтвердження факту пред`явлення виконавчого документу до виконання та здійснення виконавчого провадження посилається заявник як на підставу скасування судового рішення, однак жодних переконливих та підтверджених належними і допустимими доказами аргументів з цього приводу стягувачем надано не було. Тому твердження про переконання ОСОБА_1 в факті знаходження виконавчого листа на виконанні також відхиляються колегією суддів як необґрунтовані. Тим паче, в листі-повідомленні Рівненського РВ ДВС, адресованому адвокату Щербяк Ю.В., зазначено, що виданий 26 липня 2018 року виконавчий лист №570/2832/18 на виконанні не перебував та не перебуває. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що зі змісту заяви та з матеріалів справи не вбачається жодних об`єктивних причин пропуску стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання у період з 17 жовтня 2018 року по 09 травня 2019 року, які б могли бути визнані поважними, відповідно до вимог закону. Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Більше того, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Правила Закону України "Про виконавче провадження", що обмежують строк на пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання, є законодавчим втіленням принципу правової визначеності та встановлюють строк, протягом якого боржник може очікувати примусового виконання рішення, ухваленого не на його користь. Протягом цього строку стягувач, який бажає примусово виконати рішення суду, повинен вжити всіх залежних від нього заходів для отримання виконавчого документу та пред`явлення його до примусового виконання. Наявності заборгованості за аліментами на підставі дубліката виконавчого листа, що виданий Рівненським районним судом 26 липня 2018 року, встановлено не було. Тому строк пред`явлення виконавчого листа до виконання після досягнення дитиною, на утримання якої стягуються аліменти, повноліття не підлягає поновленню взагалі через відсутність законних підстав для цього і втрату актуальності вчинення такої процесуальної дії, адже рішення Рівненського районного суду від 26 вересня 2007 року вичерпало свою дію. Спонуканням для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та порушення норм процесуального права, яке призвело до помилкового вирішення питання. В силу правил ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Беручи до уваги, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з стягувача на користь заявника необхідно стягнути 420, 40 гривень як відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 383-384, 388- 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 02 березня 2020 року скасувати. Відмовити представнику ОСОБА_1 - адвокату Хмарі Мілі Василівні в задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення до виконання дубліката виконавчого листа у справі №2-1074/07, виданого 26 липня 2018 року Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 300 гривень щомісячно і до повноліття дитини. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 07.07.2020 Головуючий: С.В.Хилевич Судді: Н.В. Бондаренко С.С. Шимків