Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.006102

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006102 пров. № А/857/3739/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління МВС України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.006102 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Братичак У. В., час ухвалення рішення 11.02.2020 року, 14:26 год., місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 20.02.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів Головного управління МВС України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо відмови у призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області згідно з п.8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі Порядок №850), надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення йому одноразової грошової допомоги; зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України відповідно до п.3, 9 Порядку №850 прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 23 липня 2019 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління МВС України у Львівській області щодо відмови у призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Зобов`язано Головне управління МВС України у Львівській області згідно з п.8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління МВС України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що згідно з п.4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Отже виплата одноразової грошової допомоги при повторних оглядах МСЕК обмежена законодавцем терміном у 2 роки. Оскільки з дати первинного огляду МСЕК позивача (2005 рік) до дати повторного огляду (31 липня 2019 року) пройшло більше двох років, тому, враховуючи п.4 порядку №850, ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги у більшому розмірі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. МВС України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що погоджується з апеляційною скаргою Головного управління МВС України у Львівській області, оскільки вважає, що Головне управління МВС України у Львівській області діяло відповідно до вимог Порядку №850, в межах повноважень та у спосіб чітко встановлений чинним законодавством, і жодним чином не порушило права та інтереси ОСОБА_1 . Разом з тим, МВС України жодних документів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності не отримувало, тому рішень про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу МВС України не приймало. З огляду на вказане погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог до МВС України, оскільки такі є безпідставними, необґрунтованими та передчасними. Просить апеляційну скаргу Головного управління МВС України у Львівській області задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати. Також позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначення такої допомоги приймає МВС України. Обов`язком ж Головного управління МВС України у Львівській області є подання документів до МВС України для вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги або про відмову у такій виплаті. Тому Головне управління МВС України у Львівській області не вправі підміняти собою орган, якому надано право вирішувати питання про надання одноразової грошової допомоги, яким є МВС України. Вважає, що Головне управління МВС України у Львівській області у спірних правовідносинах допустило порушення норм діючого законодавства, що визначає гарантії соціального і правового захисту працівників міліції та встановлює порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності таких працівників. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Представник позивача Котовщиков Р. А. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Представник Головного управління МВС України у Львівській області Герасимюк О.В. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник МВС України у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у його відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиви на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України з 14 жовтня 1981 року по 27 жовтня 1983 року, також проходив службу в органах внутрішніх справ з 25 січня 1984 року по 26 березня 2005 року. Згідно з наказом №163 о/с від 25 березня 2005 року по особовому складу Управління МВС України у Львівській області майор міліції ОСОБА_1 був звільнений у відставку за п. «а» ст. 65 (за віком) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. За результатами обстеження обласною Медико-соціальною експертною комісією у 2005 році позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. У зв`язку з чим 13 грудня 2005 року Львівською обласною дирекцією ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» була проведена виплата страхової суми в розмірі 1700 грн за державним обов`язковим особистим страхуванням військовослужбовців, що підтверджується довідкою №1390/1071 від 31 липня 2019 року, виданою цією установою. Згідно з довідкою Львівської обласної МСЕК від 23 липня 2019 року серії 12 ААА №011031 та випискою з акта огляду Медико-соціальною експертною комісією від 23 липня 2019 року №311370 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС, з втратою професійної працездатності 55%. Судом першої інстанції також встановлено, що у зв`язку з встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, він звернувся до Головного управління МВС України у Львівській області із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги. 22 серпня 2019 року Головне управління МВС України у Львівській області надіслало на адресу позивача рішення №Ш-151/0гд/31/01-2019, яким відмовило у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності. Підставою відмови вказано те, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, що не відповідає вимогам п.4 Порядку №850, а тому немає підстав для виплати грошової допомоги у більшому розмірі. Позивач, не погоджуючись з таким рішенням Головного управління МВС України у Львівській області, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління МВС України у Львівській області не вправі підміняти собою орган, якому надано право вирішувати питання про надання одноразової грошової допомоги, яким є МВС України, тому дії Головного управління МВС України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності є протиправними, й Головне управління МВС України у Львівській області зобов`язане згідно з п.8 Порядку №850 надіслати МВС України документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 пред`явлених до МВС України, то суд першої інстанції у задоволенні таких відмовив, тому що вважав такі вимоги передчасними, оскільки МВС України документів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності не отримувало, тому рішень про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу МВС України не приймало. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію». Водночас, п.15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року. Згідно з п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Як вбачається з матеріалів справи, при первинному огляді МСЕК у 2005 році ОСОБА_1 було встановлено ступінь втрати працездатності у 20%. 23 липня 2019 року позивачу згідно з рішенням МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності та 55% втрати працездатності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Тобто з 23 липня 2019 року у позивача виникли нові підстави, які згідно з п.3 Порядку №850 дають йому право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, яка передбачена для працівників міліції, яким встановлена ІІІ група інвалідності - 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. П.7 Порядку №850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було подано до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області усі необхідні документи для призначення йому грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності. П.8 Порядку №850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається певний алгоритм дій, зокрема, обов`язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги Порядком №850 покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, а в спірних правовідносинах на Головне управління МВС України у Львівській області. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку № 850). Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління МВС України у Львівській області всупереч наведеним вище положенням Порядку №850 не подало до МВС України документи позивача для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги чи відмову у такій виплаті. Разом з тим, Головне управління МВС України у Львівській області листом за №Ш-151/0гд/31/01-2019 від 22 серпня 2019 року відмовило позивачу в отриманні грошової допомоги в більшому розмірі при встановленні ІІІ групи інвалідності. Враховуючи наведені вище положення нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що Головне управління МВС України у Львівській області не здійснює розгляд питань щодо виплати грошової допомоги працівників міліції, які проходили службу в органах внутрішніх справ, оскільки орган, якому надано право вирішувати питання такого характеру є МВС України. Тому Головне управління МВС України у Львівській області, приймаючи рішення про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, допустило порушення вимог чинного законодавства, що визначає гарантії соціального і правового захисту працівників міліції та встановлює порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності чи встановлення втрати працездатності таких працівників. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо відмови у призначенні йому виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов`язання Головного управління МВС України у Львівській області згідно з п.8 Порядку №850 надіслати МВС України документи для призначення такої допомоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.006102 в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління МВС України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.006102 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 02 липня 2020 року.