Постанова 4803 № 204/235/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2450/20 Справа № 204/235/19 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Черкас Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування Чечелівської районної у місті Дніпрі ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та вселення,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Чечелівської районної у місті Дніпрі ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та вселення. В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_3 посилалася на те, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року у справі №204/1596/18 було визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08 листопада 2018 року вона зареєструавла право власності на зазначене нерухоме майно за №28868914. Позивач вказує, що після смерті ОСОБА_6 спадкова квартира була опечатана працівниками Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, однак 25 грудня 2017 року їй зателефонували сусіди та повідомили, що в спірну квартиру вселяються невідомі особи з речами. З грудня 2017 року відповідачі проживають в спірній квартирі без законних підстав. 22 листопада 2018 року та 10 січня 2019 року вона направила відповідачам поштою попередження про необхідність звільнення спірної квартири, однак відповіді від них не одержала, квартиру вони не звільнили. Зазначає, що неодноразово зверталася до керівництва Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та прокуратури із скаргами на те, що вона не має можливості проживати, користуватися належною їй квартирою, що порушує її законні права. Відповідачі завдають їй матеріальних збитків, оскільки користуються комунальними послугами, за які не сплачують. На підставі викладеного, ОСОБА_3 просила суд усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , виселити відповідачів із зазначеної квартири без надання їм іншого житлового приміщення, а також вселити її в зазначену квартиру та стягнути з відповідачів судові витрати. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 . Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 768 грн. 40 коп. з кожного. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду від 08 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. В ст.41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з вимогами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. З матеріалів справи вбачається, 23 серпня 2016 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В., зареєстрований в реєстрі за № 1117, згідно якого ОСОБА_6 заповіла належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , позивачу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла (т.1 а.с.54-60). Відповідачі є батьками малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.215, 216). Відповідно до даних електронної картотеки обліку зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , та зняті з реєстрації 29 листопада 2017 року (т.1 а.с.152). 21 грудня 2017 року між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено попередній договір, згідно якого вони зобов`язуються терміном до 01 липня 2018 року укласти договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.203). Пунктом 7 договору попереднього договору обумовлено, що квартира, яка продається в майновому спорі, під арештом, податковою заставою не перебуває та не є внеском до Статутного фонду (капіталу) господарських товариств та вищевказана квартира буде належати ОСОБА_7 на праві особистої приватної власності. З пункту 8 вказаного договору вбачається, що на момент оформлення договору купівлі-продажу ОСОБА_7 зобов`язується підготувати всі необхідні документи для укладання та підписання договору купівлі-продажу квартири та надати довідку про відсутність зареєстрованих осіб та про відсутність заборгованостей по всім комунальним платежам у вищевказаній квартирі (т.1 а.с.203). Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року №204/1596/18 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , треті особи Житлово-будівельний кооператив №118 «Ореол», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська А.В. про визнання права власності на спадщину за заповітом задоволено та визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,5 кв.м., житловою площею - 45,6 кв.м., яка складається з: 1 - коридор площею 7 кв.м., 2 - кладова площею 0,5 кв.м., 3 - житлова кімната площею 16,7 кв.м., 4 - житлова кімната площею 11,1 кв.м., 5 - житлова кімната площею 9,0 кв.м., 6 - житлова кімната площею 8,8 кв.м., 7 - кухня площею 5,5 кв.м., 8 - кладова площею 0,9 кв.м., 9 - ванна площею 2,2 кв.м., 10 - туалет площею 1,0 кв.м., І - балкон площею 0,8 кв.м. (т.1 а.с.13-20). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2018 року повернуто апелянту та позивачу було видано копію рішення суду від 09 липня 2018 року з відміткою про набрання ним законної сили 22 жовтня 2018 року (т.1 а.с.21-22, 20). 08 листопада 2018 року за позивачем на підставі рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2018 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.23, 41-43). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2018 року залишено без змін (т.1 а.с.58-60). Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Яланської Ю.П., яка діє в інтересах ОСОБА_7 , на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року відмовлено (т. 2 а.с. 6). Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судом встановлено, на теперішній час у спірній квартирі, власником якої на підставі вказаного рішення суду є позивач ОСОБА_3 , проживають відповідачі з дітьми без реєстрації. Позивач ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надсилала відповідачу ОСОБА_1 попередження про необхідність звільнення квартири АДРЕСА_1 та зверталася до прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 і поліції зі скаргами про порушення її прав (т.1 а.с.24-34). Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 просила суд усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , виселити відповідачів із зазначеної квартири без надання їм іншого житлового приміщення, а також вселити позивача в зазначену квартиру (т.1 а.с. 2-6, 121-125). Судом встановлено, відповідачі вселилися у квартиру без відома та згоди позивача, чинять перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні належним їй на праві власності нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 , чим порушують її законні права, як власника квартири. Належних доказів щодо правомірного вселення та проживання відповідачів у спірній квартирі, що належить позивачу, матеріали справи не містять. Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , виселевши ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та вселивши позивача ОСОБА_3 у вказану квартиру. Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для проживання відповідачів у спірній квартирі є безпідставними, оскільки між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено попередній договір купівлі-продажу спірної квартири, в якому вказано, що основний договір купівлі-продажу зазначеної квартири, сторони попереднього договору повинні були укласти до 01 липня 2018 року, однак, доказів того, що договір купівлі-продажу квартири було укладено у встановленому законом порядку, суду не надано, термін у який сторони попереднього договору повинні були укласти договір купівлі-продажу квартири сплинув. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді