Постанова 4818 № 638/427/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «28» березня 2023 року м. Харків справа № 638/427/22 провадження № 22ц/818/325/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б. за участі секретаря Волобуєва О. О., учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , представник позивачки ОСОБА_2 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро», представниця відповідача Темнюкова М. І., треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Звєрєв А.М., ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2022 року в складі судді Аркатової К.В. в с т а н о в и в: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Звєрєв Андрій Миколайович, про скасування рішення про реєстрацію права власності, поновлення права власності та реєстрації місця проживання, який в подальшому уточнила. Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» укладено кредитний договір 028Ф-ІК-ЦВ, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 25 лютого 2023 року. Вказала, що у забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між нею та банком 25 квітня 2008 року укладений договір іпотеки № 028Ф-ІК-ЦВ/z1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М.В., реєстровий № 1214, предметом якого є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності. Зазначила, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1104/10 задоволені позовні вимоги банку до ОСОБА_3 та стягнуто з нього на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 115 287,00 грн. Отже, банк достроково стягнув з боржника заборгованість за кредитним договором. На виконання вказаного рішення суду видані виконавчі листи. 22 травня 2015 року відкрито виконавче провадження. 04 листопада 2021 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грар Ю.В. виконавче провадження № 47734510 закінчено у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості у повному обсязі. Вказала, що у грудні 2019 року при здійсненні примусового виселення її без рішення суду зі спірної квартири представниками відповідача надана копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої стало відомо, що право власності на квартиру зареєстроване за відповідачем 06 грудня 2019 року у позасудовому порядку. Тоді ж вона дізналась, що у серпні 2019 року банк уклав з відповідачем договори відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Зазначила, що 30 травня 2022 року направила відповідачу звернення про виконання зобов`язання за кредитним договором, в якому вимагала припинити дію іпотечного договору шляхом видалення записів з реєстрів обтяжень та іпотек, однак відповіді не отримала. Вказала, що іпотечний договір є припиненим, оскільки основне зобов`язання за кредитним договором виконане у повному обсязі. До того ж, письмової вимоги про усунення порушень з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки від відповідача вона не отримувала; на час вчинення реєстраційної дії діяв мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки; оцінка предмету іпотеки не проводилась; іншого житла їй не надано, а тому у Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» відсутні правові підстави для звернення стягнення на спірну квартиру. Просила: визнати припиненим кредитний договір № 028Ф-ІК-ЦВ від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»; визнати припиненим іпотечний договір № 028Ф-ІК-ЦВ/z1 від 25 квітня 2008 року, укладений між нею та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М.В., реєстровий № 1214; вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером 34615480 щодо обтяження житлової однокімнатний квартири загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом № 159 від 17 липня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори Абрамченко Т.А., зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 1996 року за реєстраційним номером В-6257; вилучити запис з Державного реєстру іпотек за реєстраційним номером 34615393 щодо обтяження вказаної квартири; визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А.М., індексний номер 50188360 від 12 грудня 2019 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» зазначеної квартири; поновити її право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано припиненим кредитний договір № 028Ф-ІК-ЦВ від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»; визнано припиненим іпотечний договір № 028Ф-ІК-ЦВ/z1 від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М.В., реєстровий № 1214; вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером 34615480 щодо обтяження житлової однокімнатної квартири загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом № 159 від 17 липня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори Абрамченко Т.А., зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 1996 року за реєстраційним номером В-6257; вилучено запис з Державного реєстру іпотек за реєстраційним номером 34615393 щодо обтяження однокімнатної квартири загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом № 159 від 17 липня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори Абрамченко Т.А., зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 1996 року за реєстраційним номером В-6257; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А.М., індексний номер 50188360 від 12 грудня 2019 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» однокімнатної квартири загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; поновлено право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 11 350,00 грн; в іншій частині позову - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, неправильно застосував норми матеріального права. Так, не звернув увагу на те, що докази повної сплати боргу за кредитом станом на 29 серпня 2019 року та 06 грудня 2019 року відсутні, виконавче провадження закінчено лише 04 листопада 2021 року. Доводи суду про те, що стягувачеві борг підлягає сплаті лише у гривні, а не перераховується відповідно до вказаної у резолютивній частині судового рішення суми в іноземній валюті, є помилковими. За договором відступлення права вимоги він отримав право вимоги на суму 22 162,83 доларів США. Судом не надано оцінку ще одному рішенню суду - від 27 березня 2013 року, яким визначено розмір заборгованості 20 255,23 доларів США та звернуто стягнення на предмет іпотеки. Виконання зобов`язання було проведено на користь банку неналежного кредитора через півтора роки після заміни кредитора у зобов`язанні. На момент закриття виконавчого провадження у зв`язку зі сплатою боргу кредитний та іпотечний договори вже були припинені внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, про що позивачці було відомо, тобто сплата коштів була завідомо недобросовісною. Позивачка, звертаючись з позовом про визнання припиненим кредитного договору, не довела порушення її майнових прав та інтересів. Саме по собі рішення суду про стягнення заборгованості не припиняє кредитного договору та договору іпотеки. Станом на теперішній час зобов`язання за кредитним договором не виконані належним чином. Позивачкою обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, адже законом не передбачено визнання договорів припиненими. Крім того, внаслідок набуття ним права власності на предмет іпотеки ці правовідносини вже припинені. 13 березня 2023 року електронною поштою до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якому просив судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилався на норми права, що регулюють договірні відносини та практику Верховного Суду щодо ефективності способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності, обов`язковості судових рішень, ухвалених в інших справах, неможливості вчинення державним реєстратором дій, спрямованих на позбавлення позивача права власності на майно. Вважав, що кредитну заборгованість в розмірі 115 287, 54 грн позивачкою погашено і судове рішення, за яким визначено суму заборгованості, є обов`язковим для правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро». Не заперечував проти того, що судове рішення суду першої інстанції від 08 квітня 2010 року виконано 04 листопада 2021 року. Постанова про закінчення виконавчого провадження від 04 листопада 2021 року є чинною. Оскільки заборгованість погашено, припинено основне зобов`язання, припиняє дію і іпотечний договір, предметом якого була квартира позивачки. На його думку, позивачка довела конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, адже іпотека є акцесорним зобов`язанням, яке встановлюється з метою виконання основного зобов`язання, зокрема, недотримання сторонами в момент вчинення правочину вимог закону, протиправне позбавлення права власності, обмеження його, безпідставне заволодіння майном, створення власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном, невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язання. 27 березня 2023 року до суду апеляційної інстанції електронною поштою від представника позивачки надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивачка та її представник вважали, що оскільки заборгованість сплачено в повному обсязі, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, що підтверджено в листі Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23 березня 2023 року. Також зазначили, що відповідач своєчасно не звернувся з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. Своєчасне звернення до суду відповідача про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні завадило б порушенню майнових прав ОСОБА_1 , унеможливило зловживанню товариством правами та запобігло подвійному стягненню заборгованості за кредитним договором. Вважали, що товариством порушено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки сума боргу за основним зобов`язанням в довідці не відповідає сумі боргу, стягнутого за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року, та не враховує суму заборгованості за кредитним договором, яку стягнуто в рамках примусового виконання, про що не заперечує товариство. До додаткових письмових пояснень надав лист Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23 березня 2023 року. В суді апеляційної інстанції кожен із учасників справи наполягав на доводах та вимогах, викладених відповідно в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» необхідно задовольнити, рішення суду скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов`язання за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_3 та банком, виконано повністю. Суму боргу сплачено на користь кредитора у повному обсязі, про що свідчить закриття виконавчого провадження. Станом на 06 грудня 2019 року не існувало невиконаного ОСОБА_3 основного зобов`язання, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» не мало права звертати стягнення на іпотечне майно для задоволення своїх вимог, а кредитний та іпотечний договори припинені. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» укладено кредитний договір 028Ф-ІК-ЦВ, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 15 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення 25 квітня 2023 року (а. с. 9-12). У забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між ОСОБА_1 та банком 25 квітня 2008 року укладений договір іпотеки № 028Ф-ІК-ЦВ/z1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М.В. за № 1214, предметом якого є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом № 159 від 17 липня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори Абрамченко Т.А., зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 1996 року за реєстраційним номером В-6257 (а. с. 13-15, 19-20). Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1104/10 задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та стягнуто з них в солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008 року у розмірі 115 287,00 грн (а. с. 61-62). 05 травня 2015 року на виконання заочного рішення суду видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_3 22 травня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47734510 (а. с. 64, 66). Крім того, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2013 року у справі №2011/4774/2012 позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» - задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором за № 028ф-1к-ЦВ/z1 від 25 квітня 2008 року, а саме на однокімнатну квартиру загальною площею 32,7 кв м, жилою 16,8 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 шляхом продажу його на прилюдних торгах за ринковою ціною на момент продажу в рахунок погашення боргу за кредитним договором №028Ф- ІК-ЦВ від 25 квітня 2008 року в розмірі 20 255 доларів 23 цента США, або за офіційним курсом НБУ у сумі 203 619,78 грн (а. с. 148). 29 серпня 2019 року між Акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» укладено договір № 32-РБ про відступлення (купівлі продаж) прав вимоги, за яким товариство набуло права вимоги банку до позичальника, іпотекодавця та поручителів, зазначених у додатку № 1, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 16-18). 23 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» направлено вимоги на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року в розмірі 22 162,83 доларів США. Зазначені вимоги не отримано та повернуто з довідками «за заявою одержувача» (а. с. 124-139, 152-157). 05 грудня 2019 року складено висновок про вартість майна, яким встановлено, що вартість квартири АДРЕСА_2 становить 537 250,00 грн (а. с. 145). 12 грудня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» приватним нотаріусом Звєрєвим А.М. на підставі договору іпотеки від 25 квітня 2008 року та договору про відступлення прав від 29 серпня 2019 року, що підтверджується копією інформаційної довідки № 193131296 від 16 грудня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 21). 17 грудня 2019 року знято ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання у зазначеній квартирі (а. с. 22). 04 листопада 2021 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грар Ю.В. закінчено виконавче провадження № 47734510, яке відкрито за виконавчими листами № 2-1104/10, виданими 05 травня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 115 287,54 грн у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості у повному обсязі (а. с. 67-68). 30 травня 2022 року ОСОБА_1 надіслала письмове звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро», в якому просила припинити іпотечний договір у зв`язку з виконанням основного зобов`язання за кредитним договором та вилучити записи про обтяження нерухомості спірної квартири з державного реєстру (а. с. 69-70). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Приписами статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь - який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. Як вбачається із змісту цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді. Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку. Тобто, для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку. Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року (справа № 760/14438/15-ц, провадження № 14-38цс18). Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена й Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Частиною 1 статті 2 цього Закону передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Згідно з частиною першою статті 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Статтею 18 вказаного Законупередбачений порядок проведення державної реєстрації прав. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Згідно з пунктами 6, 18, 19, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав. Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року (справа № 306/1224/16-ц, провадження № 14-501цс18), постанові від 24 квітня 2019 року (справа № 521/18393/16-ц, провадження № 14-661цс18); Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 645/5280/16-ц, провадження № 61-155св17). Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення від 12 грудня 2019 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо її обтяження, вилучення запису з Державного реєстру іпотек за реєстраційним номером 34615393 щодо обтяження вказаної квартири та поновлення права власності на неї за ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що станом на 12 грудня 2019 року зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_3 виконане належним чином та товариство не мало права звертати стягнення на спірну квартиру. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось у грудні 2019 року, тоді як виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 закінчено лише у листопаді 2021 року, тобто значно пізніше. З відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що у виконавчому провадженні № 47734510 щодо ОСОБА_3 у жовтні 2019 року прийнято постанову державного виконавця про звернення стягнення на його доходи. Тобто, станом на час звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку виконавче провадження тривало, в ньому здійснювались виконавчі дії з примусового виконання та заборгованість за кредитним договором ще не була погашена. У зв`язку з чим, висновок суду першої інстанції щодо того, що станом на 06 грудня 2019 року не існувало невиконаного ОСОБА_3 основного зобов`язання, тож Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» не мало права звертати стягнення на іпотечне майно для задоволення своїх вимог, є помилковим та суперечить встановленим обставинам справи. Станом на час звернення стягнення на предмет іпотеки у грудні 2019 року у позасудовому порядку заборгованість за кредитним договором не була погашена. Доводи представника позивачки, викладені в судовому засіданні щодо того, що скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру, вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо її обтяження, вилучення запису з Державного реєстру іпотек щодо обтяження вказаної квартири та поновлення права власності на неї за ОСОБА_1 можливо з підстав того, що товариством порушено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно судова колегія відхиляє, оскільки матеріали справи навпаки свідчать про те, що Порядок при реєстрації права власності на спірну квартиру за товариством не було порушено. Рішення суду першої інстанції від 14 вересня 2022 року про визнання договору про відступлення права вимоги, в якому зазначено суму заборгованості, яку оспорює позивачка наразі, є чинним. Позивачкою воно не оскаржувалося. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилалась на те, що письмової вимоги про усунення порушень з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки від відповідача вона не отримувала; на час вчинення реєстраційної дії діяв мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки; оцінка предмету іпотеки не проводилась; іншого житла їй не надано, а тому у Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» відсутні правові підстави для звернення стягнення на спірну квартиру. Зазначені доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 у редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №

211. У пункті 3 частини першої статті 24 Закону №1952 передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону. Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 754/5178/18 (провадження № 61-1074св19), від 10 березня 2021 року у справі № 204/6300/17 (провадження № 61-7559св20), від 17 березня 2021 року у справі № 127/16339/19 (провадження № 61-7574св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 720/852/18 (провадження № 61-14395св19), від 14 квітня 2021 року у справі № 134/1743/17 (провадження № 61-14265св19). Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» направлено вимоги на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року в розмірі 22 162,83 доларів США. Зазначені вимоги не отримано та повернуто з поштовими довідками «за заявою одержувача» (а. с. 124-139, 152-157). Тобто, зазначені вимоги не отримано з ініціативи одержувачів. Зазначені вимоги направлено у вересні 2019 року, а звернено стягнення на предмет іпотеки у грудні 2019 року, тобто зі спливом 30 днів від відмови отримати вимоги. За таких умов, посилання ОСОБА_1 на не отримання вимоги про усунення порушення не можуть бути взяті до уваги. Посилання ОСОБА_1 на те, що на час вчинення реєстраційної дії діяв мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки, судова колегія також відхиляє. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140,00 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 638/17318/17 (провадження № 61-2093св22), зазначено, що «пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) викладено правовий висновок про те, що обмеження, встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору. З огляду на викладене, предмет іпотеки, а саме нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, не може бути примусово стягнуто на підставі положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником/майновим поручителем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а. Висновки про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підлягає застосуванню навіть у разі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку містяться і в постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 201/7014/18 (провадження № 61-7373св20), від 30 вересня 2021 року у справі № 127/15802/15-ц (провадження № 61-16395св20)». Разом з тим, тягар доведення зазначених обставин у цьому випадку покладається на позивача, який звернувся до суду, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Позивачкою не надано жодних доказів, зокрема витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підтвердження відсутності у неї іншого нерухомого житлового майна. В суді апеляційної інстанції представник позивачки пояснив, що зняття позивачки з реєстрації не оскаржувалося. За таких умов, підстав застосовувати до спірних правовідносин Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не вбачається. Твердження позивачки щодо того, що іншого житла їй не надано, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки це питання може розглядатися в контексті обґрунтованості виселення позивачки, а не правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки. Доводи ОСОБА_1 щодо того, що оцінка предмету іпотеки не проводилась спростовуються наявним у матеріалах справи висновком про оцінку майна. Таким чином, підстав для задоволення зазначених вище позовних вимог ОСОБА_1 не вбачається. Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання припиненими кредитного договору № 028Ф-ІК-ЦВ від 25 квітня 2008 року, іпотечного договору № 028Ф-ІК-ЦВ/z1 від 25 квітня 2008 року, судова колегія виходить з наступного. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). Оскільки статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов`язання вважаються припиненими. Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом виконання основного зобов`язання. Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється. За змістом правила, викладеного в частині першій статті 593 ЦК України, відбувається припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання, що забезпечено у такий спосіб. Встановлення факту припинення основного зобов`язання в результаті його належного виконання має своїм наслідком також й припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки. Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору. Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), Верховний Суд зробив висновок, що у разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України. Отже, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за договором. Наведений правовий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14 та підтримано Верховним Судом в постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц і постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 126/1056/15-ц. Як вже зазначалось вище, станом на час звернення стягнення на предмет іпотеки у грудні 2019 року у ОСОБА_3 була непогашена заборгованість за кредитним договором. Виконавче провадження з примусового виконання рішення суду щодо стягнення з нього заборгованості за кредитом закінчено лише у листопаді 2021 року, тобто через два роки після звернення стягнення на предмет іпотеки. Тож, підстав вважати, що кредитний та іпотечний договори є припиненими саме у зв`язку із закінченням виконавчого провадження у 2021 році, на що посилалась позивачка, немає. Водночас, матеріали справи свідчать про те, що право власності на предмет іпотеки зареєстроване за іпотекодержателем, який не заперечує факт припинення іпотеки внаслідок переходу до нього права власності на предмет іпотеки. Отже, відсутні правові підстави вважати порушеними права позивачки в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити з указаних мотивів. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 201/18229/17, провадження № 61-12884св19. Суд першої інстанції не врахував наведеного та дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Інші доводи, надані в поясненнях представника позивачки в судовому засіданні, висновків суду не спростовують. У зв`язку з цим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» задоволено, з ОСОБА_1 на його користь підлягає стягненню судовий збір, сплачений за її подання, у розмірі 17 025,00 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» - задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Звєрєв Андрій Миколайович, про скасування рішення про реєстрацію права власності, поновлення права власності та реєстрації місця проживання відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» 17 025,00 грн за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю. М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 28 березня 2023 року.