Постанова 4813 № 521/18573/18

Номер провадження: 22-ц/813/3074/20 Номер справи місцевого суду: 521/18573/18 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.04.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Бондаря В.Я. 20 серпня 2019 року у м. Одеса, - встановила: У листопаді 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 02 червня 2014 року у розмірі 12 577,74 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву №б/н від 02 червня 2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач порушила зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї, станом на 02 жовтня 2018 року, виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 12 577,74 грн. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2018 року справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» було задоволено частково. Стягнуто з з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 02 червня 2014 року у розмірі 643, 07 гривень, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 89, 86 гривень. В іншій частині позову - відмовлено. В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не було враховано факт визнання відповідачем отримання кредиту, судом немотивовано відхилено надані позивачем докази, на підставі чого ухвалене необґрунтоване рішення, яким звільнено відповідача від відповідальності. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 02 червня 2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач виконав вимоги укладеного між ним та відповідачем кредитного договору та надав Відповідачу кредитні кошти, які в цьому договорі зазначені, що не спростовано стороною відповідача. Із позову вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала протягом тривалого часу, не здійснювала відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, що і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом. Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Позивач зазначив, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, у відповідача станом на 02жовтня 2018 року існувала заборгованість у розмірі 12 577,74 грн., з яких: - 643,07 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 4492,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 6366,61 грн. - заборгованість за пенею; - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 575,13 грн. - штраф (процентна складова). Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Згідно ст.617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Обґрунтовуючи даний розмір заборгованості, Банк посилався на те, щдо він нараховує відсотки на користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500.00 грн. + 5% від суми позову. Згідно інформації у вказаній анкеті-заяві від 02 червня 2014 року ОСОБА_1 висловила свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, при цьому вона ознайомлена та згодна із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за правочином та анкетою-заявою б/н від 02 червня 2014 року, підтверджується, зокрема, поясненнями представника позивача, наданими у позові. Між тим, судом було вірно встановлено, що в анкеті-заяві від 02 червня 2014 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та її підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов`язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідно до витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, який долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що Заява разом з Пам`яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) і Тарифами становить укладений Договір про надання банківських послуг. У той же час, позивачем, АТ «Приватбанк» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Пам`ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг (саме в тій редакції, витяг з якої долучено до позову), Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, що в сукупності із Заявою, свідчило б про укладений у належній формі договор між сторонами про надання банківських послуг з цими умовами за підписом відповідача. За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи із правового аналізу вказаних норм Умов та Правил надання банківських послуг, долучених до анкети-заяви відповідача, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника. Отже, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, останній разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, проте долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умови та Правила надання банківських послуг, не містять підпису позичальника, суд дійшов до вірного висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Тарифами (кредитка «Універсальна), Умовами та Правилами надання банківських послуг (зокрема щодо розміру відсоткової ставки за кредитним договором), які додані до позову, та що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Крім того, долучений до позову витяг із Умов та Правил надання банківських послуг не містить відомостей про дату їх прийняття/затвердження. На сайті позивача https://privatbank.ua/terms відсутні Умови та Правила надання банківських послуг у відповідній редакції станом на день укладення кредитного договору - 02 червня 2014 року. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним, як оспорюваного правочину, не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Отже враховуючи, що додані позивачем Тарифи, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, суд дійшов вірного висновку, що останні не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Зазначена правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17). Таким чином, між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру процентів, штрафів, комісії, оскільки зазначені складові договору - Умови та Правила надання банківських послуг, не містять підпису відповідача. Отже, як вірно вказано у рішенні суду, не є підтвердженим належним чином існування за вказаним кредитним договором процентної ставки, визначеного позивачем розміру штрафних санкцій та пені, а отже, колегія суддів погоджується із висновком суду про недоведеність позовних вимог банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафами. У той же час, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами та, частково погашаючи заборгованість за кредитом, фактично визнавала факт отримання ним кредитних коштів. Доказів на спростування отримання кредитних коштів у розмірі, зазначеному в розрахунку банку, відповідач судам першої та апеляційної інстанцій не надала. Банком наданий розрахунок заборгованості за період з 02 червня 2014 року по 02 жовтня 2018 року, відповідно до якого заборгованість за тілом наданого кредиту становить 643,07 грн. На підставі вищенаведеного та враховуючи, що існування заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростовано та зазначена заборгованість не погашена, суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 643,07 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам кредитного договору та ст.1050 ЦК України, а тому задовольнив позов в цій частині. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`являв. Докази та обставини, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк» у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2019 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 30 квітня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе