Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/124/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/124/20 пров. № А/857/3897/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Затолочного В.С. та Бруновської Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. про визнання дій протиправними, зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії (суддя суду І інстанції: Нор У.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 02.03.2020р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 02.03.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 10.01.2020р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Рівненській обл. щодо відмови у перерахунку її пенсії відповідно положень до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку; зобов`язати пенсійний орган провести перерахунок та виплату їй пенсії за віком, виходячи з розміру заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії станом на 01.03.2019р., відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років для жінок, але не вище 75 процентів заробітку, починаючи з 01.10.2019р. (а.с.1-4). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.29-31). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача ГУ ПФ України в Рівненській обл. щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно положень до п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку; зобов`язано пенсійний орган провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, виходячи з розміру заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії станом на 01.03.2019р., відповідно до положень п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років для жінок, але не вище 75 процентів заробітку, починаючи з 01.10.2019р.; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ПФ України в Рівненській обл. судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (а.с.45-50). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Рівненській обл., який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.56-58). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано набрання 11.10.2017р. чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким норму ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Частина 2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає перерахунок пенсії за двоскладовою системою нарахування пенсії. При обчисленні розміру пенсії по першій складовій враховується трудовий стаж, набутий до 01.01.2004р., обчислений на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, заробітна плата враховується за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності та за весь період роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2003р. Розмір цієї частини пенсії не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення» для відповідних категорій пенсіонерів. При призначенні пенсій відповідно до ч.2 ст.27 наведеного Закону відповідно до п.4-1 постанови КМ України № 1783 від 20.11.2003р. «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» застосовуються мінімальний та максимальний розміри пенсій (з урахуванням цільової грошової допомоги), що встановлені постановою КМ України № 544 від 15.04.2003р. «Про підвищення розмірів трудових пенсій», збільшені на 12 відсотків - 168 грн. (150 грн. - максимальний розмір пенсії + 150 грн. х 12%), відповідно проводити перерахунок пенсії позивача згідно з вимогами ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є недоцільним. Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено той факт, що позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах ч.2 ст.27 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а залишився на пенсії за віком на умовах ч.1 ст.27 зазначеного Закону. Також наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.10.2019р. у справі № 809/627/18. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_2 , є громадянкою, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, категорія 3, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською облдержадміністрацією 17.05.1993р. (а.с.8). ОСОБА_2 перебуває на обліку у пенсійному органі та отримує пенсію по віку, що підтверджується копією посвідчення № 123027 від 02.02.1998р. (а.с.7). Вказану пенсію по віку призначено 31.03.1997р. із зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та обчислену відповідно до вимог ч.1 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач є потерпілою від наслідків аварії Чорнобильській катастрофи, категорія 3, і набула пенсійного віку. 01.10.2019р. позивач звернулася з заявою до ГУ ПФ України в Рівненській обл. про перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років для жінок, але не вище 75 процентів заробітку (а.с.13). Листом ГУ ПФ України в Рівненській обл. № 384/02.8 від 16.10.2019р. у проведенні такого перерахунку відмовлено з посиланням на відсутність підстав для застосування ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.14). Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом, а саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що, зокрема, стверджується її заявою. Пенсія позивачу була призначена до внесення змін до закону, які визначили призначення спірної пенсії на підставі ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відтак попередня редакція цієї статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії саме на підставі ч.2 ст.27 згаданого Закону. Зазначені зміни (після 03.10.2017р.) стосуються лише тих пенсій, які були призначені вперше та виключно після внесення цих змін. Оскільки пенсія позивачу не призначається вперше, а підлягає перерахунку, то на неї не поширюється вказана умова. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне. Відповідно до 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами України № 1058-IV від 09.03.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення». Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України № 796-XII від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Починаючи з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч.2 ст.27 якого за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Отже, цією нормою особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач фактично обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним законом, а саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтвердженням чого слід вважати її заяву від 01.10.2019р. Відповідно до абз.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з ч.2 ст.56 цього Закону право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Системний аналіз зазначених норм пенсійного законодавства дає підстави для висновку, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені пільгові умови та порядок обчислення стажу роботи, який надає право для отримання пенсії (ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Таким чином, позивач згідно ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на пенсію в повному розмірі як громадянин, віднесений до категорії 3, з подальшим додатком до пенсії 1 (одного) процента за кожний рік роботи понад установлений стаж 15 років, але не вище за 75 процентів заробітку. З огляду на наведене, відмова пенсійного органу в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку, є протиправною. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06.02.2018р. у справі №560/675/17. Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Згідно з ч.4 ст.45 вказаного Закону перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст.35, ч.2 ст.38, ч.3 ст.42 і ч.5 ст.48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Як встановлено під час судового розгляду, позивач звернулася 01.10.2019р. до відповідача із відповідною заявою про перерахунок та виплату пенсії, відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Звідси, позовна вимога ОСОБА_2 підлягає до задоволення, починаючи з 01.10.2019р., тобто з першого числа місяця, оскільки відповідну заяву подано до 15 числа. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в листі ГУПФ України в Рівненській обл. № 384/02.8 від 16.10.2019р. не вказано про відсутність у заяві будь-яких даних для проведення перерахунку пенсії та про відсутність будь-яких необхідних документів, які не були додані до заяви. Покликання відповідача на те, що позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії, яка не відповідає додатку 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд вважає безпідставним, оскільки це є надмірним формалізмом та призводить до затягнення поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у підвищеному розмірі. Висновки аналогічного характеру викладені Верховним Судом у постанові від 31.10.2019р. у справі №160/7699/18. Стосовно висновків суду першої інстанції щодо внесених змін до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» колегія суддів наголошує на наступному. Законом № 2148-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Отже, правове регулювання спірних правовідносин змінилось; у зв`язку зі змінами Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений ч.2 ст.56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, спірним питанням є підставність застосування вказаних норм до регулювання розглядуваних правовідносин. Так, відповідно до ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Водночас, як вказує пенсійний орган, відповідно до постанови КМ України № 544 від 15.04.2003р. «Про підвищення розмірів трудових пенсій» максимальний розмір трудових пенсій за віком станом на 01.01.2004р. (на день набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») становив 150 грн. Тому проводити обчислення розміру пенсії згідно з ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» недоцільно (а.с.37-38). Отже, зміни, що були внесені до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стосуються порядку обчислення фактичного середньомісячного заробітку для пенсії та не можуть бути перешкодою для перерахунку пенсії у зв`язку із понаднормовим страховим стажем. Такі висновки викладені по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 07.07.2015р. у справі 21-727а15. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсія позивачу була призначена до внесення до змін, які передбачали призначення пенсії саме на підставі ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відтак попередня редакція цієї статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без такої умови призначення пенсії. Зазначені зміни (після 03.10.2017р.) стосуються лише тих пенсій, які були призначені вперше та виключно після внесення цих змін. Оскільки пенсія позивачу не призначається вперше, а підлягає перерахунку, тому на неї не поширюється вказана умова. Крім того, неприпустимим є прийняття органом влади таких роз`яснень, які підміняють собою рішення та обумовлені категоріями доцільності чи недоцільності, як це має місце у розглядуваній справі. Зі змісту відмови відповідача убачається, що останній посилається на розрахунок пенсії, виходячи з двоскладової формули, внаслідок чого приходить до висновку про недоцільність перерахунку, оскільки розмір пенсії підлягатиме зменшенню. Разом з тим, суб`єкт владних повноважень не вправі на власний розсуд втручатись у реалізацію особою свого права на пенсійне забезпечення та впливати на її волевиявлення з мотивів доцільності або недоцільності вчинення певних дій. У разі подання особою, яка має на це право, заяви про вчинення на її користь перерахунку або інших дій, суб`єкт владних повноважень повинен вказану заяву розглянути/вирішити/вчинити відповідні дії (по суті), а не відмовляти, керуючись при цьому мотивами доцільності або недоцільності. Щодо доводів апелянта в частині застосування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.10.2019р. в справі №809/627/18, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що спірні правовідносини у такій справі стосуються припинення виплати особі раніше перерахованої пенсії із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку, у зв`язку із змінами в законодавстві та бажання такої особи залишитися на умовах та порядку пенсійного забезпечення, встановлених загальним законом, а не перерахунку такої пенсії. Тобто, Верховним Судом надано аналіз правовідносинам, які є відмінними від правовідносин, що розглядаються в межах даної адміністративної справи. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та вказують на неправомірність поведінки відповідача в спірних правовідносинах. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Суханов та Ільченко проти України» зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати «майном» у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном. (п. 34). Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. (п.35). У справі «Трегубенко проти України» ЄСПЛ зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». В Рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п. 70). Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Рівненській обл. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. в адміністративній справі № 460/124/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. С. Затолочний Н. В. Бруновська Дата складення повного тексту судового рішення: 01.07.2020р.