Постанова КГС ВС № 34/5005/525/2012

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Київ Справа № 34/5005/525/2012 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г. за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В. представники учасників справи не з`явилися розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у складі колегії суддів: Чус О. В. (головуючий), Коваль Л. А., Чередка А. Є. та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 у складі судді Примака С. А. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д" до Державного підприємства "Степове" про визнання банкрутом ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст обставин справи

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Степове" (далі також - ДП "Степове") за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д".

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів ДП "Степове" Міністерства оборони України з вимогами на загальну суму 8 023 670,82 грн.

3. Ухвалою від 14.05.12 залучено в якості учасника провадження по справі про банкрутство ДП "Степове" Міністерство аграрної політики та продовольства України.

4. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2012 ДП "Степове" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора боржника.

5. Ухвалами господарського суду строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора неодноразово продовжувалися. 6. 18.01.2019 ліквідатор подав на затвердження до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, а 28.01.2019 - клопотання про затвердження оплати послуг та звіту про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого. 7. 11.03.2019 ОСОБА_1 подав до місцевого господарського суду заяву, в якій просив зобов`язати ліквідатора ДП "Степове" усунути порушення трудового законодавства щодо заявника в частині заборгованості ДП "Степове" з виплати заробітної плати ОСОБА_1 та здійснення боржником відповідних виплат до Пенсійного фонду України. Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

8. Розглянувши ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора банкрута суди попередніх інстанцій встановили таке.

9. У ліквідаційній процедурі встановлено та підтверджена заборгованість ДП "Степове" Міністерства оборони України перед кредиторами, зокрема ОСОБА_1 на суму 1 258,05 грн - 2 черга задоволення

10. На виконання наказу № 94-а від 27.06.2012 проведена інвентаризація активів банкрута, за результатами якої складено відповідні описи від 01.09.2012.

11. На виконання наказу № 2 від 27.07.2015 проведена інвентаризація майна банкрута, за результатами якої складено інвентаризаційні описи основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, дебіторської та кредиторської заборгованості від 28.07.2015, акт про відсутність майна, що підлягає включенню до ліквідаційної маси від 28.07.2015.

12. За запитом ліквідатора отримано відомості від органів державної виконавчої служби щодо відсутності на виконанні відкритих виконавчих проваджень, за якими боржником є ДП "Степове".

13. З метою виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, ліквідатором направлено запити до відповідних органів обліку та реєстрації майна та отримано у відповідь відповідні відомості.

14. Виявлене майно боржника включено до ліквідаційної маси та реалізовано 27.12.2012 з прилюдних торгів у формі аукціону.

15. За рахунок коштів від реалізації майна боржника у розмірі 419 790,50 грн погашено кредиторські вимоги на суму 359 128,94 грн - 1 черга задоволення та на суму 60 661,56 грн - 2 черга задоволення.

16. Вимоги кредиторів у загальному розмірі 8 057 363,88 грн не задоволені у зв`язку з відсутністю майна банкрута.

17. З архівним відділом виконкому Криворізької міської ради укладено договір про прийняття на зберігання документів ДП "Степове" та закрито рахунки боржника у банківських установах.

18. Ліквідатором проаналізовано дебіторську заборгованість та вжито заходів щодо її стягнення. Дебіторську заборгованість на загальну суму 26 259,48 грн визнано безнадійною та списано у зв`язку із спливом позовної давності та відсутністю майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

19. Передано до комунальної власності громади будівлю медпункту, автобусні зупинки, пам`ятник, об`єкти житлового фонду, що обліковувалися на балансі ДП "Степове".

20. На зборах комітету кредиторів, що відбулися 30.09.2015 та 23.01.2017 вирішено затвердити звіти про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого Зімниці О. І.

21. Щодо заяви ОСОБА_1 про порушення боржником його трудових прав судами попередніх інстанцій встановлено, що визнана заборгованість ДП "Степове" перед ОСОБА_1 складала 1 258,05 грн та була погашена в повному обсязі, що підтверджено ліквідатором видатковим касовим ордером від 25.09.2013.

22. Відповідно наданої ОСОБА_1 копії трудової книжки та копії наказу № 78 від 24.03.2011, останній був звільнений з ДП "Степове" на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України за заявою ОСОБА_1 від 21.03.2011.

23. Трудову книжку ОСОБА_1 отримав 07.04.2011, що підтверджується його підписом на наказі № 78 від 24.03.2011 про звільнення.

24. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 № 883-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства" було вирішено погодитися з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства України та Міністерства оборони України щодо передачі цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства.

25. Згідно з Додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011№ 883-р - ДП "Степове" код ЄДРПОУ 14304716 увійшло до переліку цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів, які передаються до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства.

26. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 516 від 05.10.2011 року "Про приймання цілісних майнових комплексів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" пунктом 1 було визначено прийняти зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України державні підприємства та військові радгоспи, згідно додатка № 1, в якому зазначається і ДП "Степове".

27. Відповідно до вказаного наказу, на директорів державних підприємств та військових радгоспів було покладено обов`язок з дати затвердження актів приймання-передачі у двотижневий термін внести відповідні зміни в установчі документи, пов`язані зі зміною органу управління державних підприємства та військових радгоспів, та провести їх державну реєстрацію у порядку, визначеному законодавством.

28. Такі зміни в статутні документи ДП "Степове" внесені не були. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

29. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 у справі № 34/5005/525/2012 серед іншого в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 11.03.2019 відмовлено; затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ДП "Степове", ліквідовано юридичну особу - ДП "Степове", провадження у справі закрито.

30. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що ліквідатором було здійснено всі заходи з ліквідації банкрута, складено реєстр вимог кредиторів, вчинено всі необхідні дії по виявленню майнових активів та пасивів боржника, закрито рахунки, надані суду документи, що свідчать про ліквідацію банкрута, у тому числі, ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю в зв`язку з недостатністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

31. Суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про недійсність його наказу про звільнення та невиплату йому боржником в повному обсязі заборгованості із заробітної плати суди зазначивши, що ОСОБА_1 був звільнений з ДП "Степове" за угодою сторін на підставі його власної заяви, був ознайомлений з наказом про звільнення №78 від 24.03.2011 та отримав трудову книжку 07.04.2011.

32. Не погодившись з цією ухвалою ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, зазначивши у апеляційній скарзі зокрема, що господарським судом не залучено у справу засновника боржника - Міністерство оборони України, не досліджено питання належності боржнику права постійного користування землею, згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 у справі № К/800/2599/13, чим порушено право на колишніх працівників підприємства на безоплатне набуття земельних ділянок зі складу цих земель, безпідставно відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо відновлення його трудових прав, порушених боржником, а також протиправно обмежено участь скаржника у провадженні.

33. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 у справі № 34/5005/525/2012 залишено без змін.

34. Відхиляючи доводи скаржника суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам Закону, матеріалам та обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування або зміни постановленого судового акту. Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

35. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.19 від 07.08.2019 ОСОБА_1 просить їх скасувати та закрити провадження у справі № 34/5005/525/2012 про банкрутство ДП "Степове". Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

36. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

37. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

38. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

39. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

40. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

41. Отже, учасник справи, який не є касатором, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

42. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

43. Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 34/5005/525/2012 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019, призначено її розгляд на 05.03.2020 та надано учасникам справи строк на подання відзиву до 03.03.2020.

44. Ця ухвала, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 34/5005/525/2012, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

45. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

46. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

47. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

48. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданої касаційної скарги ОСОБА_1

49. Станом на момент розгляду цієї касаційної скарги учасники справи процесуальних позицій (відзивів, пояснень тощо) щодо поданої касаційної скарги не висловили (не надіслали).

50. Заяв чи клопотань від учасників справи стосовно неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо касаційної скарги до суду не надходило.

51. Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

52. Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

53. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

54. Суд бере до уваги те, що касаційне провадження у цій справі відкрито 17.02.2020, строк на подання відзиву сплинув 03.03.2020, а також те, що з цього моменту розгляд справи неодноразово відкладався, що надало можливість учасникам справи достатньо часу для реалізації їх процесуальних прав.

55. У судове засідання 25.06.2020 з`явилися представники учасників справи не з`явилися.

56. Клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи призначеного на 25.06.2020 від учасників справи не надходило.

57. Суд звертає увагу, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

58. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

59. До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

60. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

61. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Водночас учасники, які не забезпечили участь в судовому засіданні своїх представників та не скористались правом подання відзиву на касаційну скаргу, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції, не зазначили причин, з урахуванням обставин послаблення протиепідемічних заходів, які перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників.

62. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

63. В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 28.05.2020 на 25.06.2020, обов`язковою не визнавалась, про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини згаданої ухвали суду.

64. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу ( ОСОБА_1 )

65. ОСОБА_1 в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права зазначаючи, зокрема, таке: - судами попередніх інстанцій не надано оцінки порушенням майнових прав та інтересів держави в особі Міністерства оборони України під час здійснення ліквідаційної процедури ДП "Степове" та не залучено цей орган до участі у справі № 34/5005/525/2012; - діями ліквідаторів ДП "Степове" ОСОБА_3 та ОСОБА_2 умисно заподіяна шкода державі, в особі Міністерства оборони України, в тому числі через здійснення ними ліквідаційної процедури з порушенням вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна"; - судом першої інстанції протиправно обмежено право скаржника на участь у провадженні у справі про банкрутство ДП "Степове"; - судами попередніх інстанцій безпідставно відхилено доводи скаржника про недійсність наказу ДП "Степове" про його звільнення та невиплату йому боржником в повному обсязі заборгованості із заробітної плати; - суди попередніх інстанцій затверджуючи звіт ліквідатора залишили поза увагою порушення права на землю колишніх працівників ДП "Степове" під час ліквідаційної процедури; Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

66. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

67. Відповідно до приписів пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX розгляд поданої 03.01.2020 касаційної скарги ОСОБА_1 здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

68. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

69. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

70. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

71. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанції

72. Відповідно до частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

73. Відповідно до пункту 11 частини 1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення вказаного Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення даного Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

74. Провадження у справі № 34/5005/525/201218/1971/12 про банкрутство ДП "Степове" порушено 20.01.2012, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2012 ДП "Степове" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

75. Враховуючи зазначене, у ліквідаційній процедурі ДП "Степове" підлягають застосуванню положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19.01.2013 із змінами (далі - Закон про банкрутство).

76. Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; ліквідація - припинення діяльності суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна (стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

77. За змістом статей 22, 23 цього Закону ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

78. Нормами статей 25, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначені повноваження ліквідатора у ліквідаційній процедурі та вимоги до звіту ліквідатора.

79. За змістом наведених норм Закону правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього Законом про банкрутство повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

80. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

81. Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

82. Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.

83. Законом не визначено вичерпного переліку таких заходів, які має вчинити ліквідатор для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні напрямки таких дій, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених Законом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.

84. Разом з тим обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003 та від 27.08.2019 у справі № 913/982/14.

85. Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора полягає у тому, що кредитор повинен обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13).

86. У статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавець визначив обов`язковий перелік документів, без яких не може бути затверджений звіт ліквідатора господарським судом, який водночас не є вичерпним.

87. Крім документів безпосередньо визначених у статті 32 вищезазначеного Закону, для доведення правомірності та повноти своїх дій у ліквідаційній процедурі ліквідатором можуть бути додані до звіту та відображені у ньому інші відомості, які спрямовані на доведення господарському суду, комітету кредиторів та окремим кредиторам виконання, покладених на ліквідатора обов`язків належним чином.

88. У ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута, тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 49/164-б).

89. У контексті застосування принципу повноти дій ліквідатора з урахуванням обставин цієї справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу на послідовні доводи касатора, які ним були відображенні і в апеляційній скарзі щодо порушення конституційного права на землю для селян з огляду на наявність ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 у справі № К/800/2599/13.

90. Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 у справі № 2а/0470/4325/12 задоволено частково касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України та скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012. Провадження у адміністративній справі за позовом Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Зеленобалківської сільської ради, відділу Держкомзему у Широківському районі Дніпропетровської області, Державного підприємства "Степове" Міністерства оборони України, третя особа - Міністерство оборони України про визнання рішення недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії закрито.

91. У якості підстави скасування наведених рішень суд касаційної інстанції послався на те, що вирішення такого спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спір полягає у захисті права користування земельною ділянкою та пов`язаний із такими діями.

92. За змістом ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, позов задоволено частково, визнано протиправними дії Зеленобалківської сільської ради щодо видачі радгоспу "Степове" Міністерства оборони України державного акту на право постійного користування землею від 04.08.1999 Шр № 202 (бланк серії ІІ-ДП № 002864, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером Шр № 202), визнано протиправним та скасовано державний акт на право постійного користування землею від 04.08.1999 Шр № 202 (бланк серії ІІ-ДП № 002864, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером Шр № 202), скасовано запис про державну реєстрацію державного акту на право постійного користування землею від 04.08.1999 Шр № 202 (бланк серії ІІ-ДП № 002864, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером Шр № 202), зобов`язано відділ Держкомзему у Широківському районі Дніпропетровської області внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації щодо віднесення землі Зеленобалківської сільської ради площею 3 389,0 га до земель запасу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

93. Згідно правової позиції Верховного Суду України та Верховного Суду викладеній у постановах від 24.06.2015 у справі № 3-231гс15 від 16.02.2015, від 08.10.2018 у справі № 922/2621/17, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

94. Однак всупереч приписам статті 86 ГПК України суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 у справі № 2а/0470/4325/12 та її впливу на оцінку повноти дій ліквідатора у цій справі.

95. У контексті цього ж питання судами попередніх інстанцій не було оцінено лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.09.2017 № 8-4-0.221-11802/2-17 (долученого до заяви ОСОБА_1 від 26.02.2019) в якому відображено інформацію про надання Комунальному підприємству Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" на підставі розпоряджень голови Широківської районної державної адміністрації від 19.12.2012 №№ 911-р-12-940-р-12 із земель запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у постійне користування 3 258,0 га після прийняття постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі № 2а/0470/4325/12.

96. Беручи до уваги положення статей 25, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд, розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, перевіряє у судовому засіданні обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

97. Виходячи з вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

98. Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство. В зв`язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.

99. Постановляючи ухвалу від 26.03.2019 про затвердження ліквідаційного балансу та ліквідацію боржника ДП "Степове" суд першої інстанції залишив заяву ОСОБА_1 щодо виплати йому заборгованості із заробітної плати без задоволення, пославшись на необґрунтованість цих вимог.

100. Суд зазначив, що доводи скаржника ОСОБА_1 що недійсності наказу про його звільнення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами на підставі яких встановлено, що останній був звільнений з ДП "Степове" за власною заявою від 21.03.2011 на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України та отримав трудову книжку 07.04.2011, що підтверджується його підписом на наказі № 78 від 24.03.2011 про звільнення.

101. При цьому судом не надано оцінки вимогам ОСОБА_1 про стягнення з ДП "Степове" заробітної плати у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки, отже вони залишилися фактично невирішеними на час прийняття рішення про ліквідацію банкрута.

102. Апеляційний суд цього недоліку не виправ, погодившись з висновками місцевого господарського суду, та відхиляючи аналогічний довід апелянта вказав, що заява останнього від 11.03.2019 не підлягає задоволенню через відсутність доказів продовження трудових відносин між ОСОБА_1 та ДП "Степове" після його звільнення 24.03.2011.

103. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та невмотивованими з огляду на таке.

104. Відповідно до частини першої статті 14 Закону про банкрутство кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

105. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю, що встановлена цим Законом (частина п`ята статті 14 Закону про банкрутство ).

106. Звертаючись до суду із заявою щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 посилався на затримку ДП "Степове" видачі йому трудової книжки при звільненні, що відповідає встановленим судами попередніх інстанцій обставинам, позаяк трудову книжку скаржнику було видано лише 07.04.2011 після його звільнення 24.03.2020.

107. Відповідно до частини першої, другої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

108. Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція) записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

109. У пунктах 4.1, 4.2 Інструкції визначено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

110. Згідно з частиною четвертою статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

111. Для застосування цієї норми необхідна наявність таких умов: затримки у видачі трудової книжки; вини власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

112. З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що подана до суду першої інстанції 11.03.2019 заява скаржника з вимогами щодо виплати заробітної плати підлягала розгляду та оцінці із урахуванням наведених вище положень трудового законодавства, чого судами попередніх інстанцій всупереч вимог статей 86, 236 ГПК України не забезпечено.

113. З урахуванням наведеного колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій про повноту заходів вжитих ліквідатором на виявлення активів боржника та невмотивоване відхилення вимог ОСОБА_1 щодо виплати заборгованості по заробітній платі передчасними та зробленими без належного з`ясування обставин справи, всебічної та повної оцінки доводів скаржника та сукупності наявних в матеріалах справи доказів.

114. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

115. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

116. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

117. Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

118. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

119. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

120. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

121. Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.

122. Не з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази, попередні судові інстанції допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин і доказів та статей 238, 282 ГПК України щодо надання вмотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи. Щодо суті касаційної скарги

123. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 . Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

124. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

125. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

126. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

127. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

128. Під час нового розгляду справи, апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, надати оцінку повноті дій ліквідатора з виявлення активів боржника та у відповідності з чинним законодавством вирішити заяву ОСОБА_1 , з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні. Щодо судових витрат

129. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

130. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. Висновки щодо застосування норм права

131. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 у справі № 34/5005/525/2012 скасувати.

3. Справу № 34/5005/525/2012 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Банасько Судді Л. Й. Катеринчук В. Г. Пєсков