Постанова 4803 № 202/7963/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4312/20 Справа № 202/7963/18 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря - Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про скасування запису про реєстрацію права власності, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп") про відновлення права на користування житловим приміщенням, скасування запису про реєстрацію права власності. Позовна заява мотивована тим, що 17.12.2007 року між ОСОБА_2 і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір № 22337956, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі 20 000,00 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 17.12.2007 року між Банком і ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 22337956/300, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав Банку в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 теперішній АДРЕСА_2 . В подальшому ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що є правонаступником прав та обов`язків ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", відступило право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки ПАТ "ОКСІ Банк". 27.09.2018 року останнє в свою чергу відступило право вимоги за цими договорами ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп". Позивачка вважала зазначені вище договори про відступлення права вимоги такими, що укладені з грубим порушенням вимог законодавства, а сам правочин щодо передачі прав вимоги є нікчемним у зв`язку з тим, що зобов`язання за кредитним договором і договором іпотеки припинені з 26.12.2015 року. На підтвердження зазначеного позивачка вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , її чоловік, вона є єдиним спадкоємцем після його смерті, спадщину прийняла фактично, оскільки постійно проживала з ОСОБА_2 01.10.2018 року відповідачем було направлено на адресу померлого чоловіка повідомлення про дострокове погашення заборгованості та повідомлення про відступлення права вимоги. Вважала вимоги відповідача незаконними, оскільки право вимоги було фактично припинено 26.12.2015 року, тобто після спливу одного року з моменту смерті ОСОБА_2 , оскільки кредитор у строки, встановлені п.п.2-4 ст. 1281 ЦК України не звернувся з вимогою до спадкоємців боржника. Крім того, позивачка вважала недійсними договори про відступлення права вимоги, оскільки дані правочини є нікчемними в силу того, що право вимоги у кредитора було припинено через рік після смерті позичальника, у зв`язку з чим у відповідача не було підстав приймати право вимоги. Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд скасувати запис про реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - на квартиру АДРЕСА_1 , внесений 08.11.2018 року державним реєстратором Дніпровської філії КП "Агенція адміністративних послуг" Бутюгіною Є.С. на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1002 від 27.09.2018 року. Ухвалою суду від 24.12.2019 року провадження у справі в частині вимог про відновлення права на користування житловим приміщенням закрито на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України (а.с.122). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивачки - без задоволення. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції установлено, що 17.12.2007 року між ОСОБА_2 і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір № 22337956, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 000,00 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 17.12.2007 року між Банком і ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 22337956/300, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав Банку в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 (а.с.74,83). На підставі договору про відступлення права вимоги від 27.09.2018 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило право вимоги за кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року та договором іпотеки № 22337956/300 від 17.12.2007 року ПАТ "ОКСІ Банк". Останній в свою чергу 27.09.2018 року відступив право вимоги за цими договорами ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (а.с.36-38). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер (а.с.14). Відповідно до копії спадкової справи, заведеної Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою, АТ "Райффайзен Банк Аваль" 01.10.2018 року звернулось з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року в розмірі 6 192 843,68 грн. до спадкоємців померлого ОСОБА_2 (а.с.73-91). Згідно з копією реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" 01.10.2018 року направило на адресу ОСОБА_2 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, а також направило іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року (а.с.133-136). Пунктом 5.5. договору іпотеки № 22337956/300 від 17.12.2007 року визначено, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Пунктом 5.5.1 цього договору встановлено, що у відповідності до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд має право, зокрема, згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку", набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором. В цьому випадку цей договір (застереження п.5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Відповідно до рішення державного реєстратора Батюгіної Є.С., 13.11.2018 року проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, прийшовши до висновку, що позивачкою не надано доказів, в чому полягає порушення її прав з боку відповідача. Реєстрація спірного об`єкта нерухомого майна за ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" проведена відповідно до вимог діючого законодавства та положень договору про іпотеку № 22337956/300 від 17.12.2007 року, ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", як кредитор, звернувся з вимогою до спадкоємців боржника з дотриманням вимог ч.3 ст. 1281 ЦК України. Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з положеннями статті 27 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги спадкодавцеві, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкодавців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляються права вимоги. Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що відповідач пропустив строк на звернення з вимогою до спадкоємців, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні, оскільки наведене спростовується матеріалами справи. Частиною 1 статті 1281 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Разом з тим, позивачкою не надано доказів щодо виконання вимог ч.1 ст. 1281 ЦК України та повідомлено кредиторів про відкриття спадщини. Крім того, в ході розгляду справи представник позивачки підтвердив, що ОСОБА_1 не було повідомлено ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про смерть боржника, що в свою чергу підтверджує той факт, що кредитор не знав і не міг знати про смерть боржника. Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як установлено судом апеляційної інстанції, позивачка, яка є спадкоємцем ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не повідомляла кредитора про смерть боржника і про прийняття спадщини. АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року до спадкоємців померлого ОСОБА_2 01.10.2018 року. В той же час, кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_2 передбачено, що датою остаточного погашення кредиту є 17.12.2017 року (п.1.1.5). Таким чином, строком настання вимоги за кредитним договором є 17.12.2017 року. Тому, звернувшись з вимогою до спадкоємців боржника за кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року 01.10.2018 року, відповідач не пропустив, встановлений ч.3 ст. 1281 ЦК України строк для пред`явлення вимоги, а тому твердження позивачки з цього приводу на підтвердження позовних вимог є безпідставними. Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо недійсності договорів відступлення права вимоги, колегія суддів звертає увагу на наступне. Судом апеляційної інстанції установлено, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.09.2018 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило право вимоги за кредитним договором № 22337956 від 17.12.2007 року та договором іпотеки № 22337956/300 від 17.12.2007 року ПАТ "ОКСІ Банк". Останній в свою чергу 27.09.2018 року відступив право вимоги за цими договорами ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (а.с.36-38). Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним, тобто законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16). Такий правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 року по справі № 405/20/15-ц. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, правових підстав для припинення або визнання недійсними договорів відступлення права вимог не має. Стосовно інших підстав оскарження судового рішення, які наведені в апеляційній скарзі, а саме щодо наявності мораторію на стягнення майна наданого як забезпечення по кредитам в іноземній валюті, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.1 ч.1 Закону України від 03.06.2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо зокрема: таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті; таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Виходячи з викладеного, норми даного закону поширюються на правовідносини між боржником (власником майна) та кредитором. Як убачається з матеріалів справи, позивачка не є, а ні боржником (позичальником), а ні власником спірного майна в розумінні ст. 331 ЦК України, відповідно до якої право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Разом з тим, вирішуючи питання щодо порядку реєстрації спірного об`єкта нерухомого майна за ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, відповідно до вимог наведених положень закону, а також враховуючи умови договору іпотеки, кредитор набуває право у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання основного зобов`язання. Водночас відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно зі частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, заявник подає: копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. Тобто для реалізації позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні відповідне волевиявлення та вчинення певних дій іпотекодержателем, якщо договором не передбачено іншого порядку. Відповідно до пункту 3 частини 1 статі 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. Ураховуючи викладене, судом апеляційної інстанції установлено, що ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" не надало доказів направлення ОСОБА_1 повідомлення відповідно до вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку". Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 8.7 договору іпотеки № 22337956/300 від 17.12.2007 року всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телефоном. Посилання ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" щодо наявності у матеріалах справи доказів надсилання ОСОБА_2 повідомлення та письмової вимоги (а.с.62,65,66) зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи копій описів поштових відправлень-рекомендованих листів. Доказів отримання цих рекомендованих листів, а саме поштових повідомлень про вручення відповідачем не надано. Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність факту надсилання ОСОБА_2 вимоги про усунення порушень, оскільки вказаний документ не свідчить, що ОСОБА_2 відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" направлено саме вимогу про усунення порушень. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, яким скасувати запис про реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - на квартиру АДРЕСА_1 , внесений 08.11.2018 року державним реєстратором Дніпровської філії КП "Агенція адміністративних послуг" Бутюгіною Є.С. на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1002 від 27.09.2018 року. Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2020 року - скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про скасування запису про реєстрацію права власності - задовольнити. Скасувати запис про реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - на квартиру АДРЕСА_1 , внесений 08.11.2018 року державним реєстратором Дніпровської філії КП "Агенція адміністративних послуг" Бутюгіною Є.С. на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1002 від 27.09.2018 року. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко