Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/7899/16-ц

ПОСТАНОВА Іменем України 25 червня 2020 року м. Кропивницький справа № 405/7899/16-ц провадження № 22-ц/4809/827/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Черненка В. В., секретар судового засідання Кравченко Я. С., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2020 року у складі головуючого судді Іванової Л. А. УСТАНОВИВ: У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк» (далі: АТ «Перший інвестиційний банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 17 вересня 2019 року, просило в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 05/07/35-КФ від 14 червня 2007 року у розмірі 338 491 доларів США 96 цент, що відносно гривні за курсом Національного банку України станом на 17 вересня 2019 року еквівалентно 8 384 919 грн 74 коп, з яких 263 800 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 6 534 326,0 грн заборгованість за кредитом, 2 462,13 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 60 986,96 грн заборгованість по процентам, 72 229,83 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 1 789 132,89 грн прострочена заборгованість по процентам та пеня у розмірі 819 211,18 грн, з яких 700 769,84 грн пеня за прострочення сплати кредиту, 118 441,34 грн пеня за прострочення сплати відсотків, у відповідності до умов Договору іпотеки від 14 червня 2007 року, звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю площею 1 815,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: будівлі AAa1-3, к, кр загальною площею 1 815,4 кв. м.; навісів а1, а2, а3; гаража В; навіс Е; убиральні Ж; вимощення III; огорожи N-N1; бетонного майдану І, та належить на праві власності, в частині 1/2 кожному ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визначити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів (т. 1 а. с. 2 - 6). Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда суду від 22 листопада 2016 року було відкрито провадження у даній справі (т. 1 а. с. 142). Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2020 року прийнято відмову позивача від позовних вимог, пред`явлених до відповідача ОСОБА_1 , в частині звернення стягнення на Ѕ частину комплексу будівель, загальною площею 1815,4 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1 і належала на праві власності ОСОБА_1 . Провадження у даній цивільній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про звернення стягнення на Ѕ частину комплексу будівель, загальною площею 1815,4 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1 і належала на праві власності ОСОБА_1 , закрите на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України (т. 3 а. с. 77 - 79). Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з тих підстав, що судом порушено норми процесуального права (п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України) і не враховано вимоги ст. 17 Закону України "Про іпотеку". На думку ОСОБА_1 суд першої інстанції безпідставно прийняв відмову позивача від частини позовної вимоги, а не від частини позовних вимог як передбачено вказаною нормою процесуального права. Також суд не звернув уваги, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено запис про припинення іпотеки на належну ОСОБА_1 частину комплексу будівель. Представником АТ «Перший інвестиційний банк» Поздняковим А. Ю. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він погоджується із висновками суду і просить залишити оскаржену ухвалу без змін. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Захарченка І. В., який підтримав доводи апеляційної скарги, преставника АТ «Перший інвестиційний банк» Позднякова А. Ю., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч.2 статті 49 ЦПК України. Частиною 1 статті 255 ЦПК України передбачені наступні підстави для закриття провадження у справі: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 ЦПК України; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. При цьому норма статті статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України (пунктами 1-7 статті 205 ЦПК України 2004 року), незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Згідно із ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Сторони самостійно розпоряджаються своїми процесуальними правами, позивач розпоряджається своїми правами щодо предмету спору. Якщо в процесі розгляду справи позивач повідомить про відсутність предмету спору, то суд згідно із статті 255 ЦПК України має вирішити питання про закриття провадження у справі на відповідній правовій підставі. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України). У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 256 ЦПК України). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції правомірно вважав, що позивач діє в межах, передбачених нормами цивільного процесуального права, і може самостійно розпоряджатись своїми процесуальними правами, в тому числі відмовитись від позовних вимог до одного із співвідповідачів. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав вважати, що суд при вирішенні питання про прийняття відмови позивача від позовних вимог до ОСОБА_1 і закриття в цій частині провадження у справі не дотримався вимог норм процесуального права та порушив норми матеріального права. Підстави для скасування оскарженого судового рішення (ухвали) відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду першої інстанції відповідно до ст. 375 ЦПК України залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий С. М. Єгорова Судді О. Л. Карпенко В. В. Черненко