Постанова 4873 № 910/16792/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" липня 2020 р. Справа№ 910/16792/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І. Алданової С.О. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/16792/19 (суддя - Демидов В.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" до Дочірнього підприємства "Аромат" в особі Філії "Ніжинський міськмолзавод" про стягнення заборгованості у розмірі 108 446,01 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмежено відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Аромат" в особі Філії "Ніжинський міськмолзавод" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 108 446, 01 грн, з яких: 98 299, 00 грн - основний борг, 1 081, 96 грн - інфляційні нарахування та 9 065, 05 грн - пеня. Також позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 1 921, 00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у попередньо визначеному розмірі 10 000, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором перевезення та транспортного експедирування №21062019 від 21.07.2019, а саме щодо повної оплати наданих позивачем транспортних послуг. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/16792/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 98 299,00 грн, пеню у розмірі 8973,49 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1 081, 96 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 919, 38 грн, а всього 110 273, 83 грн. В решті позову - відмовлено. Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами договору перевезення та транспортного експедирування №21062019 від 21.07.2019. Позивачем виконано умови договору в частині надання послуг транспортних послуг перевезення та експедирування на загальну суму 682 699, 95 грн, що підтверджується актами надання послуг, які підписані відповідачем без зауважень та застережень із відміткою про відсутність претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг). Доказів сплати повної вартості наданих послуг відповідачем надано не було, заперечень щодо пред`явлених позовних вимог також не надано. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/16792/19 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ДП "Аромат" жодних дозволів, які б надавали директору філії "Ніжинський міськмолзавод" право підписувати документи, пов`язані з укладанням договору перевезення та транспортного експедирування №21062019 від 21.07.2019 та документи, пов`язані із виконанням вказаного договору не видавались, а отже зазначений договір, укладений директором філії "Ніжинський міськмолзавод" із перевищенням повноважень. Окрім того, у тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення процесуального строку, встановленого на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/16792/19 - залишено без руху, з підстав несплати судового збору у розмірі 2 881, 50 грн та ненадання доказів направлення копії апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу. 22.04.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено докази сплати судового збору у розмірі 2 881, 50 грн (платіжне доручення №8295 від 10.04.2020) та докази надсилання копії апеляційної скарги №03/03/20 від 03.03.2020 на адресу позивача листом з описом вкладення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/16792/19. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/16792/19 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо. З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Аромат" вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Також роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/16792/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 21.07.2019 між Дочірнім підприємством "Аромат" в особі директора філії "Ніжинський міськмолзавод" Дочірнього підприємства "Аромат" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" в особі директора Костецького В.А. (виконавець) укладено договір перевезення та транспортного експедирування №21062019 (надалі - Договір), за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання організувати перевезення автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту завантаження до пункту призначення, що вказані у заявці замовника, і видати вантаж уповноваженій особі замовника на його одержання (вантажоодержувача), а замовник в свою чергу зобов`язується прийняти належним чином надані послуги з перевезення та експедирування вантажу та сплатити за них плату, визначену в заявці та погоджену сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт. Відповідно до п. 10.1. розділу 10 Договору даний договір набирає законної сили з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного календарного року та за згодою сторін може бути продовжений на наступний термін. Згідно із п.п. 4.1.1. п. 4.1. розділу 4 Договору виконавець зобов`язаний при відсутності умов, що перешкоджають виконанню даного договору, підтвердити заявку замовника та організувати перевезення та забезпечити прибуття транспортних засобів в пункт завантаження, для виконання заявок замовника, по типу, в кількості та за характеристиками, потрібних для перевезення вантажу, зазначеного в заявці, враховуючи специфіку вантажу. Замовник зобов`язаний оплачувати виконавцю вартість наданих послуг з перевезення вантажів відповідно до цього договору, а також відшкодувати документально підтверджені додаткові витрати, понесені виконавцем в інтересах замовника в цілях виконання цього договору та погоджені з останнім (п.п. 4.3.4. п. 4.3. розділу 4). За умовами п. 5.7. розділу 5 Договору підставою для здійснення замовником розрахунків за отримані послуги згідно з цим договором є підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт, що складається виконавцем на підставі товарно-транспортних та видаткових накладних (з відповідною відміткою замовника та вантажоодержувача). Відповідно до п.п. 5.1.-5.5. розділу 5 Договору розрахунки за перевезення й організацію перевезень вантажів здійснюються в розмірі й у відповідності до умов, викладених в заявках на кожне перевезення, що є невід`ємними частинами договору. Оплата здійснюється в національній валюті України - в гривнях. Протягом трьох робочих днів після здійснення перевезення виконавець передає замовнику всі оригінали документів, які підтверджують перевезення та передачу вантажу вантажоодержувачу, рахунок-фактуру та два примірники акту приймання-передачі виконаних робіт, підписані виконавцем, що складаються виконавцем на підставі товарно-транспортних та видаткових накладних (з відповідною відміткою замовника та вантажоодержувача). Оплата проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування замовником коштів зі свого розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше семи банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку замовника. Позивачем та відповідачем складено і підписано акти надання послуг про виконання виконавцем робіт (надання послуг), за умовами договору перевезення та транспортного експедирування № 21062019, а саме: - 04.07.2019 акт надання послуг №3667 на суму 103 999, 98 грн з ПДВ; - 11.07.2019 - акт надання послуг №3852 на суму 166 399, 97 грн з ПДВ; - 18.07.2019 - акт надання послуг №3995 на суму 108 500, 00 грн з ПДВ; - 25.07.2019 - акт надання послуг №4124 на суму 151 900, 00 грн з ПДВ; - 01.08.2019 - акт надання послуг №4225 на суму 151 900, 00 грн з ПДВ. За вказаними актами надання послуг позивачем виставлені до сплати відповідачу відповідні рахунки за № 3808 від 04.07.2019, № 4014 від 11.07.2019, № 4166 від 18.07.2019, № 4307 від 25.07.2019, № 4375 від 01.08.2019. Згідно даних оборотно-сальдової відомості позивача за період з 12.08.2019 - 30.11.2019, даних бухгалтерського обліку позивача та акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.07.2019-21.11.2019, складеного позивачем, за відповідачем наявна заборгованість по договору у розмірі 982 99, 95 грн. Відповідно до п. 6.1. розділу 6 Договору за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому умовами цього договору та нормами діючого законодавства України. Згідно із п. 5.8. розділу 5 Договору в разі порушення термінів оплати, встановлених пунктом 3.4. цього договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу від неоплаченої суми. 05.11.2019 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про сплату заборгованості. Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов договору щодо повної оплати наданих послуг, оскільки останнім частково сплачено за Договором кошти у розмірі 584 400, 00 грн, при цьому заборгованість складає 98 299, 00 грн. З огляду на те, що у досудовому порядку сторонами не було врегульовано даний спір, заборгованість відповідача з оплати наданих послуг погашена не була, позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним договором є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Договірні зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України). Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Згідно із ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Частиною першою статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Так, матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладено договір перевезення та транспортного експедирування №21062019 від 21.07.2019, за умовами якого позивач зобов`язався організувати перевезення автомобільним транспортом довірений йому відповідачем вантаж з пункту завантаження до пункту призначення, що вказані у заявці замовника, і видати вантаж уповноваженій особі замовника на його одержання (вантажоодержувача), а замовник в свою чергу зобов`язується прийняти належним чином надані послуги з перевезення та експедирування вантажу та сплатити за них плату, визначену в заявці та погоджену сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт. Позивачем виконано умови договору в частині надання послуг транспортних послуг перевезення та експедирування на загальну суму 682 699, 95 грн, що підтверджується актами надання послуг, які підписані відповідачем без зауважень та застережень із відміткою про відсутність претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг). На виконання зобов`язань відповідача щодо оплати наданих послуг останнім виставлено до сплати відповідачу рахунки за № 3808 від 04.07.2019, № 4014 від 11.07.2019, № 4166 від 18.07.2019, № 4307 від 25.07.2019, № 4375 від 01.08.2019. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не здійснено повної оплати наданих послуг у зв`язку з чим наявна заборгованість у розмірі 98 299, 95 грн. Доказів сплати повної вартості наданих послуг відповідачем надано не було. Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Враховуючи порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги у цій справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ДП "Аромат" жодних дозволів, які б надавали директору філії "Ніжинський міськмолзавод" право підписувати документи, пов`язані з укладанням договору перевезення та транспортного експедирування №21062019 від 21.07.2019 та документи, пов`язані із виконанням вказаного договору не видавались, а отже зазначений договір, укладений директором філії "Ніжинський міськмолзавод" із перевищенням повноважень, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке. Частиною 1 статті 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Як зазначалось вище, позивачем виконано умови договору в частині надання послуг транспортних послуг перевезення та експедирування на загальну суму 682 699, 95 грн. В свою чергу відповідач виконав свої договірні зобов`язання частково, сплативши 584 400, 00 грн, що свідчить про прийняття правочину до виконання. Отже судом апеляційної інстанції встановлено, що за фактичними обставинами справи, договір не тільки прийнято до виконання, але і значною мірою виконано. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо недійсності правочину, а саме договору №21062019, відповідно до якого були надані послуги. Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 552 ЦК України України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повернення не тільки основного боргу, а й сплати пені, та інфляційного нарахування. Позивачем до сплати відповідачу нараховано суму пені у розмірі 9 065, 05 грн та інфляційні нарахування у розмірі 1 081, 96 грн. Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних нарахувань, наданий позивачем, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що вказаний розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 1 081, 96 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. В частині нарахування пені судом першої інстанції правильно проведено розрахунок, за яким сума пені складає 8 973, 49 грн враховуючи, що за актом № 4225 від 01.08.2019 сплата коштів за надані послуги мала бути здійснена у строк до 12.08.2019, у зв`язку з чим нарахування штрафних санкцій має місце з 13.08.2019. Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки судове рішення оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для перегляду названого рішення в частині відмови у позовних вимогах щодо стягнення з відповідача на користь позивача суму судових витрат, пов`язаних зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позову, зазначивши, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 110 273, 83 грн підлягають задоволенню. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Аромат" задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/16792/19 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/16792/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/16792/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Дочірнім підприємством "Аромат".

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/16792/19, зупинену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020. 5 Матеріали справи №910/16792/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 01.07.2020. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді А.І. Мартюк С.О. Алданова