Постанова 4804 № 236/89/20

Єдиний унікальний номер 236/89/20 Номер провадження 22-ц/804/1745/20 Головуючий у 1-й інстанції Бєлоусов А.Є. Доповідач Азевич В.Б. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Азевича В.Б., суддів: Кішкіної І.В., Халаджи О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 236/89/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 березня 2020 року (суддя Бєлоусов А.Є., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Лиман Донецької області, повне судове рішення складено 04 березня 2020 року),- В С Т А Н О В И В: В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Свої вимоги обґрунтував тим, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнений за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати. Просив стягнути з АТ «Українська залізниця» на свою користь заборгованість по заробітній платі за березень-квітень 2017 року в сумі 2 232,19 грн, заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 12 052,03 грн, одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 5 480,34 грн, компенсацію за невикористані днів відпустки в сумі 1 225,60 грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 березня 2020 року з урахуванням ухвали від 27 квітня 2020 року про внесення виправлень у рішення, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного простою в сумі 12 052,03 грн, одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 5 480,34 грн, компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 1 225,60 грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 4 057,11 грн. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 751,42 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах платежу за один місяць. В іншій частині позову відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення. Представник АТ «Українська залізниця» на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією. Відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, затверджених наказом від 05.12.2008 року № 489 Державного комітету статистики Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці, а саме: наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табелів обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжна відомість працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань. Відсутність даних в індивідуальних відомостях застрахованих осіб і відомостях з центральних баз даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи вказує на відсутність проведення нарахувань, а як наслідок і заборгованості, що сталося внаслідок дії форм-мажорних обставин. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». В частині 1 статті 274 ЦПК України зазначено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових відносин. Крім того, згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В даній справі спір виник із трудових правовідносин, тому така справа відповідно до вищевказаних норм розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як передбачено частинами 1, 4 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 1 статті 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. За частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 15.04.2016 по 17.07.2017 працював на посаді помічника машиніста дизель-поїзда пункту підміни локомотивних бригад ст. Луганськ цеху експлуатації ВП «Родаківське моторвагонне депо» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Наказом начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16.03.2017 року № 58-ДН та наказом в.о. начальника ВП «Родаківське моторвагонне депо» від 17.03.2017 року № 104/ОД було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року. Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 357/ОС від 17.07.2017 ОСОБА_1 з 17.07.2017 звільнений з посади помічника машиніста дизель-поїзда ВП «Родаківське моторвагонне депо» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 10 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано. Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі. Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період (код 101- заробітна плата): 1 квартал 2017 року (код ЄДРПОУ 40150216) - 11 447,02 грн, 2-3 квартал 2017 року - відомості відсутні; а також згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 23.09.2019, розмір нарахованої заробітної плати позивачу (код 40150216) за березень 2017 року - 3 054,52 грн, квітень - липень 2017 року - відомості відсутні. Крім того, позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табуляграми) за період з березня - липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень - 3 079,52/1 249,03 грн, квітень - 3 405,35/2 741,31 грн, травень - 3 448,73/2 776,22 грн, червень - 3 427,05/2 758,77 грн, липень (з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) - 8 826,38/7 105,24 грн. З розрахунку заробітної плати за квітень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табуляграмами), входить оплата простоїв (код 340). Позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких позивачем відпрацьовано за березень, за квітень, за травень, за червень, за липень - «0». Відповідно до копії журналу обліку приходу-уходу машиністів та помічників машиніста моторвагонного депо Родакове перебував у простої у березні 10 днів (115,4 год.), у квітні 24(157), у травні 24(159), у червні 24(158), у липні 17(92) (а.с. 60-85). Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати за квітень-липень 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за квітень-липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом. Такий висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Суд обґрунтовано визнав належними та допустимими доказами надані позивачем копії довідок, розрахунки заборгованості заробітної плати за квітнень - липень 2017 року, копії наказів, трудової книжки, табелів обліку використання робочого часу. Зазначені розрахунки не спростовані. При цьому посилання відповідача на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати є необґрунтованими, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік, тощо, покладено на працедавця, а не на працівника. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, відповідно до якої, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 30 Закону України «Про оплату праці» саме на роботодавця покладено обов`язок забезпечення достовірного обліку виконуваної роботи працівником та бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Позивачем в підтвердження виходу на робоче місце в період простою надані копії табелів обліку використання робочого часу за період з березня по 17 липня 2017 року та журнал обліку робочого часу працівників виробничої ділянки вагового господарства структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». В підтвердження не виплаченої заробітної плати за період з березня по липень 2017 року позивачем надані копії розрахунку заробітної плати (табуляграми), в яких зазначені нараховані суми щомісячно. Оскаржуючи судове рішення, відповідач не надав своїх доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Посилання на те, що відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, а тому відсутні підстави для виплати заробітної плати, не можуть бути прийнятими до уваги, так як спростовуються встановленими обставинами, а саме табелями обліку використання робочого часу та копіями журналу обліку робочого часу працівників. Підприємство працювало в умовах АТО і до 2017 року повинно було передбачити всі можливі обставини, які б перешкодили подальшій діяльності структурних підрозділів, задля чого повинно було приймати всі заходи для того, щоб мати на території України всі первинні бухгалтерські документи для оплати праці працівників. З матеріалів справи, а саме із наданих позивачем розрахунків заробітної плати (табуляграм) випливає, що починаючи з березня 2017 року по день звільнення позивачу нараховувалась оплата саме за простої, що також узгоджується з відмітками «П» (простій) у наданих позивачем табелях обліку використання робочого часу. Відповідачем в березні 2017 року було прийнято рішення про встановлення простою не з вини працівників і оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду(окладу) за весь час простою в робочі дні згідно графіку роботи, що підтверджується відповідними наказами. З наданих позивачем табуляграм встановлено, що позивачеві було нараховано саме оплату за час простою. Доводи про те, що у відповідача відсутні табелі обліку робочого часу позивача, а тому відступні підстави для нарахування заробітної плати, є безпідставними. Відповідно до Наказу Держкомстату від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» Табель обліку використання робочого часу - це одна з типових форм первинної облікової документації підприємств, установ, організацій. Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці. Зокрема, типова форма N П-5 «Табель обліку використання робочого часу» надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці. Отже, цей первинний документ повинен бути оформлений відповідачем. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що надані позивачем розрахунки заробітної плати не є допустимим доказом, оскільки їх оформлення не відповідає чинному законодавству, слід зазначити таке. Надані позивачем розрахунки заробітної плати (табуляграми) дійсно не містять печатки, кутового штампу, дати її видачі, однак вони були видані позивачу під час перебування у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року та містять відомості, які можуть бути відомі тільки роботодавцю у зв`язку із оформленням позивача на роботу (ідентифікаційний код, посаду працівника, кількість відпрацьованих годин та невикористаних днів відпустки). Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі (з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги). Стосовно позовних вимог щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати апеляційне суд вважає за необхідне зазначити таке. За статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. За статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Порядок та підстави компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати регулюється Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», з метою реалізації якого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих ці (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Оскільки на теперішній час заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше ніж на один місяць, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати є обґрунтованими. Проте, судом першої інстанції неправильно визначена компенсаційна виплата, яку просив стягнути на свою користь позивач. Зокрема, суд першої інстанції при обчисленні суми компенсації взяв суми доходу позивача за відповідний місяць без утримання податків і обов`язкових платежів, в той час як відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» такий розрахунок здійснюється із сум доходу після утримання податків і обов`язкових платежів. Так, компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року в сумі 2 741,31 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 605,83 грн (2 741,31 грн х 0,221 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по березень 2020 року); компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року в сумі 2 776,22 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 560,80 грн (2 776,22 грн х 0,202 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по березень 2020 року); компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року в сумі 2 758,77 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 549,00 грн (2 758,77 грн х 0,199 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по березень 2020 року); компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року в сумі 7 105,24 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 1 421,00 грн (7 105,24 грн х 0,200 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по березень 2020 року). Тобто, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів в загальному розмірі 3 136,63 грн. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розміру компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати підлягає зміні до 3 136,63 грн, без утримання податку та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 734,97 грн. Позивача звільнено від сплати судового збору за подачу позову на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VII. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно із частиною 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 261,20 грн. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з держави на користь відповідача підлягає частковому відшкодуванню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 46,35 грн, а з врахуванням необхідності стягнення з відповідача в дохід держави витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 734,97 грн, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 688,62 грн. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частини визначення розміру компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. За пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 368, 369, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 березня 2020 року змінити в частині розмірів компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та судового збору. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 3 136 (три тисячі сто тридцять шість) гривень 63 копійки, без утримання з цієї суми податку та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 688 (шістсот вісімдесят вісім) гривень 62 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: В.Б. Азевич І.В. Кішкіна О.В. Халаджи