Постанова 4821 № 690/414/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/806/20Головуючий по 1 інстанції Справа №690/414/19 Категорія: 304070000 Линдюк В. С. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Н.І. Гончар, С.І.Бондаренко Ю.В.Сіренко учасники справи: позивач Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради; відповідач ОСОБА_1 ; особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2020 року у справі за позовом Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, управління багатоквартирним будинком з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних, в с т а н о в и в: у вересні 2019 року Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради звернулось до суду із вказаним позовом. Позовні вимоги, з урахуванням уточнень, обґрунтовано тим, що відповідач є власником нежитлового приміщення (магазину) загальною площею 65,9 кв.м., яке є частиною багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому має оплачувати послугу з утримання вказаного багатоквартирного будинку та його прибудинкової території, оскільки вважається його співвласником. Водночас відповідач вказані послуги, які надаються позивачем, взагалі не оплачувала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 6 209,09 грн. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради заборгованість зі сплати витрат з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, з управління багатоквартирним будинком у розмірі 7 223,19 грн., яка складається з основної заборгованості у розмірі 6 209,09 грн., інфляційних втрат у розмірі 750,1 грн. та 3% річних у розмірі 264 грн. Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради вказану суму заборгованості. Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції встановлено, що між сторонами відсутній письмовий договір на обслуговування будинку та прибудинкової території, хоча його укладення є обов`язковим. Зазначає, що судом не взято до уваги та проігноровано, що позивач не пропонував відповідачу укласти вказаний письмовий договір, підготовлений на основі типового договору; позивачем не доведено вчинення ним дій щодо підготовки проекту договору про надання житлово-комунальних послуг та направлення його на підписання відповідачу як споживачу, а також ухилення відповідача від укладення такого договору в спірний період та виникнення спору з цього приводу. Скаржник вважає, що рішенням виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області від 26 грудня 2018 року № 395 «Про визначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду в місті Ватутіне» позивача визначено управителем багатоквартирного будинку житлового фонду, до якого не відноситься нежиле приміщення (магазин), належне відповідачу. Також скаржник вважає, що визначення управителя багатоквартирного будинку відбулось за відсутності прохання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , чим порушено права співвласників вказаного будинку. Зазначає, що позивачем не надано належних доказів для доведення факту надання відповідачу послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми Цивільного кодексу України, які стосуються зобов`язального права, у тому числі і положень статті 625 ЦК України щодо стягнення 3 % річних, оскільки предметом позову є надання комунальних послуг, а не фінансових. Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2020 року без змін. У відзиві із посиланням на положення Цивільного кодексу України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» вказує, що власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку є співвласником багатоквартирного будинку, тому є споживачем послуг, які надає позивач. Зазначає, що укладення відповідного договору про надання житлово-комунальних послуг є обов`язком, а не правом відповідача, та відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказує, що визначення управителя багатоквартирних будинків Ватутінською міською радою було проведено відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Зазначає, що тарифи за надані послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій з вересня 2016 року по грудень 2018 року були затверджені рішеннями виконавчого комітету Ватутінської міської ради, а з січня 2019 року ціна послуги з управління визначена у п. 10 Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 22 від 28 грудня 2018 року. Звертає увагу, що позивач не надає комунальні послуги і посилання скаржника в апеляційній скарзі на судову практику, яка стосується комунальних послуг, не стосується розгляду справи. Вважає, що на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 625 ЦК України. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказане рішення суду відповідає вказаним вимогам. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 57 від 22 січня 2014 року є власником нежитлового приміщення (магазину) загальною площею 65,9 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 серпня 2019 року № 179122556 (т. 1 а.с. 13). Позивач з 2006 року є надавачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на території м. Ватутіне Черкаської області, у тому числі й багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Рішеннями виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області затверджено тарифи на вказану послугу для будинку по АДРЕСА_1 , а саме: рішенням від 30.04.2015 року № 127 у розмірі 2,03 грн. (т. 1 а.с. 21-24), рішенням від 27.01.2017 року № 42 у розмірі 2,76 грн. (т. 1 а.с. 25-28). Рішенням Виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області № 395 від 26 грудня 2018 року відповідно до положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» призначено Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради управителем багатоквартирного будинку житлового фонду в місті Ватутіне, у тому числі по вул. Ювілейна, 6а (т. 1 а.с. 29-31). Правомірність прийняття вказаного рішення встановлена постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, яка набрала законної сили (т. 1 а.с. 96-102). 28 грудня 2018 року Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради та співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , в особі першого заступника міського голови Кубявки Ю.Б. уклали договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який набрав чинності з 01 січня 2019 року (т. 1 а.с. 32-40). Відповідно до п. 3 вказаного Договору передбачено, що послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку і прибудинкової території. Згідно з п. 6 Договору кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором. Пунктом 10 Договору визначено, що ціна послуги з управління становить 3,41 грн на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку. Перелік послуг з утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 , які включено до тарифу у періоди з 23.05.2015 року по 17.02.2017 року та з 18.02.2017 року по 31.12.2018 року, вказано у відповідних довідках (т. 1 а.с. 104, 105). Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що свої зобов`язання щодо надання житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем виконано у повному обсязі, що підтверджується звітами по виконаних роботах за періоди 01.01.2016-31.12.2016 (т. 1 а.с. 9), 01.01.2017-31.12.2017 (т. 1 а.с. 10), 01.01.2018-31.12.2018 (т. 1 а.с. 11), 01.01.2019-31.08.2019 (т. 1, а.с. 12, 161). Відповідачем не надано жодного доказу на спростування наданих позивачем доказів щодо надання послуг з утримання будинку та прибудинкових споруд і територій. Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача № 10039002 за послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , з розрахунку площі 61,8 кв.м., заборгованість ОСОБА_1 за період з вересня 2016 року по серпень 2019 року становить 6 209,09 грн. (т. 1 а.с. 5). Судом першої інстанції вірно визначено, що спірні правовідносини регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Згідно з пунктом 10 частини 1, частиною 2 статті 7 співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Статтею 12 Закону визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Відповідно до статті 11 Закону управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Твердження в апеляційній скарзі про те, що позивач не направляв відповідачу проект договору про надання житлово-комунальних послуг, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за надані послуги, є безпідставними. Так, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя, у даному випадку Ватутінської міської ради, що і було здійснено. Вказаний договір є чинним з 01 січня 2019 року. До підписання Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 28 грудня 2018 року, позивач надавав послуги з утримання будинку, прибудинкових споруд і територій, відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» органами місцевого самоврядування визначаються виконавець житлово-комунальних послуг та тарифи на них. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Неукладення споживачем послуг відповідного договору на їх отримання суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, статей 627, 630 ЦК України та вищевказаним вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому відсутність письмово оформленого договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не позбавляє відповідача, як споживача, обов`язку оплачувати надані їй послуги. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13. Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає до застосування як до виконавця договірних відносин, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що спірні правовідносини є грошовим зобов`язанням, яке не виконується відповідачем, тому на них поширюються дії статті 625 ЦК України щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов`язання зі сплати позивачу вартості наданих послуг з утримання будинку, прибудинкових територій та споруд, з неї слід стягнути на користь позивача заборгованість зі сплати послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в розмірі 6209,09 грн, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 750,1 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 264 грн., а всього 7223,19 грн. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2020 року без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2020 року у справі за позовом Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, управління багатоквартирним будинком з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річнихзалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 та пунктом 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України. Судді