Постанова КЦС ВС № 759/21239/14-ц

Постанова Іменем України 24 червня 2020 року м. Київ справа № 759/21239/14-ц провадження № 61-48469св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивач за зустрічним позовом- ОСОБА_2 , відповідач за зустрічним позовом- публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом,- ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», поданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченком Андрієм Миколайовичем на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року, у складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Українець Л. Д., Немировської О. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк», банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77.1/АА-00089.07.2 відповідно до якого відповідачу було відкрито кредитну лінію на загальну суму 25 046,32 долари США до 17 жовтня 2014 року. Для забезпечення зобов`язань за зазначеним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно якого останній зобов`язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання умов кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1 . Позичальник умови кредитного договору виконував неналежним чином, станом на 23 березня 2015 року утворилась заборгованість по сплаті кредиту та процентів за його користування, пені, передбаченої умовами кредитного договору та трьох процентів річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Остаточно уточнивши позовні вимоги, банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму боргу, що утворилася станом на 23 березня 2015 року, а саме: суму заборгованості за кредитом - 20 278,32 доларів США, суму заборгованості за процентами - 8 830,61 доларів США; пеню за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 12 069 994,69 грн, 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 61 977,06 грн. У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Родовід Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про припинення поруки. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору № 77.1/АА-00089.07.2, укладеного 17 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк», останній зобов`язався надати кредит у розмірі 25 046, 32 долари США, однак відповідно до норм та актів цивільного законодавства, зокрема, нормативно-правових актів Національного Банку України банк не надав кредитних коштів в іноземній валюті, видача яких можлива лише з банківського рахунку клієнта банку, однак банківський рахунок на ім`я позичальника відкрито не було до цього часу, що унеможливлює надання кредиту готівкою іноземною валютою з операційної каси, а тому вважав, що відповідач не виконав грошове зобов`язання за кредитним договором, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним на підставі частини першої статті 1051 ЦК України. Крім того, у договорі поруки не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення поруки. Остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив припинити поруку за договором поруки від 17 жовтня 2007 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Родовід Банк» про припинення поруки залишено без задоволення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 108,93 долари США, та 203 634,40 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Задовольняючи частково позов банку, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник належним чином умови договору не виконував, припинив сплачувати щомісячні платежі з погашення кредиту та процентів, станом на 23 березня 2015 року утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом, нарахованими процентами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості. До вимог про стягнення пені суд застосував позовну давність в один рік та розрахував суму пені з урахуванням цього строку. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені законом підстави для припинення поруки відсутні. Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково. Скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» пені та вирішення питання про розподіл судових витрат, в цій частині ухвалено нове судове рішення. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення пені. В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позичальника та поручителя на користь банку пені та розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що банківська ліцензія, яка видавалася ПАТ «Родовід Банк» на здійснення валютних операцій, не поширюється на отримання пені та трьох процентів річних за прострочене виконання, а тому пеня та три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України можуть бути обраховані кредитором виключно в гривні. Розрахунок пені та трьох процентів річних в іноземній валюті перерахованій у гривню на час звернення до суду, суд вважав таким, що суперечить закону. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд виходив з того, що стягнення судових витрат в солідарному порядку не передбачено положенням статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні поруки припиненою постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року не переглядалось. Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року в частині задоволення позову про солідарне стягнення заборгованості, відмову в задоволенні зустрічного позову про припинення поруки та розподілу судових витрат скасовано. Позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Родовід Банк» про припинення поруки задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 565, 55 доларів США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 543, 38 долари США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір у розмірі 3 460, 34 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір по 96, 83 грн з кожного. В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року залишені без змін. Задовольняючи частково зустрічний позов про визнання поруки припиненою, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на 10 лютого 2014 року ОСОБА_1 мав прострочену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 278,32 доларів США, за умовами договору зобов`язаний був повернути кредит не пізніше 17 жовтня 2014 року, а з позовом до позичальника та поручителя про солідарне стягнення банк звернувся 10 грудня 2014 року, а отже порука припинилась в частині зобов`язань зі сплати щомісячних платежів до 10 червня 2014 року. Короткий зміст вимог касаційної скарги У грудні 2018 року ПАТ «Родовід Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» Шевченка А. М. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пені та 3 % річних від суми простроченої кредитної заборгованості в розмірі 12 131 971, 75 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Постанова Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року не є предметом касаційного оскарження за розглядуваною касаційною скаргою ПАТ «Родовід Банк». У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені та трьох процентів річних на тій підставі, що вони не обраховані в грошовій одиниці України- гривні, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку та фактично змінив умови кредитного договору. Заявник просив врахувати, що частина друга статті 625 ЦК України встановлює такий вид відповідальності (санкцію) як сплату 3% річних незалежно від того, в якій валюті виражено грошове зобов`язання. Відзив на касаційну скаргу, у визначений судом строк, не надходив Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Родовід Банк», витребувано справу із Святошинського районного суду міста Києва. У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. У квітні 2020 року, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 759/12139/14-ц передано судді-доповідачу. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами встановлено, що 17 жовтня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77.1/АА-00089.07.2, згідно якого банком відкрито позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 25 046, 32 долари США строком до 17 жовтня 2014 року. Для забезпечення виконання зобов`язання між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно якого останній зобов`язався солідарно відповідати перед ПАТ «Родовід Банк» у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором та додатковим угодам, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії. Банком судам надано розрахунок заборгованості станом на 23 березня 2015 за кредитним договором № 77.1/АА-00089.07.2 згідно із яким сума заборгованості за кредитом складає 20 278, 32 долари США; сума заборгованості за процентами по кредиту 8 830, 61 долари США. Крім того, банком за період з 11 квітня 2008 року до 10 лютого 2014 року нарахована пеня в сумі 12 069 994, 69 грн за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості 61 977, 06 грн. ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 до суду першої інстанції подали заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції Кодексу, яка діяла на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову банку в частині стягнення пені та трьох процентів річних, суд апеляційної інстанції виходив з того, що банківська ліцензія, видана ПАТ «Родовід Банк» на здійснення валютних операцій, не поширюється на отримання пені та трьох процентів річних у валюті, а тому пеня та три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України можуть бути обраховані кредитором виключно в гривні. В частині розподілу судових витрат оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції скасована постановою Апеляційного суду від 12 лютого 2019 року. Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Таким чином заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно визначено у договорі, чинне законодавство не містить. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц. Судами встановлено, що відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк відкрив позичальнику кредитну лінію на суму 25 046,32 доларів США. За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів позичальник зобов`язався сплачувати банку за кожен день прострочення пеню у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості (пункт 3.9 кредитного договору). Таким чином, сторони погодили не лише порядок виконання умов договору, а й відповідальність за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів у доларах США. Згідно із пунктом 1.3 договору поруки поручитель бере на себе зобов`язання відповідати перед банком у тому ж обсязі та на тих же умовах та в ті ж строки, що й позичальник. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При обрахунку 3% річних за основу береться розмір простроченої суми, яка визначена у договорі, чи судовому рішенні, а не її еквівалент у валюті України. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Крім того, відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця на нарахування передбаченої договором, зокрема, пені за порушення строків повернення кредиту та нарахованих процентів припиняється, а кредитодавець має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення пені. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим, а невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Аналогічні за змістом правові висновки виклав Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 642/493/17-ц, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені та 3% річних, не врахував вказані норми матеріального права та умови кредитного договору, погоджені сторонами. Висновки викладені в оскаржуваній постанові апеляційного суду про те, що банківська ліцензія, яка видавалася ПАТ «Родовід Банк» на здійснення валютних операцій, не поширюється на отримання пені та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов`язань, а відтак, вказані пеня та три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України можуть бути обраховані кредитором виключно в гривні є помилковими. Обмежившись посиланням на неможливість нарахування пені та трьох процентів річних в іноземній валюті, як на підставу для відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд апеляційної інстанції фактично не перевірив правильність наведеного банком розрахунку пені та трьох процентів річних. Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За таких обставин оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення пені та трьох процентів річних з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно перевірити правильність наданого банком розрахунку пені та трьох процентів річних з урахуванням того, що постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року встановлено припинення поруки ОСОБА_2 в частині зобов`язань зі сплати щомісячних платежів до 10 червня 2014 року. В частині вирішення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитом та процентами, а також вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про припинення поруки та розподілу судових витрат, постанова Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року скасована постановою цього ж суду від 12 лютого 2019 року. Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення пені та трьох процентів річних скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович