Постанова 4855 № 320/1735/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1735/19 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Чаку Є.В. суддів: Файдюка В.В. Мєзєнцева Є.І. за участю секретаря: Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Львівського апеляційного адміністративного суду на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівського апеляційного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування наказів Львівського апеляційного адміністративного суду № 702-к/тв від 02.11.2018 року «Про внесення змін до пункту 1 наказу від 16.03.2017 року № 73-к/тв «Про відрахування із штату суду судді ОСОБА_1.»; № 6-к\тв від 23.01.2019 року «Про зміну підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду»; № 8-к\тв від 29.01.2019 року «Про скасування наказу голови ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2018 № 702-к\тв»; зобов`язання відповідача протягом 10 робочих днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили видати наказ про її звільнення на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 18.10.2018 року № 3155/0/15-18 із внесенням до її трудової книжки відповідних змін. Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 06 грудня 2019 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 року № 6-к\тв «Про зміну підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду». Зобов`язав Львівський апеляційний адміністративний суд видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 18.10.2018 року № 3155/0/15 із внесенням до трудової книжки відповідних змін. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 року задоволено клопотання Львівського апеляційного адміністративного суду про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Доручено проведення судове засідання в режимі відеоконференції у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії призначене на 18 березня 2020 року, Львівському окружному адміністративному суду. 18.03.2020 року за клопотанням сторін, обґрунтованим введенням карантинних заходів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), розгляд справи було відкладено. 30.06.2020 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням голови ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду у відпустці. Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, 07.06.2012 року Верховною Радою України прийнято постанову № 4921-VI "Про обрання суддів", якою ОСОБА_1 обрано на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду. 10.07.2012 року Львівським апеляційним адміністративним судом видано наказ № 155-к, яким ОСОБА_1 зараховано до штату Львівського апеляційного адміністративного суду. 23.09.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищої ради юстиції із заявою про звільнення її з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю здійснювати повноваження за станом здоров`я. 15.12.2016 року позивачем повторно подано до Вищої ради юстиції заяву аналогічного змісту. Оскільки станом на 15.03.2017 року (дата досягнення позивачкою 65-річного віку) Вищою радою юстиції не було розглянуто заяву позивачка, головою Львівського апеляційного адміністративного суду видано наказ від 16.03.2017 року № 73-к/тв "Про відрахування із штату суду судді ОСОБА_1.". Так вказаним наказом було відраховано позивача із штату Львівського апеляційного адміністративного суду з 16.03.2017 року на підставі статей 120, 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII. В подальшому, 25.04.2017 року Вищою радою правосуддя було постановлено ухвалу № 963/0/15-17, якою заяву позивача про звільнення її з посади за станом здоров`я залишено без розгляду (т.1 а.с. 49). У вказаній ухвалі зазначено, що оскільки повноваження судді ОСОБА_1 припинені на підставі наказу голови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 року № 73-к/тв "Про відрахування із штату суду судді ОСОБА_1.", заява про звільнення судді у зв`язку із неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я підлягає залишенню без розгляду. Позивачкою було оскаржено до суду вказану бездіяльність Вищої ради правосуддя та рішенням від 25.04.2017 року № 963/0/15-17. Рішенням Верховного Суду від 13.03.2018 року в адміністративній справі № 800/132/17, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.06.2018 року, визнано протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя, що виявилась у невчиненні дій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.09.2016 року про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неможливістю виконувати повноваження за станом здоров`я; визнано протиправною та скасовано ухвалу Вищої ради юстиції від 25.04.2017 року № 963/0/15-17 "Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я"; зобов`язано Вищу раду правосуддя розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.09.2016 року про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неможливістю виконувати повноваження за станом здоров`я. 18.10.2018 року на виконання рішення суду у справі № 800/132/17 Вищою радою правосуддя було прийнято рішення № 3155/0/15-18, яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я. 02.11.2018 року на підставі рішення Вищої ради правосуддя відповідачем прийнято наказ 702-к/тв, яким внесено зміни до пункту 1 наказу від 16.03.2017 року № 73-к/тв та викладено його у новій редакції, а саме: звільнити ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я. 23.01.2019 року відповідачем було прийнято наказ № 6-к/тв, у пункті 1 якого зазначено: ОСОБА_1 вважається такою, що звільнена з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я з 16.03.2017 року. У пункті 2 зазначено: доручити члену ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду Тарнавській Наталії Георгіївні внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про підставу її звільнення з посади судді, визначену в рішенні Вищої ради правосуддя від 18.10.2018 року № 3155/0/15-18. 29.01.2019 року Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято наказ № 8-к/тв., у п.1,2 якого зазначено: скасувати наказ Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2018 року № 702-к\тв та доручити члену ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду Тарнавській Наталії Георгіївні внести до трудової книжки позивача відповідні зміни. Вважаючи дії відповідача з оформлення звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду таким, що здійснено з порушенням статей 112 та 113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, а оскаржувані накази протиправними та такими до підлягають скасуванню, позивачка звернулася до суду з позовом. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначено Конституцією і законами України, зокрема, на час виникнення спірних відносин Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). Згідно зі статтею 52 цього Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Частиною першою, другою статті 112 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя". Згідно ст.113 Закону № 1402-VIII суддя звільняється з посади у разі неспроможності здійснювати повноваження за станом здоров`я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я, за зверненням Вищої ради правосуддя. Визнавши, що стан здоров`я судді не дає змоги протягом тривалого часу або постійно здійснювати йому свої повноваження, Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Водночас, статтею 120 Закону № 1402-VIII передбачено, що повноваження судді припиняються з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років.Про наявність підстави для припинення повноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, не пізніш як за місяць до дня, зазначеного в частині першій цієї статті, повідомляє Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України. До повідомлення додаються документи на підтвердження факту досягнення суддею шістдесяти п`яти років. Суддя не може здійснювати правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років. Згідно ст.125 Закону № 1402-VIII припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ. Як було зазначено вище, рішенням Вищої ради правосуддя від 18.10.2018 року № 3155/0/15-18 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я. Отже, саме з 18.10.2018 року згідно вимог законодавства позивачка вважається звільненою з посади судді у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я. Проте, 23.01.2019 року відповідачем на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2018 року № 3155/0/15-18 було прийнято наказ № 6-к/тв, у пункті 1 якого зазначено: ОСОБА_1 вважається такою, що звільнена з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я з 16.03.2017 року. У пункті 2 зазначено: доручити члену ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду Тарнавській Наталії Георгіївні внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про підставу її звільнення з посади судді, визначену в рішенні Вищої ради правосуддя від 18.10.2018 року № 3155/0/15-18. Отже, згідно вказаного наказу позивачка вважається звільненою з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду 16.03.2017 року, а не з дня прийняття Вищою радою правосуддя рішення від 18.10.2018 року № 3155/0/15-18. До того ж, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, назва наказу від 23.01.2019 року № 6-к/тв не відповідає його змісту, оскільки ним в попередній наказ внесено зміни лише щодо дати звільнення позивачки з посади судді, а не здійснено зміну підстав її звільнення. Враховуючи викладене, а також те, що суддя вважається звільненим виключно з дня прийняття Вищою радою правосуддя рішення про його звільнення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 23.01.2019 року № 6-к\тв «Про зміну підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду». Згідно статті 29 Закону № 1402-VIII голова апеляційного суду, зокрема, видає відповідний наказ на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді. Пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України). Колегія суддів зазначає, що захищеність суддів на рівні Конституції України є найважливішою гарантією незалежності судової влади, неупередженого, об`єктивного, безстороннього та незалежного виконання суддями своїх обов`язків щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства права та конституційного ладу в державі. У пункті 70, 71 рішення Європейський суд з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04 зазначив, що якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Принципу належного урядування як обов`язку суб`єкта владних повноважень кореспондує принцип юридичної визначеності як право приватної особи на передбачуваність рішення такого суб`єкта. В даному випадку відповідачем у відношенні позивачки не було дотримано таких принципів, як "належного урядування", "юридичної визначеності" та "законних очікувань. Враховуючи те, що судом визнано протиправним та скасовано наказ від 23.01.2019 року № 6-к\тв «Про зміну підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду», з метою відновлення прав та інтересів позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зобов`язав відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 18.10.2018 року № 3155/0/15 із внесенням до трудової книжки відповідних змін. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність підстав для зобов`язання відповідача саме протягом 10 робочих днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили видати наказ про її звільнення, оскільки нормами чинного законодавства передбачені інші строки для прийняття головою суду наказу про звільнення судді з посади із внесенням до трудової книжки відповідних записів. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивачки в частині визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 02.11.2018 року № 702-к/тв та 29.01.2019 року № 8-к\тв, оскільки наказ від 02.11.2018 року № 702-к/тв вже скасований наказом від 29.01.2019 року № 8-к\тв, а наказ від 29.01.2019 року № 8-к\тв є таким, що не впливає на права та обов`язки позивачки. Стосовно доводів апелянта про те, що з 16.03.2017 року ОСОБА_1 відрахована із штату суду відповідно до ст.120,125 Закону № 1402-VIII за закінченням граничного віку перебування на посаді судді, і саме з цього часу вона не займає штатну суддівську посаду та не здійснює правосуддя на професійній основі у Львівському апеляційному адміністративному суді, а тому не може бути звільнена з дати прийняття рішення Вищої ради правосуддя від 18.10.2018 року № 3155/0/15, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 112 Закону № 1402-VIII передбачено, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя". Згідно частини 1 ст.56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2 (досягнення суддею шістдесяти п`яти років), 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 звернулася до Вищої ради юстиції із заявою про звільнення її з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю здійснювати повноваження за станом здоров`я, ще 23.09.2016 року. 15.12.2016 року позивачем повторно подано до Вищої ради юстиції заяву аналогічного змісту. Фактично рішення про звільнення позивачки з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я Вищою радою правосуддя було прийнято лише 18.10.2018 року № 3155/0/15-18. Водночас, рішення Вищої ради правосуддя щодо звільнення позивачки з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з досягненням нею 65 років у матеріалах справи відсутнє. Враховуючи наведене, а також те, що станом на час розгляду справи наявне лише одне рішення Вищої ради правосуддя від 18.10.2018 року № 3155/0/15-18 про звільнення позивачки з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я, колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги необґрунтованими. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву, додаткових заявах поданих останнім та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівського апеляційного адміністративного суду - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 01.07.2020 року. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: В.В.Файдюк Є.І.Мєзєнцев