Постанова КЦС ВС № 210/2097/16-ц

Постанова Іменем України 03 червня 2020 року м. Київ справа № 210/2097/16ц провадження № 61-16081св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивачі: Незалежна первинна профспілкова організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у складі судді Вікторович Н. Ю. від 05 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та рішень судів У березні 2016 року Незалежна первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»(далі - НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Профспілка) звернулася до суду із позовом до ПАТ «АрселорМіллат Кривий Ріг» про визнання дій Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») щодо невиконання умов колективного договору на 2007-2008 роки про перерахування грошових коштів на придбання санаторно-курортних та туристичних путівок на I та II квартали 2016 року, прийняті протокольним рішенням на засіданні погоджувальної комісії № 89 від 22 січня 2016 року, неправомірними; визнання дій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» щодо невиконання умов колективного договору на 2007-2008 року про перерахування грошових засобів на культурно-масові і спортивні заходи на оздоровлення працівників і членів їх сімей у розмірі 0,3 % фонду оплати праці неправомірними; зобов`язання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» виконати пункти 6.1.5, 9.8 колективного договору на 2007-2008 роки. Після уточнення позовних вимог позивач просив суд визнати відмову ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у перерахуванні НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для оздоровлення працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» коштів у розмірі 0,45 % незаконною та такою, що порушує конституційні права працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», які є членами НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», та зобов`язати ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» виконувати вимоги колективного договору щодо перерахування Профспілці для оздоровлення працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» коштів у розмірі 0,45 %. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу із позовом про визнання дій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» щодо призупинення перерахунку Профспілці грошових коштів у першому та другому кварталах 2016 року на придбання санаторно-курортних та туристичних путівок та зменшення з листопада 2015 року для Профспілки виплати на оздоровлення та проведення культурно-масових заходів до 0,3 % фонду оплати праці неправомірними та незаконними, зобов`язання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» виконувати умови пунктів 6.1.5, 9.8 колективного договору на 2007-2008 роки. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 19 квітня 2016 року цивільні справи № 210/2289/16-ц та № 210/2097/16-ц об`єднано в одне провадження та присвоєно номер провадження - № 210/2097/16-ц. Позовні вимоги, з урахуванням уточнень, обґрунтовувались тим, що прийняте відповідачем рішення про зменшення до 0,3 % фонду оплати праці на оздоровлення та проведення культурно-масових заходів порушує права Профспілки, положення статей 1, 5, 43, 45, 46, 48, 55 Конституції України, статей 1, 5, 19, 30, 37, 38, 42, 44 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV), статей 246, 249, 250 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Статуту Міжнародної організації праці від 28 червня 1919 року, Конвенції про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються, від 23 червня1971 року № 135, Конвенції про свободу асоціації та захист права на організацію від 09 липня1948 року № 87, Конвенції про застосування принципів права та організацію і на ведення колективних переговорів від 01 липня1949 року №

98. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 листопада 2018 року уточнені позовні вимоги НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано незаконною та такою, що порушує конституційні права працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», які є членами Профспілки, відмову ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у перерахуванні НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для оздоровлення працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» коштів у розмірі 0,45 % фонду оплати праці. Зобов`язано ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» виконати вимоги колективного договору щодо перерахування НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для оздоровлення працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» грошових коштів у розмірі 0,45 % фонду оплати праці. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що зменшення розміру грошових коштів, які щомісячно направлялись на організацію культурно-масових і спортивних заходів на оздоровлення працівників і членів їх сімей до 0,3 % фонду оплати праці, є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. Суди зазначили, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що Профспілка вчиняла дії щодо приєднання до колективного договору, укладення нового договору або зміни існуючого, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників У серпні 2019 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року у справі № 210/2097/16-ц і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що Профспілка не брала участі у підписанні колективного договору, а тому відповідно до вимог чинного законодавства передбачено право професійних спілок на отримання відрахувань на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу саме у розмірі 0,3 % фонду оплати праці. Рішення підприємства щодо виплати грошових коштів у розмірі 0,3 % фонду оплати праці не порушує норми чинного законодавства, а визначений розмір відрахувань відповідає вимогам статті 44 Закону № 1045-XIV та статті 250 КЗпП України. Ухвалення рішення про щомісячне відрахування грошових коштів у розмірі 0,3 % фонду оплати праці на розрахункові рахунки позивача було зумовлене необхідністю вжиття заходів з економії коштів і мінімізації витрат у всіх напрямках діяльності підприємства. Позивачі відзиву на касаційну скаргу не подали. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року). Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ. Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX)підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У справі встановлено, що 15 червня 2011 року створено НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», метою якої є представництво і захист соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (т. 1, а. с. 7-10). Згідно зі Статутом НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» профспілка має такі завдання діяльності: 1) представляє та відстоює інтереси членів НППО в державних, господарських та інших органах усіх рівнів, включаючи право на звернення до суду; 2) укладає через колективні договори угоди про умови праці і заробітної плати; 3) здійснює захист інтересів членів профспілки шляхом ефективного запровадження в життя трудового законодавства через підписання колективних договорів та угод; 4) сприяє зміцненню солідарності між членами НПП з метою надання взаємодопомоги у вирішенні трудових конфліктів в інтересах трудящих під час укладання колективних договорів і угод; 5) здійснює контроль за їх виконанням; 7) за наявності письмових заяв членів профспілки про утримання профспілкових внесків з їхньої заробітної плати укладає з роботодавцем договір щодо перерахування на рахунок профспілкової організації профспілкових внесків, із заробітної плати. Джерела формування майна НППО, - добровільні членські внески членів профспілки; щомісячні відрахування підприємством на культурно-масову, спортивну та оздоровчу діяльність (т. 1, а. с. 41-47). На час звернення з цим позовом до суду та розгляду справи судами попередніх інстанцій продовжує діяти колективний договір, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Міттал Стіл Кривий Ріг» та представниками профспілок на 2007-2008 роки. (т. 1, а. с. 82-111). Згідно з пунктом 9.8. Колективного договору на 2007-2008 роки для організації культурно-масових та спортивних заходів, оздоровлення робітників та членів їх сімей кожного місяця 20 числа власник підприємства перераховує на розрахунковий рахунок виборних органів ППО підприємства кошти в розмірі 0,45 % фонду оплати праці за попередній місяць. Листом від 11 листопада 2015 року № 05-2608 НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомлено про те, що з 01 листопада 2015 року грошові засоби, які щомісячно направлялись на організацію культурно-масових і спортивних заходів на оздоровлення працівників і членів їх сімей, будуть перераховуватись на розрахункові рахунки профспілок, які не брали участь у переговорах та укладенні колективного договору на 2007-2008 роки, у розмірі 0,3 % фонду оплати праці (т. 1, а. с. 29). 23 листопада 2015 року листом №23-11 НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в інтересах своїх членів, - працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось до керівництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з клопотанням про відновлення передбачених колективним договором на 2007-2008 роки 0,45% фонду оплати праці на оздоровлення та проведення культурно-масових заходів. (т. 1, а. с. 30). Надалі між Профспілкою та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» велося листування щодо умов приєднання до колективного договору, укладення нового договору або зміни існуючого, які були безрезультатними. Відповідно до статті 1 Закону № 1045-XIV професійна спілка (профспілка), - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Відповідно до частини першої статті 11 Закону України № 1045-XIV для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських. Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 1045-XIV профспілки, їх організації та об`єднання ведуть колективні переговори, укладають колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників у порядку, встановленому законом. Профспілки, їх об`єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об`єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об`єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду (частина сьома статті 20 Закону № 1045-XIV). Відповідно до частини шостої статті 21 Закону № 1045-XIV форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються в колективному договорі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) або територіальними угодами. Якщо колективний договір не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити зазначені питання з профспілковим органом. Згідно зі статтею 11 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Відповідно до статті 12 КЗпП України колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони. Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об`єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов`язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об`єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору. Згідно з частиною третьою статті 13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації(стаття 18 КЗпП України). Відповідно до статті 1 Закону України від 01 липня 1993 року № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» (далі - Закон № 3356-XII) колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони (стаття 3 Закону № 3356-XII). Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами (стаття 5 Закону № 3356-XII). Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; заборона дискримінації (стаття 7 Закону № 3356-XII). Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою. Колективний договір, угода зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування роботодавця, від імені якого укладено цей договір, угоду. Сторони, що уклали угоду, повинні інформувати громадян через засоби масової інформації про зміни та доповнення до угоди та хід її реалізації і забезпечити розміщення тексту угоди у засобах масової інформації(стаття9 Закону № 3356-XII). Укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори. Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів. Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори. Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору, угоди визначається сторонами і оформлюється відповідним протоколом. Для ведення переговорів і підготовки проектів колективного договору, угоди утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами (стаття 10 Закону № 3356-XII). Проект колективного договору обговорюється у трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) трудового колективу він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового колективу (стаття 13 Закону №3356-XII). На осіб, які представляють роботодавців чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, або навмисно порушили строк, визначений частиною третьою статті 10 цього Закону, або не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки, накладається штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади (стаття 17 Закону №3356-XII). Відповідно до статті 18 Закону № 3356-XII на осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано зобов`язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. На вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу роботодавець зобов`язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов`язання щодо колективного договору, угоди. Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3356-XII колективні договори укладаються з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону № 3356-XII колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів. Отже, колективний договір укладається для працівників, а не для профспілки, передбачено укладення лише одного колективного договору для всіх працівників підприємства. Зміст указаних норм свідчить, що у разі створення нової профспілки в межах строку дії колективного договору, така профспілка має право приєднатися до вже існуючого колективного договору та користуватися додатковими благами, передбаченими умовами Колективного договору. Відповідно до статті 250 КЗпП України власники або уповноважені ними органи зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці відповідно до Закону № 1045-XIV. У силу приписів статті 44 Закону № 1045-XIV роботодавці зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань. Пунктом 9.8 колективного договору на 2007-2008 роки передбачено, що для організації культурно-масових та спортивних заходів, оздоровлення робітників та членів їх сімей кожного місяця 20 числа власник підприємства перераховує на розрахунковий рахунок виборних органів первинних профспілкових організацій підприємства кошти в розмірі 0,45 % фонду оплати праці за попередній місяць. Посилаючись на вказане положення колективного договору, Профспілка у позові просила визнати відмову ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у перерахуванні НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для оздоровлення працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» кошти в розмірі 0,45 % незаконною та такою, що порушує конституційні права працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», які є членами НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», та зобов`язати ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» виконувати вимоги колективного договору щодо перерахування Профспілці для оздоровлення працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» грошових коштів у розмірі 0,45 %. Суди, задовольняючи такі вимоги, виходили з їх обґрунтованості, проте не врахували такого. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Способи захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України. У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18)). Правовідносини між сторонами, які стали підставою пред`явлення позову, виникли з приводу невиплати підприємством Профспілці суми грошових коштів на культурно-масові і спортивні заходи на оздоровлення працівників і членів їх сімей, яка на думку Профспілки, має розраховуватися виходячи із 0,45 %, а не 0,3 % фонду оплати праці. Способом захисту таких вимог майнового характеру є вимоги про стягнення конкретних грошових сум за відповідний період. Що ж до заявлених позивачами вимог про визнання незаконною відмови підприємства у перерахуванні Профспілці для оздоровлення працівників коштів у розмірі 0,45 % фонду оплати праці та такою, що порушує конституційні права працівників підприємства, які є членами НППО ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», та зобов`язання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» виконувати вимоги колективного договору щодо перерахування Профспілці для оздоровлення працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» коштів у розмірі 0,45 % фонду оплати праці, то такі вимоги у спірному випадку є неналежним та неефективним способом захисту. Ці вимоги можуть бути обґрунтуванням іншої - належної вимоги, а саме, про стягнення спірних грошових коштів у конкретному розмірі. Вимоги позивачів фактично зводяться до спонукання відповідача до виконання умов колективного договору, проте законом визначені способи забезпечення виконання такого договору, зокрема шляхом ініціювання притягнення до відповідальності посадових осіб підприємства у вигляді штрафу аж до звільнення з посади (статті 17, 18 Закону № 3356-XII, статті 41-1, 41-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що позивачами обраний неналежний та неефективний спосіб захисту свого права і його вимоги сформульовані таким чином, що суд не має можливості виконати вимоги частини другої статті 5 ЦПК України й обрати спосіб захисту цього права, який би не суперечив закону. При цьому у Профспілки існує право захистити свої законні інтереси шляхом подання позову з урахуванням положень ЦК України і ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у позові. Зважаючи на наявність обов`язкової підстави для скасування судових рішень, інші доводи касаційної скарги не аналізуються. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, а тому наявні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення, яким у позові необхідно відмовити. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Заявник за подання апеляційної скарги сплатив 4 134 грн судового збору, а за подання касаційної скарги - 5 512 грн. За наслідками касаційного перегляду судових рішень у позові Профспілки та ОСОБА_1 відмовлено. Тому з указаних позивачів у рівних частках на користь відповідача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору: по 2 067 грн - за подання апеляційної скарги та по 2 756 грн - за подання касаційної скарги. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Року Дніпропетровської області від 05 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позову Незалежної первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з Незалежної первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» витрати зі сплати судового збору: по 2 067 грн - за подання апеляційної скарги та по 2 756 грн - за подання касаційної скарги з кожного. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко