Постанова 4854 № 420/98/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/98/20 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Кравця О.О. судді Домусчі С.Д. судді за участю : секретаря представника апелянта представника позивача Коваля М.П. Недашковської Я.О. Тарановського Р.В. Спічака В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року по справі № 420/98/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ: 03.01.2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001614001 від 25.09.2019 року та стягнути судові витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, просило його скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги Головне управління ДПС в Одеській області обґрунтовує тим, що відповідно до додатків № 1,2 акту перевірки позивачем не надано накладні на ряд алкогольних напоїв перелічених у цих додатках, що призвело до нестачі у сумі 5500 грн. та порушено п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». 30.06.2020 року представником позивача було надано відзив,згідно з яким він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення , а рішення суду 1-ої інстанції без змін. III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року розгляд справи за апеляційною скаргою призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні . Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, представники апелянта та позивача до судового засідання з`явилися. Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних встановлених обставин: IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 15 серпня 2019 року Головним управління ДФС в Одеській області із посиланням на п.п.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.19-1-1.14 п.19-1.1 ст.19-1, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, прийнято наказ №6605 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », відповідно до якого вирішено провести з 16.08.2019 року фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , адреса господарської одиниці: Будацька коса АДРЕСА_2 , магазин-кафе «Веселий Роджер», Білгород-Дністровський район, Одеська область, тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2018 року по дату закінчення фактичної перевірки (т.1 а.с.162). З 15.50 год. 16 серпня 2019 року по 16.45 год. 23 серпня 2019 року, відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області №6605 від 15.08.2019 року та на підставі направлень на перевірку від 16.08.2019 року №3481 та №3482, посадовими особами контролюючого органу проведена фактична перевірка магазину - кафе «Веселий ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: Будацька коса № АДРЕСА_2 область, в якому провадить свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с.163, 164). За результатами фактичної перевірки відповідачем складено Акт №1632/10/15-32-40-01/2125210917 від 23.08.2019 року «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального» (т.1 а.с.177-178). В Акті перевірки №1632/10/15-32-40-01/212521091 від 23.08.2019 року, відповідачем зафіксовані наступні порушення ФОП ОСОБА_1 : - не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а саме: відсутні (не надані) накладні на алкогольні напої, які знаходились в реалізації в магазині-кафе, чим порушено п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року; - встановлено зберігання алкогольних напоїв в місцях не внесення до Єдиного Державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, чим порушено ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 року. Також, посадовими особами контролюючого органу були складені додатки №1, 2, 3 до Акта перевірки №1632/10/15-32-40-01/212521091 від 23.08.2019 року, в яких відображений перелік товару на які були відсутні накладні (т.1 а.с.165-169). Зазначені додатки були підписані продавцем магазину-кафе ОСОБА_2 . В подальшому, ФОП ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіна Г.В. з поясненнями та наданням копій документів в рамках фактичної перевірки за наказом №6605 від 15.08.2019 року, які зареєстровані в Головному управлінні ДФС в Одеській області 23.08.2019 року (т.1 а.с.31). Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач 16 вересня 2019 року надав до ГУ ДПС в Одеській області заперечення на Акт фактичної перевірки з питань, додержання суб`єктами господарювання вимог встановлених законодавством України які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та пального №1632/10/15-32-40-01/212521091 від 23.08.2019 року, які зареєстровані в ГУ ДПС в Одеській області 16.09.2019 року (т.1 а.с.32-37). До заперечень від 16.09.2019 року, ФОП ОСОБА_1 було надано загальну кількість копій документів на 54 аркушах, а саме: копію Акту фактичної перевірки №1632/10/15-32-40-01/212521091 від 23.08.2019 року; копію наказу №6605 від 15.08.2019 року; копію направлень на перевірку від 16.08.2019 року за №3481 та за № 3482 ; копію виписки з Єдиного державного реєстру; копію ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №15120308201902417; копію ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №15120311201902032; копію пояснень та надання копій документів за усним запитом в рамках фактичної перевірки за наказом №6605 від 15.08.2019 року; фотокопію додатка до Акта перевірки з переліком підакцизних товарів без реквізитів та посилань на об`єкт перевірки суб`єкта перевірки без дати за підписом на аркуші 1 продавця ОСОБА_2 на п`яти аркушах; копії накладних: №Рк02037790 від 10.06.2019 року на суму 3749,58 грн.; №Рк02039475 від 01.07.2019 року на суму 850,68 грн.; №Рк02043532 від 12.08.2019 року на суму 702,90 грн.; №2000972 від 11.06.2019 року на суму 5567,40 грн.; №2001685 від 15.08.2019 року на суму 2183,81 грн.; №2000973 від 11.06.2019 року на суму 2995,54 грн.; №Рк02043520 від 12.08.2019 року на суму 524,80 грн.; №2001686 від 15.08.2019 року на суму 2141,82 грн.; №НРН00030440 від 19.06.2019 року на суму 4233,22 грн.; №1000705837 від 18.06.2019 року на суму 3840,80 грн.; №1000725154 від 13.08.2019 року на суму 403,41 грн.; №О081600521 від 16.08.2019 року на суму 307,68 грн.; №ОРК010540 від 05.07.2019 року на суму 4643,35 грн.; №ОД19-000127593 від 25.07.2019 року на суму 5714,28 грн.; №ОД19-000133650 від 01.08.2019 року на суму 7938,00 грн.; №ОД19-000139098 від 08.08.2019 року на суму 5878,92 грн.; №ОД19-000145306 від 15.08.2019 року на суму 4193,04 грн.; №2000974 від 11.06.2019 року на суму 9925,48 грн.; №2001167 від 02.07.2019 року на суму 11292,94 грн.; №2001684 від 15.08.2019 року на суму 6667,38 грн.; №516 від 12.06.2019 року на суму 3494,64 грн.; №1168 від 16.08.2019 року на суму 2513,32 грн.; №7904 від 13.06.2019 року на суму 4572,72 грн.; №9296 від 31.07.2019 року на суму 3058,80 грн.; №9880 від 15.08.2019 року на суму 3298,74 грн.; №БЛТ-001721 від 11.06.2019 року на суму 5211,36 грн.; №БЛТ-003180 від 14.08.2019 року на суму 5676,10 грн.; №БЛТ-003200 від 15.08.2019 року 270,00 грн.; №518 від 12.06.2019 року на суму 999,10 грн.; №Рк02043520 від 12.08.2019 року на суму 524,60 грн.; копію договору суборенди від 01.04.2019 року з додатком 1; фото споруди, яку взято в суборенду за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Приморська с/р, Будацька коса №19, в якій було відкрито магазин-кафе «Веселий Роджер». Крім того, на сторінці 1 додатку до акту перевірки №1632/10/15-32-40-01/212521091 (том 1 аркуш справи 167- друга позиція в таблиці) було зазначено : - не було надано всіх накладних на товар горілка «Неміров пшениця Укр» 0.5 літрів, яку було виявлено під час перевірки у кількості двох штук, але вказаний товар обліковується у кількості трьох штук по накладній №02037790 від 10.06.2019 року (том 1 аркуш справи 47) і ця накладна неодноразово відображена в додатку до акту перевірки , у тому числі , при дослідженні товару горілка «Немірів делікат м`яка» 0.7; - не було надано всіх накладних на товар «Неміров пшениця Укр» 0.25 літрів, яку було виявлено під час перевірки у кількості трьох штук,але вказаний товар обліковується по накладній №02037790 від 10.06.2019 року (том 1 аркуш справи 47), та накладній РК02043532 від 12.08.2019 року (том 1 аркуш справи 52) у кількості 7 штук, і ці накладні досліджувались працівниками податкового органу і неодноразово відображались в додатку до акту перевірки, у тому числі , при дослідженні товару горілка «Немірів делікат м`яка» 0.7, «Немірів груша» (аркуші справи том 1 аркуш справи 167-сьома позиція в таблиці); - не було надано всіх накладних на товар ром «Бакарді Блан» 0.5 літрів, які було виявлено під час перевірки у кількості двох штук та ром «Бакарді Неро» 0.5 літрів, які було виявлено під час перевірки у кількості двох штук,але вказаний товар у кількості двох штук, але вказаний товар у відповідній кількості двох тук обліковується по накладній №НРН00030440 від 19.06.2019 року (том 1 аркуш справи 61), і ця накладна досліджувалась працівниками податкового органу, та неодноразово відображалась в додатку до акту перевірки, у тому числі, при дослідженні товару горілка «Мартіні Бланка» (том 1 аркуш справи 168 - тринадцята позиція в таблиці); - відсутність первинної документації на пиво «Львівське 1715» 2.0 літра, пиво «Львівське 1715» 0.25 літра; пиво «Балтське 7» 0.44 літра, - взагалі є вигаданим , оскільки посилання про дослідження вказаного товару відсутнє у зазначених вище додатках до акту про проведення перевірки. 23 вересня 2019 року Головне управління ДПС в Одеській області надало ФОП ОСОБА_3 . ОСОБА_4 лист №942/М/15-32-32-01-13 «Про результати розгляду заперечень», в якому зазначено, що висновки викладені в Акті перевірки є обґрунтованими та відповідають вимогам діючого законодавства (т.1 а.с.38-39). На підставі Акту фактичної перевірки №1632/10/15-32-40-01/212521091 від 23.08.2019 року та встановлених правопорушень, Головним управління ДПС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 25.09.2019 року №0001614001, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у сумі 11000 грн. за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку (т.1 а.с.22) та №0001624001, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у сумі 17000 грн. за зберігання алкогольних напоїв не внесених до Єдиного реєстру. Судом 1-ої інстанції щодо розподілу судових витрат було встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Суворовою В.В. укладено договір про надання правової допомоги №28122019 від 28 грудня 2019 року (надалі - Договір) (т.1 а.с.121-123). Пунктом 1.1. Договору передбачено, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу Клієнту у підготовці позовної заяви до ГУ ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001614001 від 25.09.2019 року про нарахування штрафних санкцій. Згідно п.4.2. Договору, гонорар адвоката за надання правничої допомоги Клієнту у підготовці та поданні позовної заяви до ГУ ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001614001 від 25.09.2019 року про нарахування санкцій становить 2000 грн. Відповідно до Акту №1 про надання правничої допомоги за договором №28122019 від 02.01.2019 року, адвокат виконав для Клієнта роботи за договором про надання правової допомоги у підготовці позовної заяви до ГУ ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001614001 від 25.09.2019 року про нарахування штрафних санкцій, а Клієнт прийняв виконані адвокатом роботи. Вартість виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги від 28 грудня 2019 року становить 2000 грн. (п.2 Акту №1) (т.1 а.с.124). На підтвердження оплати послуг адвоката за договором №28122019 від 28 грудня 2019 року позивачем надано квитанцію №СВ02793446/1 від 02 січня 2020 року про сплату 2 000,00 грн. (т.1 а.с.125). Також позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується оригіналом квитанції №ПН2181 від 13.01.2020 року на суму 840,80 грн. (т.1 а.с.141). V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА СУДУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі ПК України). Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту , виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Згідно з п.п.75.1.3 п.75.1.1. ст.75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядком проведення фактичної перевірки, згідно зі ст.80 ПК України, передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; - неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; - у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені ст.82 ПК України, не повинні перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст.86 ПК України. Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з вимогами п.п.16.1.2, п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом. Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Відповідно до абз.1 п.44.7 ст.44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року( надалі Закон №265/95-ВР) , визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Відповідно до ст.20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічний засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних. Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО: Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно ст.3 КАС України (в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно ч. 5 та 6 ст.13 Закону України, від 02.06.2016, № 1402-VIII "Про судоустрій і статус судді" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ: Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній ОСОБА_5 та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII). Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління" (див. п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97). Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормі , що міститься у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56ПК ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків( див.п.

57. Рішення ЄСПЛ по справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року). VI. ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ: Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України , в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до статті 9 зазначеного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Тобто сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, не є підставою для застосування до суб`єкту підприємницької діяльності фізичної особи фінансової санкції, передбаченої ст.20 Закону № 265/95. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року по справі №815/1322/16. Як встановлено судом 1-ої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції , ФОП ОСОБА_1 , були вчасно та у повному обсязі надані контролюючому органу належні документи, які свідчать про ведення такого обліку товарів відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують оприбуткування товарних запасів та які були підставою для внесення записів про такий товар до бухгалтерського обліку, зокрема, накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо (т.1 а.с.43-120), що підтверджується документами наданими позивачем до пояснень та заперечень на акт фактичної перевірки, які отримані ГУ ДПС в Одеській області 23.08.2019 та 16.09.2019 року, які не були враховані останнім під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (т.1 а.с.31-37). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. Апеляційний суд вважає, що нарахування штрафних санкцій державним органом позивача за рішенням ,що не відповідає вимогам Закону є свавільним втручанням та підлягає захисту згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції, як право мирно володіти майном , а державний орган, який не дотримався своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Апеляційний суд ,враховуючи встановлені обставини справи, принципи верховенства права, належного врядування, презумпції правомірності дій платника податків , практику ЄСПЛ, як джерело права, правові позиції Верховного суду , вважає обґрунтованим висновок суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову , а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0001614001 від 25.09.2019 року - таким що прийняте у порушення вимог ст.19 Конституції України,ст.2 КАС України та вимог Податкового Кодексу України та підлягає скасуванню. Апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права, так як судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права , справу розглянуто повноважним складом суду, із належним повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі , судове рішення прийнятне та підписано суддею , який зазначений у судовому рішенні. Правові підстави для зміни розподілу судових витрат в порядку ст.139 КАС України відсутні. Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7,242, 272, 308, 309, п.1 ч.1 ст.315, 316,321,322,325,328,329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення , а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів . Повне судове рішення складене та підписане 02.07.2020 року Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Домусчі С.Д.