Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/425/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2823/20 Справа № 175/425/19 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В., за участю секретаря - Порубай М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2019 року позивачзвернувся до суду першої інстанції з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, яку в червні 2019 року уточнила та просила суд стягнути з ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на її користь 535009 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька ОСОБА_2 ; судові витрати стягнути з відповідача. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн., витрати за проведену експертизу в розмірі 2384 грн. 40 коп., а всього стягнути 116384 грн. 40 коп. Стягнуто з ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на користь держави судовий збір за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з розміром суми, яка була стягнута з ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, та посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» відповідно до ст. 360 ЦПК України подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року в оскаржуваній частині - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Підгородненської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області, актовий запис №98, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено, що ОСОБА_2 працював складачем поїздів 4-го розряду залізничного цеху ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» та мав загальний трудовий стаж 36 років, що підтверджується Трудовою книжкою НОМЕР_2 від 30 липня 1981 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 54 роки ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №237. Зі змісту Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався о 15 год. 58 хв. 05 грудня 2017 року на ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», за адресою: вул. Столєтова, 21 м. Дніпро, встановлено, що 05 грудня 2017 року складач поїздів залізничного цеху ОСОБА_2 відповідно до затвердженого на підприємстві графіку №181_Г на 2017 рік, прибув працювати в зміну з 08-00 год. до 20-00 год. О 07-45 год. ОСОБА_2 прибув на оперативні збори зміни «Г», яке проводив старший майстер зміни ОСОБА_3 скарги на погане самопочуття від зміни не поступало, після чого останній повідомив машиністу тепловозу ОСОБА_4 та складачу поїздів ОСОБА_2 , що вони працюють на тепловозі ТЕМ2УМ-639 для виконання завдань на маневрові райони. До 14-20 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виконували завдання диспетчера ОСОБА_5 , після чого остання пославила локомотиво-складальну бригаду тепловоза ТЕМ2УМ-639 на обід. О 14-49 год. диспетчер ОСОБА_6 зателефонувала з корпоративного телефону машиністу тепловозу ОСОБА_4 на мобільний телефон так як по радіозв`язку інша локомотиво-складальна бригада тепловоза ТГМ-1981 виконували маневрові роботи на дільниці відвантаження. ОСОБА_2 , піднявши слухавку, отримав завдання по формування маневрового складу для відправки його на ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод». О 15-10 год. локомотиво-складальна бригада тепловоза ТЕМ2КМ-639 почала виконувати завдання по таруванню п`яти вагонів на залізничних вагах ТОВ МЗ «Дніпросталь». О 15-20 год. бригада відставила вагони на залізничну колію №9 станції «Сортувальну-2» та почали формування маневрового складу на залізничних коліях №№6,7,9. У ході виконання маневрових робіт машиніст тепловозу ОСОБА_4 по команді складача поїздів ОСОБА_2 у складі двох вагонів №813, №674 почали рухатися «назад» з залізничної колії №9 за стрілочний перевід №24 на залізничну колію №7 для відставлення вагону №674. Виїхавши за стрілочний перевід №24 складач поїздів ОСОБА_2 дав команду «зупинка» машиністу тепловозу ОСОБА_4 , після чого, складач поїздів ОСОБА_2 перевів баланс стрілочного переводу №24 по напрямку залізничної колії №7 для подальшого руху складу вагонами вперед. О 15 год. 56 хв. складач поїздів ОСОБА_2 сів на підніжку першого пагона №674 та дав команду «вперед» машиністу тепловозу ОСОБА_4 . Перед початком руху у напрямку залізничної колії №7 машиніст тепловозу ОСОБА_4 переконався в тому, що складач поїздів ОСОБА_2 знаходиться на підніжці вагону та почав рух. Потім машиніст тепловозу перевів свою увагу на показники приборів на пульті управління тепловозу. Після чого машиніст тепловозу подивився у напрямку руху складу і не побачив ОСОБА_2 , оскільки склад увійшов у криву дільницю колії. При виїзді складу на пряму дільницю колії машиніст тепловозу побачив, що складач поїздів ОСОБА_2 відсутній на підніжці першого вагона №674 та зупинив склад. Водночас машиніст тепловозу викликав складача поїздів по радіозв`язку, але той на зв`язок не виходив. ОСОБА_4 почав шукати складача поїздів ОСОБА_2 , рухаючись до першого вагона, не побачив його, пішов назад до тепловозу та побачив попереду лежачого складача поїздів ОСОБА_2 біля хрестовини стрілочного переводу №28. Після побаченого ОСОБА_4 повідомив старшого майстра зміни ОСОБА_3 про те, що в ході виконання маневрових робіт біля хрестовини стрілочного переводу №28 станції «Сортувальна-2» залізничного цеху стався нещасний випадок в результаті якого ОСОБА_2 був смертельно травмований рухомим складом тепловозу ТЕМ2УМ-639. Наказом від 06 грудня 2017 року №459-Р Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (зі змінами до наказу від 04 січня 2018 року №12-Р) на ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» було створено комісію по розслідуванню даного нещасного випадку. Так, за висновками Акту (форми Н-5) затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Снісар В.В. 17 січня 2018 року, встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалась численними переломами кісток тіла з грубим порушенням анатомічної цілісності тіла, ушкодженням тканин та внутрішніх органів з частковим їх відокремленням, руйнуванням та розмноженням; враховуючи характер тілесних ушкоджень, вони могли виникнути внаслідок дії тупого предмету, що володів великою масою та площею, можливо в умовах залізнично-транспортного нещасного випадку. Як зазначено у лікарському свідоцтві про смерть №2433 виданому 06 грудня 2017 року смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку в зв`язку з виробництвом, оскільки ОСОБА_2 отримав травму на території ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» та був травмований залізничним транспортом. Тепловоз маневровий уніфіцирований ТЕМ-2УМ (зав.№639, інв.10500893) та напіввагон з глухими торцевими стінами, металевий мод.12-9044 (зав.№674, інв.10500905), на яких 05 грудня 2017 року працювали ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на території ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» належить на праві власності відповідачу ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», що підтверджується листом відповідача №24-1-303 від 30 травня 2018 року. Пунктом 14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 30.11.2011 року №1232, встановлено, що комісія зобов`язана скласти у п`яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом). Згідно Акту №1 за формою Н-1, затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Снісар В.В. 17 січня 2018 року, нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків та пов`язаний з виробництвом. Отже факт нещасного випадку зі смертельним наслідком саме на виробництві є беззаперечним, визнаним відповідачем та підтвердженим наявними матеріалами в справі. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на обгрунтованість позову, зокрема, те, що факт смерті ОСОБА_2 від нещасного випадку на виробництві ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» встановлений Актом №1 від 17 січня 2018 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форми Н-1), що передбачає право членів сім`ї померлого, зокрема доньки ОСОБА_1 на відшкодування їй моральної шкоди. Окрім цього, судом встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 був смертельно травмований рухомим складом поїзда і як зазначено у лікарському свідоцтві про смерть №2433 від 06.12.2017 року - смерть настала внаслідок нещасного випадку в зв`язку з виробництвом, отримав травму на території ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ», травмований залізничним транспортом», отже шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки. Встановлено, що ОСОБА_1 пережила великий стрес від втрати близької людини. Після смерті батька, ОСОБА_1 мучили мігрені, погіршився сон, апетит, був порушений звичайний нормальний устрій її життя. Позивач постійно знаходиться у нервовому стані, отримала занепад сил та нехватку життєвої енергії. ОСОБА_1 була позбавлена можливості на підтримку з боку батька, його участі у її житті, піклування, спілкування, проведення часу разом із батьком, отримання від нього порад та настанов. Факт втрати здоров`я ОСОБА_1 підтверджується медичними документами. Судом встановлено, що між ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» та ПрАТ СК «Альфа Страхування» був укладений Генеральний договір добровільного медичного страхування та страхування від нещасних випадків №072.1353072.930 від 30 червня 2017 року, за яким ОСОБА_2 був застрахованою особою. Але після смерті ОСОБА_2 , дружина померлого отримала відмову у страховій виплаті, що підтверджується листом №0583.102.17.01-1529 від 31.01.2018 року. Окрім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 з батьком була пов`язана спільним побутом, а раптова смерть батька безумовно вплинула на психоемоційний стан позивачки, що виразилося у емоційних переживаннях, тривожності, погіршенні здоров`я, тому факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає доведеним. Вирішуючи питання про розмір відшкодування, про який просить позивачка, суд прийшов до висновку, що він є необґрунтованим та значно завищеним, а тому суд вирішив, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., яка буде достатньою компенсацією переживань, яких зазнала ОСОБА_1 та відповідає усталеній судовій практиці, що склалася за результатами розгляду справ такої категорії. Судом встановлено, що відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт за договором про надання професійної правничої допомоги від 01 жовтня 2019 року, позивачка сплатила адвокату грошові кошти в сумі 14000 грн. за надання правничої допомоги: проведення усних консультацій; збір та вишукування (отримання) доказів з метою підготовки та складання позовної заяви; підготовка та складання позовної заяви та уточненої позовної заяви із додатками до суду; участь у судовому засіданні; представництво інтересів у суді першої інстанції. Суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Встановлено, що висновок №ED-1706-4-1189.18 від 11 грудня 2018 року за результатами психологічного дослідження виконаний ОСОБА_7 , яка має достатній кваліфікаційний рівень в галузі психології для проведення психологічного експертного дослідження та готувати висновок, що підтверджується листом ТОВ «Судова незалежна експертиза України» №4386 від 09 квітня 2019 року (а.с.201) та дипломом ОСОБА_7 . Згідно Акту №ED-1706-4-1189.18 від 20 грудня 2018 року приймання-передачі наданих послуг, вартість послуг: організація проведення дослідження спеціаліста з питань викладених у заяві ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року складає 12000 грн., які позивачкою сплачені в повному розмірі, що підтверджується рахунком №ED-1706-4-1189.18 від 02 листопада 2018 року та квитанцією про сплату. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд прийшов до висновку, що судові витрати на підготовку експертного дослідження підлягають до стягнення на її користь з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2384,40 грн. з розрахунку: 100000 грн. складає 19,87% від 503374,50 грн. (4143 грн. - сума мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року х 121,50 - мінімальних заробітних плат), а тому 19,87% від 12000 грн. складає 2384,40 грн. Колегія суддів переглядає рішення суду лише в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки в іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржується. В своїй апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди та витрат, що понесла позивач за проведення психологічного дослідження ТОВ "Судова незалежна експертиза України", не врахував характеру та глибини страждань позивачки, які дуже серйозно вплинули на стан її здоров`я. Апелянт впевнена, що всі її проблеми зі здоров`ям пов`язані виключно з нервовим станом, надзвичайними моральними стражданнями, що спричинені смертю батька, ОСОБА_2 . Апелянт посилається на висновок № ED-1706-4-1189.18 від 11.12.2018 р., згідно якого розмір моральної шкоди може становити 121,5 мінімальних заробітних плат. Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що стягненню з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає сума у розмірі 535 009,08 грн. Однак, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинам 3 та 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи. Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, виникає з настанням юридичного факту смерті під час виконання посадових обов`язків. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі по тексту - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачка втратила батька та залишилась без його турботи і піклування, смерть рідної людини спричиняє їй хвилювання і по теперішній час. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований та не відповідає дійсності, колегія судів не бере до уваги, оскільки, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачці, суд повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну оцінку. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано ухвалив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наявних в матеріалах даної справи. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 рокув оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.П. Варенко О.В. Лаченкова