Постанова 4855 № 751/6909/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/6909/19 Суддя (судді) першої інстанції: Яременко І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до Північної митниці Держмитслужби (правонаступника Чернігівської митниці ДФС), в якому просив скасувати постанову відповідача від 12.09.2019 №0713/10200/19 та дозволити ввезти в України його транспортний засіб. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2020 року позов задоволено частково, скасовано постанову Чернігівської митниці ДФС від 12.09.2019 року у справі № 0713/10200/19 про порушення митних правил, якою громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 266529,36 грн., справу про порушення митних правил № 0713/10200/19 за ст.485 МК України відносно громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 направлено на новий розгляд до Північної митниці Держмитслужби. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в справі наявний розрахунок митних платежів, який здійснювався інспектором митного посту «Сеньківка» і позивач погодився з таким розрахунок, оскільки не оскаржував його ні до вищестоящого органу, ні до суду, при цьому акт митного огляду підписаний позивачем без зауважень, при цьому розрахунок митних платежів у справі про порушення митних правил №0713/10200/19 наявна в матеріалах справи. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що він має постійне проживання в республіці Вірменія та в Україні перебуває виключно з метою здійснення догляду за особою похилого віку. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В силу вимог ч.1 ст.311 КАС України, оскільки в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.07.2019 року головним державним інспектором ВМО №2 м/п «Сеньківка» Чернігівської митниці ДФС Роговим А.П. складено протокол про порушення митних правил №0713/10200/19 (а.с.11), відповідно до якого 26.07.2019 року о 16 год. 44 хв. у зону митного контролю митного поста «Сеньківка» Чернігівської митниці ДФС у напрямку «виїзд з митної території України» заїхав автомобіль марки «OPEL SENATOR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , під керуванням громадянина республіки Вірменія ОСОБА_1 . До митного контролю громадянин ОСОБА_1 надав свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу НОМЕР_3 , паспорт громадянина Республіки Вірменія НОМЕР_4 , посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_6, видану 18.06.2012 УМВС України в Чернігівській області безстроково, адреса реєстрації та місця проживання: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з ЄАІС ДФС та АСМО «Інспектор» встановлено, що громадянином ОСОБА_1 05.03.2014 в зоні діяльності митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС ввезено на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення строком до 1 року транспортний засіб особистого користування марки «OPEL SENATOR», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Республіка Вірменія), номер кузова НОМЕР_2 , з поданням до митного контролю паспорта громадянина Республіки Вірменія для виїзду за кордон № НОМЕР_5 на ім`я позивача. Таким чином, під час ввезення на митну територію України зазначеного транспортного засобу позивач вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів в сумі 88843,12 грн., способом не подання документів, а саме посвідки на постійне місце проживання на території України, що підтверджує його статус резидента, таким чином, в його діях вбачаються ознаки порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України. За наслідками розгляду матеріалів справи про порушення митних правил у присутності позивача, заступник начальника Чернігівської митниці ДФС виніс постанову від 12.09.2019 у справі про порушення митних правил №0713/10200/19 (а.с.8), якою громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, тобто 266529,36 грн. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність у позивача статусу резидента станом на 05.03.2014 року, однак митним органом не було встановлено відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився позивачем і при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення, уповноважений орган керувався службовими записками та розрахунком платежів, при цьому, жодних доказів у підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів суду не надано, оскільки службова записка митного органу не є належним доказом, позаяк не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу. Таким чином відповідачем не доведено правильність заявленої митної вартості автомобіля, визначеної уповноваженою посадовою особою митного органу, не в повній мірі були виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов`язані із справлянням митних платежів. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як встановлено пунктом 25 ч.1 ст.4 МК, митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. Відповідно до п.57 ч.1 ст.4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі. Згідно з п.58 ч.1 ст.4 МК України транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі. Відповідно до ч.3 ст.380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами. Згідно з пунктом 50 частини першої статті 4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. З матеріалів справи вбачається, що позивач документований посвідкою на постійне місце проживання в Україні серія НОМЕР_6 (а.с.3) виданою 18.06.2012 та з 02.12.2008 року зареєстрованим його місцем проживання в Україні є АДРЕСА_1 . Таким чином, станом на дату ввезення ним на митну територію України транспортного засобу марки «OPEL SENATOR», реєстраційний номер НОМЕР_1 (05.03.2014) позивач мав статус резидента, а тому до нього не підлягали застосуванню положення ч.3 ст.380 МК України. Отже, позивач мав право ввезти транспортний засіб на митну територію України під зобов`язання про зворотне вивезення, але в разі сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Таким чином, здійснюючи ввезення на митну територію України транспортного засобу із застосуванням положень ч.3 ст.380 МК України без зазначення про його статус, як резидента України позивач здійснив дії, спрямовані на ухилення від сплати обов`язкових платежів, що свідчить про наявність у його діях умислу на вчинення правопорушення, склад якого передбачений статтею 485 МК України. Стаття 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем винесено постанову, згідно з якою позивача визнано винним у порушенні митних правил, передбачених статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у розмірі 266529,36 грн. Колегія суддів зазначає, що розмір стягнення, який повинен бути накладений на порушника за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, залежить від розміру несплаченої суми митних платежів. За змістом п.1 ч.1 ст.50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. За нормами ст.57 глави 9 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи про порушення митних правил №0713/10200/19 не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився позивачем. Разом з тим, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою від 27.07.2019 (а.с.50), за якою відповідно до нарахування митних платежів згідно АСМО Інспектор, сума митних платежів, яка підлягає сплаті при ввезення на митну територію України автомобіля «OPEL SENATOR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу 2991091497 становить 88843,12 грн. Як зазначає відповідач, митна вартість зазначеного транспортного засобу була визначена інспектором на підставі положень Митного кодексу України, положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, технічного паспорту на авто, з використанням зовнішніх джерел, з урахуванням року виготовлення, об`єму циліндрів двигуна, технічних характеристик автомобіля із використанням ресурсів інтернет, результат чого затверджений в розрахунку платежів (а.с.65 зворот), в якому визначено загальну вартість транспортного засобу на рівні 1450,00 ЄВРО (загальна вартість у гривнях - 41077,30 грн). Таким чином, митну вартість товару було визначено не на підставі основного методу, тобто за ціною договору, а шляхом застосування другорядних методів. Беручи до уваги орієнтовну ціну транспортного засобу у розмірі 41077,30 грн. та визначений на цій підставі розмір митних платежів на рівні 88843,12 грн., митним органом винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 266529,36 грн. При цьому, відповідач посилається на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, однак не зазначає обґрунтованих доводів для підтвердження дотримання митним органом вимог Методики та приписів МК України визначення митної вартості товару та обрахування розміру штрафу. Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відомості зазначені у службовій записці та розрахунку є інформативними та орієнтовними, і не можуть бути повністю достовірними. В той же час, митним органом не було проведено консультацій з позивачем та не запропоновано здійснити обмін наявною інформацію. Жодних доказів наявності підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості транспортного засобу матеріали справи не містять. При цьому, статтею 395 МК України визначено підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного правопорушення: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Частиною другою вказаної статті передбачено, що підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини. За змістом ч.6 ст.530 МК України перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів зазначає, що митним органом встановлено порушення позивачем митних правил, в той же час, у постанові про адміністративне стягнення за порушення митних правил, визначено розмір штрафу без дотримання встановлено законодавством порядку. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суб`єктом владних повноважень не було доведено правомірності свого рішення, внаслідок чого не було спростовано твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №725/1583/17, який має бути врахований судом при виборі та застосуванні норм права. Норми процесуального права не передбачають повноважень суду апеляційної інстанції щодо відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Щодо підпису позивачем без зауважень акту митного огляду (переогляду) товарів від 26.07.2019 №UA10260/2019/000582 (ас.51) суд зазначає, що вказаний акт містить лише відомості про індивідуальні характеристики транспортного засобу без визначення його митної вартості чи розрахунків розміру митних платежів. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач самостійно погодився із визначеною відповідачем митною вартістю на рівні 1450 ЄВРО, а посилання відповідача на не оскарження позивачем такої митної вартості транспортного засобу до вищестоящого органу не є належним доказом у розумінні КАС України. З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ст.485 МК України, однак, беручи до уваги, що відповідачем не дотримано відповідної процедури щодо визначення розміру митної вартості транспортного засобу позивача, і, як наслідок, розміру митних платежів, що підлягали сплаті та розміру стягнення, накладеного відповідно до оскаржуваної постанови, що свідчить про неповноту провадження у справі про порушення митних правил, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування п.2 ч.3 ст.286 КАС України та часткового задоволення позовних вимог шляхом скасування рішення суб`єкта владних повноважень і направлення справи на новий розгляд до компетентного органу. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на порушення судом першої інстанції строку розгляду справи, встановленого ст.286 КАС України, оскільки зазначені процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення у розумінні ч.2 ст.317 КАС України. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Текст постанови складено 30 червня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма