Постанова 4813 № 522/3202/19

Номер провадження: 22-ц/813/943/20 Номер справи місцевого суду: 522/3202/19 Головуючий у першій інстанції Шкамерда К.С. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого- Гірняк Л.А. Суддів - Сегеди С.М.,Цюри Т.В., За участю секретаря - Ющак А.Ю. розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області - про відшкодування моральної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА та АРГУМЕНТИ(ДОВОДИ)СТОРІН: 26 лютого ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до Головного управління Національної поліції в Одеській області та просив суд стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 6600000 грн. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2019 року позовну заяву залишено без задоволення. В зазначеній ухвалі апеляційний суд зазначає, що для правильного вирішення спору позивачу необхідно у позовній заяві зазначити6 - В чому полягає завдана йому моральна шкода; -Якими конкретними неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно відповідачеві; - З яких міркувань позивач виходив,визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; --чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру; -з чого позивач виходив визначаючи грошову суму в розмірі : 6000000 грн; -- чи оскаржував позивач дії зазначених органів в судовому порядку. 19.03.2019 року позивач направив до суду клопотання про усунення недоліків з проханням продовжити строк для усунення недолів(а.с.58-62). 29 березня 2019 року та 16 квітня ухвалами Приморський районний суд продовжено позивачеві строк для усунення недоліків терміном на п`ять днів з дня отримання копії ухвали( а.с.69). 11.05.2019 року на ім`я Приморського районного суду м. Одеси від позивача надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків( а.с.77). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування моральної шкоди повернуто позивачеві,як неподану. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини по справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що районним судом не розглянуті його клопотання про витребування доказів так як він не може самостійно їх отримати. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління національної поліції в Одеській області просить відмовити в апеляційній скарзі посилаючись на недоведеність заявленим позовним вимогам. У відповіді на відзив ОСОБА_1 посилається на те, що суд має досліджувати докази в судовому засіданні. В судове засідання учасники не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. В заяві позивач просить суд відкласти розгляд справи посилаючись на спалах у світі корона вірусу. В силу ст.372 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін, оскільки їх неявка не є перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст.ст. 268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. У зв`язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 08.07.2019 року. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ : Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла наступного . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2019 року позовну заяву залишено без задоволення. В зазначеній ухвалі апеляційний суд зазначає, що для правильного вирішення спору позивачу необхідно у позовній заяві зазначити: - в чому полягає завдана йому моральна шкода; -якими конкретними неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно відповідачеві; - з яких міркувань позивач виходив,визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; --чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру; --з чого позивач виходив визначаючи грошову суму в розмірі : 6000000 грн; -чи оскаржував позивач дії зазначених органів в судовому порядку. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування моральної шкоди повернуто позивачеві, як неподану з підстав частини 3 статті 185 ЦПК України. Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не усунуто недоліки, про які вказано в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси про залишення позовної заяви без руху. Проте, з таким висновком суду судова колегія не погоджується, виходячи з наступного. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 10 ЦПК України). В силу вимог частин 1, 3, 5 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною; жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175,177 ЦПК України. В них зазначено, зокрема, що позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Згідно з вимогами частини 1 статті 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею185 ЦПК України. Частини 1, 2, 3 статті 185 ЦПК України передбачають, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Матеріали справи свідчать про те, що позовній заяві позивачем викладено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, вказано докази на підтвердження таких вимог, про які йому відомо. Частинами 5 та 6 статі 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Згідно з частиною 1 статті 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов`язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів. Встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19, провадження № 61-2192св20. За таких умов, враховуючи наявність клопотання позивача про витребування доказів, питання щодо надання чи витребування відповідного доказу суд має можливість вирішити на стадії підготовчого провадження, а не під час відкриття провадження у справі. У випадку безпідставності заявлених вимог, суд може ухвалити судове рішення про відмову у їх задоволенні, однак не ухвалу про визнання неподаною і повернення позовної заяви. Вимоги суду першої інстанції щодо зазначення в позовній заяві : -в чому полягає завдана йому моральна шкода; -якими конкретними неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно відповідачеві; -з яких міркувань позивач виходив,визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; -чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру; -з чого позивач виходив визначаючи грошову суму в розмірі : 6000000 грн; -чи оскаржував позивач дії зазначених органів в судовому порядку при вирішенні питання про відкриття провадження є передчасними, оскільки можливість самостійного отримання ним такого доказу є предметом оцінки суду при розгляді його клопотання про витребування доказів, та може бути підставою для відмови у задоволенні такого клопотання, а не для повернення позовної заяви. У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстав для повернення позову ОСОБА_1 у суду першої інстанції не було. Зазначений в оскаржуваній ухвалі висновок суду про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення його позову без руху не може бути підставою для позбавлення позивача права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В). Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви є передчасною, постановлена суддею з порушенням норм процесуального права. За таких обставин відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Оскільки наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2019 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя - Л.А. Гірняк Судді С.М.Сегеда - Т.В.Цюра