Постанова 4803 № 205/863/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2213/20 Справа № 205/863/19 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В. суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А. за участю секретаря - Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані кошти в розмірі 40 400,00 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані кошти в розмірі 73 857,00 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу. Позовна заява мотивована тим, що 12.10.2018р. в приміщенні туристичного агентства, розташованого в АДРЕСА_1 , між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 в особі ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) № DO01049031/DO01049032, який було підписано співробітником агентства - ОСОБА_4 . За вказівками ОСОБА_4 позивачем було здійснено оплату у розмірі 40 400,00 грн. безготівковими платежами на рахунок ФОП ОСОБА_1 та 13 000,00 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_2 . Крім того, за вказівками ОСОБА_4 позивачем в приміщенні туристичного агентства також сплачено безготівкові платежі у загальному розмірі 91 857,00 грн. В подальшому, позивач прибула до агентства з метою здійснення остаточної оплати за обраний тур, проте в агентстві ФОП ОСОБА_1 повідомила позивачу, що укладений договір є недійсним, оскільки він підписаний особою, яку ні ФОП ОСОБА_1 , ні ФОП ОСОБА_2 не уповноважували на це та кошти сплачені позивачем поверненню не підлягають. Після виникнення між сторонами спору щодо повернення сплачених позивачем коштів ОСОБА_4 було повернуто їх частину ОСОБА_3 у розмір 31 000,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2019 року задоволено позов. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) безпідставно отримані кошти в розмірі 40400,00 грн. (сорок тисяч чотириста гривень). Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) безпідставно отримані кошти в розмірі 73857,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят сім гривень). Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 404,00 грн. (чотириста чотири гривні) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6364,60 грн. (шість тисяч триста шістдесят чотири гривні 60 копійок). Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 738,57 грн. (сімсот тридцять вісім гривень 57 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11635,40 грн. (одинадцять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 40 копійок). Не погоджуючись із вказаним рішенням ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з`ясував права і обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. У судовому засіданні встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 ОСОБА_4 наказом № 1к від 09.02.2018р. була прийнята на посаду менеджера з туризму до ФОП « ОСОБА_2 » (а.с.96). Судом встановлено, що у вересні 2018 року ОСОБА_3 з метою придбання туру до Домініканської Республіки звернулась до туристичного агентства, що розташоване в м. Дніпро, вул. Глінки, буд. 10 (ТЦ «Кубометр»). 12.10.2018р. між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_1 , який діє на підставі свідоцтва та довіреності (далі - Турагент), який діє від імені та в інтересах ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на підставі агентського договору (далі - Тураператор), укладено договір № DO01049031про надання туристичних послуг (далі - Договір) (а.с.11). Як вбачається з вищевказаного договору його підписано ОСОБА_4 . За вказівками менеджера ОСОБА_4 позивачем здійснено наступні безготівкові платежі. На рахунок ФОП ОСОБА_1 : - 12.10.2018р. у розмірі 15 400 грн. (в призначені платежу зазначено «за туристичні послуги, № заявки 1321549, ОСОБА_3 »), що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1156721664.1 (а.с.17); - 12.10.2018р. у розмірі 24 000,00 грн., (без зазначення призначення платежу), що підтверджується квитанцією № 73 (чек №) (а.с.18); - 04.11.2018 року у розмірі 1 000,00 грн. (без зазначення призначення платежу), що підтверджується квитанцією № 104 (чек №) (а.с.19). На рахунок ФОП ОСОБА_2 : - 12.10.2018р. у розмірі 13 000,00 грн. (в призначені платежу зазначено «за туристичні послуги, № заявки 74866969, ОСОБА_3 »), що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1156719152.1 (а.с.20). Таким чином, позивачем за період з 12.10.2018р. по 04.11.2018р. безготівковими коштами перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_1 40 400,00 грн., та на рахунок ФОП ОСОБА_2 у розмірі 13 000,00 грн. Окрім безготівкових платежів за вказівкою менеджера ОСОБА_4 ОСОБА_3 також в рахунок туристичної путівки було сплачено в приміщенні агентства готівкою грошові кошти у загальному розмірі 91 857,00 грн., а саме: -12.10.2018р. сплачено 55 640,00 грн., що підтверджується товарним чеком ФОП ОСОБА_2 № 15 за призначенням «в рахунок туристичної поїздки по Договору DO01049031від 12.10.2018р. (а.с.85); -04.11.2018р. сплачено 26 217,00 грн., що підтверджується товарним чеком ФОП ОСОБА_2 № 37 за призначенням «в рахунок туристичної поїздки по Договору DO01049031від 12.10.2018р. (а.с.85); -08.11.2018р. сплачено 10 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком ФОП ОСОБА_2 № 15 за призначенням «в рахунок туристичної поїздки по Договору DO01049031від 12.10.2018р. (а.с.85) Всі товарні чеки підписані ОСОБА_4 . В подальшому позивачу ФОП ОСОБА_1 було повідомлено, що вказаний договір є недійсним, оскільки він підписаний особою яка не мала права на його підписання. Відповіддю № 01.12. від 30.11.2018р., яка надана ФОП ОСОБА_2 в особі ОСОБА_1 за довіреністю на письмову претензію ОСОБА_3 від 16.11.2018р., останній повідомлено, що сплачені безготівкові кошти поверненню не підлягають з огляду на те, що кошти у розмірі 13 000,00 грн. та 15 400,00 грн. надійшли на рахунок ФОП ОСОБА_2 з зазначенням номеру замовлення за іншим договором у відношенні інших клієнтів, які туристичну послугу за дійсним договором отримали, отже підстав для повернення не встановлено. Стосовно коштів у розмірі 24 000,00 грн. та 10 000,00 грн., то ці кошти зайшли на рахунок ФОП ОСОБА_1 без призначення платежу, що позбавляє платника права стверджувати що суми були здійснені ним на виконання недійного договору. Стосовно сплати коштів готівкою у розмірі 91 857,00 грн. зазначено, що вони також не підлягають поверненню, оскільки така операція здійснена з порушенням Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки ні вид чеків та їх зміст не відповідають вимогам до розрахункового документу та є неналежними доказами, запропоновано звернутись до ОСОБА_4 щодо повернення вказаних коштів отриманих нею в безготівковій формі. (а.с.22-23). Відповідно до розписки від 23.11.2018р. ОСОБА_4 повернула ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 31 000,00 грн. (а.с.70). Таким чином, розмір неповернутих позивачу коштів, які були сплачені готівкою у приміщенні агентства склав - 60 857,00 грн. Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що договір DO01049031від 12.10.2018р. є неукладеним, оскільки даний договір не може бути визнаним неукладеним у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, колегією встановлено, що зазначений договір було укладено між ФОП ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_1 , який діє на підставі свідоцтва та довіреності, гарантія надана ІЗІ Фінанс (розмір фінансового забезпечення складає 2000 Євро), далі - "Турагент", який діє від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" на підставі Агентського договору, з одного боку та громарянкою ОСОБА_3 з іншого боку. Договір підписано ОСОБА_3 та від імені "Турагента" ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . Судом також встановлено, що ОСОБА_4 перебувала з ФОП ОСОБА_2 у трудових відносинах, прийнята була на посаду менеджера по туризму з 12 лютого 2018 року. На підтвердження трудових відносин ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_2 , суду апеляційної інстанції було надано: заяву ОСОБА_4 про прийняття на роботу від 09.02.2018 року, наказ № 1к про прийняття на роботу ОСОБА_4 від 09.02.2018 року на посаду менеджера з туризму до ФОП « ОСОБА_2 ». Крім того, у матеріалах справи наявна копія трудової книжки серії НОМЕР_4 виданої на ім"я ОСОБА_4 , яка містить відповідні записи як про прийняття на посаду менеджера по туризму так і про звільнення за згодою сторін, відповідно до ст. 36 КзпП України (а.с.86). Обмежень, щодо повноважень менеджера при укладанні договорів про надання туристичних послуг матеріали справи не містять. Згідно ст. 20 ЗУ "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку. Зміна ціни туристичного продукту після укладення договору на туристичне обслуговування допускається лише у разі необхідності врахування зміни тарифів на транспортні послуги, запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів та інших обов`язкових платежів, зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена вартість туристичного продукту. Зміна ціни туристичного продукту можлива не пізніш як за 20 днів до початку туристичної подорожі. При цьому збільшення ціни туристичного продукту не може перевищувати п`яти відсотків його початкової ціни. У разі якщо ціна туристичного продукту вища за початкову ціну на п`ять відсотків, турист має право відмовитися від виконання договору, а туроператор (турагент) зобов`язаний повернути йому раніше сплачену суму. Кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін. Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування. Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста. Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою. Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін. Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити. Договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі спричинення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг. Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом. Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів". Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну туриста, встановлюється законом, якщо договором на туристичне обслуговування не передбачена більша відповідальність туроператора. Таким чином, з аналізу Договору № DO01049031від 12.10.2018р. вбачається, що даний договір укладений між сторонами у письмовій формі, містить усі істотні умови визначені ст.20 Закону України "Про туризм", підписаний належними, повноважними сторонами та виконаний замовником. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Договір DO01049031від 12.10.2018р. був укладений у відповідності до вимог Закону України "Про туризм" та не виконаний стороною відповідачів, як виконавцем. Тобто, між сторонами дійсно виникли договірні відносини, з питань оскарження договору, визнання його недійсним сторони до суду не звертались. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що у службові обов`язки ОСОБА_4 не входило підписання договорів та приймання готівкових коштів, як необгрунтовані. Так, у судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідків були допитані: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 особи, які в якості туристів скористались послугами позивачів та отримали туристичний продукт. Свідки, кожний окремо, зазначали, що договори з ними було укладено саме ОСОБА_4 , яка діяла від імені Турагента, також підтвердили, що особисто оплачували грошові кошти за свої тури готівкою саме в приміщенні агентства та безпосередньо ОСОБА_4 та отримали послугу у повному обсязі, здійснили заброньовані туристичні мандрівки. Дана обставина також підтверджується наявним в матеріалах справи договором про надання туристичних послуг укладеним з ОСОБА_6 від 12.10.2018 року, чеком на оплату туру; договором про надання туристичних послуг укладеним з ОСОБА_7 від 14.09.2018 року та чеком на оплату туру, а також письмовими поясненнями ОСОБА_4 (а.с.157). Крім того, будь-яких обмежень стосовно посадових обов`язків менеджера ОСОБА_4 ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надано не було. Представник апелянтів в суді апеляційної інстанції пояснив, щодо відсутності посадової інструкції менеджера з туризму у його довірителів. Таким чином, колегія доходить висновку, що будь-яких обмежень щодо обов"язків менеджера з туризму ОСОБА_4 її роботодавцем не визначалось. Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів, що чекі від 08.11.2018, 04.11.2018, 12.10.2018 та їх зміст не відповідають вимогам до розрахункового документу та є неналежними доказами, оскільки така операція здійснена з порушенням Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Як вбачається із матеріалів справи, у судовому засіданні 02.10.2019 року суду першої інстанції було допитано в якості свідка ОСОБА_6 (а.с.179-182). В ході судового засідання, судом першої інстанції було долучено до матеріалів справи договір про надання туристичних послуг № 1321549 , укладеного між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 , де вартість її послуги склала 75 980,00 грн., та чек на оплату договору від 12.10.2018 року, який також підписано ОСОБА_4 (а.с.173-176). Вказаний чек на оплату договору про надання туристичних послуг № 1321549, укладеного між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 , є аналогічним чекам 08.11.2018, 04.11.2018, 12.10.2018, які були надані особисто позивачем, оскільки є однаковими за своїм змістом та формою та підтвердили дійсність отриманих грошових коштів від замовника туру безпосередньо Турагентом в особі менеджера ОСОБА_4 та отримання замовником ОСОБА_6 туристичної послуги у повному обсязі. Згідно ст. 30 ЗУ "Про туризм" порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є: провадження туроператорської діяльності без отримання відповідної ліцензії або недодержання ліцензійних умов; залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам; ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення вимог стандартів, норм і правил у галузі туризму; незаконне використання категорії об`єкта туристичної інфраструктури; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг; невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов; порушення правил щодо охорони чи використання об`єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об`єктів відвідування; створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності; незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності; розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію. Законами може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності. Так, Позивачем було виконано умови договору та сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_1 : 12.10.2018р. у розмірі 15 400 грн. (в призначені платежу зазначено «за туристичні послуги, № заявки 1321549, ОСОБА_3 »), що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1156721664.1 (а.с.17); 12.10.2018р. у розмірі 24 000,00 грн., (без зазначення призначення платежу), що підтверджується квитанцією № 73 (чек №) (а.с.18); 04.11.2018 року у розмірі 1 000,00 грн. (без зазначення призначення платежу), що підтверджується квитанцією № 104 (чек №) (а.с.19). На рахунок ФОП ОСОБА_2 : 12.10.2018р. у розмірі 13 000,00 грн. (в призначені платежу зазначено «за туристичні послуги, № заявки 74866969, ОСОБА_3 »), що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1156719152.1 (а.с.20); Таким чином, позивачем за період з 12.10.2018р. по 04.11.2018р. безготівковими коштами перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_1 40 400,00 грн., та на рахунок ФОП ОСОБА_2 безготівковими коштами перераховано у розмірі 13 000,00 грн. Окрім безготівкових платежів за вказівкою ОСОБА_4 ОСОБА_3 також в рахунок туристичної путівки було сплачено в приміщенні агентства готівкою грошові кошти у загальному розмірі 91 857,00 грн., а саме: 12.10.2018р. сплачено 55 640,00 грн., що підтверджується товарним чеком ФОП ОСОБА_2 № 15 за призначенням «в рахунок туристичної поїздки по Договору DO01049031від 12.10.2018р. (а.с.85); 04.11.2018р. сплачено 26 217,00 грн., що підтверджується товарним чеком ФОП ОСОБА_2 № 37 за призначенням «в рахунок туристичної поїздки по Договору DO01049031від 12.10.2018р. (а.с.85); 08.11.2018р. сплачено 10 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком ФОП ОСОБА_2 № 15 за призначенням «в рахунок туристичної поїздки по Договору DO01049031від 12.10.2018р. (а.с.85). Проте, в порушення умов договору, а саме п. 1.1, відповідачами не було надано ОСОБА_3 комплексу туристичних послуг. Судом встановлено, що безготівкові перекази було здійснено позивачем на розрахункові рахунки відповідачів із зазначенням призначення платежів та номерів рахунків згідно з вимогами працівника відповідачів - менеджера ОСОБА_4 , а також безпосередньо через термінал, який знаходився в офісі відповідачів (а.с.17-20). Згідно ст. 32 ЗУ "Про туризм" за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Спори майнового характеру між суб`єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, застосовують заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення суб`єктом господарювання правопорушення та ліквідацію його наслідків. Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відшкодовувати шкоду повинна саме ОСОБА_4 , оскільки, відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Таким чином, в ході розгляду справи є доведеним не виконання з боку відповідачів умов Договору про надання туристичних послуг № DO01049031від 12.10.2018 року укладеного між ФОП ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_1 , який діє на підставі свідоцтва та довіреності, гарантія надана ІЗІ Фінанс (розмір фінансового забезпечення складає 2000 Євро), далі - "Турагент", який діє від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" на підставі Агентського договору, з одного боку та громарянкою ОСОБА_3 з іншого боку, який підписано ОСОБА_3 та від імені "Турагента" ФОП ОСОБА_2 - менеджером ОСОБА_4 , перебування якої в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 з 12 лютого 2018 року та на час спірних правовідносин підтверджено належними доказами. А саме, Турагентом не виконано вимоги п.1.1. Договору, не виконано обов"язок Турагента забезпечити надання Замовнику Турпродукту, тобто, відповідачами не було надано позивачу ОСОБА_3 комплексу туристичних послуг, за який, в свою чергу, було здійснено оплату. За загальним правилом ч. 1 ст. 5 ЦПК України суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором. При цьому, позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом. Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П.Красвітна І.А. Єлізаренко