Постанова 4807 № 311/1660/19

Дата документу 02.07.2020 Справа № 311/1660/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 311/1660/19 Головуючий у 1 інстанції Сидоренко Ю.В. Провадження №22ц/807/897/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог Банк посилався на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, 04 лютого 2006 року підписала Заяву № б/н на підставі якої отримала кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення кредитного ліміту, Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення та ініціативою Банку. Пунктами 1.1.1.6., 1.1.5.1, 1.1.5.2 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Банком було використано право щодо зміни умов Договору, та запроваджено зміни відсоткової ставки. Банк виконав взяті на себе зобов`язання та видав кредит. Відповідач порушує умови договору та не проводить в установлений термін оплату за кредитом, у зв`язку з чим, станом на 18 квітня 2019 року загальна заборгованість за кредитом становить 37279,62 грн., яка складається з: 14147,60 грн. заборгованість за кредитом; 8087,41 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 12043,20 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 750 грн. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. фіксована частина, 1751,41 грн. штраф (процентна складова). З урахуванням вищенаведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості у розмірі 37279,62 грн. та 1921 грн. судових витрат. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 лютого 2006 року в розмірі 14147,60 грн., а також судовий збір в сумі 729,02 грн., а всього 14876,62 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови в стягненні частини заборгованості по тілу кредиту, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неврахування судом простроченої суми заборгованості за тілом кредиту, просило скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги в цій частині. В іншій частині рішення суду залишити без змін, судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що АТ КБ «ПриватБанк» звертаючись до суду з позовом, зокрема просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту, яка складається з: 14147,60 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8087,41 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту. Встановивши, що Банк надав кредит відповідачу, а останній його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягнення заборгованості тілу кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк». Скориставшись своїм правом, ОСОБА_1 надала апеляційному суду відзив, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, у зв`язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення в частині незадоволених вимог щодо стягнення простроченого тіла кредиту. В іншій частині судове рішення колегією суддів не переглядається. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути, зокрема прострочену заборгованість за тілом кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємну частину спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України »Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2013 року, ухваленому у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. У вищенаведеній постанові також зазначено, що враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволені позовної вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, яка існувала станом на 18 квітня 2019 року, розмір якої згідно наданих Банком розрахунків становить 8087,41 грн., а тому апеляційний суд вважає обґрунтованими вимоги Банку в зазначеній частині і наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 8087,41 грн. Відповідачем зазначений розрахунок не спростовано, іншого розрахунку не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій. За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови в цій частині про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченим тілом кредиту за кредитним договором у розмірі 8087,41 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1145,76 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 624,99 грн., всього 1770,75 грн. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2019 року у цій справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту скасувати та прийняти нову постанову, за якою: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 8087 (вісім тисяч вісімдесят сім) гривень 41 копійку. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1770,75 (тисяча сімсот сімдесят) гривень 75 копійок. Рішення в іншій частині колегією суддів не переглядалося. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 02 липня2020 року. Головуючий: Судді: