Постанова 4824 № 373/757/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД =================================================================== Справа №373/757/18 Головуючий у І інстанції Керекеза Я.І. Провадження №22-ц/824/1033/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання права власності у порядку спадкування, визнання прав забудовника та визнання недійсним свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя, ВСТАНОВИЛА: У травні 2018 року позивачка пред`явила в суді названий позов посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина на вищезазначене майно. Позивачка є спадкоємцем за законом першої черги. Крім неї, спадкоємцями за законом першої черги, є дружина спадкоємця ОСОБА_2 та двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене майно в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього. Відповідач, у якої знаходяться оригінали даних правовстановлюючих документів, відмовляється надавати їх у добровільному порядку. Крім того позивачу відомо, що відповідач отримала свідоцтво про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя яке складається із будинку та земельної ділянки. Однак шлюб між померлим ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений 07 червня 2003 року, а житловий будинок по АДРЕСА_1 зведений у 1998 році, про що свідчить технічний паспорт від 13 грудня 2004 року. Тому вважає, що даний будинок не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою приватною власністю померлого. Просила суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину в спільному майні подружжя за реєстровим номером АДРЕСА_2 , видане ОСОБА_2 , та скасувати його державну реєстрацію. Крім того, просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на 1/4 частину житлового будинку (з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 ; на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,1000, кадастровий номер 3211000000:01:015:0024, що розташована по АДРЕСА_3 ; на 1/8 частину транспортного засобу марки «FORD Sierra», державний номер НОМЕР_1 ; на 1/8 частину транспортного засобу марки «ГАЗ-5301 ГЗСА», державний номер НОМЕР_2 ; на 1/8 частину транспортного засобу марки «LDV 400 CONVOY», номерний знак НОМЕР_3 . Крім того, просила визнати за нею права на обов`язки забудовника на 1/8 частину незавершеного будівництвом будинку , що розташований по АДРЕСА_3 , з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 право власності: - на 1/8 частину житлового будинку (загальна площа 116,9 кв.м., житлова площа 61, 5 кв.м.) з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ; - на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,1000 га кадастровий номер 3211000000:01:015:0024, що розташована по АДРЕСА_3 та належала померлому ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 939946 від 06 листопада 2009 року; - на 1/8 частину транспортного засобу марки «FORD SIERRA», державний номер НОМЕР_1 ; - на 1/8 частину транспортного засобу марки « ГАЗ 5301», державний номер НОМЕР_2 ; - на 1/8 частину транспортного засобу марки «LDV 400 CONVOY», державний номер НОМЕР_3 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції зроблений невірний висновок про те, що позивачкою не надано належних, допустимих, достовірних доказів, які б у своїй сукупності дали змогу суду дійти висновку, що житловий будинок по АДРЕСА_1 , належав на праві особистої приватної власності померлому ОСОБА_5 . Також суд безпідставно в даній справі послався на презумпцію спільності майна подружжя, час введення спірного будинку в експлуатацію та час його державної реєстрації і дійшов висновку, що даний будинок є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ( померлого спадкодавця ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_7 . Апелянт вважає, що даний висновок суду є вкрай незрозумілим та суперечливим, оскільки в повній мірі йде в розріз із наявними у матеріалах справи доказами та встановленими обставинами. Суд першої інстанції взагалі не звернув увагу на істотні обставини справи та безпідставно презюмував право спільної сумісної власності подружжя на новобудову, яка була збудована до шлюбу. Рішення суду взагалі не містить будь-яких аргументів, на підставі яких судом було відхилено подані стороною позивача докази, які підтверджують час будівництва спірного будинку та відсутності як джерела його набуття спільної праці чи спільних сумісних коштів подружжя саме ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Так на підтвердження заявленої вимоги позивачем було надано низку доказів, які підтверджують будівництво спірного будинку саме до укладення шлюбу між спадкодавцем та відповідачкою по справі, а саме: 1.Технічний паспорт на будинок від 14 грудня 2004 року (а.с.24-27). З наданого позивачем технічного паспорту чітко вбачається, що рік побудови будинку -1998, рік побудови господарських будівель та споруд -1997. Лише веранда добудована у 2004 році. Дану обставину підтвердила й безпосередньо відповідачка у справі, зазначивши, що вони з чоловіком добудовували веранду.

2. Рішення виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради народних депутатів від 21 грудня 1999 року (а.с.180). З вказаного рішення вбачається, що станом на 21.12.99 будинок АДРЕСА_1 збудовано на 68%.

3. Довідка Переяслав-Хмельницького міжміського бюро технічної інвентаризації від 11 листопада 1999 року (а.с.183). З вказаної довідки вбачається, що станом на 11.11.99 будинок АДРЕСА_1 збудовано на 68%.

4. Проект газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1, 1999 рік (а.с.209-215). У вказаному проекті чітко відображено наявність побудованого будинку з відповідним планування кімнат (а.с.214).

5. Акт врізки и пуску газу №59 від 10.04.2001 (а.с.216). Даний акт підтверджує підключення житлового будинку до газопостачання до укладення шлюбу між спадкодавцем та відповідачкою. Рішення суду взагалі не містить посилання на вказані докази, хоча має містити щонайменше мотиви їх відхилення. Більше того, навіть при зазначені доказів у вигляді переліку, суд свідомо чи через поверхневе дослідження матеріалів справи, зазначає у рішенні відомості які не відповідають дійсності. Так, на ст.4 абз.13 оскаржуваного рішення міститься наступний висновок суду: «Відповідно до робочого проекту газопостачання даного будинку, датований він та технічна документація на даний будинок 1994, 1999 роками. Однак пуск газу був проведений 21 травня 2007 року, (т.1, а.с.201-226)». Дане твердження вочевидь не відповідає матеріалам справи, оскільки згідно «Акту врезки и пуска газа №59» підключення житлового будинку до газопостачання відбулося 10.04.2001. 21 травня 2007 року на підставі заяви ОСОБА_5 (а.с.208) була проведена корекція існуючого газопостачання житлового будинку, а саме - зміна траси вхідного та внутрішнього газопроводу та встановлення додаткового газового лічильника, що в повні мірі відображено у проекті, але суд залишив даний факт поза своєю увагою та прийшов до висновку, що саме у 2007 році відбулося первинне підключення до газопостачання. Окрім перелічених письмових доказів, засобом доказування під час судового процесу слугували також і показання свідків. Так, згідно показань свідка ОСОБА_8 , даних нею 16.05.2019 (час аудіозапису 15:14 - 15:32), станом на грудень 1999 року вже був збудований повноцінний будинок, вона особисто була присутня у ньому, оскільки була гостем на весіллі ОСОБА_5 із його колишньою дружиною. Підлога, стеля, вікна та майже усі ремонтні роботи були виконані, у частині кімнат вже були поклеєні шпалери. Після весілля ОСОБА_5 та його колишня дружина проживали саме у цьому будинку. Свідок ОСОБА_9 дав аналогічні показання (16.05.2019, час аудіозапису 15:32-15:52), оскільки також був гостем на весіллі у грудні 1999 року, та й після одруження ОСОБА_5 неодноразово відвідував спірний будинок як друг сім`ї. З показань свідка ОСОБА_10 (25.09.2019, час аудіозапису 14:36-14:45), яка особисто проводила ремонтні роботи у спірному будинку, станом на грудень 1999 року вона трішки не встигла доклеїти шпалери до весілля, закінчувала поклейку вже після нового року. Будинок був повністю готовий, вставлені вікна та двері, у тому числі міжкімнатні, проведене освітлення. В будинку було тепло, але джерело опалення їй невідоме. Тобто, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, факт будівництва спірного будинку до укладення шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є встановленим та підтверджується належними засобами доказування, більше того, він визнаний відповідачкою. З врахуванням наведеного, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 6 листопада 2019 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення в цій частині, наступного змісту: Визнати недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину в спільному майні подружжя за реєстровим номером АДРЕСА_2 , видане ОСОБА_2 , та скасувати його державну реєстрацію. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину житлового будинку (загальна площа 116,9 кв.м., житлова площа 61, 5 кв.м.) з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 . У відзиві зазначено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Представник позивача - адвокат Вак О.В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник відповідача - адвокат Ющенко Ю.В. просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, які з`явилися в судове засідання, доходить висновку що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є донькою ОСОБА_5 (т.1, а.с.11). Відповідач ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 (т.1, а.с.118). Від даного шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.119, 135). ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області помер ОСОБА_5 (т.1, а.с.12). Після його смерті відкрила спадщина на: - житловий будинок що розташований по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.17-18, 149-150); - земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_3 (т.1, а.с.16); - транспортні засоби марки «FORD SIERRA», державний номер НОМЕР_1 , марки « ГАЗ 5301», державний номер НОМЕР_2 , марки «LDV 400 CONVOY», державний номер НОМЕР_3 (т.1, а.с.15). Позивач прийняла спадщину, подавши відповідну заяву нотаріусу (т.1, а.с.124). Крім неї спадкоємцями за законом першої черги померлого є відповідач ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 (т.1, а.с.116). Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку у майні, яка залишилася після смерті її батька ОСОБА_5 в зв`язку із ненаданням правовстановлюючих документів на дане майно (т.1, а.с.14). Як вбачається із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_5 на праві приватної власності належало домоволодіння, що розташоване АДРЕСА_1 (т.1, а.с.59-60). ОСОБА_11 та ОСОБА_5 16 грудня 1999 року звернулися із заявами до міського голови з проханням надати дозвіл на продаж та купівлю недобудованого житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.181, 182). Рішенням Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської Ради народних депутатів № 249-28 від 21 грудня 1999 року було надано дозвіл ОСОБА_11 купити, ОСОБА_5 продати недобудований житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.180). Як вбачається із копії договору купівлі-продажу, посвідченого 18 квітня 2006 року державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори (реєстровий номер 1058), ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_12 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_3 (т.1, а.с.56). 18 квітня 2006 року була здійснена державна реєстрація технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1, а.с.156-158) 06 листопада 2009 року ОСОБА_5 отримав державний акт на дану земельну ділянку (т.1, а.с.55). Згідно довідки Переяслав-Хмельницького МБТІ № 2371 від 11 листопада 1999 року готовність незавершеного будівництва будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , складає 68 відсотків (т.1. а.с.147). Відповідно до робочого проекту газопостачання даного будинку, датований він та технічна документація на даний будинок 1994, 1999 роками. Однак пуск газу був проведений 21 травня 2007 року. (т.1, а.с.201-226). Відповідно до акту державної прийомки житловий будинок по АДРЕСА_1 був зданий в експлуатацію 16 січня 2005 року (т.1, а.с.61). Як вбачається із матеріалів спадкової справи, заведеної після померлого ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_2 27 квітня 2015 року звернулася до Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про права власності на 1/2 частину спадкового майна на підставі ст.60 СК України (т.1, а.с.134). Як вбачається із повідомлення завідувача Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори № 208/01-16 від 27 квітня 2015 року та матеріалів спадкової справи після померлого ОСОБА_5 , відповідачу ОСОБА_2 27 квітня 2015 року було видано два свідоцтва про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, зокрема на: - 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.13,148); - на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована по АДРЕСА_3 (т.1, а.с.13, 154). Право власності відповідача на 1/2 частину вищезазначеного майна було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.161-162). Задовольняючи частково позов щодо житлового будинку по АДРЕСА_1 та відмовляючи у визнанні недійсним Свідоцтва про право власності на 1/2 частку будинку як частку у праві спільної сумісної власності подружжя , суд першої інстанції виходив з того, що належних, допустимих, достовірних доказів, які б у своїй сукупності дали змогу суду дійти висновку, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав на праві особистої приватної власності померлому ОСОБА_5 , не надано. Враховуючи презумпцію спільності майна подружжя, час введення спірного будинку в експлуатацію та час його державної реєстрації, суд вважав даний будинок об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (померлого спадкодавця ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2 ). Судова колегія не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що наданих позивачкою доказів недостатньо для того, щоб довести її позовні вимоги в частині належності спірного будинку на праві особистої приватної власності спадкодавцю ОСОБА_5 . При цьому суд першої інстанції не обґрунтував, чому наведені ним в рішенні докази не доводять, що будинок був збудований спадкодавцем до шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 . Судова колегія вважає, що надані позивачкою докази беззаперечно доводять, що станом на 1999 рік будинок мав 68% готовності після чого був добудований. в ньому проживав ОСОБА_5 разом із своєю колишньою дружиною, про що в судовому засіданні підтвердили допитані свідки. На час реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 спірний будинок був збудований, в будинку існувало опалення, будинок був підключений до мереж електропостачання, був підключений до газорозподільної мережі експлуатувався ОСОБА_5 , тобто був його приватною власністю, а тому підлягає до спадкування усіма спадкоємцями в рівних частках. Верховний Суд України у своїй постанові від 15 листопада 2017 року по справі №716/53/15-ц зазначив, що застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Правова природа набуття права власності на новобудову відрізняється від набуття права власності на інше майно, оскільки новобудова може бути здійснена за рахунок інших осіб, у тому числі й за рахунок колишнього подружжя, а прийнята в експлуатацію вже під час укладення нового шлюбу. Тому сам по собі факт оформлення права власності на новобудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що в судовому засіданні суд першої інстанції не дав оцінки наданим позивачкою доказам, внаслідок чого не вірно встановив обставини справи і не дав їм правильну юридичну оцінку, внаслідок чого рішення суду не може бути залишеним без змін в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя і в частині визнання за позивачкою право власності на частку у спірному будинку. Судова колегія вважає, що ці позовні вимоги підлягають до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Переслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2019 року в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку будинку АДРЕСА_1 скасувати та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на Ѕ частину в спільному майні подружжя за реєстровим номером АДРЕСА_2 видане ОСОБА_2 та скасування його державної реєстрації скасувати та ухвалити в цій частин нове судове рішення. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на Ѕ частину в спільному майні подружжя за реєстровим номером АДРЕСА_2 видане ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 право власності на ј частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 , що належав померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Переяслав-Хмельницькою міською радою 06 березня 2006 року, зареєстрованого у Переяслав-Хмельницькому бюро технічної інвентаризації за № 7467 у книзі №

29. Житловий будинок шлакоблок обкладений цеглою, житловою площею 61.5 кв.м., загальною площею 116,9 кв.м., зазначений у технічному паспорті під літерою А, до якого прилягають надвірні споруди: веранда - а, сарай -Б саж -В, вбиральня -Г, погріб -Д ворота -1 огорожа

2. В іншій частині рішення суду першої інстанції в даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 липня 2020 року. Суддя-доповідач Судді: