Постанова 4854 № 489/7788/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 489/7788/18 Головуючий в 1 інстанції: Рум`янцева Н.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Ривак Ярослава Андрійовича на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 серпня 2019 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні у м.Миколаєві у справі за позовом ОСОБА_1 до посадової особи Департаменту патрульної поліції України інспектор 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Ривак Ярослава Андрійовича про скасування постанови ВСТАНОВИЛА: У грудні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати постанову серії НК №613792 від 03.12.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою його притягнено до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відеозапис правопорушення наданий йому інспектором не був. Жодних інших доказів того, що позивач порушив пункт 11.4 Правил дорожнього руху, інспектор поліції також не надав. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 серпня 2019року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення є очевидним та підтверджується наданим до суду відеозаписом. Апелянт вважає, що суд безпідставно визнав неналежним доказом відеозапис, наданий відповідачем, у зв`язку із тим, що в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення не зазначено відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У відзиві на апеляційну скаргу зазначається, що апеляційна скарга подана особою, яка не має довіреності від відповідача у справі - посадової особи Департаменту патрульної поліції України інспектор 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Ривак Ярослава Андрійовича, а тому не може бути представником, брати участь у судовому процесі та подавати докази. Також зазначає, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має на це повноважень, тому просить апеляційне провадження закрити, як помилково відкрите. Також, зазначається, що рішення суду є законним та скасуванню не підлягає. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгяду. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспектора роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Ривак Ярослава Андрійовича на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 09 серпня 2019 року - закрито як помилково відкрите. На зазначене судове рішення Інспектор роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Ривак Ярослав Андрійович подав касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 03.06.2020 року касаційну скаргу задоволено, ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 17.06.2020 року дана справа надійшла до П`ятого апеляційного адміністративного суду судді Шевчук О.А. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 року прийнято справу до провадження та призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні. 26.06.2020 року від позивача надійшла суду заява про розгляд справи без його участі. Також, позивач просить залишити апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Ривака Ярослава Андрійовича без руху, оскільки апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, посилаючись на зміну практики в спірних правовідносинах щодо сплати судового збору, відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №543/775/17. Колегія суддів вважає, що заява позивача про залишення апеляційної скарги без руху не підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспектора роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Ривака Ярослава Андрійовича 12.09.2019 року, тобто до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №543/775/17. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач 03 грудня 2018 року о 15 год. 50 хв. керуючи автомобілем Volkswagen Tiguan з державним номерним знаком НОМЕР_1 та рухаючись по вул.Троїцька у напрямку вул. Космонавтів при виїзді з території авторинку на дорозі, що має по дві смуги для руху в одному напрямку, перетнув лінію горизонтальної розмітки 1.3 (подвійна суцільна) з виїздом на смугу призначену для зустрічного руху і чим порушив вимоги пункту 11.4 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Внаслідок цього, 03 грудня 2018 року постановою інспектора 1 роти 2 батальну Управління патрульної поліції в Миколаївській області Ривака Ярослава Андрійовича, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.2 ст.122 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 цього Кодексу. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року №724/716/16-а. При цьому, Верховний Суд зазначив, що зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 26.12.2019 року № 724/716/16-а, про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не призначений ним інспектор. В даному випадку ані Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ані його структурний підрозділ - Управління патрульної поліції в Миколаївській області до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучено не було. Положення ч3, ч.4 ст. 48 КАС України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення пред`явлений до посадової особи Департаменту патрульної поліції України інспектор 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Ривак Ярослава Андрійовича, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну другого відповідача матеріали справи не містять. За змістом частини сьомої статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Ривак Ярослава Андрійовича - задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 серпня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик