Постанова 4824 № 761/9900/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/9900/19 Головуючий у 1 інстанції: Макаренко І.О. Провадження № 22-ц/824/8562/2020 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В., секретар Майданець К.В., розглянувши апеляційну скаргу Гамор Наталії Вікторівни, яка діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк», на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Тарасенка Ігоря Миколайовича, Комунального підприємства «Реєстраційне бюро м. Києва», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки неправомірними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження, визнання договору іпотеки припиненим,- в с т а н о в и в: В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора Тарасенка І.М., Комунального підприємства «Реєстраційне бюро м. Києва», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки неправомірними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження, визнання договору іпотеки припиненим. Зазначила, що 17 травня 2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №10-29/3182, за яким останній отримав кредит в межах максимального ліміту заборгованості до 230000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 між нею та банком був укладений Іпотечний договір № 02-10/1599 від 17.05.2007. Відповідно до умов договору вона передала в іпотеку банку власну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 07.12.2018 було відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Вона дізналася, що незважаючи на вказані обставини, Державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» міста Києва Тарасенком І.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 06.02.2019 були внесені відомості, на підставі рішення № 45419480 від 07.02.2019, завдяки яким ПАТ «Укрсоцбанк» став власником квартири, що перебувала в іпотеці. Вважає, що дії реєстратора були вчинені з порушенням вимог законодавства. Заява про вчинення реєстраційних дій була подана на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , рішення було прийнято за цією ж адресою, а квартира була переоформлена за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 просила визнати протиправними дії державного реєстратора Тарасенка І.М. Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», м. Києва» та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45419480 від 07.02.2019, яким за АТ «Альфа-Банк» зареєстровано право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 125,70 м. кв., номер запису про право власності 30193383 зареєстроване 06.02.2019 та поновити відомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за нею. Просить визнати Іпотечний Договір № 02-10/1599 від 17.05.2007 припиненим з 09.04.2014 і зобов`язати реєстраційні органи зняти заборони на відчуження предмета іпотеки, виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження предмета іпотеки та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою квартири, яка є предметом іпотеки за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений. Визнано протиправними дії державного реєстратора Тарасенка І.М., Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», м. Києва та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 45419480 від 07.02.2019, час винесення 16:53:48 год.), яким за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 125,70 м.кв. номер запису про право власності 30193383, зареєстроване 06.02.2019, шляхом поновлення відомостей в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем - ОСОБА_1 . Визнаний припиненим з 09 квітня 2014 року Іпотечний договір № 02-10/1599 від 17.05.2007 року, у зв`язку з чим виключено з Державного реєстру іпотек запис про обтяження квартири за адресою: АДРЕСА_1 та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження вищевказаного предмету іпотеки. Стягнуто з державного реєстратора Тарасенка І.М., Комунального підприємства «Реєстраційне бюро м. Києва», АТ «Альфа Банк» в рівних частках на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1536,80 грн. В апеляційній скарзі представник АТ «Альфа-Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 . Зазначає, що Законом України «Про іпотеку» визначено виключні підстави для припинення іпотеки, серед яких є припинення основного зобов`язання. ОСОБА_1 не було надано доказів виконання зобов`язань за кредитним договором. Відмова судом у стягненні заборгованості за договором кредиту у зв`язку зі спливом позовної давності не є підставою для припинення зобов`язань. Вважає, що суд безпідставно послався на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки реєстрація права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі не може вважатися примусовим стягненням. В апеляційній інстанції представник АТ «Альфа-Банк» підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представник ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. В судове засідання Державний реєстратор Тарасенко І.М., представник Комунального підприємства "Реєстраційне бюро м.Києва" не з`явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у відсутність апелянта. Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 травня 2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №10-29/3182, за яким отримав грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах максимального ліміту заборгованості до 200000,00 доларів США з графіком повернення кредиту, передбаченим п. 1.1.2 договору кредиту до 16.05.2022 зі сплатою 13% річних. 31.07.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода №1 про внесення змін до договору кредиту, якою встановлена сума максимального ліміту до 230000,00 доларів США (а. с. 25-32 т. 1). В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 02-10/1599 від 17.05.2007. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Згідно вказаного договору іпотечний договір діє до припинення основного зобов`язання за Кредитним договором. На підставі Іпотечного договору на квартиру, що є предметом іпотеки, накладено обтяження: номер запису про обтяження № 30193839 від 17.05.2007, реєстраційний номер обтяження № 4973804 від 17.05.2007, реєстраційний № 4986446 від 21.05.2007 Державному реєстрі іпотек, запис про іпотеку № 30193424 від 21.05.2017 (а. с. 11-14, 33-36 т. 1). 21 листопада 2016 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2018 було відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_2 у зв`язку зі спливом позовної давності (а. с. 121-127 т. 1). 15 вересня 2017 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. на адресу ОСОБА_1 направлена вимога про усунення порушень кредитного договору із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. 03 листопада 2017 року ОСОБА_1 направила нотаріусу повідомлення, в якому вказала на безпідставність вимоги банку про усунення порушень договору (а .с. 133 т. 2). 06.02.2019 Державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» міста Києва Тарасенко І.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна були внесені відомості, на підставі рішення № 45419480 від 07.02.2019, на підставі якого за ПАТ «Укрсоцбанк» було зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Суд визнав протиправними дії державного реєстратора Тарасенка І.М., Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», м. Києва та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 45419480 від 07.02.2019, час винесення 16:53:48 год.), яким за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 125,70 м.кв. номер запису про право власності 30193383, зареєстроване 06.02.2019, шляхом поновлення відомостей в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем - ОСОБА_1 . Суд також визнав припиненим з 09 квітня 2014 року Іпотечний договір № 02-10/1599 від 17.05.2007 року, у зв`язку з чим виключено з Державного реєстру іпотек запис про обтяження квартири за адресою: АДРЕСА_1 та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження вищевказаного предмету іпотеки. Таке рішення суду першої інстанції обґрунтоване наявним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2018 року, яким встановлено, що у зв`язку з перенесенням строків виконання зобов`язань, договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №10-29/3182 від 17.05.2007 припинив свою дію 09.04.2014, з моменту внесення останнього платежу. Відтак, договір іпотеки № 02-10/1599 від 17.05.2007 також припинив свою дію разом з 09.04.2014. На момент звернення стягнення на предмет іпотеки діяла встановлена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборона. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом порушено норми матеріального права. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із частиною першою статті 7 цього Законуза рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. ОСОБА_1 не було доведено виконання ОСОБА_2 всіх своїх зобов`язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №10-29/3182 від 17 травня 2007 року. Як вбачається зі змісту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2018, у задоволенні вимог ПАТ «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_2 суд відмовив у зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки за умовами договору у зв`язку з простроченням внесення чергових платежів, для ОСОБА_2 настав обов`язок достроково погасити заборгованість до 09 вересня 2008 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 21 листопада 2016 року. З урахуванням ст. 17 Закону України «Про іпотеку» закінчення строків кредитування, не може бути підставою для припинення іпотеки. Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання припиненим Іпотечного договору № 02-10/1599 від 17.05.2007 року з 09.04.2014, та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження вищевказаного предмету іпотеки. Разом з тим, на момент реалізації банком права на звернення стягнення на предмет іпотеки діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Згідно підпункту 1 пункту 1 вказаного Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, обмеження встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі. При звернені стягнення на предмет іпотеки відповідачем не було перевірено чи не поширюється мораторій на іпотечне майно та не надано суду доказів на підтвердження того, що на предмет іпотеки не поширюється вказаний закон. Позивачка ОСОБА_1 зазначила, що квартира, яка є предметом іпотеки, використовується є місцем її постойіного проживання, іншого житла на праві власності вона не має. Крім того, як вбачається з матеріалів справи рішення державним реєстратором було прийнято щодо квартири АДРЕСА_1 , проте право власності банку на іпотечне майно зареєстроване за квартирою АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання протиправними дій державного реєстратора Тарасенка І.М., Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» щодо перереєстрації права власності на квартиру за АТ «Альфа-Банк», м. Києва та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що на спірні відносини не поширюється Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки такі посилання не ґрунтуються на Законі. Відповідно, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненим Іпотечного договору № 02-10/1599 від 17.05.2007 року з 09.04.2014, та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження вищевказаного предмету іпотеки з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Гамор Наталії Вікторівни, яка діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк», задовольнити частково. Скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання Іпотечного договору № 02-10/1599 від 17.05.2007 року припиненим з 09.04.2014, та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири за адресою: АДРЕСА_1 та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження вищевказаного предмету іпотеки, та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання Іпотечного договору № 02-10/1599 від 17.05.2007 року припиненим з 09.04.2014, та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири за адресою: АДРЕСА_1 та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження вищевказаного предмету іпотеки. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року залишити без змін. Дані про учасників справи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , Державний реєстратор ОСОБА_3 , Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро м. Києва», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 12/13, офіс 38, ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 червня 2020 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Оніщук М.І. Крижанівська Г.В.