Постанова 4855 № 580/182/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/182/20 Головуючий у І інстанції - Білоноженко М.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Уманського районного відділу про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Уманського районного відділу, в якому просила: - визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у вклеюванні у паспорт громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 нової фотокартки, що відповідає вікові, у зв`язку із досягненням 25-річного віку. - зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України вклеїти до паспорта ОСОБА_1 (серії НОМЕР_1 від 02.12.2010 року) громадянина України у формі книжечки нову фотокартку, що відповідає вікові, у зв`язку із досягненням 25-річного віку. В обґрунтування позовних вимог Позивачкою зазначено, що Відповідач безпідставно відмовив у вклеюванні до паспорта у формі книжечки її нової фотокартки у зв`язку із досягненням 25-річного віку. В обґрунтування поданої до Відповідача заяви, вказано, що заявник не дає згоди на оформлення паспорту у вигляді паспортної картки типу ID-1, оскільки вважає за необхідне вести облік щодо неї без будь-якого цифрового ідентифікатора. Крім того, Позивачка зазначила, що оскаржувана відмова порушує її права, оскільки вона відмовляється від присвоєння собі ідентифікаторів особистості, про що свідчить проставлена, на ст. 9 її паспорта громадянина України, відмітка: має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Також, Позивачка посилалась на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, а також у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року № 420/270/19. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. В апеляційній скарзі Позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Позивачка в апеляційній скарзі вказує на те, що у листі Відповідача 16 жовтня 2019 року їй відмовлено у вклеюванні фото лише тому, що нею було пропущено місячний строк, а не тому, що нею не надано оригінал паспорта. Відтак, посилання судом першої інстанції на порушення нею Положення «Про паспорт громадянина України» затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII та не подання оригіналу паспорту є безпідставними. Крім того, Позивачка вказує про небажання отримувати паспорт нового зразку, оскільки згоду на обробку своїх персональних даних вона не бажає надавати. Позбавлення особи можливості мати паспорт традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життя, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Також, Відповідач вказує на те, що пропущення Позивачкою місячного строку для звернення із заявою для вклеювання до паспорта нової фотокартки відбулося без його вини. Будь-яких належних доказів поважності пропуску місячного строку звернення Позивачкою до матеріалів справи не додано. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Позивачка звернулась до Уманського районного відділу УДМС України в Черкаській області із заявою від 12.10.2019 року, в якій просила вклеїти фотокартку у паспорт громадянина України у зв`язку із досягненням 25-річного віку. Додатково зазначила, що не дає згоди на обробку персональних даних. До Заяви додано копію паспорта та дві фотокартки розміром 3,5х4,5см. Паспорт громадянина України, виданий Уманським РВ УМВС України в Черкаській області серії НОМЕР_1 Позивачка отримала 02.12.2010 року. Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . У графі "Особливі відмітки" паспорту наявний запис від 02.07.2014 року про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Листом від 16.10.2019 року № 7113-1345/7113.1-19 Уманським районним відділом УДМС України в Черкаській області повідомлено, що оскільки Позивачка звернулась пізніше як через місяць після досягнення 25-ти річного віку, підстави для вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку із досягненням 25 річного віку - відсутні. Вважаючи відмову протиправною, Позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки звернення Позивачки з відповідною заявою до Відповідача відбулось 12.10.2019 року, тобто, більше ніж через п`ять місяців після досягнення Позивачкою 25-річного віку, то вбачається пропуск Позивачкою встановленого п. 18 Положення «Про паспорт громадянина України» затверджений Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XI місячного терміну. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час звернення до Відповідача Позивачкою не подано оригінал паспорта для вклеювання в нього її фотокартки у зв`язку із досягненням 25-річного віку, натомість подано його копію. Вказана обставина унеможливлює належний розгляд заяви Позивачки про вклеювання фотокартки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. За приписами частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20.11.2012 року № 5492-VI «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (тут і далі - в редакції згідно із Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України») (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Відповідно до частини першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. За частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI). Відповідно до положень частини 3 статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій. За частинами першою, другою статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. За приписами частини 1 статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб`єктом. Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI. Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи. Поряд із цим, у статті 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7). Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01.01.2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII; з 01.11.2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. За пунктом 3 Постанови № 302: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано. Відповідно до положень п.6 ч. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 302 (із змінами, 05.10.2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року № 795 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302») обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45 - річного віку та не звернулась в установленому законодавством не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорту зразка 1994 року нових фотокарток. Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» до Постанови № 302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». За приписами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26.10.2016 року № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено). Постанова № 745 набрала чинності з 01.11.2016, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №

302. Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 року №3423-ХІІ) прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України від 08.10.1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (який втратив чинність згідно із Законом України від 18.01.2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України»). На підставі Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 №3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 року № 353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність. Однак постановою від 12.06.2013 року № 415 уряд зупинив дію постанови від 13.03.2013 року № 185, заодно відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року). Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис « Україна » , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачка звернулася до Відповідача з пропуском місячного строку, визначеного п. 18 Положення № 2503-ХІІ, для здійснення процедури вклеювання у паспорт громадянина України фотокартки у зв`язку із досягненням 25-річного віку. Встановлено, що звернення Позивачки здійснено майже через 5 місяців після дня народження з вимогою вклеїти фотокартку до вже недійсного паспорту громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 від 02.12.2010 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно п. 6 ч. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 302 (із змінами, 05.10.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року № 795 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302») обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45 - річного віку та не звернулась в установленому законодавством не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорту зразка 1994 року нових фотокарток. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова Позивачці, яка оформлена у формі письмової відповіді згідно Закону України «Про звернення громадян» посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року № 795 про внесення змін до пп. 6 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 302 із зазначенням що, відповідно до п. 18 Положення № 2503-ХІІ для вклеювання нових фотокарток до паспорту громадянина України зразка 1994 року по досягненню особою відповідного віку, громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку, прийнята в межах чинного законодавства та не порушує законних прав Позивачки. При цьому, судом першої інстанції правильно визнано безпідставними доводи Позивачки про застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду у типовій справі № 806/3265/17, оскільки звернення Позивачки не було обґрунтовано наявністю релігійних переконань або ж ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає посилання Позивачки, зокрема і у апеляційній скарзі, на типову справу № 806/3265/17 як таку, що підлягає врахуванню під час вирішення спірних правовідносин у цій справі безпідставними з огляду на таке. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 визначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. Також вказано, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з огляду на встановлені обставини, а саме усне звернення ОСОБА_2 до Відповідача з вимогою щодо здійснення процедури вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ з пропуском місячного строку без наявності обставин, що визначені у висновках типової справи № 806/3265/17, Відповідачем правомірно в межах законодавства відмовлено у задоволенні заяви Позивача. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Щодо доводів Позивачки в апеляційній скарзі про те, що процедура вклеювання фотокартки по досягненню 25-річного віку до паспорта громадянина України у вигляді паспорта-книжечки та процедура обміну паспорта-книжечки на картку не є тотожними, а є двома абсолютно різними за всіма ознаками процедурами та не можуть бути заміщені одна одною колегія суддів зазначає, що Позивачці відмовлено у здійсненні процедури вклеювання фотографії на підставі чинного законодавства, а саме п. 6 ч. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 302 (із змінами, 05.10.2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року № 795 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302»). Посилання Позивачки на те, що при зверненні громадянина з порушенням строку для вклеювання фотокартки - єдиним законним алгоритмом дій працівників ДМС є за необхідності притягнення до відповідальності в порядку ст. 197 КУпАП (а саме попередження або штраф) та вклеювання фотокартки за віком згідно діючого Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на час звернення Позивачки до Відповідача законодавством було встановлено правові наслідки недотримання строку на звернення для вклеювання фотокартки, а саме: п. 6 ч. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 302 (із змінами, 05.10.2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №795 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302») обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45- річного віку та не звернулась в установленому законодавством не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорту зразка 1994 року нових фотокарток. Однак, Позивачка не зверталась до Відповідача із заявою встановленого зразка про вклеювання фотокартки при досягненні 25 років. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта або вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім`я якої оформлений паспорт, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи паспорта зразка 1994 року - заяви про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому особою віку. Аналогічна позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом в постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 821/1974/17, від 26 червня 2019 року у справі № 0840/3992/18, від 19 липня 2019 року у справі № 2340/2876/18, від 25 липня 2019 року у справі №807/85/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 520/11053/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 200/2694/19-а. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко