Постанова 4850 № 360/1129/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року справа №360/1129/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі № 360/1129/20 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області, відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Луганській області, а також порушення вимог статті 18 Закону України «Про звернення громадян», в частині неознайомлення з матеріалами перевірки за заявою від 26.02.2020 року; - визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Луганській області у ненаданні відповіді на питання 2 та 5 заяви від 26.02.2020 року; - зобов`язати відповідача ознайомити позивача з матеріалами перевірки за заявою від 26.02.2020 року та надати відповіді на питання 2 та 5, викладені у заяві від 26.02.2020 року; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у проведенні службового розслідування за фактом розголошення поліцейськими конфіденційної інформації відносно позивача третім особам; - зобов`язати відповідача провести службове розслідування за фактами, викладеними у заяві від 26.02.2020 року, за результатами якого прийняти відповідне рішення (а.с. 1-6). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року у задоволенні позову - відмовлено (а.с. 58-62). Позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду та задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення обставинам справи (а.с. 68-77). В обгрунтування доводів зазначив, що судом не взято до уваги вимоги ст. 19 Закону № 393/96-ВР, п. 4, п.5 розділу IV наказу №

930. Апелянт вважає, що відповідачем не розглянуто 2 питання його звернення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. 26.02.2020 року позивачем до ГУНП в Луганській області подано електронне звернення, в якому зазначено, що позивачу стало відомо про факт розголошення 05.09.2019 року посадовими особами ГУНП в Луганській області без надання згоди позивачем, персональних данних працівникам Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - ДВБ України). Зазначене звернення позивача зареєстровано 26.02.2020 року за вхідним реєстраційним номером К-242 (а.с. 24-25). У вищенаведеному зверненні позивач, посилаючись на ст. 32 Конституції України, ч.1, ч. 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» просив повідоми: - на якій підставі без повідомлення та без його дозволу були розголошені персональні данні третій особі (працівникам ДВБ в Луганській області); - яка посадова особа ГУНП в Луганській області розголосила персональні данні або віддала письмову вказівку щодо розголошення персональних даних ОСОБА_1 третій особі (працівникам ДВБ в Луганській області), вказати посаду, звання та прізвище цього поліцейського; - чи мали працівники ДВБ ухвалу слідчого судді щодо доступу до персональних даних ОСОБА_1 і чи надавалася така ухвала до ГУНП в Луганській області; - провести за викладеними фактами службове розслідування, притягнути винних до відповідальності; - ознайомити ОСОБА_1 з матеріалами перевірки. Копію відповіді позивач просив направити на його електронну адресу. Листом від 16.03.2020 року № 1573/111/32/01-2020 ГУНП в Луганській області за наслідками розгляду заяви від 26.02.2020 року позивачу повідомлено, що 05.09.2020 року до ГУНП в Луганській області надійшов запит ЛУ ДВБ НП України про надання завірених належним чином копій документів стосовно колишнього працівника СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 з метою забезпечення належного розгляду можливих порушень Закону України «Про запобігання корупції» останнім. Ухвала слідчого судді щодо доступу до персональних даних до ГУНП в Луганській області не надавалась. Відповідно до Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, затвердженого наказом НПУ від 09.11.2015 року № 83 (в редакції наказу НПУ від 31.07.2019 року № 765), даний Департамент є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України, якому надано поноваження щодо: отримання в ситемі НПУ відомостей, необхідних для проведення перевірки інформації щодо кримінальних, корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень, вчинених поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками поліції; вивчати службову документацію органів та підрозділів поліції, підприємств, установ та закладів, що належить до сфери управління НПУ, за необхідності отримувати завірені копії зазначених документів; за наявності законних підстав ознайомлювати в підрозділах кадрового забезпечення з матеріалами особових справ та іншими відомостями щодо проходження служби поліцейськими, а вразі потреби за письмовими запитами отримувати вказані справи. Керівництвом ГУНП в Луганській області виконання даного запиту було доручено працівникам відділу правового забезпечення ГУНП в Луганській області, які за вихідним реєстраційним номером 5046/111/05-2019 до ЛУ ДВБ НП України надали відповідь разом із завіреними копіями документів. Також, під час проведення перевірки встановлено, що 24.04.2017 року ОСОБА_1 власноруч написано згоду на збір та обробку персональних даних, яка наявна в матеріалах особової справи. Відповідно до Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затверджениих наказом МВС України від 12.05.2016 року № 377, дозвіл на видачу (надсилання) особових справ надається керівником органу, в якому особа проходить службу, та його заступникам. Особові справи звільнених зі служби поліцейських у встановленому порядку здаються до відповідних архівних підрозділів органів поліції. Враховуючи, що у складі ГУНП в Луганській області підрозділи архівної роботи відсутні, особові справи колишніх поліцейських зберігаються за місцем дислокації Головного управління. Таким чином, під час проведення перевірки, враховуючи зібрані матеріали, відомостей щодо можливих порушень окремих поліцейських ГУНП в Луганській області не отримано, підстави для проведення службових розслідувань відсутні (а.с. 26). Зазначену відповідь надіслано на електронну пошту позивача, зазначену у його зверненні (а.с. 27). Позивач вважає, що відповідачем за наслідками розгляду його заяви, надано неповну відповідь в частини незазначення прізвища посадової особи ГУНП в Луганській області, якою розголошено персональні дані ОСОБА_1 , а також неознайомлення позивача з результатами перевірки за наслідками розгляду заяви від 26.02.2020 року. У зв`язку з вказаними порушеннями позивач вважає, що наявні підстави для проведення службового розслідування відносно осіб, що допустили порушення положень Закону України «Про звернення громадян». Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393) під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ч. 3 ст. 3 Закону № 393). Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 Закону № 393). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки (ч. 3 ст. 15 Закону № 393). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ч. 4 ст. 15 Закону 393). Отже, керівники та посадові особи органу держаної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки, що доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Таким чином, рішення за наслідками перевірки викладених в заяві фактів особою, що подала заяву, приймається керівником у формі відповіді з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Відповідно до ст. 18 Закону № 393 громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті (ст. 19 Закону № 393). ГУНП в Луганській області після отримання заяви позивача від 26.02.2020 року проведено перевірку з`ясування фактів, викладених у заяві. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем при наданні відповіді за наслідками розгляду заяви позивача від 26.02.2020 року дотримано порядку, встановленого положеннями статей 3, 15, 18, 19 Закону № 393 з наданням обгрунтованої відповіді з роз`ясненням порядку оскарження. Посилання позивача на те, що відповідачем при наданні відповіді від 16.03.2020 року на заяву від 26.02.2020 року не надано інформації щодо прізвища особи, яка віддала письмову вказівку щодо розголошення або розголосила персональні дані ОСОБА_1 , судом першої інстанції вірно визнанно незмістовними, оскільки статтею 15 Закону № 393 не встановлено обов`язку надання позивачу такої інформації. Даною нормою лише встановлено обов`язок для органу державної влади влади перевіряти викладені у зверненні або заяві факти, за наслідками чого приймати відповідне рішення. При цьому, таке рішення відповідно до положень даної статті приймається керівником саме у формі письмової відповіді з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Також, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач всупереч вимогам, викладеним у заяві від 26.02.2020 року, не ознайомив останнього з матеріалами перевірки за наслідками вказаної заяв, з наступних підстав. 26.02.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідь на яку просив надіслати на електронну адресу, вказану у заяві. Тобто, позивачем у заяві не висловлювалося прохання щодо забезпечення його присутності при розгляді заяви відповідно до статті 18 Закону № 393 або ознайомлення його з матеріалами перевірки за наслідками розгляду його заяви, у зв`язку з чим відповідачем правомірно, у відповідності до вимог Закону № 393 розглянуто звернення позивача та відповідь направлено на електронну адресу позивача. Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що після отримання відповіді ГУНП в Луганській області від 16.03.2020 року за наслідками розгляду його заяви, останній звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на ознайомлення з відповідними матеріалами перевірки за наслідками розгляду заяви від 26.02.2020 року. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною відповідача, а також порушення вимог статті 18 Закону України «Про звернення громадян», в частині неознайомлення позивача з матеріалами перевірки за заявою від 26.02.2020 року; визнання протиправною бездіяльності відповідача у ненаданні відповіді на питання 2 та 5 заяви від 26.02.2020 року; зобов`язання відповідача ознайомити позивача з матеріалами перевірки за заявою від 26.02.2020 та надання відповіді на питання 2 та 5, викладені у заяві від 26.02.2020 року. Закон України «Про дисциплінарний статут» від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Закон № 2337-VIII) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Згідно ч. 1 статті 1 Закону № 2337-VIII службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до ч. ст. 1 Закону № 2337-VIII службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. Згідно ч.ч. 1, 2, 4 статті 14 Закону № 2337-VIII службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Отже, службове розслідування у разі порушення поліцейським положень Закону України «Про Дисциплінарний статут», Закону України «Про Національну поліцію» проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для такого розслідування, зокрема, є заяви, скарги та повідомлення громадян тощо. Згідно Положення про департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України», затвердженого наказом НПУ від 09.11.2015 року № 83 (далі - Положення про ДВБ НПУ), департамент внутрішньої безпеки НПУ (далі - ДВБ НПУ) є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України. Розділом IV Положення про ДВБ НПУ підрозділам ДВБ надані права, зокрема: отримувати в системі Національної поліції України відомості, необхідні для проведення перевірки інформації щодо кримінальних, корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень, вчинених поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками поліції; вивчати службову документацію органів та підрозділів поліції, підприємств, установ та закладів, що належать до сфери управління Національної поліції України, за необхідності отримувати завірені копії цих документів;за наявності законних підстав ознайомлюватися в підрозділах кадрового забезпечення з матеріалами особових справ та іншими відомостями щодо проходження служби поліцейськими, а в разі потреби за письмовими запитами отримувати вказані справи (а.с. 45-57). Положенням ДВБ надані права з отримання в системі Національної поліції України відомості, необхідні для проведення перевірки інформації корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень, вчинених поліцейськими, вивчення службової документації органів та підрозділів поліції, ознайомлення в підрозділах кадрового забезпечення з матеріалами особових справ та іншими відомостями щодо проходження служби поліцейськими, а в разі потреби за письмовими запитами отримувати вказані справи. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат. Отже, порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних. Згідно Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затверджених наказом МВС України від 12.05.2016 року № 377 право на запит особових справ поліцейських мають керівник Національної поліції та його заступники, керівники Департаменту кадрового забезпечення НПУ, територіальних (у тому числі межрегіональних) органів поліції, закладів та установ, та їх заступники, а також керівники підрозділів кадрового забезпечення зазначених органів або особи, що виконують їх обовязки. Дозвіл на видачу (надсилання) особових справ надається керівником органу, в якому особа приходить службу, та його заступниками. Особові справи звільненних зі служби поліцейських у встановленному порядку здаються до відповідних архівних підрозділів органів поліції. У зверненні від 26.02.2020 року позивач зазначив, що йому стало відомо про факт розголошення працівниками ГУНП в Луганській області персональних даних останнього працівникам Департаменту внутрішньої безпеки в Луганській області НПУ України, без надання позивачем згоди на збір та обробку його персональних даних. Перевірку звернення позивача доручено начальнику УОАЗОР ГУНП в Луганській області полковнику поліції Дробіленко С.А., якою встановлено, що 05.09.2019 року до ГУНП в Луганській області на ім`я заступника начальника ГУНП в Луганській області полковника поліції Костенка В.А. надійшов запит Луганського управління ДВБ НП України про надання завірених належним чином завірених копій документів стосовно колишнього працівника СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_1, з метою забезпечення належного розгляду анонімного повідомлення щодо можливих порушень Закону України «Про запобігання корупції» останнім (а.с. 28-29). 05.09.2019 року до Луганського управління ДВБ НПУ було надано відповідь вих. № 5046/111/05-2019 за підписом заступника начальника ГУНП в Луганській області полковника поліції Костенка В.А. та завірені копії зазначених у запиті документів на 18 аркушах (а.с. 30-31). Крім того, в особовій справі ОСОБА_1 наявна згода останнього на збір та обробку персональних даних від 24.04.2017 року (а.с. 32). Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем згоди на збір та обробку його персональних даних. На підтвердження факту відсутності у складі ГУНП в Луганській області підрозділів з архівної роботи надано довідку помічника УКЗ з організаційно - штатної роботи від 11.03.2020 року № 865/111/19-2020 (а.с. 33). Згідно довідки ВПС УКЗ ГУНП від 11.03.2020 року б/н особові справи звільнених працівників ГУНП в Луганській області зберігаються за місцем дислокації Головного управління (а.с. 34). Отже, відповідачем при наданні відповіді від 05.09.2020 року № 5046/111/05-2019 разом з копіями документів стосовно позивача дотриманні вимоги Положення про ДВБ НПУ на виконання запиту від ЛУ ДВБ НПУ, статті 16 Закону України «Про захист персональних даних». Належних та допустимів доказів в підтвердження факту порушення відповідачем положень Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про Дисциплінарний статут», Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про захист персональних даних», що можуть слугувати підставою для призначення та проведення службового розслідування стосовно осіб, які надали дозвіл на підготування, надали відповідну інформацію та документи стосовно ОСОБА_1, позивачем суду не надано. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у проведенні службового розслідування за фактом розголошення поліцейськими конфіденційної інформації відносно позивача третім особам, та зобов`язання провести службове розслідування за фактами, викладеними у заяві від 26.02.2020 року, за результатами якого прийняти відповідне рішення. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі № 360/1129/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 1 липня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Т.Г. Арабей Г.М. Міронова