Постанова 4855 № 340/2825/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 340/2825/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. за участю секретаря судового засідання Білоус А.С. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Печериця Наталія Сергіївна, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови від 13.09.2018 р. ВП № 47934314, В С Т А Н О В И В : До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 13.09.2018 року ВП № 47934314. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року адміністративну справу № 340/2825/19 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова про накладення штрафу від 13.09.2018 р. по ВП № 47934314, винесена старшим державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинським О.В. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Зокрема, позивач вважає, що накладений на нього штраф за невиконання судового рішення від 27.12.2013 р. по справі № 398/9960/13-ц у розмірі 51 895,62 грн в рамках оскаржуваної постанови є безпідставним, оскільки заборгованість зі сплати аліментів утворилась ще до 28.08.2018 p., а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII, введена лише у 2018 році. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів виходячи із заборгованості, яка виникла до 28.08.2018, не передбачена законодавством, яке діяло на час утворення такої заборгованості. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано до суду апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято незаконне та необґрунтоване рішення. Представник апелянта зазначає, що заборгованість апелянта зі сплати аліментів стягувачу утворилась до набрання законної сили норми, яка встановлює відповідальність за наявність заборгованості по сплаті аліментів, а, отже, - виключає можливість для застосування даної норми під час прийняття оскаржуваної постанови. Вказує, що у межах спірних правовідносин, апелянт не мав можливості передбачити наслідки несплати ним аліментів, що потягне за собою накладення спірного штрафу, оскільки коли утворилась заборгованість, законодавство не передбачало накладення штрафу у певному розмірі. Також апелянт посилається на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.01.2020 р. у справі № 398/9960/13-ц, якою визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві Рибчинського О.В. щодо складання розрахунків заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні ВП № 47934314 та зобов`язано здійснити перерахунок аліментів. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Клопотання про продовження строку на подання відзиву до суду не надходило. Зважаючи на те, що відповідачу було надано достатньо часу для подання відзиву з моменту відкриття апеляційного провадження у справі, колегія суддів вважає, що не подання останнього не може бути перешкодою для розгляду справи. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її обґрунтованість та наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2013 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі 398/9960/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, позов задоволено: стягнено з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 грудня 2013 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до 07 квітня 2031 року. 27.12.2013 року судом по даній справі видано виконавчий лист. 22.06.2016 року держаним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гречухом О.Я. відкрито виконавче провадження № 47934314 з виконання виконавчого листа від 27.12.2013 року № 398/9960/13-ц. Відповідно до вказаної постанови боржника (позивача) зобов`язано самостійно виконати рішення суду та сплачувати аліменти у строки та у розмірі визначеному у виконавчому документі. Під час здійснення примусового виконання виконавчого листа Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.12.2013 року № 398/9960/13-ц державним виконавцем було вчинено наступні дії, а саме: направлено на адресу боржника виклик державного виконавця від 22.06.2015 року № 447/29, яким пропонувалося з`явитися до державного виконавця для сплати боргу за вказаним вище виконавчим документом або надати підтверджуючи документи про його сплату; направлено на адресу ДФС України, ПФ України з метою встановлення джерел отримання доходів боржника, рахунків, відкритих на його ім`я, інформації про останнє місце роботи, отримання пенсії, тощо; внесено боржника до Єдиного реєстру боржників. Також, державним виконавцем прийнято постанову від 11.07.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; постанову від 04.03.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; від 04.03.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; від 04.03.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; від 04.03.2018 року про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; від 21.05.2018 року про арешт коштів боржника. 13.09.2018 року, у зв`язку з наявністю у боржника (позивача) заборгованості з сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму відповідних платежів за три роки, державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рибчинським О.В. у відповідності до ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 51 895, 62 грн. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з 28.08.2018 року державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженні по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018 року (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів більший ніж сума відповідних платежів за 1, 2, або 3 роки, по-друге, - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оскаржений у судовому порядку. Враховуючи, що станом на дату прийняття оскаржуваної постанови позивач мав заборгованість зі сплати аліментів у сумі, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, а також відсутність в матеріалах справи даних про оплату за період з 22.06.2015 року (дати відкриття виконавчого провадження) по 13.09.2018 року (дату накладення на позивача штрафу) значних сум на погашення заборгованості зі сплати аліментів, що утворилась станом на 30.08.2018 року , суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення винесено правомірно. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частина 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII). Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 71 Закону № 1404-VIII. Відповідно до ч. 3 вказаної статті, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. 28.08.2018 року набрав чинності Закон України від 03.07.2018 року №2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання". Відповідно до Закону №2475-VIII частина 4 ст.11 Закону №1404-VIII викладена в такій редакції - "Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання". Крім іншого, Законом №2475-VIII ст. 71 Закону №1404-VIII доповнена частиною 14 наступного змісту: "За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу". Як встановлено судом першої інстанції, на підставі п. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рибчинським О.В. прийнято постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 51 895, 62 грн. Позивач, заперечуючи проти вказаної постанови, посилається на те, що ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII, в редакції з 28.08.2018 року, не поширює свою дію на випадки утворення заборгованості зі сплати аліментів до вказаної дати. З приводу посилань позивача щодо незворотності дії Закону в часі, суд першої інстанції зазначив, що ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. В той же час, ч. 4 ст. 11 Закону № 1404-VIII, у редакції чинній на час прийняття відповідачем постанови, імперативно встановлює, що строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Проаналізувавши вищевказану норму, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідальність за порушення з несплати боргу встановлюється, лише у випадку, коли такий борг, в тому числі за минулі періоди, наявний та несплачений станом на дату винесення постанови виконавця після набуття чинності Закону України № 2475-VІІІ від 03.07.2018 року, а саме з 28.08.2018 року. Таким чином, беручи до уваги викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з 28.08.2018 року державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженні по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018 року (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів більший ніж сума відповідних платежів за 1, 2, або 3 роки, по-друге, - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оскаржений у судовому порядку. Тобто, якщо станом на дату після 28.08.2018 року встановлено, що боржник має борг з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання більший ніж сума відповідних платежів за 1, 2, та 3 роки, до боржника застосовується штраф. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що неможливість застосування ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII до заборгованості, яка виникла до 28.08.2018 р., мала б наслідком нівелювання змін до законодавства щодо посилення захисту прав дитини. Отже, за вказаних обставин, є хибними доводи представника позивача про те, що ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII, в редакції з 28.08.2018 р., не поширює свою дію на випадки утворення заборгованості зі сплати аліментів до вказаної дати. У той же час, судом першої інстанції встановлено, що з довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 26.03.2019 р. № 47934314/29, заборгованість позивача станом на 28.02.2019 р. складає 125 069, 50 грн. При цьому, дана заборгованість виникла з 22.06.2015 р., тобто з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та підтверджується наявними в матеріалах виконавчого провадження довідками-розрахунками заборгованості від 18.05.2016 р. № 447/29 (станом на 30.04.2016 р. - 18634, 25 грн); від 04.03.2018 р. № 47934314/29 (станом на 28.02.2018 р. - 76910, 25 грн); від 03.05.2018 р. № 47934314/29 (станом на 30.04.2018 р. - 76910, 25 грн); від 03.07.2018 р. № 47934314/29 (станом на 30.06.2018 року - 96 873, 25 грн), від 11.09.2018 р. № 47934314/29 (станом на 30.08.2018 р. - 103 791, 25 грн); від 21.11.2018 р. № 47934314/29 (станом на 31.10.2018 р. - 110 598, 25 грн); від 26.03.2019 р. № 47934314/29 (станом на 28.02.2019 р. - 125 069, 50 грн). Відтак, суд першої інстанції зазначив, що станом на дату прийняття оскаржуваної постанови позивач мав заборгованість зі сплати аліментів у сумі, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки. Дана заборгованість після прийняття оскаржуваної постанови не погашена, та зросла з 103 791, 25 грн до 125 069, 50 грн. Даних про оплату за період з 22.06.2015 р. (дати відкриття виконавчого провадження) по 13.09.2018 р. (дату накладення на позивача штрафу) значних сум на погашення заборгованості зі сплати аліментів, що утворилась станом на 30.08.2018 р. розрахунки заборгованості, що знаходяться в матеріалах виконавчого провадження, не містять, позивачем до матеріалів справи не надано. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що зазначена заборгованість відповідачем обчислена відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача щодо неправильно здійсненого відповідачем розрахунку при визначені штрафу оскаржуваною постановою, що мало прояв у допущені помилок, оскільки станом на час вирішення даної справи, позивачем не надано доказів оскарження даної заборгованості в судовому порядку. В той же час, з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що апелянт, дізнавшись 25.10.2019 р. про відкриття виконавчого провадження ВП №47934314, подав до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області скаргу на неправомірні дії старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ м.Києві Рибчинського О.В. щодо складання розрахунків заборгованості по виплаті аліментів. Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області прийнято ухвалу у справі № 398/9960/13-ц, визнано протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинського Олександра Володимировича щодо складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 18.05.2016 року № 447/29; довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 04.03.2018 року № 47934314/29; довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 03.05.2018 року № 47934314/29; довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 03.07.2018 року № 47934314/29; довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 11.09.2018 року № 47934314/29; довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 21.11.2018 року № 47934314/29; довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 26.03.2019 року № 47934314/29 у виконавчому провадженні № 47934314, що відкрите на підставі виконавчого листа № 398/9960/13-ц від 27.12.2013 року, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 . Зобов`язано державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві здійснити у виконавчому провадженні № 47934314 перерахунок аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 398/9960/13-ц від 27.12.2013 року, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, за січень, лютий, серпень 2018 року, виходячи із середньої заробітної плати працівника для певної місцевості, за 2017 рік, за вересень-грудень 2018 року та за серпень-вересень 2019 року, виходячи з фактичного доходу скаржника ОСОБА_1 за вказані періоди. Ухвала суду, відповідно до інформації наявної на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, набрала законної сили 03.02.2020 р. Представник апелянта, обґрунтовуючи неможливість подання вищевказаної ухвали в суд першої інстанції вказала на те, що на дату подачі адміністративного позову не отримала дану ухвалу, а тому була позбавлена можливості надати її в якості доказу оскарження заборгованості в суд першої інстанції. З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що заборгованість по аліментам відповідно до ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.01.2020 р. у справі № 398/9960/13-ц підлягає перерахунку, відповідно колегія суддів приходить до висновку, що постанову від 13.09.2018 року ВП № 47934314, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції Рибчинським О.В., якою на позивача за невиконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.12.2013 р. у справі № 398/9960/13-ц, накладено штраф в розмірі 51 895,62 грн, не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 КАС України апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Відповідно до ст. 139 КАС України, у разі задоволення апеляційної скарги на користь позивача присуджуються судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір до суду першої інстанції за подання позовної заяви в сумі 768,40 грн (квитанція № 542320042 від 23.01.2020 р.), до суду апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги в сумі 1 153,50 грн (квитанція №ПН 2433643), тобто в загальній сумі 1 921,90 грн. Отже, вказані судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ст. ст. 243, 244, 250, 287, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Печериця Наталія Сергіївна, задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову від 13.09.2018 року ВП № 47934314, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції Рибчинським О.В. Присудити на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 90 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34967593, 04032, м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 110). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Л.О.Костюк М.І. Кобаль