Постанова 4813 № 522/15723/19

Номер провадження: 22-ц/813/7052/20 Номер справи місцевого суду: 522/15723/19 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.07.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів Цюри Т.В., Гірняк Л.А., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року, ухваленого під головуванням судді Домусчі Л.В., повний текст рішення складений 06 лютого 2020 року, - в с т а н о в и в: У вересні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 11951,70 грн., а також судові витрати. В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 25.08.2011року між ПАТ КБ«ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір№ б/н від 25.08.2011 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на дані умови, що підтверджується тим, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складає між нею та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання виконав та надав відповідачці кредитні кошти. Проте, відповідачка порушила зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї станом на 01.09.2019 року, виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 11951,70 грн. Оскільки, відповідачка ухилялася від виконання покладених на неї зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 25.08.2011 року у розмірі2833,67 грн. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з заочним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту та неустойкою, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі, в іншій частині рішення просить залишити без змін, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що суд відмовляючи у задоволені позову не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявні Заява-анкета та Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які особисто підписані відповідачкою, яка була обізнана з умовами кредитування, зокрема з розміром відсоткової ставки за процентами, розміром та підставами для нарахування неустойки, а тому в даному випадку не можуть бути застосовані правові висновки Верховного Суду, на які послався суд у своєму рішенні. Відзиву до суду надано не було. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулась 25.08.2011 року до АТ «КБ «ПриватБанк» із метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву №б/н від 25.08.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач виконав вимоги укладеного між ним та відповідачем кредитного договору та надав відповідачу кредитні кошти, які в цьому договорі зазначені, що не спростовано стороною відповідача. Із позову вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Позивач зазначив, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості у відповідача станом на 01.09.2019 року існує заборгованість у розмірі 11951,70 грн., з яких: 2833,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2502,49 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4456,60 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1113,62 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина). 545.32 грн. - штраф (процентна складова). Відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала, який є обов`язковим для виконання сторонами. Задовольняючи частково позов АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з наступного. Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Обґрунтовуючи даний розмір заборгованості Банк посилався на те, Банк нараховує відсотки на користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умови та правила надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500.00 грн. + 5% від суми позову. Згідно інформації у вказаній анкеті-заяві від 25.08.2011 року ОСОБА_1 висловила свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, при цьому вона ознайомлена та згодна із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України). Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за правочином та анкетою-заявою б/н від 25.08.2011 року, підтверджується, зокрема, поясненнями представника позивача, наданими у позові. Між тим, встановлено, що в анкеті-заяві від 25.08.2011 року містяться лише персональні дані відповідачки, дата та її підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві від 25.08.2011 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов`язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідно до витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, який долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що Заява разом з Пам`яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) і Тарифами становить укладений Договір про надання банківських послуг. У той же час, позивачем, АТ «Приватбанк» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам`ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг (саме в тій редакції, витяг з якої долучено до позову), Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг з цими умовами з підписом відповідача. За вимог ч.1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Верховний Суд України у справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи із правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг, долучені до анкети-заяви відповідача, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника. Отже, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, проте долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умови та Правила надання банківських послуг, не містять підпису позичальника, суд прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідачка була ознайомлена саме з цими Тарифами (кредитка «Універсальна), Умовами та Правилами надання банківських послуг (зокрема щодо розміру відсоткової ставки за кредитним договором), які додані до позову та що саме ці Умови мав на увазі відповідачка, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобов`язання відповідачка зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Крім того, долучений до позову витяг із Умови та Правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження. На сайті позивача https://a-bank.com.ua/terms відсутні Умови та Правила надання банківських послуг у відповідній редакції станом на день укладення кредитного договору 25.08.2011 року. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Отже, додані позивачем, Тарифи, витяг із Умови та Правила надання банківських послуг у зв`язку з відсутністю на них підпису відповідача, суд визнав таким, що не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року ( справа №6-2320цс16 ). Таким чином, за наданим позивачем витягом із умов та правилами надання банківських послуг між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру процентів, штрафів, комісії, оскільки зазначені складові договору не містять підпису відповідачки. Отже, суду не підтверджено належним чином щодо існування за вказаним кредитним договором процентної ставки саме у зазначеному позивачем розмірі, визначеного позивачем розміру штрафних санкцій та пені, а тому суд прийшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог банку щодо стягнення з відповідача - 2502,49 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 4456,60 грн. - нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 1113,62 грн. - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 545.32 грн. - штраф (процентна складова), у зв`язку з чим в цій частині позову судом було відмовлено. У той же час, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка користувалась кредитними коштами та, частково погашаючи заборгованість за кредитом, фактично визнавала факт отримання нею кредитних коштів. Доказів на спростування отримання кредитних коштів у розмірі, зазначеному в розрахунку банку, відповідачка суду не надала. Банком наданий розрахунок заборгованості за період з 01.06.2015 року по 01.09.2019 року, відповідно до якого заборгованість за тілом наданого кредиту становить 2833,67 грн. На підставі вищенаведеного і враховуючи, що існування заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростовано та зазначена заборгованість не погашена, суд у відповідності до вимог закону встановив, що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 2833,67 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам кредитного договору та ст.1050 ЦК України, а тому задовольнив позов в цій частині. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Із приводу інших вимог банку щодо стягнення нарахованих банком пені та штрафів судом також на законних підставах було відмовлдено. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що суд відмовляючи у задоволені позову не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявні Заява-анкета та Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які особисто підписані відповідачкою, яка була обізнана з умовами кредитування, зокрема з розміром відсоткової ставки за процентами, розміром та підставами для нарахування неустойки, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки із наданої до суду довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається що вона стосується договору № SAMDN50000049171206 та не відноситься до підписаної ОСОБА_1 25.08.2011 анкети-заяви без номеру. Також, апеляційний суд звертає уваги, що у заяві позичальника процентна ставка не зазначена та у підписаній сторонами заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Доводи про те, що суд неправильно посилався на правові висновки Верховного Суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (стаття 263 ЦПК України). Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 03 липня 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Т.В. Цюра ______________________________________ Л.А. Гірняк