Постанова 4856 № 560/3417/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3417/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 21 січня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року (прийнята в м. Хмельницький 21.10.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених відповідачем у зв`язку з виконанням судового рішення та просив визнати протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за №870226 від 27.02.2020 року та дії, які полягають у здійсненні перерахунку пенсії за «двоскладовою формулою». Вважає, що рішення суду відповідачем не виконано. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2020 заяву задоволено в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказану вище ухвалу та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Позивач правом подання відзив у на апеляційну скаргу не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у проведені перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язав перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням проведених раніше виплат. Вказане вище рішення суду набрало законної сили 27 січня 2020 року, а виконавчий лист виданий 12 травня 2020 року. 25.08.2020 року в межах виконавчого провадження №62649263 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надано інформацію, що на виконання рішення суду на підставі розпорядження №870226 від 27.02.2020 року було проведено перерахунок пенсії позивача, у результаті чого її розмір склав 1635,14 грн. Зважаючи на зниження розміру пенсії після виконання рішення суду, попередній розмір пенсії залишено незмінним. Позивач, вважаючи розпорядження №870226 від 27.02.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправними, звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з ч.2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Положеннями ст.382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. Крім цього, приписами ч.1 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За наведених обставин, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. У постанові від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми КАС України (зміст яких фактично не змінився після 15.12.2017), мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Стосовно висновків суду першої інстанції щодо застосування пенсійним органом до правовідносин, що склались, порядку обчислення пенсії за двоскладовою формулою, апеляційний суд зазначає наступне. Законом № 2148-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше чинного законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Отже, правове регулювання спірних правовідносин змінилось, у зв`язку зі змінами Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений ч.2 ст.56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, спірним питанням є підставність застосування вказаних норм до регулювання виниклих правовідносин. Так, відповідно до ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Водночас, як вказує пенсійний орган, відповідно до постанови КМ України № 544 від 15.04.2003р. «Про підвищення розмірів трудових пенсій» максимальний розмір трудових пенсій за віком станом на 01.01.2004р. (на день набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») становив 150 грн. Тому проводити обчислення розміру пенсії згідно з ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» недоцільно. Отже, зміни, що були внесені до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стосуються порядку обчислення фактичного середньомісячного заробітку для пенсії та не можуть бути перешкодою для перерахунку пенсії у зв`язку із понаднормовим страховим стажем. Такі висновки викладені по аналогічній категорії справ, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015р. у справі 21-727а15. Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсія позивачу була призначена до внесення до змін, які передбачали призначення пенсії саме на підставі ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому попередня редакція цієї статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без такої умови призначення пенсії. Зазначені зміни (після 03.10.2017р.) стосуються лише тих пенсій, які були призначені вперше та виключно після внесення цих змін. Оскільки пенсія позивачу не призначається вперше, а перераховується, тому на неї вказана умова не поширюється. Неприпустимим є прийняття органом влади таких роз`яснень, які підміняють собою рішення та обумовлені категоріями доцільності чи недоцільності, як це наявно у розглядуваній справі. Зі змісту відмови відповідача убачається, що останній посилається на розрахунок пенсії, виходячи з двоскладової формули, внаслідок чого приходить до висновку про недоцільність перерахунку, оскільки розмір пенсії підлягатиме зменшенню. Разом з тим, суб`єкт владних повноважень не вправі на власний розсуд втручатись у реалізацію особою свого права на пенсійне забезпечення та впливати на її волевиявлення з мотивів доцільності або недоцільності вчинення певних дій. У разі подання особою, яка має на це право, заяви про вчинення на її користь перерахунку або інших дій, суб`єкт владних повноважень повинен вказану заяву розглянути/вирішити/вчинити відповідні дії (по суті), а не відмовляти, керуючись при цьому мотивами доцільності або недоцільності. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та вказують на неправомірність поведінки відповідача в спірних правовідносинах. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Суханов та Ільченко проти України» зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати «майном» у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном. (п. 34). Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. (п.35). У справі «Трегубенко проти України» ЄСПЛ зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». У Рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п. 70). Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Боровицький О. А.