Постанова 4854 № 540/2003/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2003/19 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Дата і місце ухвалення: 16.12.2019р., м. Херсон Дата виготовлення повного тексту: 23.12.2019р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді : Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аматекс-Україна» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аматекс-Україна» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA508120/2019/000011/2 від 23 серпня 2019 року. Також, позивач просив стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Аматекс-Україна» понесені ним витрати на правничу допомогу. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508120/2019/000011/2 від 23 серпня 2019 року про коригування митної вартості товарів. Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Аматекс-Україна» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 19210 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16500 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 21.01.2020 року Чорноморська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що надані товариством разом із митною декларацією платіжні доручення на загальну суму 152000 дол. США не підтверджують заявленої митної вартості товару, оскільки умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товару від 16.07.2019 року №2019/А-03 не визначено точного строку та відсотку оплати та/або передплати за товар, тоді як загальна вартість партії поданого до митного оформлення товару складає 1 026 000 дол. США. Апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що в поданій декларантом комерційній пропозиції від 10.07.2019 року №2019/10-07-01 вказано кінцеву дату дії зазначеної комерційної пропозиції 15.07.2019 року, проте зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товару №2019/А-03 укладено 16.07.2019 року. У зв`язку з цим, Чорноморська митниця Держмитслужби просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Аматекс-Україна». ТОВ «Аматекс-Україна» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що надані ним до митного органу документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а також всі необхідні відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Крім того, у поданому відзиві ТОВ «Аматекс-Україна» просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., яка надана товариству на стадії апеляційного розгляду справи згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2020 року. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 16.07.2019 року між Компанією «АМАТЕХ GmbH» (Австрія), як Продавцем, та ТОВ «Аматекс-Україна», як Покупцем, укладено Контракт №2019/А-03, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує Сульфоаммофос NP 20:20 + 13S «ЕС FERTILIZER» (далі - Товар) у загальній кількості 3 000 тонн +/- 5% в опціоні Продавця; строк поставки: серпень 2019 року; умови поставки: CFR порт Херсон, Україна, INCOTERMS 2010; ціна за тонну: 342,00 долари США. За умовами пункту 3 Контракту №2019/А-03 оплата за товар здійснюється Покупцем у дол. США шляхом передоплати або оплати по факту поставки товару (допустиме відстрочення платежу до 60 днів від дати оформлення МД) за узгоджену партію товару. З метою митного оформлення товару, придбаного за вказаним Контрактом, 23.08.2019 року ТОВ «Аматекс-Україна» подало митну декларацію МД №UА508120/2019/003540. Митна вартість товарів, визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), товару комплексне азотно-фосфорне добриво: сульфоаммофос NP 20:20 + 13S «ЕС FERTILIZER» не у водному розчині у вигляді гранул 3000 тонн - 342 USD/т. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією декларантом надані наступні документи: - рахунок фактуру (інвойс) від 22.07.2019 року №19-А/10; - коносамент від 11.08.2019 року; - вантажну відомість б/н від 11.08.2019 року; - сертифікат з перевезення (походження) товару И 0000219820 від 11.08.2019 року; - банківські платіжні документи від 26.07.2019 року № 33, від 09.08.2019 року № 35, від 13.08.2019 року № 36; - зовнішньоекономічний договір (контракт) від 16.07.2019 року №2019/А-03; - комерційну пропозицію № 2019/10 від 10.07.2019 року; - сертифікат аналізу №11852-4 від 12.08.2019 року; - копію митної декларації країни відправника 19ВG002002АА554757 від 11.08.2019 року. За результатами оцінки ризиків щодо МД №UА508120/2019/003540 та поданих до неї документів, за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), митним органом виявлені ризики та сформоване повідомлення від 23.08.2019 року, відповідно до якого, на підставі ч. 3 ст. 53 МК України, Митницею запропоновано ТОВ «Аматекс-Україна» надати додаткові документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. ТОВ «Аматекс-Україна», на виконання вимоги митного органу, 23.08.2019 року додатково надало відповідачу: лист б/н від 23.08.2019 року; платіжні документи від 06.08.2019 року №8033113, від 09.08.2019 року №647816, від 14.08.2019 року №652281, рахунок-проформу від 25.07.2019 року №52109, лист імпортера від 23.08.2019 року №2019/157 щодо не страхування вантажу. Також, декларант повідомив про відсутність будь-яких інших документів. 23.08.2019 року Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508120/2019/00077. Того ж дня, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA508120/2019/000011/2, згідно якого вартість товару скориговано та визначено її за другорядним методом за ціною договору щодо ідентичних товарів. Рівень скоригованої митної вартості складає 0,3636 доларів США за кг. Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що документи, надані для підтвердження митної вартості, не містять усіх необхідних даних та не усі відомості та розрахунки підтверджені. Отже, декларантом заявлені неповні відомості про митну вартість товару. Також, не подані усі необхідні документи, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору. При цьому, подані декларантом документи для підтвердження митної вартості містять розбіжності, а саме: - у поданій комерційній пропозиції від 10.07.2019 року №2019/10-07-01 вказано кінцеву дату дії пропозиції (вартість товару 342 USD/т) 15.07.2019 року, у той час, як контракт №2019/А- 03 підписано 16.07.2019 року, а рахунок-фактуру №19-А 10 складено 22.07.2019 року; - надані разом з митною декларацією банківські платіжні доручення на загальну суму 152000,00 USD, тобто позивач частково сплатив суму вартості товару (загальна вартість всієї партії товару складає 102600,00 USD), у той час, як умовами контракту №2019/А- 03 не визначено терміну оплати та/або передоплати за товар. Крім того, зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо вартості подібного товару, яка суттєво відрізняється від заявленого декларантом рівня митної вартості. Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів №UA508120/2019/000011/2 від 23 серпня 2019 року ТОВ «Аматекс-Україна» оскаржило його в судовому порядку. Суд першої інстанції, задовольняючи позов товариства, дійшов висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи. Також, суд першої інстанції зазначив, що графа 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA508120/2019/000011/2 від 23 серпня 2019 року не містить інформації щодо того, який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Відповідачем використано наявну у митного органу МД №UA500040/2019/008750 від 21.08.2019 року, за наслідками дослідження якої митним органом встановлено, що вказаною митною декларацією визначено інші умови поставки, як і не вказано, за яким методом визначено митну вартість товарів у цій МД. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до пунктів 23, 24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів. Вказане узгоджується з положеннями ст.50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до ОСОБА_1 про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції). Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито. Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту. За змістом частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, заявлення митної вартості товарів здійснюється виключно декларантом без жодного втручання митних органів, за винятком проведення певних консультацій за бажанням та зверненням декларанта для отримання певної інформації, необхідної йому для визначення митної вартості товарів. Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою. Згідно частин 5, 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Отже, виключно у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, як слідує зі змісту приписів ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Аналогічні положення містяться і в п.3.16 та п.6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими, в свою чергу, запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Також, зазначене узгоджується і з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності. До того ж, відповідно до вимог ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку, що надані ТОВ «Аматекс-Україна» документи містять розбіжності та не містять інформації щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, Чорноморською митницею Держмитслужби в п.33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA508120/2019/000011/2 від 23 серпня 2019 року зазначено те, що у поданій комерційній пропозиції від 10.07.2019 року №2019/10-07-01 вказано кінцеву дату дії пропозиції (вартість товару 342 USD/т) 15.07.2019 року, у той час, як контракт №2019/А-03 підписано 16.07.2019 року, а рахунок-фактуру №19-А 10 складено 22.07.2019 року. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду 27.05.2020 року зобов`язано ТОВ «Аматекс-Україна» надати пояснення щодо відношення комерційної пропозиції, термін дії якої закінчився 15.07.2019 року, до підтвердження ціни товару , поставленого на виконання договору №2019/А-03 від 16.07.2019 року. На виконання вимог вказаної ухвали ТОВ «Аматекс-Україна» надало суду пояснення, в яких зазначило, що строк дії комерційної пропозиції закінчився 15.07.2019 року о 17:00 год. Позивач та Компанія «АМАТЕХ GmbH» (Австрія) до кінця вищезазначеного строку відповідної комерційної пропозиції дійшли згоди щодо укладення контракту, в результаті чого наступного дня, тобто 16.07.2019 року, між ТОВ «Аматекс-Україна» та Компанією «АМАТЕХ GmbH» укладено Контракт №2019/А-03, умови якого відповідають умовам комерційної пропозиції від 10.07.2019 року №2019/10-07-01. Колегія суддів приймає до уваги такі доводи позивача та враховує, що діючим законодавством не передбачено заборони на укладення договорів після закінчення строку дії комерційної пропозиції або без наявності такої пропозиції. В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа). Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. А відтак, цілком логічним є та обставина, що комерційна пропозиція надсилається та ціна узгоджується перед безпосереднім укладенням контракту. Більше того, Чорноморською митницею Держмитслужби не надано будь-яких відомостей того, що 16.07.2019 року Компанія «АМАТЕХ GmbH» (Австрія) реалізовувала товар за цінами, вищими, аніж ціни згідно комерційної пропозиції від 10.07.2019 року №2019/10-07-01, термін дії якої закінчився 15.07.2019 року. Ще однією обставиною, яка зазначена в п.33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA508120/2019/000011/2 від 23 серпня 2019 року в якості підстави для коригування митної вартості товару, зазначено, що разом з митною декларацією декларантом надані банківські платіжні доручення на загальну суму 152000,00 USD, у той час, як умовами контракту №2019/А- 03 не визначено терміну оплати та/або передоплати за товар. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань митного органу, оскільки пунктом 3.1 Контракту №2019/А-03 від 16.07.2019 року передбачено, що оплата за товар здійснюється у дол. США шляхом передоплати або оплати по факту поставки товару (допустиме відстрочення платежу до 60 днів від дати оформлення МД) за узгоджену партію товару. Із митної декларації №UA 508120/2019/003540 встановлено, що дана декларація містить інформацію про дату відстрочення платежів - 22.11.2019 року. Позивач надав відповідачу рахунок-фактуру №52109 від 25.07.2019 року, в якому зазначено, що виробник товару - компанія «Агрополіхім» продає Компанії «АМАТЕХ GmbH» 3000 тонн Товару за ціною 320 USD за тонну, загальна вартість: 960 000, 00 USD за тонну. Факт сплати Компанією «АМАТЕХ GmbH» Компанії «Агрополіхім» 960 180 USD підтверджується платіжними документами від 06.08.2019 року №8033113 на суму 200000,00 USD; від 09.08.2019 року на суму 360 000,00 USD; від 14.08.2019 року на суму 400 180,00 USD. Отже, Компанія «АМАТЕХ GmbH» купила товар - сульфоаммофос NP 20:20 + 13S «ЕС FERTILIZER» по 320 USD за тонну, а продала по 342 USD за тонну. Колегія суддів вважає, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Що стосується посилань Митниці на ненадання товариством витребуваних додаткових документів, то документи, перераховані в повідомлені від 23.08.2019 року, відповідно до вимог ч.2 ст.53 МК України, не є основними та обов`язковими документами, які підтверджують митну вартість товарів та надаються на письмову вимогу Митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта. Крім того, відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Натомість, митним органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст. 57 МК України порядку визначення митної вартості товару. Отже, позовні вимоги ТОВ «Аматекс-Україна» про визнання протиправним та скасування рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508120/2019/000011/2 від 23 серпня 2019 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Чорноморської митниці Держмитслужби та скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Аматекс-Україна» заявило клопотання про стягнення з Чорноморської митниці Держмитслужби на його користь 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених позивачем на стадії розгляду справи, а саме: підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу. В підтвердження понесених витрат у вказаній сумі ТОВ «Аматекс-Україна» надало суду: копію договору про надання правничої допомоги №06/09/19-1 від 06.09.2019 року, укладеного між ТОВ «Аматекс-Україна», як Клієнтом, та адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери»; акт приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2020 року, який є невід`ємною частиною договору №06/09/19-1 від 06.09.2019 року; платіжне доручення №255 від 28.04.2020 року на суму 8000 грн.; виписку по рахунку АТ КБ «ПриватБанк» за 28.04.2020 року; копію ордеру на надання правничої допомоги; копію свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю. Тобто, на час розгляду апеляційної скарги підтвердженим являється понесення позивачем витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 8000 грн. Дослідивши матеріали справи та зміст поданого відзиву на апеляційну скаргу колегія суддів вважає співмірним наданий адвокатом обсяг послуг (підготовлених матеріалів) з їх вартістю, складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг. А відтак, колегія суддів вважає не необхідне задовольнити подане товариством клопотання та стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Аматекс-Україна» 8000 (вісім тисяч) грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем на стадії апеляційного розгляду справи. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року без змін. Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аматекс-Україна» (код ЄДРПОУ 36804863) 8000 (вісім тисяч) грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем на стадії апеляційного розгляду справи. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.