Постанова 4803 № 175/2358/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3708/20 Справа № 175/2358/19 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж.М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 69 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Деркач Н.М., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Територіальна громада в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин та припинення права власності, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він є чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпро. Будучі спадкоємцем першої черги, він має право на спадщину покійної дружини, але із-за непорозуміння та спору з відповідачами, та із-за розбіжності написання прізвищ, він позбавлений можливості в подальшому оформити право власності на майно. З урахуванням викладеного, просив встановити факт родинних відносин та припинити за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та на 1/1 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , у зв`язку з її смертю. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав переконливих доказів того, що внаслідок розбіжностей правопису (неправильний переклад з російської мови на українську) прізвище його дружини вказано не вірно як « ОСОБА_5 ». Також судом було вказано про відсутність будь-яких доказів родинних відносин позивача з ОСОБА_4 і відомостей про порушення спадкових прав. Судом зазначено, що позивач обрав невірний спосіб захисту у розумінні положень ст. 16 ЦК України. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявником не доведено факт родинних відносин, оскільки з 1996 року та до смерті дружини вони проживали однією сім`єю, незалежно від місця його реєстрації, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, а коли дружина померла, її доньки мають на меті усунути його від спадкового майна покійної дружини. Вважає, що розбіжності у прізвищах з його покійною дружиною можливо усунути рішенням суду. 13 квітня 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечували проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на таке. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02 червня 2018 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.17). Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27 січня 1999 року ОСОБА_4 та членам її сім`ї ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с.41) та домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належало спадкодавиці на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 квітня 2012 року виданого після смерті її матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.38). У встановленому чинним законодавством порядку, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.19) звернулися до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П. з заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право власності за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватним нотаріусом було відкрито спадкову справу №19/2018 (а.с.26-42). Внаслідок розбіжностей в написанні прізвищ позивача та спадкодавиці в свідоцтві про укладення шлюбу, паспорті позивача та в свідоцтві про смерть спадкодавиці, ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду. Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (складеного на українській мові) виданого 02 лютого 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Амур-Нижньодніпровської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, 02 лютого 1996 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , актовий запис №41 (а.с.15). Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_5 », а чоловікові було залишено прізвище « ОСОБА_5 ». Як вбачається з Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 15 лютого 1999 року (складеної на українській мові), позивач одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на ім`я - ОСОБА_1 , наданий Державною податковою адміністрацією України, згідно даних, заповнених ним в обліковій картці, дата внесення до Державного реєстру фізичних осіб 01 грудня 1998 року (а.с.8). 10 червня 2003 року позивач отримав пенсійне посвідчення серії НОМЕР_4 (складене на українській мові) видане УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12). 11 листопада 2009 року позивач отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 (складений на українській мові) виданий Індустріальним РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с.7), в якому його прізвище також було вказано як « ОСОБА_9 ». Аналізуючи надані позивачем вищевказані докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на момент укладення шлюбу в 1996 році, позивач мав паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , який був пред`явлений ним в відділ реєстрації актів громадянського стану при реєстрації шлюбу, а вже в 1998 році під час внесення до Державного реєстру даних про фізичну особу та отримання довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру в 1999 році, отримання позивачем пенсійного посвідчення в 2003 році, позивач зазначає своє прізвище як « ОСОБА_9 », внаслідок чого в 2009 році позивач отримав паспорт громадянина України на ім`я « ОСОБА_9 ». Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Позивач зазначає, що через відсутність підтвердження факту родинних відносин з померлою дружиною, він позбавлений можливості оформити спадщину після її смерті, тому змушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин. Разом з тим, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (доньки спадкодавиці) під час розгляду справи в суді першої інстанції зазначали, що ОСОБА_1 не проживав однією сім`єю з ОСОБА_4 , а мешкав і був зареєстрований за адресою по АДРЕСА_3 будинку АДРЕСА_2 був зареєстрований тільки 06 жовтня 2017 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту, оскільки позивач має ряд інших можливостей вирішення спірного питання в позасудовому порядку, щоб досягнути бажаних ним результатів та здійснення захисту своїх майнових прав, аніж звернення до суду із даною позовною заявою. ОСОБА_1 вправі обміняти паспорт із невідповідним прізвищем присвоєному внаслідок отримання паспорта громадянина України в 2009 році, або звернутися до суду із заявою щодо встановлення фактів належності певних правовстановлюючих документів, а у разі неможливості в силу законодавства судового вирішення питання про ті чи інші документи - звернутися із цього приводу до органів, що видали такі документи. Оскільки цивільна правоздатність власника спадкового майна є припиненою внаслідок смерті особи, заявлені вимоги в частині припинення права власності, є безпідставними та необгрунтованими. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, обґрунтовано виходив із відсутності правових підстав для задоволення позову. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, зокрема, що він починаючи з 1996 року та до смерті дружини вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, а коли дружина померла, її доньки мають на меті усунути його від спадкового майна покійної дружини, були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Доводи про те, що вказані розбіжності у прізвищах з його покійною дружиною можливо усунути на підставі рішення суду, висновків суду обґрунтовано викладених у рішенні суду першої інстанції не спростовують, та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида