Постанова 4807 № 937/7972/19

Дата документу 30.06.2020 Справа № 937/7972/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 937/7972/19 Головуючий у 1 інстанції: Редько О.В. № 22-ц/807/1856/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Бєлова А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія», за участю третьої особи Відділ з розвитку підприємництва, промисловості та захисту, прав споживачів при виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради Запорізької області про захист прав споживача страхових послуг та стягнення страхового відшкодування, ВСТАНОВИВ В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до ПрАТ «УПСК», за участю третьої особи Відділ з розвитку підприємництва, промисловості та захисту, прав споживачів при виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради Запорізької області про захист прав споживача страхових послуг та стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позову зазначав, що 01.06.2018 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК-016/001/17/0000028. Страхувальником та вигодо набувачем за договором є ОСОБА_1 . Предметом договору є майнові інтереси ОСОБА_1 , пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Toyota Camry, 2017 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Умови програми страхування VIP та економія. Договором був визначений перелік страхових випадків, страхова сума. 16.04.2019 року за адресою: м. Мелітополь, вул. Університетська, 43, невідома особа скоїла підпал транспортного засобу Toyota Camry, 2017 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого від автомобіля залишився металевий каркас транспортного засобу та інші обгорілі деталі. З метою встановлення особи злочинця та притягнення його до кримінальної відповідальності негайно звернувся до Мелітопольського відділення поліції ГУНП в Запорізкій області з відповідною заявою, відкрито кримінальне провадження. На вимогу страховика позивачем були надані витребувані відповідачем документи. Так позивач 05.07.2019 року ПрАт «УПСК» повідомило, що в ході розгляду страхового випадку по факту пошкодження Toyota Camry, 2017 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке мало місце 16.04.2019 року за адресою: вул. Свердлова, 43 м. Мелітополь, співробітниками служби безпеки ПрАт «УПСК» проводиться внутрішнє розслідування. Також позивач повідомлявся про те, що проводиться судова пожежно технічна експертиза, яка повинна встановити причину загорання транспортного засобу Toyota Camry, 2017 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідач зазначив, що після проведення пожежно технічної експертизи буде прийнято рішення про відмову чи виплаті страхового відшкодування. На початку серпня 2019 року позивачем було отримано лист відмову від ПрАТ «УПСК» від 05.08.2019 року № 3541/19 було повністю відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Підстави відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановлені ЦК України та ЗУ «Про страхування». Однак, відповідач отримавши від позивача всі необхідні дані, інформацію про страхову подію, дані про порушення кримінальної справи та вчинений щодо майна позивача, повний доступ до предмету страхування, та не маючи реальних та законних підстав для відмови позивачу у виплаті відшкодування, відповідач відмовив у виплаті відшкодування з формальних підстав невиконання чи неналежне виконання Страхувальником та/або Експлуатантом обов`язав, зазначених в Договорі. Посилаючись на зазначені обставини спросив суд, визнати недійсним положення Договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК 016/001/17/0000028 від 01.06.2018 року у частині пункту 22.1.7 цього Договору; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК 016/001/17/0000028 від 01.06.2018 року в сумі 744 907 грн. 04 коп.; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № - 016/001/17/0000028 від 01.06.2018 року в сумі 10 130 грн. 74 коп.; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені ним по цій справі. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК-016/001/17/0000028 від 01.06.2018 року в сумі 744 907 гривень 04 копійки. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за Договром добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК 016/001/17/0000028 від 01.06.2018 року в сумі 10 130 гривень 74 копійки. Не погоджуючись з рішенням суду, ПрАТ «УПСК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача на їх користь судові витрати за подачу апеляційної скарги. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України?за якими завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд першої інстанції детально проаналізував законодавство, чинне в сфері відносин зі страхування та констатував неступне. Нормативне врегулювання правовідносин у сфері добровільного страхування автомобільного транспорту визначено Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Згідно ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Статтею 8 Закону України «Про страхування», визначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. У свою чергу, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. У даному випадку, ст. 20 Закону України «Про страхування» визначені обов`язки страховика. Так, зокрема, страховик зобов`язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; 3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Аналогічні правові норми встановлені статтями 979, 982, 988 ЦК України. Таким чином, з огляду на приписи Закону України «Про страхування» та положення Глави 67 Цивільного кодексу України, призначення страхування це страховий захист страхувальника, матеріальна складова якого проявляється в разі настання страхового випадку. У правовідносинах страхування, закон сприяє захисту інтересів страхувальника та зобов`язує страховика вчиняти дії щодо сприяння страхувальнику у отриманні страхового відшкодування (надати страхувальнику консультації з питань отримання страхового відшкодування, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк). При цьому, підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановленні статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України "Про страхування", згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Також договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Аналізуючи зазначені приписи закону, суд приходить до висновку що відмова у виплаті страхового відшкодування може бути здійснена лише в межах, визначених законом, за умови дії страхувальника в порядку визначеному законом. У свою чергу, відмова у виплаті страхового відшкодування на підставі «інших підстав» допускається за відповідності таких підстав, критеріям для відмови, що визначені ст. 991 ЦК України та статтею 26 Закону України "Про страхування". Судом першої інстанції було встановлено, що між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежнострахова компанія» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК 016/001/17/0000028 /Т.1 а.с.9-12/. Страхувальником та Вигодонабувачем визначений позивач. Предметом Договору є майнові інтереси позивача, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Toyota Camry, 2017 р. випуску, р.н. НОМЕР_1 (об`єм двигуна 2494 куб.см., Кузов № НОМЕР_2 ). Відповідно до п. 9 договору страхування страховим випадком, зокрема є: ПДТО (Протиправні дії третіх осіб) пошкодження (знищення) ТЗ та/або його ДО (додаткового обладнання) внаслідок протиправних дій третіх осіб, пов`язаних із незаконним заволодінням ТЗ та додатковим обладнанням в цілому, а також його окремих частин, вузлів, деталей. 16.04.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , сталася пожежа, внаслідок якої застрахований транспортний засіб згорів. Вказана подія підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.04.2020 року (номер кримінального провадження 12019080140001047) відкрите кримінальне провадження за ст. 194 ч.2 КК України. Обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення заява ОСОБА_1 про те, що 16.04.2019 р. приблизно о 2240 невстановлена особа шляхом підпалу пошкодила його автомобіль Toyota Camry, 2017 р. випуску, р.н. НОМЕР_1 Т.1 а.с.18/. Згідно до звіту про причину виникнення пожежі, що складений Головним інспектором Мелітопольського міськрайонного управління Головного управління ДСНС України у Запорізькій області Скляр С.Г. 19.04.2019 р. Ймовірною причиною пожежі, яка сталася 16 квітня 2019 р. за адресою: АДРЕСА_1 , є підпал /Т.1 а.с.19/. Як вбачається з висновку експерта Дніпропетровського науково дослідного експертно криміналістичного центру № 44/10.8/43 від 11.07.2019 року причиною пожежі, яка сталась 16.04.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 буд АДРЕСА_3 , в автомобілі Toyota Camry, 2017 р. випуску, р.н. НОМЕР_1 могли бути: - теплові прояви електричної енергії (в електричних дротах, встановленому електричному обладнанні, електричній частині газобалонного обладнання); - занесення джерела запалювання до осередку виникнення пожежі /Т.1 а.с.115-123/. Тож протягом розслідування причин пожежі не було встановлено, що причиною загоряння стало встановлення газобалонного обладнання. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування, відповідач направив ОСОБА_1 лист від 05.07.2019 року (вих. № 3219/18), яким повідомив, що в ході розгляду страхового випадку по факту пошкодження автомобіля Тойота Камрі, д.р.н.з НОМЕР_1 , яке мало місце 16.04.2019 року за адресою: вулиця Свердлова (Університетська) 43, м. Мелітополь, Запорізька область, співробітниками служби безпеки ПрАТ «УПСК» проводиться внутрішнє розслідування, згідно пункту 19.3.7. договору добровільного страхування наземного транспорту АВТОКАСКО №АЗЕК -016/001/17/0000028 від 01.06.2018 року та судова пожежно-технічна експертиза, яка повинна встановити причину загорання транспортного засобу Тойота Камрі, д.р.н.з НОМЕР_1 після чого буде прийнято рішення про відмову чи виплаті страхового відшкодування /а.с.20/. Надалі, листом від 05.08.2019 р. № 3541/19 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі наступного: «Відповідно до наданої Страховику Заяви-повідомлення (АВТОКАСКО) від 17.04.2019 року, яка зареєстрована в журналі реєстрації за № 54/19, про те що 16.04.2019 року по вул. Інтеркультурна, 41 (вул. Університетська) у м. Мелітополь, Запорізька область, транспортний засіб Тойота Камри, д.р.н.з НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , зайнявся полум`ям. 19.04.2019 року отримано копію протоколу огляду місця події від слідчого Мелітопольського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області. В ході ознайомлення з протоколом встановлено, що слідчий під час огляду транспортного засобу Тойоти Камри, д.р.н.з НОМЕР_1 , фіксує встановлене газове обладнання. Даний факт підтверджує акт № 819341 приймання-передачі транспортного засобу, переобладнаного для роботи на зрідженому нафтовому газі. Переобладнання транспортного засобу ОСОБА_2 , д.р.н.з НОМЕР_1 не було оформлено у сервісному центрі МВС. Право Страховка на відмову у виплаті страхового відшкодування встановлено підпунктом 19.3.10. Договору страхування, за яким Страховик в праві відмовити у виплаті на умовах, передбачених Договором та/або Правилами та/або законодавством. Перелік підстав для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування визначається пунктом 22.1. Договору. Відповідно до підпункту 22.1.7. Договору, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання чи неналежне виконання Страхувальником та/або Експлуатантом обов`язків, зазначених в Договорі. Проведеним розслідуванням даної події Страховиком було встановлено, що на Застрахованому ТЗ було встановлене газобалонне обладнання. У порушення пункту 19.2.6. Договору страхування Страхувальник, у встановлений Договором страхування формі та строк, не повідомив Страховика про переобладнання Застрахованого ТЗ. Відповідно до пункту 22.1.7. розділу 22 Договору страхування «Причини відмови у виплаті страхового відшкодування» підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є невиконання чи неналежне виконання Страхувальником та/або Експлуатантом обов`язків, зазначених в Договорі страхування. Оскільки зазначені вище обставини не були повідомлені Страхувальником, враховуючи підвищення ступеня ризику, Страховик не мав об`єктивних підстав для припинення дії Договору страхування або внесення змін до умов договору, щодо виключення із страхових ризиків пожежі та/або вибуху (п.9.3 Договору), зменшення страхової суми (п. 10 Договору), зміни страхового тарифу (п. 11 Договору)» /а.с.22/. З огляду на приписи статті 991 ЦК України та статтею 26 Закону України "Про страхування", суд вважає лист ПрАт «УПСК» від 05.08.2019 р. № 3541/19 рішенням про відмову у виплаті страхового відшкодування, що викладене у письмовій формі та аналізує правомірність відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу, відповідно до викладених у зазначеному рішенні причин відмови. Так, із зазначеного листу, вбачається, що підставою для відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу стало невиконання чи неналежне виконання позивачем обов`язків за договором страхування. Таким невиконанням чи неналежним виконанням, що унеможливило виплату страхового відшкодування відповідач вважає неповідомлення позивачем відповідача про переобладнання застрахованого транспортного засобу. Між тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначені дії, самі по собі, не підпадають під підстави та критерії для відмови у виплаті страхового відшкодування, що визначені ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхування", с саме: - не є навмисними діями страхувальника, що були спрямовані на настання страхового випадку; - не є вчиненням злочину, що призвів до страхового випадку; - не є поданням страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку. За таких обставин, враховуючи наведені приписи закону, суд першої інстанції вважав, що сам по собі факт невиконання/неналежного виконання позивачем обов`язків по договору страхування не може бути автоматичною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції судова колегія також звертає увагу на те, що договором не передбачений порядок, строки повідомлення про технічне переобладнання, а посилання в апеляційній скарзі на те, що таке переобладнання може зумовити збільшення страхових внесків не відноситься до сутності спору про сплату страхового відшкодування. До того ж позивач посилається на те, що подавав заяву про намір встановити газове обладнання, а повідомити про закінчення робіт не встиг у зв`язку з страховим випадком. З огляду на викладене. суд першої інстанції констатував, що виходячи з характеру правовідносин страхування, визначених законом цілей страхування та нормативного визначення обов`язків страховика, зокрема щодо підстав здійснення страхового відшкодування, суд вважає, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком. Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. Такі висновки були зроблені Верховним судом у постанові від 26.03.2018 р. по справі № 916/4613/15. З огляду на те, що відповідачем визнається та не спростовується факт звернення позивача за отриманням страхового відшкодування, наданням ним витребуваних документів, відсутності перешкод зі сторони позивача відповідачу щодо отримання інформації про страховий випадок, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відмова у виплаті страхового відшкодування з підстав, що викладені у листі-відмові ПрАт «УПСК» від 05.08.2019 р. № 3541/19 є такою, що не ґрунтується на законі. . Також судом першої інстанції наджана ґрунтовна оцінка доводам відповідача з приводу нібито відсутності у позивача майнового інтересу. Так, за матеріалами справи зокрема з листа ПрАт «УПСК» від 05.07.2019 року (вих. № 3219/18); листа-відмови ПрАт «УПСК» від 05.08.2019 р. № 3541/19 питання щодо наявності у позивача майнового інтересу відповідачем не розглядалося та право на отримання страхового відшкодування з цих підстав не заперечувалося. Доказів про витребування у позивача інформації про наявність майнового інтересу, під час оформлення документів про отримання страхового відшкодування, відповідачем не надано. Доказів про відмову позивача надати відповідачу інформацію про наявність майнового інтересу, під час оформлення документів про отримання страхового відшкодування, відповідачем не надано. За ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику. Згідно п. 19.1.2. Договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК 016/001/17/0000028 Страховик зобов`язаний: протягом 2-х робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання події, що має ознакам страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення усіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування. Таким чином, відповідно до вимог закону та умов Договору добровільного страхування наземного транспорту правомірною поведінкою страховика є сприяння страхувальнику у наданні усіх документів, що підтверджують його право на отримання страхового відшкодування, зокрема надання консультацій, витребування відповідної інформації, інформування страхувальника про перелік інформації, яку потрібно надати тощо. Натомість, ухилення від виплати страхового відшкодування з огляду на ненадання документів, щодо наявності майнового інтересу, які витребувані не були, за умови відсутності такої підстави у письмовій відмові, є неправомірною поведінкою страховика. Судова колегія враховує також, що з п. 3, 4 Договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК 016/001/17/0000028 вбачається, що відповідач, визначивши ОСОБА_1 як вигодонабувача за цим договором, будь-яких додаткових документів на підтвердження права набуття страхового відшкодування за цим договором (документу у якому встановлено майновий інтерес вигодонабувача) не зазначив. Враховуючи той факт, що рішення про відмову, що викладене у листі ПрАт «УПСК» від 05.08.2019р. № 3541/19 не містить таких підстав, як відсутність у майнового інтересу у страхувальника та з огляду на відсутність у п.4 Договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК 016/001/17/0000028 вказівок на документ, який має бути підтвердженням майнового інтересу заявника, суд першої інстанції зробив правильний висновок що позивач на відповідній правовій підставі має право володіння та розпорядження застрахованим майном, а відтак і право отримання страхового відшкодування. При визначенні розміру страхового відшкодування судом першої інстанції було враховано, що за Договором страхова сума складає 832 000 грн. 00 коп. Відповідно до звіту № 412 про оцінку автомобілю Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 від 10.09.2019 р., виконаного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, спричиненого автомобілю складає 753043,3 грн. /Т.1 а.с.23-30/. Відповідно до звіту № 413 про оцінку автомобілю Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 від 10.09.2019 р., виконаного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , утилізаційна вартість автомобілю, станом на 16.04.2019 р., визначена як сума ринкової вартості працюючих складових, складає 8136,26 грн. /Т.1 а.с.52-53/. Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню складає: 753043,3 грн. - 8136,26 грн. = 744907,04 грн. (Сума вартості збитку за вираховуванням утилізаційної вартості). Крім того, пунктом 19.1.3. Договору встановлено, що Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування, шляхом сплати Страхувальнику пені у розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла не період прострочення. Згідно пункту 24.3.4. Договору (Положення Договору про VIP Страхування) За ризиками ДТП. ПДТО та ІВП Страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання останнього документу за виплатною справою. Судом першої інстанції було встановлено, що остаточно всі необхідні за договором документи для виплати страхового відшкодування були надані позивачем відповідачеві 07.05.2019 р. З цього дня до моменту звернення з позовом (з 07.05.2019 р. по 25.09.2019 р.) пройшов 141 день. З огляду на таке прострочення судом була обрахована і сума пені, яка підлягає сплаті. В іншій частині судове рішення не оскаржене. Тож суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог . Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права. З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія» залишити без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2020 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 8 липня 2020 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков