Постанова Львівський апеляційний суд № 457/1144/19

Справа № 457/1144/19 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І. Провадження № 22-ц/811/4087/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 96 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Савуляка Р.В., секретаря Юзефович Ю.І. з участю заявника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 10 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: відділ культури Трускавецької міської ради, служба у справах дітей, Дрогобицька місцева прокуратура,- встановила: У жовтні 2019 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заявник зазначає про помилковість вказаних у рішенні № 248 від 18 жовтня 1990 року Трускавецької міської Ради народних депутатів відомостей щодо листа №1-10 від 11.10.1990 Трускавецького відділу культури, щодо закріплення його квартири НОМЕР_1 , у якій проживав та був зареєстрований разом із членами сім`ї, як сімейного гуртожитку відділу культури, оскільки заінтересованою особою було допущено помилку в листі. Просив ухвалити рішення, яким встановити факт відсутності листа відділу культури до виконавчого комітету Трускавецької міської Ради народних депутатів Львівської області за № 1 -10 від 11.10.1990 про закріплення житлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 , як гуртожитку відділу культури Трускавецької міської ради Львівської області. Оскаржуваною ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 10 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: відділ культури Трускавецької міської ради, служба у справах дітей, Дрогобицька місцева прокуратура. Матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: відділ культури Трускавецької міської ради, служба у справах дітей, Дрогобицька місцева прокуратура - повернуто разом з додатками заявнику. Ухвалу суду оскаржив заявник ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що станом на 1990 рік у квартирі НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 проживала його сім`я в складі дружини та двох дітей, а також дідусь, площа квартири 23,3 кв.м. 30.08.1990 звернувся із заявою про розширення житлової площі, у зв`язку з неналежними та недостатніми умовами проживання. Рішенням № 248 від 18.10.1990 йому надано дозвіл на розширення шляхом зайняття квартири НОМЕР_2 , що знаходилася поруч. З часу винесення цього рішення заявник та його сім`я користувалися квартирами НОМЕР_1 та 6 за відповідною адресою, сплачували комунальні послуги, інші особи на житловій площі квартири НОМЕР_1 ніколи не проживали. Стверджує, що при ухваленні рішення № 248 від 18.10.1990 сталася описка у листі № 1-10 від 11.10.1990 Трускавецького відділу культури, щодо закріплення його квартири НОМЕР_1 , як сімейного гуртожитку відділу культури. Вважає, що у листі йшлося про закріплення за відділом культури житлових приміщень як гуртожитку в будинку № АДРЕСА_2 , який розміщений поруч з будинком АДРЕСА_1 . Відділ культури Трускавецької міської ради народних депутатів лист стосовно закріплення житлових приміщень як гуртожитку відділу культури в будинку АДРЕСА_1 ніколи не складав та нікому на скеровував, тобто такий відсутній, сторонами не підтверджується, однак має юридичне значення. На думку апелянта, встановлення факту відсутності запитуваного листа є фактом, що має юридичне значення для заявника, тому суд неправомірно відмовив у відкритті провадження у справі. Просить скасувати ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 10 жовтня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою встановити факт відсутності листа №1-10 від 11.10.1990 Трускавецького відділу культури до виконавчого комітету Трускавецької міської Ради народних депутатів Львівської області, щодо закріплення його квартири НОМЕР_1 , у якій проживав та був зареєстрований разом із членами сім`ї, як сімейного гуртожитку відділу культури. В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленимицією главою. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Згідно із ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності чи наявності документа, що перебуває, перебував чи не перебуває у розпорядження органу місцевого самоврядування може бути встановлений в іншому порядку, встановленому законом, тому вимоги заявника суперечать положенням ст. 315 ЦПК України. Крім цього, суд зазначив, що заявник не вказує, що встановлення даного факту пов`язане із неможливістю одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує такий факт та згідно із законом такий факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, тобто виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Також суд звернув увагу на те, що до кола заінтересованих осіб заявник відніс відділ культури Трускавецької міської ради, службу у справах дітей, Дрогобицьку місцеву прокуратуру, однак заява та долучені до неї документи не свідчать про обставини, які дають підстави вважати, що служба у справах дітей чи Дрогобицька місцева прокуратура певним чином мають відношення до встановлення юридичного факту, який просить встановити ОСОБА_1 . Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку передбачений у ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утримання; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Згідно із ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. В свою чергу, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України). Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (зі змінами і доповненнями), у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчому судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. При цьому, у пункті 1 цієї постанови зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт відсутності листа № 1-10 від 11.10.1990 Трускавецького відділу культури до Трускавецької міської Ради народних депутатів про закріплення його квартири НОМЕР_1 , як сімейного гуртожитку відділу культури Трускавецької міської ради Львівської області. Стверджував, що відділ культури Трускавецької міської ради народних депутатів лист про закріплення житлових приміщень, як гуртожитку відділу культури в будинку АДРЕСА_1 , ніколи не складав та нікому на скеровував, такий відсутній, що має юридичне значення. У заяві заявник не зазначає для чого та за яких обставин йому потрібно встановлення цього факту. Як вже зазначалось вище, цивільне процесуальне законодавство та роз`яснення надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» свідчать про те, що виключною підставою для відмови у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, є обставини за яких із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Наведене дає підстави для висновку про те, що суд першої інстанції у спірних правовідносинах, міг, при наявності встановлених ознак спору про право, відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України відмовити у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, ознак спору про право, крім викладених в заяві обставин, вона не містить, невстановлені такі і судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. Таким чином, висновок суду першої інстанції про достатність підстав для відмовити у відкритті провадження за даною заявою, є передчасним й суперечить положенням процесуального закону. Що стосується кола заінтересованих осіб, які зазначені заявником, колегія суддів звертає увагу на те, що слідуючи принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, визначення відповідачів, кола заінтересованих осіб, предмета та підстав спору чи мету подання заяви в окремому провадженні, є виключним правом позивача (заявника). В свою чергу, заінтересовані особи не є тими учасниками справи чи в тому статусі, що повинні відповідати за пред`явленою заявником матеріально-правовою вимогою, тому зазначення їх у заяві не несе для них обов`язку, якщо вони не вважають інакше, зокрема щодо явки в судове засідання, тощо. Відповідно вимог ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання про часткову підставність доводів апеляційної скарги та необхідність скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки передчасний висновок суду про відмову у відкритті провадження у справі та не повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, свідчать про порушення судом норм процесуального права. При цьому, вимога апеляційної скарги про постановлення нової ухвали про встановлення факту відсутності листа відділу культури до виконавчого комітету Трускавецької міської Ради народних депутатів Львівської області за № 1 -10 від 11.10.1990 про закріплення житлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 , як гуртожитку відділу культури Трускавецької міської ради Львівської області, до задоволення не підлягає, оскільки за такою вимогою рішення суду першої інстанції не ухвалювалося, відтак не може бути переглянуте апеляційним судом. Керуючись ст.ст. 259, 268, 315, 367, 374, 377, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 10 жовтня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 01 липня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко Р.В. Савуляк