Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/8060/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2266/20 Справа № 204/8060/19 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Об`єднання співвласників баготоквартирного будинку Слобожанський 14Б, на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2019 року по справі за заявою Об`єднання співвласників баготоквартирного будинку Слобожанський 14Б про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внескам та платежам членів об`єднання, - ВСТАНОВИЛА: В листопаді 2019 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява Об`єднання співвласників баготоквартирного будинку Слобожанський 14Б про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внескам та платежам членів об`єднання. Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2019 року Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 14Б» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внескам та платежам членів об`єднання - відмовлено. В апеляційній скарзі Об`єднання співвласників баготоквартирного будинку Слобожанський 14Б просить скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзивів на апеляційну скаргу Об`єднання співвласників баготоквартирного будинку Слобожанський 14Б на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з заяви про видачу судового наказу,заявник просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по внескам та платежам членів об`єднання за період листопада 2018 року по вересень 2019 року у розмірі 3609,66 грн., 3% річних у розмірі 196,06 грн., інфляційні збитки у розмірі 87,93 грн. Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право (п. 2 ч.3 ст. 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (ч.3 ст. 267 ЦКУ (далі - ЦК)). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право. Пунктом 13 вказаної вище постанови передбачено, що якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (п. 3 ч.1 ст. 96 ЦПК) (1618-15)), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Так суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суть наказаного провадження полягає в тому, що вимоги заявника є безспірними, обґрунтованими, та відповідають положенням цивільного процесуального законодавства в частині вимог до заяви про видачу судового наказу. З огляду на матеріали справи, у ній відсутні належні документи, передбачені вимогами статті 163 ЦПК України, на підтвердження безспірності вимог про стягнення заборгованості, зокрема, що свідчили б про право вимоги до боржника. Окрім цього, в даному випадку ОСББ не виступає учасником у сфері житлово-комунальних послуг, а здійснює діяльність, передбачену Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Відмовляючи ОСББ «Слобожанський 14Б» у видачі судового, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що зазначені у заяві внески та платежі не є житлово-комунальними послугами у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Доводи апеляційної скарги, що послуги, які надаються ОСББ «Слобожанський 14Б» є житлово-комунальними послугами в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про ОСББ» та прямо передбачені Рішеннями загальних зборів ОСББ, що прямо кореспондуються із ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки внески та платежі не є житлово-комунальними послугами у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянт має право звернутися до суду з відповідними вимогами в порядку позовного провадження та на підтвердження своїх вимог надати необхідні докази. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 381, 384 ЦПК України,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників баготоквартирного будинку Слобожанський 14Б - залишити без задоволення. Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича