Постанова 4856 № 686/4414/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/4414/20 Головуючий у 1-й інстанції: Палінчак О.М. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 02 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАК № 207142 від 05.02.2020 року, винесеної інспектором роти № 4 батальйону Управління Патрульної поліції ДПП у Хмельницькій області молодшим лейтенантом поліції Забродським І.П., якою на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП у зв`язку з порушенням пункту 15.9 «и» ПДР та закриття справи про адміністративне правопорушення. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 квітня 2020 року у позові ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, судом не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, неправильно та неповно досліджено докази, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а судом першої інстанції помилково взято до уваги оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності як беззаперечний доказ його вини. У зв`язку надходженням від учасників справи клопотань про розгляд справи без їх участі, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів(п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 05.02.2020 року інспектором роти № 4 батальйону УПП в Хмельницькій області ДПП Забродським І.П., під час виконання своїх службових обов`язків, а саме опрацювання виклику на лінію 102, було встановлено, що ОСОБА_2 ( дошлюбне прізвище ОСОБА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про шлюб, а.с.3 )близько 18год. 52 хв., керуючи транспортним засобом марки Toyota Corolla, держ.номер НОМЕР_1 здійснила зупинку ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушила п. 15.9 и) Правил дорожнього руху України, внаслідок чого скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП. При цьому відносно позивача було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при винесенні рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача були дотримані положення КУпАП, за наявності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, в частині кваліфікацій дій особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в частині накладення стягнення у виді штрафу. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Відповідно достатті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Відповідно до пункту 15.9 «и» ПДР зупинка забороняється ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Згідно зі статтею 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до статті 80 КАС України речовими доказами є зокрема електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського та дві фотографії з місця події. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не приймає, як належний доказ відеозапис з нагрудної камери поліцейського, оскільки він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови . В ході розгляду справи, колегією суддів було досліджено фотографії місця події, додані до матеріалів справи, з яких неможливо встановити факт порушення позивачем ПДР. Колегія суддів зазначає, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а. Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Проте належні та допустимі докази, на підставі яких інспектор ОСОБА_3 дійшов висновку про винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, до оскаржуваної постанови не додані. Зокрема, відсутні дані про проведення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вимірювання відстані від транспортного засобу до суцільної лінією розмітки та виїзду з прилеглої території, інформація про засоби, якими б здійснювались такі виміри також відсутня. Відтак, висновок інспектора ОСОБА_4 І.П ОСОБА_5 на те, що позивач ОСОБА_1 здійснила зупинку/стоянку транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, є його суб`єктивним баченням відстані зупинки/стоянки автомобіля позивача та не підтверджується жодними доказами. Візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. В даному випадку для підтвердження порушення позивачем вимог пунктів 15.9 "и", 15.9 "д", 15.10 "а" Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, фотокартки із відповідними замірами відстані від автомобіля до виїзду з прилеглої території. Також, на думку колегії суддів, доводи відповідача про визнання своєї вини позивачем у порушенні ПДР може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17. Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною і підлягає скасуванню. Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на інші порушення судом першої інстанції норм процесуального права в процесі розгляду справи. Так, як вбачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_1 відповідачем визначила у справі Головне Управління Нацполіції у Хмельницькій області. Визначення відповідача у справі є диспозитивним правом позивача. Проте, відкриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , суддя постановив ухвалу від 14.02.2020 року, у якій змінив відповідача і зазначив таким Управління патрульної поліції у Хмельницькій області. Разом з тим, з приписів частин 3, 4 ст.48 КАС України вбачається, що в разі, коли позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Таким чином, за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи. Тому, можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено. Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Належним способом захисту порушених прав позивача, є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та закриття провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2020 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити . Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК № 207142 від 05.02.2020 року , винесену інспектором роти № 4 батальйону Управління Патрульної поліції Департаменту патрульної поліціїу Хмельницькій області молодшим лейтенантом поліції Забродським І.П., якою на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 02 липня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.