Постанова КЦС ВС № 686/24113/16-ц

Постанова Іменем України 24 червня 2020 року м. Київ справа № 686/24113/16-ц провадження № 61-18429св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області, Гвардійська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Шумовецьке», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2017 року в складі судді Логінової С. М. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 12 лютого 2018 року в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., П`єнти І. В., Талалай О. І., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним і визнання права на спадкове майно. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну частку (пай). Вона як спадкоємець за законом першої черги фактично вступила в управління спадковим майном і прийняла спадщину в установленому законом порядку, зокрема здійснила поховання батька, користувалася його речами та обробляла земельну ділянку. Незважаючи на це, 20 серпня 2001 року її сестра, ОСОБА_2 , незаконно одержала в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на весь житловий будинок і заперечує її право на інше спадкове майно. Враховуючи наведене, позивач просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 серпня 2001 року, видане на ім`я ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , та Ѕ частини земельної частки (паю) розміром 2,44 в умовних кадастрових гектарах на землях Агропромислової фірми «Смотрич» с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2017 року позов задоволено частково. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини земельної частки (паю) розміром 2,44 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності Агропромислової фірми «Смотрич» с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0163392 від 25 грудня 1996 року, виданого на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 27 вересня 1996 року, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 . В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після смерті свого батька ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном і набула права на спадщину, разом із тим, позов у частині вимог щодо визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 недійсним і визнання права власності на Ѕ частини житлового будинку не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 12 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4 та визнання за нею права на Ѕ частини земельної частки (паю) не оскаржується сторонами і не переглядається апеляційним судом. Погоджуючись з висновками суду в частині відмови в задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач пропустила строк звернення до суду та не зверталася до суду з заявою про поновлення цього строку, внаслідок чого її позов щодо визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 частково недійсним не підлягає задоволенню. У зв`язку з цим, позовні вимоги в частині визнання її права власності на частину спірного житлового будинку також є безпідставними. Короткий зміст вимог касаційної скарги У квітні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття останньою спадщини та визнання за нею права власності на Ѕ частини земельної ділянки, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. У січні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи. Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 14 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи. У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі заявник вказує на те, що позивачка в своїй позовній заяві об`єднала вимоги, розгляд яких віднесено до вимог окремого та позовного провадження. Під час ухвалення судових рішень в оскаржуваній частині судами неправильно встановлені фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в результаті чого суду дійшли помилкових висновків про задоволення вказаних позовних вимог. Крім того, суди безпідставно не застосували до задоволених позовних вимог строк позовної давності. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судами Сторони є дітьми ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , та на земельну частку (пай) розміром 2,44 в умовних кадастрових гектарах на землях Агропромислової фірми «Смотрич» с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, отже вони вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини. 20 серпня 2001 року нотаріальна контора видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок із надвірними будівлями.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження в частині оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2017 року та постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 12 лютого 2018 року як помилково відкрите з огляду на наступне. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина третя статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України). Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. У поданій касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття останньою спадщини після смерті батька та визнання за нею права власності на Ѕ частини земельної ділянки. Разом із тим, як вбачається з апеляційної скарги, поданою ОСОБА_1 та постанови суду апеляційної інстанції (а. с. 164), рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття останньою спадщини після смерті батька та визнання за нею права власності на Ѕ частини земельної ділянки не оскаржувалося в апеляційному порядку, у зв`язку з чим рішення міськрайонного суду в цій частині апеляційним судом не переглядалося. Купельська Г. А. не оскаржувала в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Вказані обставини в свою чергу виключають можливість перегляду рішення суду першої інстанції в зазначеній частині судом касаційної інстанції. Тобто рішення суду першої інстанції в оскаржуваній заявником частині, а саме щодо встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька та визнання за нею права власності на Ѕ частини земельної ділянки, не підлягає касаційному оскарженню, як таке, що не переглядалося в апеляційному порядку. Ураховуючи, що учасники справи мають право на касаційне оскарження виключно у випадках, передбачених законом, а оскаржувані судові рішення не можуть бути предметом оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 12 лютого 2018 року підлягає закриттю. У разі незгоди з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 має право оскаржити його в апеляційному порядку з дотриманням вимог ЦПК України. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 у зазначеній справі відкрито помилково, а тому воно підлягає закриттю. Керуючись статтями 396, 389, 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 12 лютого 2018 року закрити. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. М. Сімоненко