Постанова 4854 № 420/4037/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4037/20 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_2 на ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 18.05.2020р.) про відмову у забезпеченні адміністративного позову приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України та 3-ї особи Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, - В С Т А Н О В И В: 14.05.2020 року приватний нотаріус Одеського МНО ОСОБА_2. звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України та 3-ї особи ДП «Національні інформаційні системи», в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1535/5 від 28.04.2020 року в частині анулювання їй доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; - визначити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом зобов`язання ДП «Національні інформаційні системи» відновити їй доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Одночасно з подачею даного адміністративного позову, приватний нотаріус ОСОБА_2. подала і заяву про забезпечення даного позову, в якій просила: - зупинити дію п.3 наказу Міністерства юстиції України №1535/5 від 28.04.2020р. в частині анулювання їй доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; - визначити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом зобов`язання ДП «Національні інформаційні системи» відновити їй доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у задоволенні заяви приватного нотаріуса ОСОБА_2. про забезпечення адміністративного позову - відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою судді окружного суду, позивачка 01.06.2020 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, в зв`язку із чим, просила скасувати спірне судове рішення від 18.05.2020р. та ухвалити нове, яким задовольнити її заяву про забезпечення позову. 18.06.2020 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2020р. вказану вище апеляційну скаргу було залишено без руху в зв`язку із несплатою у повному обсязі судового збору. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020р. відрито апеляційне провадження по даній справі, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження та запропоновано учасникам справи у строк до 03.07.2020р. подати до суду 2-ї інстанції відзиви на апеляційну скаргу. 03.07.2020 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3-ї особи ДП «Національні інформаційні системи» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник 3-ї особи останню не визнав та, в свою чергу зазначив, що ДП «Національні інформаційні системи», як технічний адміністратор Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, має виключно опосередковане відношення до даної справи і лише тільки виконувало спірний наказ №1535/5 від 28.04.2020р. МЮ України. 06.07.2020 року від Міністерства юстиції України до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача останню також не визнав та наполягав на залишенні її без задоволення. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оскаржувану ухвалу судді окружного суду та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, з урахуванням обставин справи, вважає, що дана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Так, розглядаючи 18.05.2020 року вказану заяву (клопотання) та повністю відмовляючи у її задоволенні, суд 1-ї інстанції виходив з необґрунтованості доводів та недоведеності факту необхідності забезпечення поданого позову саме у такий спосіб, відсутності існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявниці, а також з того, що остання фактично пов`язує забезпечення позову з протиправністю оскаржуваного наказу відповідача, в той час як аналогічні позовні вимоги заявлені позивачем у позові, вирішення яких підлягає виключно при розгляді справи по суті. Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, не може повністю погодитися із вказаними висновками судді окружного суду і вважає їх лише частково обгрунтованими, з огляду на наступне. Так, як визначено ч.ч.1,2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з тим, згідно з ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Як вбачається з вимог ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Таким чином, системний аналіз наведених вище норм діючого КАС України дозволяє дійти висновку про те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст.150 КАС України. Крім того, необхідно врахувати й положення постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» №2 від 06.03.2008р., в п.17 якого визначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Як вже зазначалося вище, приписи ст.150 КАС України передбачають, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову - є саме обґрунтована заява сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача). А під час розгляду клопотання щодо вжиття заходів для забезпечення позову суд, в свою чергу, повинен, виходячи з конкретних доказів, оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Також, варто вказати й про те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення адміністративного позову, згідно зі ст.ст.2,150,151 КАС України, повинен відповідати завданню адміністративного судочинства - забезпечувати захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових, чи службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Проте, як вже зазначалося вище, прийняття такого рішення доцільно і фактично можливе лише у 2-х випадках: 1) у разі коли очевидними є ознаки протиправності рішення (дії чи бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням (дією або бездіяльністю); 2) у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача. Так, як вбачається зі змісту доданих до адміністративного позову матеріалів (на 16 арк.) та змісту самої заяви про забезпечення позову (на 12 арк.), позивачка, на думку судової колегії, надала достатню кількість належних доказів, які дійсно свідчать не тільки про достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності спірного рішення відповідача, як передчасного, а також й про те, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії спірного наказу Міністерства юстиції України до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі, в даному випадку, дійсно може певним чином ускладнити виконання рішення суду та привести до необхідності додавати значних зусиль для відновлення прав позивача. Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Так, як видно з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання протиправним та часткове скасування наказу Міністерства юстиції України №1535/5 від 28.04.2020 року, який відповідач прийняв на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення (дії або бездіяльність) державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 24.04.2020р. за результатами розгляду скарги ТОВ «ФК «ГОРИЗОНТ» від 17.02.2020р. №01-10/170220-2. Пунктом 2 вказаного вище наказу №1535/5 було скасовано незаконне рішення №49479924 від 01.11.2019р., яке, на думку Колегії МЮУ, нібито було прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_2., та у зв`язку з цим, відповідно до пункту 3 якого, позивачці було безстроково (т.б. на невизначений строк) анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як вбачається зі змісту вказаного вище рішення п/нотаріуса з індексним №49479924 від 01.11.2019р., останнім було скасовано право власності ТОВ «ФК «ГОРИЗОНТ» на готельно-офісний та торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 18667 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Молодогвардійська,32 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 248865580000). Разом з тим, як слідує з матеріалів справи та змісту позовної заяви, позивачка категорично наполягає на тому, що вищезазначене рішення з індексним №49479924 від 01.11.2019р. вона, як нотаріус, фактично не приймала та відповідно, жодних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо цього майна ТОВ «ФК «ГОРИЗОНТ» особисто не здійснювала, а про наявність такого запису в Реєстрі, здійсненого невідомими особами від її імені, вона дізналась тільки 29.01.2020р. з позовної заяви ТОВ «Міжнародна компанія з управління нерухомістю», яка була направлена їй, як співвідповідачу, Солом`янським районним судом м.Києва разом із судовою повісткою по справі №760/30605/19 (але в подальшому, цей позов було залишено без розгляду ухвалою від 17.02.2020р.). Далі, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, дізнавшись про наявність такої реєстраційної дії, здійсненої від її імені, позивачка 30.01.2020 року подала до Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області повідомлення про кримінальне правопорушення (що підтверджується талоном-повідомленням №039671), відомості про яке, в свою чергу, після її звернення 05.05.2020р. до Одеської місцевої прокуратури №3, 06.05.2020 року були внесені до ЄРДР. На даний момент слідчі дії за цим кримінальним провадженням №42020162030000056 тривають. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2020р. позивачка також зверталася і до Одеської регіональної філії ДП «Національні інформаційні системи» із листом (вих.№29/01-16), в якому повідомила про виявлення нею факту «несанкціонованого» доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням її особистого електронного цифрового підпису і паролю доступу до реєстру невідомими особами та просила припинити їй доступ до всіх електронних реєстрів до моменту отримання нового захищеного носія особистого ключа та нового сертифіката. В подальшому, як свідчать матеріали справи, позивачка придбала новий комп`ютер та новий більш захищений криптографічний носій особистого ключа, які 04.02.2020р. інженером ОРФ ДП «Національні інформаційні системи» були підключені до автоматизованих систем Міністерства юстиції України (акт від 04.02.2020р.), після чого, остання, в той же день, т.б. 04.02.2020р. (т.б. ще до подачі скарги ТОВ «ФК «Горизонт» від 17.02.2020р.), листом за вих. №35/01-16 повідомила Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про виявлені факти втручання невідомих осіб до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням її електронного цифрового підпису та паролю доступу до реєстру, а також про здійснені нею у зв`язку з цим заходи. Також, як видно з доданих до заяви матеріалів, позивачка, окрім іншого, 18.05.2020р. звернулася і до Одеського НДІСЕ Міністерства юстиції України із заявою про проведення експертизи телекомунікаційних систем, який, в свою чергу, своїм Висновком №20-3673 від 27.05.2020р. фактично підтвердив факт «несанкціонованого» доступу до сервера ДП «Національні інформаційні системи» від імені позивача. Окрім того, в наданих позивачем до своєї заяви матеріалах міститься і ухвала Господарського суду м.Києва від 26.02.2020р. про відкриття провадження по справі №910/2296/20 за позовом ТОВ «Міжнародна компанія з управління нерухомістю» до Реєстратора КП "Центр правової допомоги та реєстрації", ТОВ "ФК "Горизонт", Приватних нотаріусів КМНО Метелиці О.О. і ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_2., ст. державного виконавця Бородянського РВДВС ТУЮ у Київській області Бузніцької Т.Г., приватного виконавця Наконечного І.М. про визнання протиправними та скасування рішень. На цей час розгляд цієї справи триває. Отже, враховуючи вказані вище обставини, на момент розгляду Колегією МЮУ (т.б. 24.04.2020р.) скарги ТОВ «ФК «ГОРИЗОНТ» від 17.02.2020р. фактично був наявний судовий спір за участю всіх осіб, чиї дії були оскаржені до Міністерства юстиції України, в т.ч. і за участю самого скаржника - ТОВ «Фінанова компанія «Горизонт», предметом якого були фактично одні і ті ж самі рішення державних реєстраторів щодо того ж самого спірного нерухомого майна, які одночасно оскаржувалися як в суді, так і в Міністерстві юстиції. При цьому, слід зазначити й про те, що позивачка в своїй заяві та апеляційній скарзі також окремо звертає увагу й на той факт, що на момент розгляду Комісією МЮ (т.б. 24.04.2020р.) скарги ТОВ «ФК «Горизонт» існувала й ухвала Господарського суду м.Києва від 04.02.2020р. про забезпечення позову у справі №910/1616/20 (яка є чинною і на цей час), якою було прямо заборонено в т.ч. і Міністерству юстиції України скасовувати будь-які записи про реєстрацію щодо спірного нерухомого майна. Також, як вбачається зі змісту заяви та апеляційної скарги, позивачка, окрім іншого, ще звертає увагу суду й на численні порушення, які, на її думку, містять ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, та які, в свою чергу, були допущені стороною відповідача під час ухвалення оскаржуваного наказу, а саме: 1) Відповідач, в порушення вимог п.8 ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», задовольнив скаргу не зважаючи на закінчення встановленого законом строку для її подачі; 2) Колегією Мінюсту було порушено максимальний - 45-денний строк розгляду цієї скарги, передбачений п.4 «Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації» (затв. Постановою КМУ №1128 від 25.12.2015р.) та ст.20 Закону України «Про звернення громадян»; 3) Відповідач, в порушення вимог п.11 Порядку №1128, не своєчасно повідомив позивача про час та місце засідання колегії; 4) в порушення п.12 Порядку №1128, не надіслав копії скарги та додані до неї документи; 5) в порушення абз.2 п.12 Порядку №1128, не прийняв до розгляду її письмові пояснення по суті скарги; 6) в порушення п.4 ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», задовольнив скаргу за наявності судового провадження, пов`язаного із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 7) в порушення ч.6 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не навів мотивів та законних підстав, за яких «безстроково» анулював позивачу доступ до реєстру, в той час, як інших «учасників» вказаної вище господарської справи позбавив доступу до реєстру лише «тимчасово». До того ж, як вказує позивач в своїй апеляційній скарзі, оскаржуваним наказом Міністерство юстиції України фактично позбавляє її на «невизначений» термін вчиняти нотаріальні дії, чим суттєво обмежує гарантоване Конституцією України право на працю, оскільки її діяльність, як приватного нотаріуса, значною мірою пов`язана із доступом до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а іншою оплачуваною роботою (окрім викладацької, наукової і творчої діяльності) вона займатися не має права (ст.3 ЗУ «Про нотаріат»), але при цьому повинна щомісяця сплачувати встановлені ст.32 ПК України податки, єдиний соціальний внесок за найманих працівників, витрати за охорону приміщення, пожежне спостереження, користування мережею Інтернет та телефонним зв`язком, а також орендну плату та комунальні послуги за орендоване приміщення. Таким чином, на підставі вищезазначених обставин, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що у суду 1-ї інстанції були усі належні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії п.3 наказу Міністерства юстиції України №1535/5 від 28.04.2020р. в частині безстрокового анулювання їй доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вжиття саме такого заходу забезпечення цього позову, в даному конкретному випадку, не зумовлює фактичного вирішення цього спору по суті, а лише спрямоване на збереження існуючого до розгляду справи по суті становища. Одночасно слід звернути увагу й на те, що аналогічної правової позиції з цього спірного питання дотримується як Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02.05.2018р. по справі №826/15847/17, від 22.08.2018р. по справі №826/10548/17, від 06.07.2018р. по справі №826/3442/17, від 19.06.2019р. по справі №826/9614/17 та від 26.04.2019р. по справі №821/669/17, так і Європейський суду з прав людини, зокрема, в своїх рішеннях у справах «Дорани проти Ірландії», «Салах Шейх проти Нідерландів» та «Каіч та інші проти Хорватії». Що ж стосується інших вимог заяви від 14.05.2020р. щодо визначення способу і порядку виконання даного судового рішення шляхом зобов`язання 3-ї особи - ДП «Національні інформаційні системи» відновити позивачці доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то на думку судової колегії, останні є необґрунтованими, передчасними та з врахуванням прийнятого судом 2-ї інстанції рішення про зупинення дії п.3 спірного наказу, взагалі зайвими, в зв`язку із чим, задоволенню не підлягають. Крім того, також слід зазначити й про те, що КАС України не передбачає такого виду забезпечення позову як зобов`язання третьої особи вчинити певні дії, а питання встановлення способу і порядку виконання судового рішення, в свою чергу, відповідно до вимог ст.378 КАС України, є правом, а не обов`язком суду. Таким чином, з врахуванням вказаних вище обставин, колегія суддів вважає висновок суду 1-ї інстанції про повну відмову позивачці у забезпеченні даного позову частково необґрунтованим не у повному обсязі відповідаючим змісту положень ст.ст.150,151 КАС України. До того ж, слід зазначити і про те, що зі змісту приписів ст.ст.9,77 КАС України слідує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, до того ж, деякі висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого законодавства. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання, а також в зв`язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Керуючись ст.ст.150,151,154,156,308,309,311,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву приватного нотаріуса ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити частково. Зупинити дію п.3 наказу Міністерства юстиції України №1535/5 від 28.04.2020р. в частині анулювання приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі. В решті вимог заяви приватного нотаріуса ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 07.07.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко