Постанова 4857 № 1.380.2019.006852

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006852 пров. № А/857/4152/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.; за участю секретаря судового засідання Смолинця А. В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року в справі № 1.380.2019.006852 (головуючий суддя Кравців О. Р., м. Львів, повне судове рішення складено 02 березня 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій щодо нарахування податкового боргу та скасування вимоги про сплату податкового боргу № Ф-5076-52 від 07 листопада 2019 року. В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивач не має статусу фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємницькою діяльністю не займалась, тому з наведених підстав вважає дії податкового органу щодо винесення податкової вимоги протиправними та такими, що не мають законних підстав. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні записи про позивача, як підприємця, а тому ОСОБА_1 не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 04 травня 2020 року Восьмим апеляційним адміністративним судом отримано відзив Головного управління ДПС у Львівській області на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення суд першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої в повному обсязі. Інші особи, у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати повністю з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлено, що згідно з даними про взяття на облік платника податку позивач взята на облік як платник податку з 11.01.1999, номер запису 1655/2001 (а.с.34 зворот). Згідно з відомостями Реєстру страхувальників ОСОБА_1 зареєстрована платником єдиного внеску з 21.04.1999 (а.с.34). Згідно з відомостями облікової картки платника податку позивача у неї обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 26539,26 грн. (а.с.35). Головним управлінням ДПС у Львівській області 07.11.2019 виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5076-52 на суму 26539,26 грн. відповідно до ст. 25 Закону України Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч. 2 ст. 2 того ж Закону виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 вищевказаного Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 7 того ж Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Частиною 12 ст. 9 вищевказаного Закону встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Частиною 4 ст. 4 того ж Закону передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Частиною 4 ст. 18 того ж Закону встановлено, що для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою. Аналізуючи вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що лише здійснення підприємницької діяльності може тягнути за собою обов`язок для особи сплати єдиного внеску, разом з тим, на думку суддів суду апеляційної інстанції нездійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та надання доказів неможливості її здійснення унеможливлює виставлення вимоги про сплату боргу. Встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до критеріїв пошуку: « ОСОБА_2 », РНОКПП « НОМЕР_1 » - жодних записів не знайдено та такі записи відсутні. Також, безкоштовний пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за пошуковими даними "Фізична особа-підприємець" та запитами " ОСОБА_2 " і " НОМЕР_1 ", не відображає будь-якої інформації. Натомість, відповідачем прийнято оскаржувану вимогу про сплату недоїмки, виходячи з того, що ОСОБА_1 є діючим підприємцем. Колегія суддів наголошує, що про суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відсутня інформація у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому будь-які твердження відповідача про те, що позивач перебуває на обліку в електронному кабінеті платника податків не є належним та допустимим доказом на підтвердження статусу фізичної особи-підприємця. Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що Позивач ОСОБА_1 не є страхувальником у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску, а отже, вимога відповідача про сплату боргу є необґрунтованою та безпідставною. Відповідно до ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року в справі № 1.380.2019.006852 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 07 листопада 2019 року № Ф-5076-52. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 06 липня 2020 року.