Постанова Одеський апеляційний суд № 523/20269/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.07.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №523/20269/21 Апеляційне провадження № 22-ц/813/6264/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Кузьмук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 26 січня 2022 року, постановлену під головуванням судді Кремер І.О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст скарги та відзиву на неї У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. (далі приватний виконавець), визначивши заінтересованими особами стягувача - публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк», банк) та боржників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Скарга обґрунтована тим, що 25 жовтня 2021 року він отримав від приватного виконавця Колечка Д.М. постанови по ВП №66640029 про повернення виконавчого листа №523/1300/15-ц стягувачу та виправлення помилки у процесуальному документі, а також постанову ВП № 66640169 про закінчення виконавчого провадження. Зазначені постанови приватного виконавця вважає незаконними з таких підстав. Згідно вказаних виконавчих проваджень він мав заборгованість перед ПАТ «МТБ Банк» в розмірі 55 076,88 доларів США та 136 507,96 грн. 18 жовтня 2021 року ним сплачено банку заборгованість в розмірі 25 000 доларів США та 7 749 грн. та отримана від банку довідка про відсутність претензій до нього та про повне погашення заборгованості по кредитному договору №00059R15 від 22 липня 2008 року. В подальшому стягувач надіслав приватному виконавцю заяву про повернення виконавчого документа. При поверненні виконавчого документа стягувачу, приватний виконавець у постанові від 21 жовтня 2021 року вказав на те, що постанова від 27 серпня 2021 року ВП №66640029 про стягнення з боржника основної винагороди з примусового виконання виконавчого листа № 523/1300/15 підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а також постанова від 27 серпня 2021 року ВП № 66640029 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження виконаного листа № 523/1300/15 підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Він не погоджується із сумою виконавчого збору, визначеною приватним виконавцем Колечком Д.М., оскільки останнім не було вчинено жодних виконавчих дій на примусове стягнення з нього суми заборгованості, яка сплачена добровільно. Крім того, зазначив про те, що ухвалою Суворовського районного суду від 10 вересня 2021 року по справі №523/1300/15 його заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню залишена без задоволення та скасовано дію ухвал про зупинення виконавчого провадження виконавчого листа від 01 вересня 2021 року та від 08 вересня 2021 року. Не зважаючи на те, що вказана ухвала не набрала законної сили, оскільки оскаржена ним в апеляційному порядку, приватний виконавець безпідставно прийняв постанови про поновлення вчинення виконавчих дій. Посилаючись на викладене, заявник просив визнати незаконними дії приватного виконавця Колечка Д.М. у виконавчих провадженнях № 66640029; № 66640169 та скасувати постанови від 21жовтня 2021 року: -про повернення виконавчого листа №523/1300/15 від 03 серпня 2021 року до ПАТ «МТБ Банк» та про виправлення помилки у процесуальному документі у ВП №66640029; -про закінчення виконавчого провадження у ВП № 66640169. Крім того, 26 січня 2022 року ОСОБА_1 подано заяву про доповнення скарги, які зводяться до того, що 18 жовтня 2021 року він добровільно погасив наявну у нього заборгованість у розмірі 25 000 доларів США, а залишок боргу за кредитним договором йому було прощенно. 21 жовтня 2021 року приватний виконавець Колечко Д.М. отримав від банку заяви про повернення виконавчих листів №523/1300/15. Будучи обізнаним про мирову угоду між стягувачем та боржниками, прийнявши заяву від 21 жовтня 2021 року про повернення виконавчих листів, приватний виконавець, у порушення вимог ст.434 ЦПК України, не забезпечив передачу заяви про мирову угоду до Суворовського районного суду м.Одеси (а.с.1-7,125-128). У відзиві на скаргу суб`єкт оскарження - приватний виконавець Колечко Д.М. просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що при примусовому виконанні виконавчих листів по справі №523/1300/15, виданих Суворовським районним судом м.Одеси 03 серпня 2021, він діяв в межах повноважень та жодного порушення вимог чинного законодавства не допустив (а.с.61-69). Зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 26 січня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця відмовлено (а.с.144-148). Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, не викладено та не надано мотивувальну оцінку його доводам на дії приватного виконавця Колечко Д.М. та вимогам до змісту прийнятих ним постанов (а.с.152-155). Заінтересовані особи: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, інші учасники судового процесу свого ставлення до скарги не висловили. Учасники судового процесу про дату судового засідання, призначеного на 26 липня 2022 року повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи на іншу дату не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи у їх відсутність. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи ОСОБА_1 у скарзі, суд першої інстанції виходив з того, що при примусовому виконанню виконавчих листів по справі №523/1300/15, виданих Суворовським районним судом м.Одеси 03 серпня 2021 року, приватний виконавець Колечко Д.М. діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає нормам матеріального та процесуального права. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Щодо неправомірності дій приватного виконавця Колечка Д.М. з винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій Відповідно до ст.431 ЦПК Українивиконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. За ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Так, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає право на порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, частиною першої якої встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. При цьому ч.1,2 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ст. 26 цього Закону. Обов`язки і права виконавців регламентовані ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. На підставі положень пункту 1 частини другої зазначеної статті виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Так, ч.3 ст.451 ЦПК України визначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. 03 серпня 2021 року Суворовським районним судом м.Одеси видано виконавчі листи по справі №523/1300/15 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого став ПАТ «МТБ Банк» суму боргу за кредитним договором №00059R15 від 22 липня 2008 року з додатковими угодами, яка становить 55 076,88 доларів США та 136 507,96 грн. та виконавчого листа по справі №523/1300/15, виданого Суворовським районним судом м.Одеси 03 серпня 2021 року, про стягнення у рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь банку судові витрати з кожного по 2603,47 грн.(а.с.116-117). 27 серпня 2021 року на адресу приватного виконавця Колечка Д.М. надійшли заяви представника ПАТ «МТБ Банк» Орловського М.В. про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа по справі № 523/1300/15, виданого Суворовським районним судом м.Одеси 03 серпня 2021 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого став ПАТ «МТБ Банк» суму боргу за кредитним договором від 22 липня 2008 року, яка становить - 55076,88 доларів США та 136507, 96 грн. та виконавчого листа по справі №523/1300/15, виданого цім же судом про стягнення у рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь банку судові витрати у розмірі 7810, 43 грн., тобто з кожного по 2603,47 грн.(а.с.70 зворот). На виконання наведених норм, розглянувши вищевказані заяви, приватним виконавцем Колечком Д.М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з виконання вищезазначених виконавчих документів ВП №66640029, №66640169 від 27 серпня 2021 року, копію яких було надіслано рекомендованою поштою з повідомленням про вручення сторонам виконавчого провадження 27 серпня 2021 року за вих.№5345,5349 (а.с.71-зворот -72,81,107- зворот,108). 27 серпня 2021 року, у відповідності до ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 №512/5, приватним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 2 000 грн. та 500 грн., та у відповідності до частин 1, 3 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08 вересня 2016 року, приватним виконавцем винесені постанови про стягнення основної винагороди у сумі 5 507,69 доларів США, 13 650,80 грн. та у сумі 260,35 грн.(а.с.73-75). Копії зазначених постанов надіслані рекомендованою поштою з повідомленням про вручення боржнику ОСОБА_1 , 27 серпня 2021 року за вих.№ 5347,5348,5353, 5354(а.с.72-зворот,74-зворот). 27 серпня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження (а.с.76). 27 серпня 2021 року приватним виконавцем винесені постанови про арешт майна та коштів боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_1 (а.с.77-зворот,78). Копія зазначеної постанов надіслані рекомендованою поштою з повідомленням про вручення боржнику ОСОБА_1 , 27 серпня 2021 року за вих.№5356,5358 (а.с.77,79-80). Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню за цивільною справою №523/1300/15 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 06 вересня 2021 року на адресу приватного виконавця надійшли ухвали від 01 вересня 2021 року Суворовського районного суду м.Одеси про відкриття провадження за заявою боржника ОСОБА_1 та витребування належним чином засвідченої копії виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м.Одеси від 10 червня 2021 року, також ухвала Суворовського районного суду м.Одеси по справі №523/1300/15 від 01 вересня 2021 року, згідно якої зупинено стягнення у виконавчому провадженні №66634643 від 27 серпня 2021 року, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Колечко Д.М. на підставі виконавчого документу №523/1300/15, до вирішення даної справи по суті(а.с.81-зворот). В рамках вказаної справи судом було зупинено виконання за виконавчим листом № 523/1300/15 від 03 серпня 2021 року(а.с.86). 07 вересня 2021 року на адресу приватного виконавця надійшла ухвала Суворовського районного суду м.Одеси по справі №523/1300/15 від 01 вересня 2021 року про виправлення описки в ухвалі Суворовського районного суду м.Одеси від 01 вересня 2021 року справа № 523/1300/15 про зупинення виконавчого провадження №66634643 від 27 серпня 2021 року, де зазначено, що п. 2 резолютивної частини ухвали читати в наступній редакції: Реєстраційний номер виконавчого провадження:66640169 "Зупинити виконання за виконавчим листом, який виданий Суворовським районним судом м.Одеси 03 серпня 2021 року по справі № 523/1300/15 у виконавчому провадженні №66634643 від 27 серпня 2021 року, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Колечко Д.М." 07 вересня 2021 року приватним виконавцем Колечко у ВП № 66640169 та ВП №6640029 винесено постанови про відкладення проведення виконавчих дій відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.83-85). 10 вересня 2021 року, надійшла ухвала Суворовського районного суду м.Одеси (справа 523/1300/15) від 08 вересня 2021 року, якою було зупинено виконання за виконавчим листом № 523/1300/15 від 03 серпня 2021 року Суворовського районного суду м.Одеси (а.с.86). 10 вересня 2021 року приватним виконавцем Колечко Д.М. винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 66640169 та ВП №6640029, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.87-89). Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 10 вересня 2021 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, при цьому в резолютивній частині зазначено, що скасовано дію ухвал про зупинення виконання виконавчого листа від 01 вересня 2021 року та від 08 вересня 2021 року(а.с.23-25). Судове рішення мотивовано тим, що підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не має, а є підстави для виправлення описки у виконавчому листі, а саме щодо вказівки прізвища посадової особи, яка підписала виконавчі листи (а.с.25). Крім того, в ухвалі від 10 вересня 2021 року вказано, що ухвала набуває законної сили з дати підписання. В ухвалі зазначено, що вона скасована та підписана 10 вересня 2021 року, що відповідає вимогам ст.260 ЦПК України, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними (а.с.25). Тобто, 13 вересня 2021 року, на адресу приватного виконавця надійшла ухвала Суворовського районного суду м.Одеси від 10 вересня 2021 року якою заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню залишено без розгляду та скасовано дію ухвали про зупинення виконання виконавчого листа від 01 вересня 2021 року та від 08 вересня 2021року, а тому 13 вересня 2021 року відповідно до ч.5 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем на законних підставах винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП №66640169 та ВП№6640029 (а.с.93-зворот,94,97-зворот -98). Враховуючи викладене, доводи апелянта про незаконність поновлення вчинення виконавчих дій у ВП №66640169 та ВП№6640029 є необґрунтованими та безпідставними. При цьому в матеріалах виконавчого провадження є ухвала Суворовського районного суду м.Одеси від 08 вересня 2021 року, відповідно до якої під час розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, судом на підставі ст. 432 ЦПК України на час розгляду даної заяви було зупинено виконання за виконавчим листом № 523/1300/15-ц від 03 серпня 2021 року, яке потім скасовано. Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що ст.153 ЦПК України, на яку скаржник посилається у даній скарзі регламентує вжиття судом заходів забезпечення саме позову, тоді як зупинення виконання за виконавчим листом згідно ч.3 ст. 432 ЦПК України не є заходами забезпечення позову, у зв`язку з чим посилання скаржника на ч.12 ст.153 ЦПК України як обставину, яка підтверджує неправомірність дій приватного виконавця Колечко Д.М. щодо поновлення вчинення виконавчих дій є помилковими. Крім того, 17 вересня 2021 року на адресу приватного виконавця надійшла відповідь голови суду Суворовського районного суду м.Одеси Бузовського В.В. щодо дійсності виконавчих листів №523/1300/15(а.с.98-зворот). З огляду на вищевикладене, суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо винесення постанови у виконавчому провадження № 66640169 від 13 вересня 2021 року про поновлення вчинення виконавчих дій. Щодо неправомірних дій приватного виконавця Колечка Д.М. при винесенні постанови від 21 жовтня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу За змістом ст.17 Закону № 1404-VІІІпостанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Відповідно до ч.1ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Основна винагорода приватного виконавця, як і виконавчий збір є специфічним аналогом юридичної відповідальності (фінансової санкції), яка застосовується до осіб ігноруючих принцип обов`язковості судових рішень. Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження 27 серпня 2021 року приватним виконавцем одночасно з відкриттям виконавчого провадження було винесено дві постанови у ВП № 666640029: про стягнення з боржників основної винагороди у розмірі 5507,69 дол.США та 13 650,80 грн., та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 2 000 грн.(а.с.71-зворот-74-75). 21 жовтня 2021 року на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача ПАТ «МТБ Банк» про повернення виконавчого документу стягувачу, в якій було зазначено, що позичальник ОСОБА_3 добровільно погасив заборгованість за кредитним договором №00059R15 від 22 липня 2008 року у розмірі 25000 доларів США, а залишок боргу за кредитним договором йому прощенно (а.с.99). 21 жовтня 2021 року відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче проваджений» приватним виконавцем винесено постанову ВП №66640029 про повернення виконавчого документу стягувачу та зняття арешту (а.с.10-13,54-55). Крім того, в рамках виконавчого провадження №66610169, щодо стягнення судового збору на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача ПАТ «МТБ Банк» про закінчення виконавчого провадження, зв`язку з тим, що позичальник ОСОБА_3 добровільно погасив за ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2603,47(а.с.112-зворот). 21 жовтня 2021 року відповідно до п.9ч.1ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем Колечко Д.М. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №66640169 (а.с.18-19). 21 жовтня 2021 року відповідно до п.1ч.1ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем Колечко було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП №66640029 за заявою стягувача (а.с.102-103). Як вбачається із матеріалів скарги, ОСОБА_1 не погоджується із постановою приватного виконавця Колечка Д.М. від 21 жовтня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу з огляду на те, що при поверненні виконавчого документа стягувачу, приватний виконавець у постанові від 21 жовтня 2021 року вказав на те, що постанова від 27 серпня 2021 року ВП № 66640029 про стягнення з боржника основної винагороди з примусового виконання виконавчого листа № 523/1300/15 підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а також постанова від 27 серпня 2021 року ВП № 66640029 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження виконаного листа № 523/1300/15 підлягає примусовому виконанню у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Згідно вимог п.1ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. 21 жовтня 2021 року відповідно до п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем Колечко Д.М. було винесено постанову №66640029 про повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідно до ч.9 ст.27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч.3ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1,3,4,6 ч.1ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1,2,4,6,9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст. 27 цього Закону), 11,14 і 15 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Із вказаної вище норми вбачається, що постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню. Суд першої інстанції правильна дійшов висновку, що на момент винесення постанови від 21 жовтня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу, постанови приватного виконавця від 27 серпня 2021 року про стягнення з боржників основної винагороди, та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не були оскарженні ОСОБА_1 та не були скасовані в судовому порядку. З огляду на викладене, під час розгляду даної скарги не знайшло свого підтвердження жодним належним доказом того факту, що приватний виконавець Колечко Д.М. під час винесення постанови від 21 жовтня 2021 року у ВП № 66640029 про повернення виконавчого документу стягувачу діяв неправомірно в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, згідно ст. 74 Закону № 1404-VІІІпередбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. З урахуванням вищенаведеного, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Крім того, 22 жовтня 2021 року приватним виконавцем винесена постанова про виправлення у процесуальному документі ВП №66640029, за яким під час винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 21 жовтня 2021 року була допущена арифметична помилка, а саме невірно зазначено залишок основної винагороди приватного виконавця, тому на підставі ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» внесено виправлення до документу, а саме постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 21 жовтня 2021 року, зазначивши в ній вірно залишок основної винагороди приватного виконавця у розмірі 5 507,69 доларів США та 9 9566,03 грн.(а.с.15-16). Таким чином, в разі не погодження заявника із визначеною приватним виконавцем суми, яка вказана в постанові від 22 жовтня 2021 року, заявник може оскаржити дії приватного виконавця в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи викладене вище, посилання заявника на те, що під час повернення виконавчого документу приватний виконавець не здійснив правильно розрахунок виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися адміністративним судом. З огляду на викладене, приватний виконавець на законних підставах виніс постанови про повернення виконавчого листа у ВП №66640029 та про закінчення виконавчого провадження у ВП №66640169 (а.с.18-19,102-103). Щодо порушення приватним виконавцем Колечком Д.М. вимог ст. 434 ЦПК України Згідно приписів ст. 434 ЦК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Мирова угода, укладена між сторонами, подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Разом з тим, як вбачається із заяви представника банку про закриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу, між сторонами було досягнута згода між стягувачем та боржником щодо часткового погашення боргу та його часткового прощення боржнику, що жодним чином не свідчить про те, що між сторонами було укладено мирову угоду відповідно до вимог ЦПК України, оскільки укладення мирової угоди завершується укладенням письмового документу щодо мирного врегулювання між сторонами обставин, які стосуються спору між ними із вирішенням всіх прав та обов`язків сторін, яка надається приватному виконавцю. Тому у випадку укладення мирової угоди у визначених законом спосіб та подання її державному/приватному виконавцю, у останнього виникає обов`язок не пізніше триденного строку передати таку мирову угоду до суду для її затвердження. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що під час здійснення виконавчого провадження між боржниками та стягувачем ПАТ «МТБ Банк» укладеної належним чином мирової угоди приватному виконавцю Колечко Д.М. надано не було. Доказів протилежного скаржником ОСОБА_1 до суду не надав. Гарантійні листи, надані боржниками за кредитним договором на ім`я голови ПАТ «МТБ Банк», які є в матеріалах справи, не є мировою угодою, на яку посилається ОСОБА_1 (а.с.42-45). При цьому представник ПАТ «МТБ Банк» в своїх заявах на ім`я приватного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу та закінчення виконавчого провадження не посилався взагалі на обставини укладання між сторонами мирової угоди. Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені. Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 26 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 липня 2022 року. Головуючий Судді: