Постанова 4875 № 922/744/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" липня 2021 р. Справа № 922/744/21 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А., за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л., за участю представників: позивача - не з`явився; відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ТОВ "Рабен Україна" (вх. № 1636Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 27 квітня 2021 року (повний текст складено 30.04.2021) у справі № 922/744/21 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", смт Велика Димерка Броварського району Київської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "НМК Трейд Груп", м. Харків, про стягнення 28679,30 грн, ВСТАНОВИЛА: У березні 2021 року ТОВ "Рабен Україна" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "НМК Трейд Груп" про стягнення 28679,30 грн, які складаються з: 15390,00 грн основного боргу; 1745,28 грн пені; 3078,00 грн штрафу; 7644,62 грн 3% річних; 821,40 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором транспортного експедирування від 20.09.2019 № К62/2019-49 в частині своєчасної оплати послуг з перевезення вантажу по актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.03.2020 № 0004903090, від 31.03.2020 № 0004903180 та від 30.04.2020 № 0004904199. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, зокрема: 2270,00 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2021 у справі № 922/744/21 (суддя Штерніков М.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що наданий позивачем договір транспортного експедирування від 20.09.2019 № К62/2019-49 не підписаний відповідачем, жодного доказу на підтвердження волевиявлення відповідача на здійснення позивачем спірних перевезень та узгодження між сторонами умов перевезення позивачем не надано, а саме: відсутні докази надання ТОВ "НМК Трейд Груп" як замовником заявок на перевезення визначеного товару із зазначенням маршруту перевезення та докази передачі товару від власника цього товару до експедитора/водія, надані до позовної заяви товарно-транспортні накладні не підписані вантажовідправником - ТОВ "НМК Трейд Груп", будь-якого іншого доказу на підтвердження прийняття спірного товару від вантажовідправника - ТОВ "НМК Трейд Груп" та вираженої волі щодо здійснення перевезень саме за маршрутом вказаним у наданих до позовної заяви товарно-транспортних накладних позивачем не надано, податкові накладні, на які посилається позивач, за відсутності інших доказів, не можуть бути доказом на підтвердження здійснення перевезень. Повний текст зазначеного рішення складено 30.04.2021. ТОВ "Рабен Україна" (позивач) 19.05.2021 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивачем за попередньою домовленістю був підготовлений та направлений відповідачу для підписання договір транспортного експедирування від 20.09.2019 № К62/2019-49, який відповідачем не повернуто, на що позивач не одразу звернув увагу, оскільки відповідач спочатку належно оплачував надані позивачем послуги з перевезення. Зазначає, що позивачем за замовленнями відповідача, створеними ним через платформу «Му Огсіег», здійснено перевезення вантажу територією України, що підтверджується наданими до позову документами, зокрема товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що всі вантажі належним чином доставлені вантажоодержувачам та отримано ними без зауважень. Після виконання перевезення і здачі товару вантажоотримувачу позивач формував та надавав відповідачу акти здачі-прийняття робіт та рахунки на оплату за надані послуги. Відповідач не оплатив виставлені позивачем рахунки на оплату транспортних послуг, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що податкові накладні, зареєстровані позивачем на підставі виставлених відповідачу рахунків, не скасовані та відповідачем не оскаржувалися, тому є належним підтвердженням виконання позивачем перевезень. Ухвалою Східного апеляційного господарського від 01.06.2021 у справі № 922/744/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзивів, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, розгляд справи призначено на 17.06.2021 о 10:00. На виконання зазначеної ухвали ТОВ "НМК Трейд Груп" (відповідач) 10.06.2021 за вх. № 6747 надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Відзив обґрунтовує недоведеністю надання позивачем послуг з перевезення вантажів. Зазначає, що ТОВ «НМК ТРЕЙД ГРУП» не укладало письмового договору с ТОВ «Рабен Україна» у відповідності до вимог ст. 909, 930 ЦК України. Посилається на те, що наданий позивачем договір не підписаний відповідачем, в матеріалах справи відсутні заявки від відповідача про надання послуг, акти здачі-прийняття робіт не погоджені та не підписані відповідачем, акт звірки взаєморозрахунків складений без участі та не підписаний відповідачем. Зазначає, що надані позивачем ТТН не оформлені належним чином, оскільки в них відсутні підписи та прізвища посадових осіб вантажовідправника. Вважає, що за відсутності належно оформлених первинних документів реєстрація відповідачем податкової накладної в податкових органах не свідчить про підтвердження господарської операції. В судовому засіданні 17.06.2021 за клопотанням позивача оголошено перерву до 29.07.2021 о 10:30. 29.06.2021 за вх. № 7415 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Представник позивача в судове засідання 29.07.2021 не прибув, до початку судового засідання 26.07.2021 за вх. № 8509 засобами поштового надав клопотання про здійснення розгляду справи без участі позивача. Представник відповідача в судове засідання 29.07.2021 не прибув, про дату та час проведення судового засідання належно повідомлений, що підтверджується зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102255695273. Неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України). Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційні скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, тобто, з дій осіб, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків згідно із ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України є договором. За змістом положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України). При цьому, положеннями ч.ч.1-3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Виходячи зі змісту ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір. Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. За приписами ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Аналогічні положення містить стаття 307 Господарського кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Згідно з ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ "Рабен Україна" надало відповідачу послуги з перевезення вантажу на підставі укладеного з ТОВ "НМК Трейд Груп" договору транспортного експедирування від 20.09.2019 № К62/2019-49. Втім, як вбачається з наданих позивачем до позовної заяви копій договору транспортного експедирування від 20.09.2019 № К62/2019-49 (т. 1 а.с. 14-23) та додатку до цього договору (т. 1 а.с. 24-33), зазначений договір не підписаний ТОВ "НМК Трейд Груп" (замовником) та не засвідчений його печаткою. Як визнає сам позивач в апеляційній скарзі, він підготовив та направив відповідачу для підписання договір транспортного експедирування від 20.09.2019 № К62/2019-49, але відповідачем підписаний примірник договору не повернуто позивачу. Отже, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 909 та ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України, наданий позивачем примірник договору не може бути доказом укладення між сторонами договору транспортного експедирування в письмовій формі. Права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568 зі змінами в редакції Наказу Міністерства інфраструктури № 413 від 03.06.2019 (далі Правила). Згідно з пп. 10.1, 10.2, 10.3 Правил, Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками або за разовими договорами. Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць. Разові договори повинні бути укладені в письмовій формі. Пунктом 10.10 Правил передбачено, що за домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора). У відповідності до ч. 2 ст. 930 Цивільного кодексу України, клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків. Позивачем до матеріалів справи не надано жодного документу, який би свідчив про узгодження між сторонами умов перевезення, надання ТОВ "НМК Трейд Груп", як замовником, заявок на перевезення визначеного товару із зазначенням маршруту перевезення, передачі товару від власника цього товару - ТОВ "НМК Трейд Груп" до експедитора/водія, зокрема довіреності, виданої експедиторові (водію) на виконання обов`язку супровідника вантажу, прийняття спірного товару від вантажовідправника - ТОВ "НМК Трейд Груп" для подальшого перевезення за маршрутом, вказаним у ТТН. Надані позивачем до позовної заяви копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.03.2020 № 0004903090 на суму 9729,60 грн (з урахуванням коригування 6806,40 грн), від 31.03.2020 № 0004903180 на суму 3403,20 грн та від 30.04.2020 № 0004904199 на суму 5180,40 грн не підписані уповноваженими представниками замовника, не засвідчені його печаткою та не містять будь-яких відміток відповідача, які б свідчили про узгодження з відповідачем переліку вантажів та умов їх перевезення. Оригінали зазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами не надано до матеріалів справи. Відповідно до чинного законодавства права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображують реальні господарські операції. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Згідно з ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). У відповідності до п. 10.8 Правил, у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім`я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж. Пунктом 11.1 Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п. 11.3 Правил). У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п. 11.5 Правил). Пункт 11.6 Правил передбачає зазначення найменування вантажу, підготовленого до перевезення або відомостей про нього. Таким чином, товарно-транспортна накладна, як первинний документ, повинна містити усі необхідні реквізити для ідентифікації представника замовника (вантажовідправника), який брав участь у здійсненні господарської операції щодо перевезення виконавцем вантажу автомобільним транспортом, зокрема відомості про посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку вантажовідправника, та її особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати цю особу. На підтвердження здійснення перевезення за замовленням ТОВ "НМК Трейд Груп" позивач надав до позову Товарно-транспортні накладні № 104900302453330 від 02.03.2020; № 104900310118370 від 10.03.2020; № 104900323725660 від 23.03.2020; № 104900330008430 від 30.03.2020; № 104900403180240 від 06.04.2020; № 104900410286750 від 13.04.2020 (т. 1 а.с. 44-49). У вказаних товарно-транспортних накладних у графах «Замовник» та «Вантажовідправник» зазначено, що замовником та вантажовідправником є ТОВ "НМК Трейд Груп", але відсутні підписи та відомості про посади та прізвище відповідальних осіб вантажовідправника, які передавали вантаж водієві/експедитору для перевезення. Натомість, у графі "Здав (відповідальна особа вантажовідправника)" містяться підписи невідомих осіб, прізвище та посада яких не зазначені, та печатка ТОВ "Рабен Україна". Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем Товарно-транспортні накладні не є належним доказом на підтвердження здійснення позивачем перевезення за замовленням саме відповідача. Посилання позивача на те, що відповідач створював замовлення самостійно через платформу «My Order» і тому у товарно-транспортних накладних відсутні підписи відповідача, відхиляються судом, оскільки при прийнятті товару уповноважені особи перевізника не були позбавлені можливості належним чином оформити документи та зазначити відповідальних осіб вантажовідправника і отримати їх підписи. Крім того, позивачем на підтвердження здійснення перевезення до позовної заяви надані зареєстровані ним податкові накладні (т. 1 а.с. 51-56), в яких отримувачем (покупцем) вказано відповідача. За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображують реальні господарські операції. Податкові накладні не є первинними документами та за відсутності інших доказів (належно оформленого договору, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття наданих послуг, замовлення на здійснення перевезення тощо) не можуть бути самостійними доказами на підтвердження вчинення господарських операцій щодо здійснення перевезення, а лише підтверджують факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 у правовідносинах щодо поставки товару за спірними видатковими накладними. Судова колегія не погоджується з доводами позивача про здійснення відповідачем часткових оплат наданих послуг (конклюдентних дій), які підтверджують надання позивачем послуг з перевезення, оскільки надані позивачем скріншоти щодо руху коштів на його банківському рахунку в ПАТ «ІНГ Банк Україна» стосуються оплати за транспортні послуги та послуги з повернення документів за іншими рахунками за інші періоди та не містять будь-яких посилань на договір транспортного експедирування від 20.09.2019 № К62/2019-49 та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) і рахунки-фактури за період 25.03.2020, 31.03.2020, 30.04.2020. Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 28679,30 грн, які складаються з: 15390,00 грн основного боргу; 1745,28 грн пені; 3078,00 грн штрафу; 7644,62 грн 3% річних; 821,40 грн інфляційних втрат. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Наведені позивачем в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача та залишення без змін рішення суду першої інстанції. В силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача, судові витрати понесені апелянтом у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають. На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу позивача - ТОВ "Рабен Україна" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 27 квітня 2021 року по справі № 922/744/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 30.07.2021. Головуючий суддя Н.М. Пелипенко Суддя С.В. Барбашова Суддя О.А. Істоміна