Постанова 4855 № 620/3000/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3000/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Лобан Д.В. ПОСТАНОВА Іменем України 08 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.10.2019 UA102000/2019/000095/2; - зобов`язати митницю продовжити митне оформлення автомобіля Mazda Demіo згідно поданої ФОП ОСОБА_1 20.09.2019 митної декларації UA102230.2019.637260 за митною вартістю, заявленою позивачем за основним методом згідно вказаної декларації, на підставі поданих до митного оформлення документів. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 03.10.2019 UA102000/2019/000095/2. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є правомірним. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 18.06.2019 ФОП ОСОБА_1 із нерезидентом UAB "LAKSIS" (місцезнаходження - Литва) було укладено контракт № LT-19-01 (а.с. 9), відповідно до умов якого позивач придбає у продавця автотранспортні засоби, що були у вжитку, перелічені у інвойсах, які є додатками до контракту, а покупець отримує їх та оплачує. Відповідно до статті 5 Контракту товар має бути оплачений в термін не більше 3-х місяців з моменту поставки товару, або у формі передоплати за погодженням сторін. На виконання умов Контракту, UAB "LAKSIS" 18.06.2019 продано позивачу автомобіль Mazda Demіo, 1,3МТ, 2001 р.в., WIN code НОМЕР_1, вартістю 230 EUR, про що складено інвойс № 105/06-19 (а.с. 10). З метою здійснення митного оформлення вказаного товару та підтвердження митної вартості товару, позивачем до Чернігівської митниці ДФС було подано: митну декларацію № UA102230.2019.637260, інвойс від 18.06.2019 № 105/06-19, контракт від 05.04.2019 № LT-19-01 (з додаткам до нього), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу було виявлено розбіжності у вартості транспортного засобу, у зв`язку із чим Чернігівською митницею ДФС позивачу було надіслано повідомлення про надання додаткових документів. Листом від 23.09.2019 ФОП ОСОБА_1 відмовився надавати додаткові відомості із посиланням на положення статті 53 Митного кодексу України (далі - МК) (а.с. 88). Відповідачем 03.10.2019 прийнято рішення UA102000/2019/000095/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару 1234 EUR (а.с. 14). У вказаному рішенні зазначено, що Чернігівською митницею здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах та скориговано митну вартість транспортного засобу «Легковий автомобіль марки «MAZDA» модель «DEMIO» номер кузова - НОМЕР_1 » відповідно до Методичних рекомендацій, наявної у митниці інформації (яка міститься у ФМК 105-2, 106-2, згенерованих АСАУР) та даних електронного довідника SuperSchwacke за ідентифікаційним кодом транспортного засобу НОМЕР_1 відповідно до дати першої реєстрації транспортного засобу 07.05.2001 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.06.2019 №1 453781), з урахуванням показника одометру автомобіля (відповідно до акту митного огляду від 23.09.2019 №UA102230/2019/637260). Митну оцінку автомобіля здійснено із застосуванням резервного методу. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що декларант надавав митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані декларантом документи не містили. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає. За змістом частини першої статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною першою статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частин другої, третьої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений у частині другій статті 53 МК. Згідно частин третьої, п`ятої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких наведений у цій частині статті. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для цілей підтвердження митної вартості заявленого до декларування товару, декларант або уповноважена ним особа має визначити метод визначення такої вартості, надавши документи, передбачені частиною другою статті 53 МК. При цьому, обов`язок декларанта щодо подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК настає лише у випадку, якщо подані відповідно до частини другої статті 53 МК документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом частин першої, третьої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною шостою статті 54 МК визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно частини сьомої статті 54 МК у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Відповідно до частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно частини третьої статті 53 МК до додаткових документів, які можуть були надані декларантом за їх наявності, віднесено: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Для цілей правильного вирішення спору у даній справі слід також наголосити на положеннях частини четвертої статті 53 МК, яка визначає, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Відповідно до частин шістнадцятої та сімнадцятої статті 58 МК для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Згідно підпункту «а» пункту 4 статті 15 Угода про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - Угода) для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо вони є службовцями або директорами підприємств один в одного. Як зазначалося, позивачем для здійснення декларування спірного транспортного засобу надано митному органу митну декларацію № UA102230.2019.637260, інвойс від 18.06.2019 № 105/06-19, контракт від 05.04.2019 № LT-19-01 (з додаткам до нього), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Згідно поданого контракту, продавцем виступає UAB "LAKSIS" в особі директора ОСОБА_2 , а покупцем - ФОП ОСОБА_2 . Тобто, контракт підписаний сторонами однією і цією ж фізичною особою - ОСОБА_2 , а отже, в силу підпункту «а» пункту 4 статті 15 Угоди сторони контракту є пов`язаними особами. Відповідно до пункту 4 частини першої, частини дванадцятої статті 58 МК метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Таким чином, необхідною умовою для визначення митної вартості за ціною договору (контракту), що укладений між пов`язаними особами, є перевірка факту того, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Згідно частини вісімнадцятої статті 58 МК при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу. З огляду на те, що покупець та продавець спірного товару є пов`язаними особами, враховуючи спрацювання системи управління ризиками митного органу, колегія суддів дійшла висновку, що у контролюючого органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості спірного транспортного засобу за основним методом. Відсутність у поданих позивачем до декларування документах розбіжності щодо ціни транспортного засобу, наведеного висновку суду щодо сумніву у правильності її визначення не відміняє. У зв`язку із цим, з метою перевірки правильності визначення митної вартості та встановлення впливу взаємозв`язку покупця та продавця на ціну товару, відповідачем правомірно витребувані у позивача додаткові документи (а.с. 13). Колегія суддів також вважає, що відсутність у процедурних вимогах контролюючого органу певних відомостей, у даному випадку не може нівелювати вказаних вище висновків щодо наявності підстав для витребування додаткових документів. Позивач не був позбавлений можливості з`ясувати необхідну йому інформацію під час проведення процедури консультацій. Не зважаючи на це, позивач відмовив у наданні додаткових документів (а.с. 88), що у відповідності до частини шостої статті 54 МК дає митному органу підстави для відмови у визначенні митної вартості за заявленим позивачем основним методом. Здійснюючи коригування митної вартості за останнім, резервним методом, відповідач вказав про відсутність у нього відомостей для здійснення визначення митної вартості за попередніми другорядними методами, чого відповідач не заперечив. Згідно частин першої, другої статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Відповідно до пункту 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (і) з порівнюваними кількостями, або (іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Згідно статті 5 Угоди якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні товари не продаються в час увезення або приблизно в час увезення товарів, які оцінюються, митна вартість ґрунтується на одиниці товару, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту як імпортні на найбільш ранню дату після імпорту товарів, які оцінюються, але до закінчення 90 днів після такого імпорту. Відповідно до статті 33 МК митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації, зокрема: спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана з мережі Інтернет. Як вбачається з оскаржуваного рішення, здійснюючи коригування за резервним методом, відповідач використовував дані інформаційних систем податкового орану та електронний довідник Schwake (а.с. 89). Твердження позивача про фальсифікацію (підробку) відповідачем відомостей про ціну спірного транспортного засобу колегія суддів відхиляє, оскільки відповідні доводи є виключно припущенням позивача, яке ґрунтується на непідтверджених фактах. При цьому, стверджуючи про неналежність встановлених відповідачем відомостей про ціну транспортного засобу, позивач не надає відомостей про дійсну ціну, зокрема за використаним відповідачем каталогом Schwake. Також, позивач вказує на наявність у спірного транспортного засобу технічних недоліків, які вплинули на його вартість проте не були враховані відповідачем, зокрема пошкодження коробки передач, знос двигуна. При цьому, позивач наголошує виключно на неспростування факту цих пошкоджень відповідачем, проте, з огляду на їх характер, не надає суду будь-яких доказів їх реального існування станом на час здійснення спірної поставки. Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок відповідача про необхідність здійснення коригування митної вартості спірного транспортного засобу «MAZDA» модель «DEMIO» (дата першої реєстрації транспортного засобу 07.05.2001) з 230 Євро до 1234 Євро. Допущення ж контролюючим органом незначних процедурних порушень, які не вплинули на правильність прийнятого ним рішення, не є підставою для скасування останнього. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині задоволених позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення про коригування митної вартості є правомірним та не підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а позов в цій частині залишенню без задоволення. Згідно частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби задовольнити. Скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат й в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя І.В. Федотов