Постанова Одеський апеляційний суд № 523/17863/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи: 523/17863/19 Апеляційне провадження №22-ц/813/6359/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого -Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.Г., за участю секретаря Сороколет Ю.С., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 12 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Кисельова В.К., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заяви, судового наказу та заяви про перегляд за нововиявленими обставинами У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину (а.с.1-3). Судовим наказом Суворовського районного суду м.Одеси від 20 грудня 2019 року (з урахуванням ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 12 березня 2020 року про виправлення описки) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення ОСОБА_3 повноліття, починаючи з дня подання заяви до суду 19 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20,48). 31 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу у зв`язку із нововиявленими обставинами з підстав, визначених п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України (а.с.24-25). В обґрунтування заяви посилався на те, що його малолітній син ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_3 2015 ІНФОРМАЦІЯ_2 і по теперішній час проживає з ним та його матір`ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками. Документи, надані ОСОБА_1 при зверненні до суду про видачу судового наказу мають багато розбіжностей, зокрема: у договорі оренди житлового приміщення від 25 липня 2019 року невірно зазначено прізвище орендаря та її сина - « ОСОБА_6 ин» замість « ОСОБА_7 », в акті про проживання/непроживання від 18 листопада 2019 року зазначено номер будинку АДРЕСА_2 , в той час як в договорі оренди зазначено - 4; в акті зазначено, що ОСОБА_1 мешкає з 25 липня 2018 року, тобто за рік до укладення договору оренди від 25 липня 2019 року, а її син - з 20 липня 2019 року, тобто за 5 днів до укладення договору оренди; в акті зазначена дата народження ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в той час як ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказане не доводить того факту, що ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю та заходиться на її утриманні. Посилаючись на вимоги п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України, ОСОБА_2 вважав, що суд першої інстанції повинен був відмовити у видачі судового наказу, оскільки заявлена вимога не відповідає вимогам ст.161 ЦПК України. Вважав, що викладені обставини є нововиявленими обставинами у розумінні ч.2 ст.423 ЦПК України, тому просив суд скасувати судовий наказ від 20 грудня 2019 року та постановити нову ухвалу про відмову у видачі судового наказу. У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами не визнала та пояснила, що дитина проживає з нею. ОСОБА_2 підтвердив, що з кінця липня 2019 року дитина з ним не проживає (а.с.43-44). Короткий зміст судового рішення, що оскаржується Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 12 березня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Суворовського районного суду м.Одеси від 20 грудня 2019 року залишено без задоволення (а.с.45-46). Ухвала мотивована тим, що доводи ОСОБА_2 щодо проживання дитини разом з ним не відповідають дійсності, оскільки в судовому засіданні сторони підтвердили, що з кінця липня 2019 року малолітній син ОСОБА_9 проживає спільно з матір`ю ОСОБА_1 . Отже, суд прийшов до висновку про відсутність обставин для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами за ст.423 ЦПК України. Зазначив, що сам факт наявності спору щодо визначення місця проживання дитини не є підставою для скасування рішення щодо стягнення аліментів. Доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 12 березня 2020 року та постановити нове рішення про скасування судового наказу Суворовського районного суду м.Одеси від 20 грудня 2019 року (а.с.51-52). В обґрунтування скарги ОСОБА_2 посилався на те, що судом не враховано, що з 2017 року він з ОСОБА_1 припинили шлюбні стосунки, тому остання пішла з дому, залишивши сина разом з ним. Він утримував сина, а ОСОБА_1 дуже рідко приходила до дитини. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 забрала дитину, коли його ( ОСОБА_2 ) не було дома. Між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, а з цих підстав постановлення наказу про стягнення аліментів є передчасним, оскільки судом може бути прийнято рішення про визначення місця проживання дитини разом із батьком. Отже між сторонами існує спір щодо права вимоги стягнення аліментів на утримання дитини, який слід вирішувати в порядку спрощеного позовного провадження. Надані ОСОБА_1 документи не доводять того факту, що ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю та знаходиться на її утриманні. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Учасники судового процесу в судове засідання, призначене на 07 липня 2020 року на 15:30 годин, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, заяв про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином та бажанням прийняти участь у її розгляді особисто не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність. Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України). Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в перегляді судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції послався на те, що судом не встановлено будь-яких обставин, які свідчили б про наявність нововиявлених обставин, а тому у задоволенні заяви слід відмовити. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають вимогам закону, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає. Встановлено, що сторони з 22 листопада 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_9 (а.с.6,7). 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.1-3). На підтвердження проживання з нею дитини ОСОБА_1 надала суду договір оренди житлового приміщення № 2 від 25 липня 2019 року та акт проживання/непроживання від 18 листопада 2019 року (а.с.8-9,10). За вказаними документами ОСОБА_1 разом з дитиною мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . Судовим наказом Суворовського районного суду м.Одеси від 20 грудня 2019 року (з урахуванням ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 12 березня 2020 року про виправлення описки) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення ОСОБА_3 повноліття, починаючи з дня подання заяви до суду 19 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20,48). Як на підставу перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу ОСОБА_2 вказував, що малолітній син ОСОБА_9 знаходиться в нього на утриманні, а надані ОСОБА_1 документи не відповідають дійсності. Згідно з ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу. Відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на одну дитину у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. За нормами ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 ч.1 ст.161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до п.п. 4 і 5 ч.1 ст.161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (ч.8 ст.170 ЦПК України). Відповідно до ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Однією з підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України). Перелік підстав, визначених у ч.2 ст.423 ЦПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 на підтвердження виникнення нововиявлених обставин, а саме що на його утриманні знаходяться малолітній син ОСОБА_9 , надав суду довідки: -з місця проживання про склад сім`ї та реєстрації від 25 липня 2019 року (а.с.27); -про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м.Одеси від 29 січня 2020 року (а.с.28). За вказаними довідками місце реєстрації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 не надано суду доказів проживання дитини разом з ним на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про видачу судового наказу та на час видачі наказу. Напроти, 12 березня 2020 року у судовому засіданні під час розгляду заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та в апеляційній скарзі ОСОБА_2 визнав, що з ІНФОРМАЦІЯ_6 року малолітній син ОСОБА_9 не проживає з ним, його забрала мати ОСОБА_1 (а.с.43-44,53-56). За правила ч.1 ст.82 ЦПК України зазначені обставини не підлягають доказуванню. Доводи апеляційної скарги відносно наданих ОСОБА_1 документів при встановлених обставинах не мають правового значення. Отже, заявником було подано докази на підтвердження обставин, які йому були відомі на час видачі судового наказу, надані довідки підтверджують лише місце реєстрації дитини, а не факт мешкання разом з батьком. Вказані обставини не можуть бути підставою для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V ЦПК України. Доводи апеляційної скарги щодо існування спору про визначення місця проживання дитини не підтверджені жодним доказом. За інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень у формі відкритих даних на час розгляду цієї справи в апеляційній інстанції у судових органах не існує провадження між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення місця проживання їх дитини. З реєстру встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 06 березня 2020 року у справі № 523/17842/19 розірвано шлюб між сторонами. З тексту рішення суду вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що неповнолітній син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею, проти чого не заперечував відповідач ОСОБА_2 , який надав суду заяву про визнання вимог про розірвання шлюбу та розгляд справи без його участі (а.с.79-81). Отже, станом на час звернення із відповідною заявою, на час видачі судового наказу та на час розгляду цієї справи в апеляційній інстанції в провадженні суду не перебувала відповідна цивільна справа між сторонами з приводу визначення місця проживання дитини. Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам закону. Суд вірно зазначив в ухвалі, що відсутні обставини для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, які встановлені ст.423 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом встановлено, що суд вірно встановив відсутність, зазначених в ст.423 ЦПК України, підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відмовляє в задоволенні апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 12 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення за правилами ст.389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 08 липня 2020 року. Головуючий: Судді: