Постанова 4851 № 520/11308/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 р.Справа № 520/11308/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Мельнікової Л.В. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 03.01.20 року по справі № 520/11308/19 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, правонаступником якої є Слобожанська митниця Держмитслужби (далі відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року № UA807000/2019/003018/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/02091; зобов`язати відповідача вчинити дії щодо повернення позивачу надмірно сплачених ним митних платежів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року по справі № 520/11308/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що ним було надано необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за резервним методом. Також зазначає, що визначення відповідачем вартості автомобіля згідно довідки SCHWACKE від 08.09.2019 №206790/31120578 є неправомірним, оскільки згідно каталогу вживаний автомобіль має пробіг 136802 км., а придбаний позивачем 324995 км., а тому вказані автомобілі не можуть мати однакову ціну. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2019 року до митного поста «Харків - автомобільний» Харківської митниці ДФС, особою, уповноваженою на декларування ОСОБА_2 , була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація №UA807190/2019/020260 на товар: «легковий автомобіль Б/В, марка автомобіля AUDI, модель A4, календарний рік виготовлення-2005р. Країна виробник DE», що надійшов на адресу фізичної особи ОСОБА_1 (а.с. 56). Відповідно до відомостей граф 8 та 9 вказаної митної декларації одержувач та особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ). У вказаній митній декларації декларантом була визначена та заявлена за основним методом митна вартість транспортного засобу позивача у розмірі 3 000,00 EUR на підставі рахунку від 07.09.2019 б/н (а.с. 18). За результатом вивчення поданих до митного оформлення документів та за результатами проведення митного контролю правильності визначення митної вартості товару Харківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року № UA807000/2019/003018/2, в якому встановлено митну вартість на рівні 5741,33 євро (а.с. 14-15). Харківською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2019/02091, згідно з якою було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з можливістю подальшого випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених пп. 4 п. 4 ст. 54 Митного кодексу України (а.с. 16-17). В подальшому вищевказаний транспортний засіб був оформлений під фінансову гарантію та випущено митницею у вільний обіг з урахуванням вимог ч.7 ст. 55 Митного кодексу України за новою митною декларацією №UA807190/2019/020382 від 18.09.2019 року (а.с. 22-23). Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року № UA807000/2019/003018/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/02091, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки документи, подані до Харківської митниці ДФС разом з МД №UA807190/2019/020260 від 17.09.2019, містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а тому прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року № UA807000/2019/003018/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/02091 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості є правомірними. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Суд апеляційної інстанції, перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийняті вони всупереч вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст.54 Митного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час прийняття відповідачем оспорюваного рішення), контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України). Як встановлено з матеріалів справи, декларантом позивача до митного оформлення товару одночасно з поданням митної декларації митному органу на підтвердження митної вартості товару було подано такі документи: копію інвойсу від 07.09.2019; копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ LWL-K-2-004/13-00002 від 04.01.2013; копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ WA304079 від 04.01.2013; копію свідоцтва про реєстрацію MG-S-B-252/19-08236 від 09.09.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 17.09.2019 року № UA.009.148880-19, копію договору про надання послуг митного брокера від 09.09.2019 № 3/090919; касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів 0.0.1459508725.1 від 10.09.2019 року. Відповідач, не погодившись з заявленою декларантом позивача митною вартістю транспортного засобу, ввезеного на митну територію України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року № UA807000/2019/003018/2 за резервним методом та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2019/02091. Відповідно до ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з ч.6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товару виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару. Так, рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року №UA807000/2019/003018/2 ґрунтується на висновках митного органу про те, що декларантом позивача під час митного оформлення транспортного засобу надано документи, що містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також у зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. При цьому, у вказаному рішенні не зазначено, які саме документи, надані декларантом позивача, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Частиною 2 статті 64 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митна вартість за резервним методом визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) та повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Колегія суддів встановлено, що митну вартість спірного товару митниця визначила за резервним методом, однак, в рішенні про коригування митної вартості не наведено митні вартості, які враховано при прийнятті вказаного рішення. В обґрунтування правомірності визначення оскаржуваним рішенням митної вартості спірного товару за резервним методом митний орган посилається на неможливість визначення митної вартості товарів шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу та правомірності своїх дій щодо визначення її за ціновою інформацією з каталогу програмного продукту SCHWACKE згідно довідки від 08.09.2019 року № 206790/31120578. Разом з тим, довідка від 08.09.2019 року № 206790/31120578 з програмного продукту SCHWACKE не є документом, що підтверджує визначення митної вартості на рівні раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Таким чином, визначення митної вартості спірного товару на підставі довідки від 08.09.2019 року № 206790/31120578 з програмного продукту SCHWACKE не відповідає вимогам частини 2 статті 64 Митного кодексу України щодо застосування резервного методу. За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року №UA807000/2019/003018/2 є протиправним. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Між тим, відповідачем не виконано обов`язок, покладений приписами вказаної статті та не доведено правомірності оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, прийнятого у такий спосіб. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року №UA807000/2019/003018/2 є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, підлягає скасуванню і картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2019/02091. Щодо позовних вимог про повернення надміру сплачених позивачем митних платежів, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. За визначенням пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Колегія суддів вказує, що станом на дату звернення до суду з цим позовом оскаржуване рішення про коригування митної вартості було чинним, а сплата фінансових гарантій була обов`язком позивача, який просив випустити транспортний засіб у вільний обіг. Оскаржуване позивачем рішення про коригування митної вартості №UА807000/2019/003018/2 від 17.09.2019 було визнано протиправним та скасовано лише цією постановою суду, отже, сплачена позивачем сума митних платежів набула статусу надміру сплачених зобов`язань лише 25.06.2020, а відтак, обов`язок повернення цієї гарантії у відповідача виник лише 25.06.2020. При цьому, в силу п.43.3, п.43.4, п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 № 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017за № 976/30844 (далі по тексту Порядок № 643), повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. З огляду на викладене, беручи до уваги, що підстави для повернення ОСОБА_1 надміру сплачених митних платежів, виникли лише після ухвалення даного судового рішення, враховуючи, що із заявою про повернення коштів на документами, передбаченими Порядком № 643, позивач до митниці не звертався, колегія суддів вважає позовні вимоги про повернення надмірно сплачених ним митних платежів передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказаний висновок, щодо застосування норм права відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постановах від 16.12.2019 у справі № 815/2555/13-а, від 11.12.2018 у справі № 826/5440/17. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Згідно з п.2 ч.1 ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З огляду на викладене вище, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 по справі № 520/11308/19 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року по справі №520/11308/19 скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року № UA807000/2019/003018/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/02091. В іншій частині позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 01.07.2020 року