Ухвала КЦС ВС № 761/34973/17

У Х В А Л А 24 червня 2020 року м. Київ справа № 761/34973/17 провадження № 61-47430 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Міністерство аграрної політики та продовольства України, відповідач - Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», третя особа - ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у складі судді Савицького О.А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року у складі суддів Ящук Т.І., Немировської О.В., Чобіток А.О., , Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства аграрної політки та продовольства України, Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (Далі - ПАТ«Державна продовольчо-зернова корпорація України») про визнання наказу від 04 листопада 2015 року №238-п про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» незаконним, поновлення на роботі на посаді заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з 16 листопада 2015 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 608 446,5 грн В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №135-п від 8 липня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України». Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №238-П від 4 листопада 2015 року припинено повноваження позивача та звільнено його з займаної ним посади на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України (трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.). На виконання вищенаведеного наказу, 16 листопада 2015 року ПАТ«Державна продовольчо-зернова корпорація України» видано Наказ №798-К про звільнення ОСОБА_1 з займаної ним посади з 16 листопада 2015 року в зв`язку з припиненням повноважень. Зазначив, що відповідачі при його звільненні не дотрималися вимог, передбачених положеннями частини 3 статті 40 КЗпП України, а саме: звільнив позивача в період його тимчасової непрацездатності. Крім того, посилаючись на положення статті 47 КЗпП України, позивач вказував, що відповідачем не видано йому ані наказу про звільнення, ані трудову книжку. У зв`язку із викладеним просив скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04 листопада 2015 року №238-п про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; скасувати наказ ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 16 листопада 2015 року №798- К про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з 16 листопада 2015 року; стягнути з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в розмірі 608 446,5 грн.; стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 28 200 грн.; допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Міністерства аграрної політики та продовольства України, яка зазначена у наказі виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Міністерства аграрної політики та продовольства України Приходька Бориса Григоровича від 16 листопада 2015 року № 790-К, а саме з 16 листопада 2015 року на 26 листопада 2015 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що відповідачем доведено факт належного повідомлення позивача про його звільнення з посади та пропозицію з`явитися в апарат управління ПАТ «ДПЗКУ» для отримання трудової книжки. Короткий зміст вимог касаційної скарги 27 листопада 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року у якій скаржник просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. У березні 2019 року справа № 761/34973/17 надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відзив на касаційну скаргу 22 березня 2019 року до Верховного Суду від представника ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», а 25 березня 2019 року від представника Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшли відзиви на касаційну скаргу у якій заявники просили відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані рішення залишити без змін посилаючись на те, що вони постановлені з дотриманням норми матеріального та процесуального права із встановленням всіх фактичних обставин справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що позивачу не надходив лист ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 16 листопада 2015 року з повідомленням про звільнення ОСОБА_1 та необхідністю з`явитися в апарат за отриманням трудової книжки, у зв`язку із чим звільнення позивача відбулось з порушенням трудового законодавства. Фактичні обставини справи, встановлені судами 8 липня 2015 року ОСОБА_1 призначений на посаду заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №135-п.. Наказом Міністра Міністерства аграрної політики та продовольства України від 4 листопада 2015 року за №238-п припинено повноваження ОСОБА_1 як заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» та звільнено ОСОБА_1 з займаної ним посади заступника голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» згідно пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України. На виконання вищенаведеного наказу, 16 листопада 2015 року ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» було видано Наказ №798-К про звільнення ОСОБА_1 з займаної ним посади з 16 листопада 2015 року в зв`язку з припиненням повноважень, а також Наказ №792-К про виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно частини третьої статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) зроблено висновок, що «реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17 (провадження № 14-45цс19) вказано, що «споживче товариство є юридичною особою та здійснює господарську діяльність з моменту його державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які й приймають статут, визначають розміри вступного і обов`язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов`язані з його діяльністю (статті 7, 11 Закону України «Про кооперацію», статті 5-7 Закону України «Про споживчу кооперацію»). За змістом положень статті 12 Закону України «Про кооперацію», статті 6 Закону України «Про споживчу кооперацію» член споживчого товариства має право, у тому числі брати участь в господарській діяльності споживчого кооперативу, а також в управлінні ним, обирати і бути обраним до його органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства та усунення недоліків у роботі його органів і посадових осіб; одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску. З аналізу наведених вище норм можна дійти висновку, що члени споживчого товариства (споживчого кооперативу), яке є господарською організацією, беруть участь в управлінні ним, мають право одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску, та інші правомочності, встановлені законом і статутними документами такого товариства. Такі ознаки відповідають поняттю корпоративних прав, наданому в статті 167 ГК України, а тому спори між учасниками споживчого товариства або між споживчим товариством і його членом, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього товариства, є такими, що виникають з корпоративних відносин». У зв`язку із викладеним слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства. Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені рішення скасуванню з закриттям провадження у справі. Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року скасувати. Провадження у справі № 761/34973/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політки та продовольства України, Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити. Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд його справи віднесений до юрисдикції господарського суду. З моменту прийняття постанови, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року втрачають законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. М. Сімоненко Судді А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик