Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/5772/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5772/19 Головуючий у І інстанції - Панова Г.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: 22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просив: - визнати протиправною відмову Фастівського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Київській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області в перерахунку пенсії Позивача; - зобов`язати Відповідача, починаючи з 25 квітня 2019 року провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії Позивача з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (5*4 173=20 865 гривень), у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/20ІІ (402/19, 1737/19). В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає, що він є військовозобов`язаною особою, що підтверджується посвідченням інваліда війни, яке видається виключно на підставі наявного військового квитка або з іншими документами. Позивач зазначає, що приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби Цивільної оборони від «Фастів-Авто», що підтверджується довідкою № 01-08/969 від 24.09.2008 року та довідкою № 40 від 13.03.2008 року. Відтак Позивач вважає, що він як військова особа у період ліквідації ЧАЕС вважається таким що проходить військову службу та користується гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями, виконував роботу по ліквідації наслідків на ЧАЕС в складі цивільної оборони. Отже, Позивач має всі передбачені законом підстави для перерахунку пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову від 11.06.2019 року № 108/М-01 Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) починаючи з 25.04.2019 року провести перерахунок та виплату державної (основної) пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (5*4 173,00 = 20 865,00 грн.), у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 року № 1-рп (ІІ)/2019 у справі № 3-14/20ІІ (402/19, 1737/19). Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати зазначене рішення. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вважає, що в порушення норм процесуального права судом першої інстанції не було досліджено та критично оцінено надані Позивачем докази його перебування під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 30-ти кілометровій зоні, зокрема: довідку № 01-08/969 від 24.09.2008 року, згідно якої Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби ЦО м. Фастів від Фастівського АТП 31016 з 26.08.1986 року по 04.09.1986 року, та довідку № 40 від 13.02.2008 року, відповідно до якої він був задіяний при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як водій Фастівського АТП 31016. Відповідач вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права в частині висновку про те, що Позивач, як особа яка у складі формувань цивільної оборони, був призваний для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є військовослужбовцем, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями. Відповідач зазначає, що судом невірно застосовано положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, зокрема щодо можливості застосування його прямої дії для вирішення питання пенсійного забезпечення та вилученням з фабули вказаної статті посилання «з розрахунку», що призводить до неврахування коефіцієнту втрати працездатності по інвалідності та суперечить Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210. ГУ ПФУ у Київській області зазначає, що в матеріалах пенсійної справи Позивача та доданих до позовної заяви документах відсутні докази, які свідчили б про наявність у ОСОБА_1 підстав для перерахунку пенсії згідно з пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, як військовослужбовцю, зокрема військовозобов`язаному, призваному на військові збори, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього став особою з інвалідністю. Відзиву на апеляційну скаргу у межах встановленого строку Позивачем не надано. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її обґрунтованість, виходячи з наступного. Суд першої інстанції встановив, що Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія № 1), що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 1) серія А НОМЕР_2 , яке видане Київською обласною державною адміністрацією. Експертним висновком Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС № 627 встановлено, що захворювання пов`язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-1 № 147927 Позивачу безстроково встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюваннями, пов`язаними з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно з довідкою МСЕК сер. КИО НОМЕР_3 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги Позивачу встановлено 80% втрати професійної здатності довічно у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_4 , що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (Фастівський відділ обслуговування громадян) та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ. Як пенсіонер, якому пенсія призначена відповідно до зазначеного Закону, 13 травня 2019 року звернувся до Відповідача з заявою про здійснення йому перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що норма, викладена у ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, не розповсюджується на Позивача, оскільки він приймав участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби. Втім суд першої інстанції вважає що, оскільки положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення 25.04.2019 року № 1-рп (ІІ)/2019 у справі № 3-14/20ІІ (402/19, 1737/19), то Позивач має право на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі згідно зазначеної норми з 25 квітня 2019 року. Суд першої інстанції вважає, що Позивач, приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони набув статус військовослужбовця та отримавши у зв`язку з цим інвалідність, належить до числа осіб, на яких поширюється дія статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ. Таким чином, ОСОБА_1 на підставі зазначеної статті має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що відсутність роз`яснень щодо застосування норми закону, яка визнана неконституційною, як і відсутність підзаконних нормативно-правових актів, що визначають механізм її реалізації, не може вважатися правомірною підставою для відмови в перерахунку пенсії. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при здійсненні відповідних нарахувань та виплати пенсії Позивачу не підлягає застосуванню формула, визначена пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії, викладена у листі від 11 червня 2019 року є протиправною. Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції що участь Позивача у складі цивільної оборони надає йому статус військовослужбовця, з огляду на наступне. Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу. Частиною 7 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни. Згідно Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06.07.1975 року № 90, «в состав формирований зачисляются в обязательном порядке граждане СССР мужчины в возрасте от 16 до 60 лет и женщины от 16 до 55 лет. Невоенизированные формирования гражданской обороны, которые могут использоваться в мирное время для борьбы с массовыми лесными пожарами, ликвидации последствий стихийных бедствий, крупных аварий и катастроф, комплектуются личным составом путём привлечения в эти формирования в обязательном порядке рабочих, служащих и колхозников». Відповідно до п.п. 3, 5, 6, 7 Положення про цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 201-78 (далі - Положення), підготовка країни з цивільної оборони проводиться завчасно в мирний час з урахуванням розвитку зброї масового ураження та інших засобів нападу. Цивільна оборона СРСР організовується за територіальним принципом на всій території країни. Загальне керівництво цивільної оборони СРСР здійснює Рада Міністрів СРСР, а безпосереднє керівництво - Міністерством оборони СРСР. Керівництво цивільною обороною на об`єктах народного господарства здійснює керівник такого об`єкту, який виконує свої функції через штаби і служби цивільної оборони Згідно з п. 12 Положення служби цивільної оборони створюються для виконання інженерно-технічних, медичних та інших спеціальних заходів цивільної оборони, підготовки сил та засобів, а також для забезпечення діяльності невоєнізованих формувань в ході проведення рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Служби цивільної оборони поділялися на загальнорадянські, республіканські, крайові, обласні, районні, міські служби та служби об`єктів народного господарства. Такі служби створювалися з урахуванням рекомендацій керівника цивільної оборони СРСР. Відповідно до п. 13 Положення силами цивільної оборони СРСР були невоєнізовані формування цивільної оборони та військові частини, а також залучені у відповідності до плану цивільної оборони організації та установи міністерств, відомств і виконавчих комітетів Рад депутатів робітників. Комплектування невоєнізованих формувань цивільної оборони особовим складом, технікою та матеріально-технічними засобами здійснюється керівниками цивільної оборони і керівниками служб цивільної оборони за рахунок об`єктів народного господарства, на базі яких вони створені. Згідно з п. 16 Положення до невоєнізованих формувань цивільної оборони можуть в обов`язковому порядку зараховуватися громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки - від 16 до 55 років, за винятком військовозобов`язаних, які мають мобілізаційні приписи, інвалідів І та ІІ груп, вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років, а жінок з середньою та вищою медичною освітою - до 2 років. Громадяни СРСР, зараховані до невоєнізованих формувань, зобов`язані приймати участь в рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних роботах і виконанні інших завдань цивільної оборони. Формування цивільної оборони підлягали створенню на кожному об`єкті народного господарства, мали визначену чисельність, а їх укомплектування здійснювалося за рахунок громадян СРСР. Певна група громадян СРСР могла бути залучена до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони в обов`язковому порядку. За змістом п. 16 Положення громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань цивільної оборони, а не входили до складу таких формувань в силу вимог закону. Крім того, особа підлягала залученню до штабу, служби чи невоєнізованого формування цивільної оборони певного рівня - загальнорадянського, республіканського, крайового, обласного, районного, міського чи певного об`єкта народного господарства. Отже формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих, а громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони. Матеріалами справи підтверджено, що Позивач проходив військову службу з 12.05.1974 року по 12.05.1976 рік. Відміток про призов під час мобілізації на особливий період Військовий квиток НУ № 7216151 не містить. Дійсно, довідкою Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації № 01-08/969 від 24.09.2008 року підтверджено, що ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби ЦО Фастівського району від АТП 31016 в період з 23.08. по 04.09. 1986 року. Втім, проаналізувавши зазначені вище норми, колегія суддів приходить до висновку, що участь Позивача у складі цивільної оборони з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС не є військовою службою у розумінні зазначених законів. Позивач не брав участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, як військовослужбовець, а був задіяний в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби ЦО Фастівського району від АТП 31016, що в силу вимог закону не прирівнює його до військовослужбовців. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосування до перерахунку пенсії Позивача приписів ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 року № 1-рп (ІІ)/2019 у справі № 3-14/20ІІ (402/19, 1737/19). Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Положенням статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Аналогічні приписи закріплено і у статтях 9, 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (стаття 6 Закону № 1788-XII). Статтею 15 Закону № 1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII. Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Статтею 9 Закону № 796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Згідно примітки "*" тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Матеріалами справи підтверджено, що Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та інвалідом ІІ групи по захворюванню, що пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та відповідно до статті 54 Закону № 796-XII отримує пенсію по інвалідності. Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у ст. 59 Закону № 796-ХІІ. Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ (у редакції станом на 10.06.2018 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 Справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 25.04.2019 року. З огляду на це чинними з 25 квітня 2019 року є положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення Конституційним Судом України змінено положення частини третьої статті 59 Закону, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширюється порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону. Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ з 25 квітня 2019 року. Тобто розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону № 796-ХІІ. Оскільки колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про можливість надання Позивачу статусу військовослужбовця за час участі його у складі цивільної оборони, це виключає можливість застосування до перерахунку пенсії ОСОБА_1 приписів ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ та вказаних висновків Конституційного суду. Колегія суддів погоджується з доводами Відповідача та приходить до висновку, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Позивач вже не проходив дійсну строкову службу, не був призваний на військові навчання, а тому він не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ. Відтак, оскільки Позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони, а не під час проходження дійсної строкової служби чи військових навчань, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не має права на перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду від 24.12.2019 року № 825/1934/18 та від 23.04.2020 року № 816/1892/18. Колегія суддів не бере до уваги доводи Відповідача, щодо неналежної форми звернення Позивача у заяві від 13.05.2019 року, оскільки відсутність у вказаній заяві прохання перерахувати пенсію за відповідною статтею не спростовує правомірність відмови застосування до ОСОБА_1 положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796- ХІІ. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Київській області - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко