Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/5415/20

Дата документу 03.12.2025 Справа № 337/5415/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №337/5415/20 Головуючий у 1-й інстанції: Кучерук І. Г. Провадження № 22-ц/807/1960/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., Бєлової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Роздорожний Олександра Олександровича на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересована особа: боржник ОСОБА_2 у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересована особа: боржник ОСОБА_2 у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів у справі №337/5415/20. В обґрунтування заяви посилається на те, що 21 грудня 2020 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя було видано Судовий наказ у справі N 337/5415/20 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.12.2020 року і до повноліття дитини. Даний судовий наказ набрав законної сили 21.12.2020 року, який 30.12.2020 року надіслано представнику ОСОБА_1 - адвокату Збаровській О.О.. Однак, Судовий наказ не пред`являвся заявником до виконання та був безповоротно втрачений. Як вбачається, з веб-сайту "АСВП", станом на 04.08.2025 року, відсутні виконавчі провадження щодо ОСОБА_2 , стягувачем в яких була б ОСОБА_1 .. На підставі вищевикладеного просила видати дублікат Судового наказу від 21.12.2020 року у справі №337/5415/20 Хортицького районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів та поновити строк для пред`явлення його до виконання. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2025 року у задоволенні вищезазначеної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Роздорожний Олександр Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2025 року скасувати та прийняти нове судове рішення, згідно з яким видати дублікат Судового наказу від 21.12.2020 року у справі №337/5415/20 Хортицького районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів та поновити строк для пред`явлення до виконання Судового наказу від 21.12.2020 року у справі № 337/5415/20 Хортицького районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що судовий наказ не пред`являвся ОСОБА_1 до виконання та був безповоротно втрачений; стягувач не була обізнана з відповідними нормами права щодо строку, протягом якого документ слід пред`явити до виконання, а саме до повноліття дитини, про обмеження таких строків не зазначено в судовому наказі; строк у зв`язку з впровадженням військового стану зупинено; поновленням строку на пред`явлення виконавчого документа права боржника порушені не будуть, оскільки стягнення не відбулось; за рахунок стягнення аліментів будуть захищені права дитини, яка потребує утримання, тим більше в умовах воєнного стану. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, а саме шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми « Електронний суд», що підтверджується довідкою відповідального працівника суду про доставку судової-повістки повідомлення до електронного кабінету 03.10.2025 о 18:48:06 ( а.с. 111), до апеляційного суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надав. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_2 . Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що остання не надала доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію своїх процесуальних прав, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення у справі та встановлення місцезнаходження виконавчого листа. Заявником не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився 02.09.2021 року, оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого до повноліття було видано судовий наказ від 21.12.2020 року у справі 337/5415/20, досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання слід залишити без задоволення, оскільки поважності причин пропуску строку заявником не доведено, у зв`язку з чим не має законних підстав для видачі дублікату виконавчого документу. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що у грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із заявою до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а.с.1-2). Судовим наказом від 21.12.2020 року у справі (N 337/5415/20) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.12.2020 року і до повноліття дитини. Також стягнуто з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір у сумі 210,20 гривень. Даний судовий наказ набрав законної сили 21.12.2020 року (а.с.24). У заяві про видачу судового наказу, ОСОБА_1 просила надіслати примірник судового наказу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу її представнику адвокату Збаровської О.О. ( АДРЕСА_1 ). 30.12.2020 року вищезазначений судовий наказ надіслано представнику ОСОБА_1 - адвокату Збаровській О.О., та отримано ОСОБА_4 30 грудня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із трекінг номером 69126 0058189 0 (а.с.27). Відповідно до інформації Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01 серпня 2025 року за вих.№8356, згідно перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження, Електронного архіву, Пошуку ВД/ВІІ (спецрозділ) встановлено, станом на 01.08.2025 судовий наказ N 337/5415/20 від 21.12.2020 виданий Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на примусове виконання до відділу не надходив (а.с.43). Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом. Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року N 5-рп/2013 у справі N 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України"). Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії). До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIII "Перехідні положення" ЦПК України. Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Аналіз змісту пункту 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний / приватний виконавець. Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис міститься у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис є у підпункті 19.4 пункту 1 розділу "Перехідні положення" ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Зазначені норми перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/19 (провадження № 14-308цс19)). Законодавством передбачено можливість видачі дубліката виконавчого документа лише у разі дотримання або ж поновлення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанова Верховного Суду 03 листопада 2021 року в справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21)). У постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 15 червня 2022 року у справі № 2-5062/10, від 11 квітня 2024 року у справі № 1519/2-4707/11 зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Видача дубліката виконавчого документа пов`язується з його втратою та можлива в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року (провадження № 14-21цс24)). Згідно зі статтею 1 Закону N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно дочастин 1-3 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. У разі пропуску строку пред`явлення виконавчого документу для виконання він може бути поновлений судом. Згідно зі статтею 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України. Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк. Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача. Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування (постанова Верховного Суду у справі N 166/1472/18 від 23.10.2019). Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду зробленого у постанові по справі N 2-461/09 від 02.06.2020, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника. У своєму рішенні N 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Принцип законності вимагає, аби під час виконавчого провадження виконавець неухильно додержувався вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» с торони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Відтак, на стягувача, як сторону виконавчого провадження, покладався обов`язок контролю за дотриманням ним строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Заявляючи про поважність пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, заявниця посилається на втрату виконавчого документу. Судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що на виконання судового наказу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2020 року у справі №337/5415/20, який одночасно є і виконавчим документом, за наполяганням ОСОБА_1 яка просила в заяві про видачу судового наказу надіслати примірник судового наказу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу її представника ОСОБА_4 було надіслано представнику ОСОБА_1 - адвокату Збаровській О.О. та отримано нею - 30.12.2020 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із трекінг номером 69126 0058189 0 (а.с.1-2, 27). Згідно судового наказу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2020 року у справі №337/5415/20, суд вирішив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.12.2020 року і до повноліття дитини. Також стягнуто з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір у сумі 210,20 гривень. Даний судовий наказ набрав законної сили 21.12.2020 року (а.с.24). Отже виконавчий документ слід було пред`явити до виконання до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виконавчий лист було направлено представнику заявниці ОСОБА_1 адвокату Збаровській О.О. засобами поштового зв`язку з рекомендованим звідомленням про вручення поштового відправлення, який отримано останньою 30.12.2020 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із трекінг номером 6912600581890. На час звернення ОСОБА_1 з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання (серпень 2025 року) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітнім, виповнилось 18 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тому висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 пропустила строк пред`явлення виконавчого листа до виконання є вірним та таким що не суперечить вимогам ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Судовим наказом від 21 грудня 2020 року аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 присуджені щомісячно, починаючи з 11 грудня 2020 року і до повноліття дитини, яке настало 09 вересня 2021 року. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 як стягувач не була позбавлена можливості самостійно встановити відсутність у неї оригіналу виконавчого листа, перевірити неперебування його на виконанні та звернутися до суду із заявою про видачу його дубліката та поновлення строку. Жодних поважних причин, а саме об`єктивних, непереборних обставин, які б перешкоджали їй вчинити такі дії протягом 5 років, заявницею не наведено. Заявниця до серпня 2025 жодного разу не зверталася до органу державної виконавчої служби із запитами щодо місцезнаходження виконавчого документу, хоча це є її прямим обов`язком. Таким чином, заявником не наведено підстав, за яких вона була позбавлена можливості дізнатись про хід виконавчого провадження та про місцезнаходження виконавчого документу з моменту його видачі судом першої інстанції (21.12.2020 року) і до серпня 2025 року. ОСОБА_1 не наведено причин, які є поважними та давали б підстави для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та не надано таких доказів. Як вірно зауважив суд першої інстанції заявницею не пояснено та не обґрунтовано, з яких причин вона не цікавилася станом виконання судового рішення протягом п`яти років з дати видачі судового наказу, які поважні причини завадили їй вчасно з урахуванням принципу добросовісності і обов`язку сумлінно користуватися своїми правами, пред`явити судовий наказ до виконання. Мотивом звернення із заявою до суду, ОСОБА_1 зазначено, що стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів за період з 21.12.2020 року до 02.09.2021 року, значно допоможе утриманню дитини, яка хоч і досягла повноліття, але потребує додаткових коштів на утримання через навчання, про що подано відповідну позовну заяву до Хортицького районного суду м. Запоріжжя (справа N 760/33765/24). В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що строк для пред`явлення виконавчого листа якого просить заявник поновити закінчився і підстав для його поновлення як судом першої інстанції, так і колегією суддів не встановлено, оскільки заявниця не навела обставин та не надала належних і допустимих доказів, які безпосередньо унеможливлювали можливість вчинення нею процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення судового наказу до виконання. Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд. Доводи заяви свідчать лише про те, що стягувач протягом більше п`яти років фактично не цікавилася ходом виконання судового рішення. Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник не надала ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції. Посилання заявника на те, що судове рішення (судовий наказ) залишається не виконаним є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт того, що судове рішення залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися, однак визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання не є поважними, а тому підстав для задоволення заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не вбачається. Враховуючи те, що видача дубліката виконавчого документа є похідною вимогою до вимоги про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у поновленні якого відмовлено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого документу стягувачу. Щодо посилання апелянта на запроваджений воєнний стан, колегія суддів зазначає наступне. 24 лютого 2022 року Указом Президента України N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год30 хв 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час. 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року N 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1404-VIII доповнено пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України "Про виконавче провадження", як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Воєнний стан, запроваджений в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано. Тобто, на час набрання вказаним законом чинності, строк для пред`явлення виконавчого листа (судового наказу) N 337/5415/20 від 21 грудня 2020 року, який становив до 02 вересня 2021 року (повноліття дитини), сплив. Отже, зазначена дата настала до введення на території України воєнного стану, а тому, відповідно до положень пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", строк пред`явлення цього виконавчого листа до виконання сплив до цього часу та не може вважатися таким, що перервався до припинення або скасування воєнного стану. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для видачі дубліката виконавчого листа, адже вимога про видачу дубліката виконавчого листа безпосередньо пов`язується із можливістю пред`явлення його до виконання, право на яке є втраченим у зв`язку з пропуском строку його пред`явлення до виконання. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі заявник. З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Роздорожний Олександра Олександровича -залишити без задоволення. Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2025 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 03 грудня 2025 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Кочеткова І.В. Кухар С.В.