Постанова КЦС ВС № 688/4284/13-ц

Постанова Іменем України 17 червня 2020 року м. Київ справа № 688/4284/13-ц провадження №61-48341св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкар'єр», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкар`єр» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкар`єр» (далі - ТОВ «Шепетівський гранкар`єр») та просив визнати трудовий договір від 28 травня 2007 року законним і визнати договір про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року, укладений між ним і ТОВ «Шепетівський гранкар`єр», трудовим. В обґрунтування позову зазначав, що 28 травня 2007 року його було прийнято на посаду начальника юридичного відділу ТОВ «Шепетівський гранкар`єр». У зв`язку зі зміною керівництва підприємства 01 липня 2009 року сторони уклали договір про надання юридичних послуг. Весь цей час позивач виконував покладені на нього посадові обов`язки, підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, був забезпечений робочим місцем, отримував заробітну плату та премії, мав у підпорядкуванні працівника, брав активну участь у культурно-масових заходах. Відтак між сторонами виникли трудові відносини, проте восени 2013 року його повідомили про необхідність передачі всіх справ по ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» в бухгалтерію підприємства. Відділ кадрів відмовився внести запис про його звільнення. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано договір про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року, укладений між ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» та ОСОБА_1 , трудовим договором. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. 27 жовтня 2014 року ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2014 року у задоволенні заяви ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» про перегляд рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницькі області від 23 грудня 2013 року у зв`язку з нововиявленими обставинами відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15 січня 2015 року ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2014 року залишено без змін. 10 серпня 2015 року ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» повторно звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2015 року заяву ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» про перегляд рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року скасовано за нововиявленими обставинами та призначено справу до судового розгляду. 30 грудня 2015 року ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 01 вересня 2016 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позовів з інших підстав. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 01 вересня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання послуг трудовим скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині вирішення зустрічних позовних вимог ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» судові рішення не оскаржувалися, а отже не були предметом перегляду в суді касаційної інстанції. Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до запису під № 9, що міститься в трудовій книжці ОСОБА_1 , 28 травня 2007 року його прийнято на посаду начальника юридичного відділу у ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» на підставі наказу № 40-к від 28 травня 2007 року. Проте при огляді книги наказів по ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» за 2005-2013 роки, копії з якої приєднано до матеріалів справи, судом встановлено, що наказ за №40-к від 11 квітня 2007 року стосується прийняття на роботу іншої особи, а саме ОСОБА_2 , а наказу від 28 травня 2007 року не існує. Як вбачається з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, прізвище « ОСОБА_1 » відсутнє у табелях обліку використання робочого часу за 2008-2013 роки, бухгалтерських книгах про нарахування заробітної плати за цей же період, платіжних відомостях про виплату заробітної плати, книгах наказів по підприємству за 2007-2014 роки та книгах обліку руху трудових книжок і вкладишів до них за 2005- 2016 роки. Відсутня у відділі кадрів підприємства облікова картка працівника форми № П-2 на ОСОБА_1 . Згідно штатних розписів за 2012-2014 роки посада начальника юридичного відділу на підприємстві не передбачена, посадові обов`язки начальника юридичного відділу не розроблялись та керівництвом не затверджувались. Допитані в судовому засіданні свідки повідомили, що ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем не перебував, заробітну плату у касі підприємства не отримував. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання договору про надання послуг трудовим скасовано і ухвалене в цій частині нове рішення. Визнано договір про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року, укладений між ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , трудовим. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що основною ознакою, що відрізняє відносини з надання послуг від трудових відносин, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності та її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який надає послугу за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу та виконує її на власний ризик. За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, виплата якої має носити систематичний характер, і встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. У свою чергу, за цивільно-правовим договором виконавець одержує від замовника плату за надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором, і не користується правом на щорічну оплачувану відпустку. В суді сторони визнали, що 01 липня 2009 року ними був укладений договір про надання юридичних послуг. За умовами цього договору ОСОБА_1 зобов`язався добросовісно виконувати обов`язки начальника юридичного відділу підприємства, підпорядковуватись внутрішньому трудовому розпорядку, встановленому на підприємстві, та мав право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 30 календарних днів, виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку, а відповідач зобов`язався надати йому робоче місце обладнане комп`ютером і необхідні витратні матеріали. Відповідно до пунктів 6.1., 6.4. договору про надання юридичних послуг ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» оплачував роботу позивача шляхом щомісячної виплати йому заробітної плати у розмірі 1 000 грн 5 числа кожного місяця та 1 500 грн 22 числа кожного місяця, але у будь-якому випадку не менше 2 500 грн на місяць. Виходячи зі змісту договору сторони не визначили конкретного результату, який мав би бути отриманий відповідачем від наданої ОСОБА_1 послуги. Натомість, вони передбачили, що ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати роботу на посаді начальника юридичного відділу підприємства, тобто трудові обов`язки. Враховуючи наведене, договір про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року за своєю правовою природою є трудовим, так як його умовами встановлено виконання працівником трудових функцій з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, забезпечення працівника робочим місцем і належними умовами праці, надання працівнику щорічної оплачуваної відпустки та виплату йому заробітної плати за виконану роботу. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У грудні 2018 року ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької областівід 25 червня 2018 року. Касаційна скарга мотивована тим, що з наявних на підприємстві первинних бухгалтерських документів вбачається, що позивач у трудових відносинах з відповідачем не перебував. Посада начальника юридичного відділу підприємства штатним розписом не передбачена. Позивач не довів, що спірний договір є трудовим в контексті положень КЗпП України, його сторонами є замовник і виконавець, як це передбачено статтею 901 ЦК України та суперечить вимогам статті 21 КЗпП України, в даних правовідносинах не оформлявся наказ чи розпорядження директора ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» про зарахування ОСОБА_1 на роботу відповідно до статті 24 КЗпП України як працівника. Пункт 6 договору суперечить статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці», якими передбачено, що заробітна плата - це грошова винагорода, яка за трудовим договором виплачується працівнику власником підприємства. На сьогодні на виконанні у Шепетівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавчий лист про стягнення на користь позивача заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року, тому вимоги про визнання його трудовим є безпідставними. Позивач не надав суду оригінал договору про надання юридичних послуг, який є предметом спору, через його відсутність. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області. 09 січня 2019 року справа № 688/4284/13-ц надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що відповідно до запису № 9 у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 , 28 травня 2007 року його прийнято на посаду начальника юридичного відділу у ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» на підставі наказу за № 40-к від 28 травня 2007 року. В судовому засіданні учасниками справи визнано, а тому в силу частини першої статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягає, що запис до трудової книжки позивача ОСОБА_1 за порядковим номером 9 вносила власноручно ОСОБА_4 , яка працювала на той час начальником відділу кадрів у ТОВ «Шепетівський гранкар`єр», яка пояснити підставу внесення такого запису не змогла, вказуючи на те, що зробила його помилково. 01 липня 2009 року сторони у справі уклали спірний договір про надання юридичних послуг. За умовами цього договору ОСОБА_1 зобов`язався надавати послуги з юридичного супроводу господарської діяльності ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» на посаді начальника юридичного відділу підприємства (пункт 1.2. договору). Згідно з пунктом 2.1. договору виконавець ( ОСОБА_1 ) підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, встановленому на підприємстві, та має право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 30 календарних днів. Відповідно до пунктів 2. 4., 3. 1. договору ОСОБА_1 зобов`язався добросовісно виконувати обов`язки начальника юридичного відділу підприємства, в свою чергу відповідач мав право вимагати від останнього виконання цієї роботи ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» зобов`язалося оплачувати роботу ОСОБА_1 шляхом щомісячної виплати заробітної плати у розмірі 1 000 грн 05 числа кожного місяця та 1 500 грн 22 числа кожного місяця, але у будь-якому випадку не менше 2 500 грн на місяць. За три дні до початку відпустки відповідач зобов`язався виплачувати позивачу середньомісячний заробіток та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку (пункт 6.1. договору). За позитивними результатами розгляду судових справ, у яких ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» є стороною, а позивач виступає представником, після набрання судовими рішеннями законної сили підприємство зобов`язалося виплатити ОСОБА_1 премію. Пунктом 8.3 договору було визначено, що у випадках, не передбачених цим договором, відносини сторін регулюються Кодексом законів про працю України. Відповідно до постанови Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2007 року ОСОБА_1 було звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» за місцем його роботи для застосування заходів громадського впливу. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» та ОСОБА_1 . Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Визначення цивільно-правового договору передбачено статтею 626 ЦК України, відповідно до якої - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною першою статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За цивільно-правовим договором відносини регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним. Аналіз вищезазначених норм закону дозволяє дійти висновку, що головна відмінність договорів полягає у предметі. У цивільно-правовому договорі роботодавця цікавить результат, отриманий внаслідок проведених робіт. Предметом трудових договорів є сам процес трудової діяльності працівника (посадові обов`язки, початок та закінчення робочого дня, тривалість перерви, надання щорічної відпустки тощо). Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 (провадження № 14-370цс18). Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Умовами договору про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року, укладеного між сторонами, визначено, що ОСОБА_1 зобов`язується здійснювати юридичний супровід господарської діяльності ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» на посаді начальника юридичного відділу підприємства, що вказує на те, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат. В договорі про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. В матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт за цивільно-правовим договором, складених сторонами цього договору. Окрім того, умовами договору передбачена систематична оплата праці за виконану роботу, як це передбачено трудовим договором, а не разова. Апеляційний суд встановивши, що між сторонами виникли трудові відносини, а укладений між ними 01 липня 2009 року договір за своєю правовою природою є трудовим, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про визнання договору про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року, укладеного між ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» та ОСОБА_1 , трудовим. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, і стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для йогоскасування відсутні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року залишити без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкар'єр» залишити без задоволення. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов