Постанова 4857 № 140/3626/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3626/19 пров. № А/857/4346/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року (головуючий суддя Сорока Ю.Ю., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любомльського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Волинській області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом Любомльського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Волинській області в якому просив визнати протиправними постанову від 23.10.2019 №0308/210/210/6 «Про продовження раніше призначеної страхової виплати», постанову від 23.10.2019 №0308/2100210 «Про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати», зобов`язати відповідача повернути позивачу суму стягнутої страхової виплати та продовжити виплату страхової виплати в попередньому розмірі. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано постанови Любомльського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Волинській області від 25.10.2019 №0308/210/210/6 «Про продовження раніше призначеної страхової виплати» та від 25.10.2019 №0308/210/210/7 «Про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати». Зобов`язано Любомльське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Волинській області повернути ОСОБА_1 суму стягнутої страхової виплати та продовжити виплату страхової виплати в попередньому розмірі Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати його та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що згідно ч. 2 ст. 37 Закону №1105 перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Тому у березні 2019 року потерпілому було проведено перерахування сум щомісячних страхових виплат відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України, сума перерахованої щомісячної страхової виплати склала 917,31 грн. (постанова Любомльського відділення від 20.03.2019 №0308/210/210/4). При перевірці особової справи потерпілого ОСОБА_1 , встановлено, що при розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення страхових виплат допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат, а саме не вірно визначено розрахунковий період при розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення страхових виплат. Дана помилка виникла у зв`язку з тим, що позивач працював на місці роботи де стався страховий випадок менше 12 календарних місяців, про що свідчать записи у трудовій книжці ОСОБА_1 . Згідно запису в трудовій книжці №17, ОСОБА_1 , 31.03.1997 звільнено з посади завскладу ТКПП «Ягодин» Волинської митниці у зв`язку з ліквідацією митниці відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Стаття 40 КЗпП України регламентує розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 №18, 01.04.1997 позивача призначено на посаду комірника сектору М13 господарсько - експлуатаційного відділу Волинської митниці Державної митної служби України. Тобто позивача було звільнено з попереднього місця роботи (розірвано трудовий договір) та прийнято на нове. Отже, потерпілий працював до настання нещасного випадку на виробництві менше 12 місяців. Абзацом 1 п. 11 Порядку 1266 передбачено, що Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Згідно абзацу 2, пункту 11 Порядку 1266 якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).. Відповідно до п.13 Порядку 1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності. Враховуючи, що ОСОБА_1 , на момент настання нещасного випадку, перебував у трудових відносинах, працював на місці роботи та на відповідній посаді де стався страховий випадок менше 12 календарних місяців, то розрахунковий період для обчислення заробітної плати для призначення страхових виплат має складати два повних календарних місяці: квітень, травень 1997 року. Отже, для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат потерпілому ОСОБА_1 , суд невірно застосував п.7 та вибірково застосував абзац 1 п.11 Порядку 1266 замість абзацу 2 п.11, п.13. Судом не враховано, що перед настанням нещасного випадку особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців, що середня заробітна плата обчислюється за тією посадою на підприємстві , за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я (позивач був призначений на посаду 01.04.1997, а нещасний випадок трапився 19.06.1997), а тому середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці. Відповідно до частини третьої статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40). До трудових книжок працівників слід внести запис про реорганізацію за аналогією з перейменуванням підприємства (пункт 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.93 за № 110) «Підприємство таке- то з такого-то числа реорганізоване шляхом злиття таких-то підприємств», а у графі 4 проставляється підстава реорганізації - наказ (розпорядження), його дата і номер. Така позиція знайшла своє підтвердження у листі Міністерства соціальної політики від 10.05.2012 р. № 75/06/186-12. Також, судом не взято до уваги, що припинення Волинської митниці шляхом ліквідації підтверджується і Наказом Державної митної служби «Про ліквідацію митних установ» від 29.11.1996р. №477-к, в пункті 1 якого чітко вказано: ліквідувати в тому числі Волинську митницю, а у п. 2.2 зазначено: попередити всіх працівників про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією установ персонально та здійснити вивільнення у відповідності з вимогами ст.49-2 КЗпП України. Апелянт також зазнчає, що згідно з частиною 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Отже , Волинська митниця була припинена шляхом ліквідації, а не реорганізації, що також підтверджує факт припинення трудового договору з ОСОБА_1 31.03.1997. Враховуючи наведене, апелянт вважає, що суд надав невірну правову оцінку доказу у справі - Наказу Державної митної служби «Про ліквідацію митних установ» від 29.11.1996 №477-к, та невірну юридичну оцінку записів у трудовій книжці ОСОБА_1 за номерами 17,18. В результаті зміни розрахункового періоду, середньомісячна заробітна плата для розрахунку страхових виплати змінилась та відповідно змінився розмір щомісячної страхової виплати та станом на 09.07.2018 склав 682,35 грн замість 873,65 грн, а розмір перерахованої з 01.03.2019 щомісячної страхової виплати склав 716,51 грн замість 917,31 грн. Привівши розрахунок у відповідність до чинного законодавства, Любомльське відділення Фонду постановою від 25.10.2019 №0308/210/210/6 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати продовжила потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну страхову виплату у розмірі 716,51 грн (з урахуванням перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати). Переплата по щомісячних страхових виплатах за період з 09.07.2018 по 30.09.2019 склала 2686,64 грн. Відповідно до п.9 ст.47 Закону 1105 суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, яка має право на ці виплати, можуть бути утримані Фондом, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених документів або подано свідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат. Частина 6 статті 6 Закону 1105 вказує, що рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов`язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою. Постанови правління Фонду підлягають обов`язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті Фонду протягом 20 робочих днів після їх прийняття Відповідно до п.1.8 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018р. №11 повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови управління (відділення) Фонду. При кожній виплаті щомісячної страхової суми загальний розмір відрахування не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти відсотків щомісячної страхової виплати, яка належить до виплати потерпілому або особі, яка має на це право. Відсоток відрахування може бути збільшений за згодою отримувача страхових виплат. Враховуючи помилку у розрахунках, що вплинула на суму страхових виплат, Любомльським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області було винесено постанову від 25.10.2019 №0308/210/210/7 про повернення зайво виплаченої страхової виплати в розмірі 143,30 грн за кожний місяць, починаючи з 01.10.2019 до погашення сум зайво виплачених коштів в розмірі 2886,09 грн. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту за формою Н-1 від 20.06.1997 з позивачем стався нещасний випадок на виробництві - 19.06.1997. Рішенням Волинської обласної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК від 17.09.2018 позивачу встановлено 10 відсотків втрати професійної працездатності з 09.07.2018 довічно. 01.08.2018 позивач звернувся до Любомльського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області за призначенням страхових виплат. Постановою Любомльського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області від 09.08.2018 №0308/210/210/2 позивачу призначено щомісячну страхову виплату у розмірі 873, 62 грн. із розрахунку середньої заробітної плати за 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку. Згідно постанови Любомльського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області від 20.03.2019 №0308/210/210/4, позивачу було проведено перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, сума перерахованої щомісячної страхової виплати склала 917, 31 грн. При перевірці особової справи позивача встановлено, що при розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення страхових виплат не вірно визначено розрахунковий період, чим порушено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266, та допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат. В результаті зміни розрахункового періоду, постановою Любомльського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області від 25.10.2019 №0308/210/210/6 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну страхову виплату у розмірі 716, 51 грн. (з урахуванням перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати). В подальшому, відповідачем винесено постанову від 25.10.2019 №0308/210/210/7 про повернення зайво виплаченої страхової виплати в розмірі 143, 30 грн. за кожний місяць, починаючи з 01.10.2019 до погашення сум зайво виплачених коштів в розмірі 2886, 09 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон №1105) нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. Згідно ч. 1 ст. 38 цього Закону ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги. Відповідно ч. ч. 1, 2 ст.47 цього Закону передбачено, що страхові виплати провадяться в становлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право. Пунктом 9 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 зі змінами та доповненнями передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку (для розрахунку допомоги по безробіттю - реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної). Водночас, п.11 Порядку №1266 визначено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа). У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку. Згідно записів №№16, 17 у трудовій книжці ОСОБА_1 Серії НОМЕР_1 , позивач з 22.04.1991 був призначений завідувачем ТКПП «Ягодин» Волинської митниці, а 31.03.1997 був звільнений із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Волинської митниці відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно до запису №18 позивача з 01.04.1997 призначено на посаду комірника сектору МТЗ господарсько-експлуатаційного відділу Волинської митниці Державної митної служби України. Відповідно до акту за формою Н-1 від 20.06.1997 нещасний випадок на виробництві із ОСОБА_1 стався 19.06.1997, тобто під час роботи позивача у Волинській митниці Державної митної служби України. Також, судом першої інстанції встановлено, що звільнення позивача 31.03.1997 із займаної у Волинській митниці посади - завідувача ТКПП «Ягодин» Волинської митниці та призначення з 01.04.1997 на посаду - комірника сектору МТЗ господарсько-експлуатаційного відділу Волинської митниці Державної митної служби України, відбувалося у зв`язку із реорганізацією Волинської митниці, що підпорядковувалася Держаному митному комітету України та утворенням Державної митної служби України, що є правонаступником ліквідованого Держаного митного комітету України стосовно його зобов`язань, прав та обов`язків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, в даному випадку ОСОБА_1 , є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року по справі № 140/3626/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя М. А. Пліш судді Т. І. Шинкар Н. М. Судова-Хомюк